Ухвала суду № 102119013, 17.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

17 грудня 2021 року м. Київ № 640/25321/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Смолій І.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про закриття провадження у справі та скасування заходів забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідністю "Верея-Д"

до Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Біловар Ірини Олександрівни

третя особа ОСОБА_1

про визнання протиправними та скасування рішення

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Верея-Д" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) з адміністративним позовом до Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Біловар Ірини Олександрівни (надалі по тексту - відповідач), третя особа - ОСОБА_1 (надалі по тексту - третя особа) про визнання протиправними та скасування рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києві від 14.09.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києві від 14.09.2021 заяву позивача про забезпечення позову задоволено та забезпечено позов.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києві від 10.12.2021 залучено до участі в адміністративній справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представником третьої особи на адресу суду подано клопотання про закриття провадження у справі та скасування заходів забезпечення позову.

Клопотання обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення позивачем скасовано Міністерством юстиції України, а саме наказом від 18.11.2021 №4171/5, а тому відсутній предмет позову і провадження у справі слід закрити.

Представником позивача на адресу суду заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі та скасування заходів забезпечення позову в якому зазначив, що вказаний наказ Міністерства юстиції України, яким було задоволено скаргу ОСОБА_1 , був прийнятий з порушенням вимог діючого законодавства, а саме пунктів 9-11 «Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 і наразі останній оскаржується в судовому порядку (адміністративна справа №640/35568/21).

Вирішуючи подане клопотання по суті, суд виходить з наступного.

Положенням ст.8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням ч.5 ст.55 Конституції України встановлено непорушні права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Одним із таких засобів є звернення особи до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Для розгляду будь-якого спору адміністративний суд має встановити, що пред`явлений на вирішення суду спір містить публічно-правовий зміст/характер. Для з`ясування характеру спору судам слід враховувати, що протилежним за своїм значення до публічно-правового є приватно-правовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне. При цьому, спір набуває ознак публічно-правового не лише за умови наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи (суб`єктів владних повноважень), але і здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Законодавець, вказуючи про можливість оскарження в адміністративному порядку будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не зазначив чітких критеріїв віднесення певного спору до публічно-правового чи, відповідно, приватно-правового.

Положеннями п.1 ч.2 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Як слідує з пунктів 1, 2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно- владних) управлінських функцій. Вказане підтверджує відсутність у адміністративних судів правових підстав для вирішення питань про цивільне право у межах оскарження таких дій, рішень чи бездіяльності.

Велика Палата ВС у постанові від 20.06.2018 у справі №820/4146/17 зазначає, що якщо позовні вимоги виникли виключно в результаті виконання державним реєстратором своїх владно-публічних та управлінських функцій, порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то необхідно звертатися до адміністративного суду.

Велика Палата ВС у постанові від 12.06.2018 у справі №823/378/16 (ЄДРСР - 75241943) (де оскаржувалося рішення про реєстрацію оренди земельної ділянки за іншою особою) дійшла висновку, що спір не має ознак приватноправового характеру, якщо предметом перевірки в цій справі є виключно дотримання державним реєстратором як суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, зокрема, правомірність здійснення повторної реєстрації (в цьому випадку - права користування земельною ділянкою), у разі наявного та зареєстрованого тотожного права на цю земельну ділянку за іншим користувачем. Питання правомірності/неправомірності набуття позивачем чи третьою особою права користування на земельну ділянку, як і питання, пов`язані з реалізацією особою права власності на неї чи дотримання умов укладених цивільно- правових угод перед судом не порушено. Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування дій Державного реєстратора приватного нотаріуса Біловар І.О., отже предметом доказування у справі №640/25321/21 є обставини, що підтверджують законність або незаконність дій, здійснених відповідачем як суб`єктом, наділеним владними функціями у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також питання виконання державним реєстратором обов`язків, передбачених Законом. При цьому, предметом позову є виключно владні, управлінські рішення та дії Відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень, а не корпоративні або приватноправові відносини.

Позивач оскаржує дії державного реєстратора та його рішення з приводу розгляду його заяви у контексті ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і цей спір не стосується речових прав на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень ч. 2 ст. 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що Кодекс адміністративного судочинства регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

За таких обставин суд звертає увагу на те, спір у справі №640/25321/21 відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції та має бути розглянутий за правилами, встановленими Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд зазначає, що вимога в клопотанні про скасування заходів забезпечення позову є похідною вимогою третьої особи в разі закриття провадження у справі, а оскільки відсутні підстави для закриття провадження у справі, відтак відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Крім того, суд, зауважує, що клопотання третьої особи про скасування заходів забезпечення адміністративного позову за своїм змістом фактично є запереченнями проти ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.2, 151, 154, 157, 238, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

У задоволенні клопотання про закриття провадження та скасування заходів забезпечення позову в адміністративній справі №640/25321/21 - відмовити.

Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Смолій