Рішення № 102118880, 20.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року м. Київ № 826/12331/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМК» до Відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.04.2018 №0242281212, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УМК» (далі також- позивач, ТОВ «УМК») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також- відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві форми "Ш" №0242281212 від 24.04.2018 року, яким за затримку сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 5 331 835,20 грн. ТОВ "УМК" зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 533 183,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС України форми "Ш" №0242281212 від 24.04.2018 року, є безпідставним, так як позивачем було вчасно подану декларацію за 2017 рік, однак було допущено помилку, і 26.03.2018 року було подано уточнюючу декларацію з податку прибуток підприємства, але в ній (в рядку 26 не були правильно відображені відомості). Тому, 30.03.2018 року ТОВ «УМК» повторно було подано уточнюючу декларацію з податку прибуток підприємства за 2017 рік, якою було проведено перерахунок у сторону зменшення податку на суму 4 878 878,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Відтак, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

29.08.2018 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив відповідача на адміністративний позов, в якому останній просить відмовити в позові, посилаючись на результати перевірки, якими встановлено порушення позивачем граничний строк подання декларації з податку на прибуток за податковий період 2017 рік (до 16.03.2018 року граничний термін сплати).

30.03.2018 року ТОВ «УМК» було подано уточнюючу декларацію з податку прибуток підприємства за 2017 рік, якою було проведено перерахунок у сторону зменшення податку на суму 4 878 878,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, однак сплачено не по строку - 16.03.2018 року, чим порушено п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

06.09.2018 року засобами поштового зв`язку до суду позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не доведено правомірності нарахування грошового зобов`язання у формі штрафної санкції у розмірі 533 183,52 грн., адже позивач скористався наданим йому правом ст. 50 Податкового кодексу України та подав уточнюючу декларацію, яка була прийнята контролюючим органом без зауважень, і на момент винесення протиправного податкового повідомлення - рішення ТОВ «УМК» уже було виправлено помилку допущену в декларації з податку на прибуток за податковий період 2017 рік.

Через канцелярію суду 06.09.2018 року позивачем подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2018 року клопотання ТОВ «УМК» від 06.09.2018 року про розгляд справи за правилами загального позовного провадження повернено заявнику без розгляду.

Щодо питання процесуального правонаступництва. Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Судом встановлено, що 18.12.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", відповідно до якої Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 року утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1.

Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності. Розпорядженням від 21.08.2019 року № 682-р "Питання Державної податкової служби" Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Разом з тим, 30.09.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", згідно з якою ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком.

Установлено, що: територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій; права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи. Відповідно до пункту 1 наказу Державної податкової служби України видано наказ №755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій", згідно з пунктом 1 якого розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №893, в тому числі, головного управління ДПС у м. Києві. Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 643 від 12.11.2020, Головне управління Державної податкової служби є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території м. Києва, та є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267). Згідно з наказом ДПС України від 24.12.2020 року №755 «Про початок здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» з 01 січня 2021 року територіальні органи ДПС, утворені як її відокремлені підрозділи, розпочинають здійснення повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються як юридичні особи.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), як відокремленого підрозділу (філії) Державної податкової служби України.

Таким чином, з 01.01.2021 року ДПС України функціонує як єдина юридична особа, що складається з центрального апарату та територіальних органів, утворених як її відокремлені підрозділи (без статусу юридичних осіб).

Отже, станом на день розгляду справи, функції та повноваження Головного управління ДПС у місті Києва, перейшли до його правонаступника - відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011), з огляду на що, в порядку статті 52 КАС України суд замінює відповідача у справі - Головне управління ДПС у м. Києві на відокремлений підрозділ Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ТОВ "УМК" було подану 16.03.2018 року декларацію з податку прибуток підприємства за 2017 рік, однак було допущено помилку, у рядку 03 РІ (Різниці) на 13 552 439,00 грн. Заповнюючи додаток РІ на зменшення фінансового результату у рядку 4.2.15 перед числом було помилково поставлено «-», що призвело до зміни знаку у декларації на «+», в результаті чого відбулося автоматичне збільшення суми податкового зобов`язання до суми у розмірі 5 254 563,00 грн., коли належною сумую податкового зобов`язання з податку на прибуток є 475 685 ,00 грн.

26.03.2018 року ТОВ "УМК" було подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства за 2017 рік, але в ній не було відображено у рядку 26 суму « 4 878 878,00 грн.»: (5354563,00 грн.- помилково визначеної суми податку; 475 685,00 грн. -правильної суми, -4 878 878, 00 грн.). Платником податку була отримана квитанція №2 про прийняття уточнюючої декларації без помилок, але у реєстрі електронного кабінету коригування не були відображені.

Тому, 30.03.2018 року ТОВ «УМК» повторно було подано уточнюючу декларацію з податку прибуток підприємства за 2017 рік, якою було проведено перерахунок у сторону зменшення податку на суму 4 878 878,00 грн. Вказана декларація прийнята контролюючим органом без будь-яких зауважень, про що свідчить квитанція №2. Станом на 30.03.2018 року відкорегована (належна) сума податку на прибуток була сплачена ТОВ «УМК» у повному обсязі в розмірі 475 685,00 грн. що підтверджується платіжними дорученнями: від 22.03.2018 року №748 про сплату 75 000 грн., від 23.03.2018 року №753 про сплату 75 000 грн., від 26.03.2018 року №759 про сплату 75 000 грн., від 27.03.2018 року №769 про сплату 75 000 грн., від 28.03.2018 року №778 про сплату 75 000 грн., від 30.03.2018 року №784 про сплату 42400 грн., від 30.03.2018 року №781 про сплату 5560 грн., від 30.03.2018 року №884 про сплату 30 000 грн. та 22725 грн. переплата (аванс) за попередній звітній період.

10.04.2018 року ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку декларації з податку на прибуток за 2017 рік, платника податків ТОВ "УМК".

За результатами перевірки складено Акт №1861/26-15-12-12-12-32670844 від 10.04.2018 року.

В ході перевірки виявлено та зафіксовано в акті перевірки порушення ТОВ "УМК" вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, що полягає в порушенні терміну сплати грошового зобов`язання з податку прибуток підприємства задекларованої в декларацію за 2017 рік.

24.04.2018 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі висновку, викладеного в акті камеральної перевірки від 10.04.2018 року №1861/26-15-12-12-12-32670844, прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0242281212, яким за порушення вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України до ТОВ "УМК" застосовано штрафні санкції на підставі статті 126 ПК України у зв`язку з чим за затримку на 14,12,11,10,7,6 календарних днів сплати грошового зобовязання із застосованням штраф у розмірі 10 % у сумі 533 183,52 грн. ТОВ "УМК" не погодилось із податковим повідомленням-рішенням форми "Ш" №0242281212 від 24.04.2018 року та подало до Державної фіскальної служби України скаргу №1/9317 від 10.05.2018 року.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 10.07.2018 №23061/6/99-99-11-03-01-25 скаргу ТОВ "УМК" залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0242281212 від 24.04.2018 року - без змін.

Позивач не погодившись із результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0242281212 від 24.04.2018 року та вважаючи його протиправним, звернувся до суду із даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, заперечення, додаткові пояснення по суті справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 лютого 2010 року №2755-VI (далі по тексту - ПК України).

Статтею 4 ПК України встановлено, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі загальності оподаткування, невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства, фіскальної достатності, соціальної справедливості, рівномірності та зручності сплати податків та зборів. Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов`язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Згідно з підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - суми узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого; І такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим; законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається неї сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює сумуй податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки) встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1-1 статті 57 ПК України емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам) (крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 пункту 57.1-1 статті 57 ПК України), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток (пп. 57.1-1.2 п. 57.1-1 ст. 57 ПК України).

Відповідно до підпункту 57.1-1.5 пункту 57.1-1 статті 57 ПК України авансовий внесок з податку на прибуток, сплачений у зв`язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід`ємною частиною податку на прибуток і не може розцінюватися як податок, який справляється під час репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до пункту 141.4 статті 141 ПК України або міжнародних договорів України.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пунктом 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 203.2. статті 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Разом з тим, згідно з підпунктом 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 76.1. статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Таким чином, на відміну від інших встановлених ПК України видів перевірок камеральна перевірка для свого проведення не вимагає в якості обов`язкової умови наявності наказу керівника контролюючого органу та взагалі не потребує будь-якого спеціального рішення або направлення на її проведення. У зв`язку із цим, згода платника податків на камеральну перевірку та його присутність при її проведенні не є обов`язковими. Тобто, метою камеральної перевірки не є перевірка господарської діяльності підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців. Під час камеральної перевірки перевіряються дані, зазначені у податковій звітності. Подання платником податкової звітності до податкового органу є його згодою на проведення камеральної перевірки, а тому податкова звітність перевіряється суцільним порядком у відповідності до пункту 76.1 статті 76 ПК України.

Згідно з підпунктом 76.3. статті 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. При цьому, камеральна перевірка з інших питань, а саме: своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пунктом 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Крім цього, відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 49.2. статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "УМК" було подану 16.03.2018 року декларацію з податку прибуток підприємства за 2017 рік, однак було допущено помилку, і 26.03.2018 року подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства за 2017 рік, але в ній не було правильно відображено суму податку. Тому, 30.03.2018 року позивачем повторно було подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства за 2017 рік, якою було проведено перерахунок у сторону зменшення податку на суму 4 878 878,00 грн. Граничним строком сплати 16.03.2018 року і фактично погашені відповідно до платіжних доручень від 22.03.2018 року №748, 23.03.2018 року №753, 26.03.2018 року №759. 27.03.2018 року №769, 28.03.2018 року №778, 30.03.2018 року №784, 30.03.2018 року №781, 30.03.2018 року №884 шляхом зменшення податкових зобов`язань, що підлягають сплаті згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємства у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (реєстраційний номер 9299918007). Вказана уточнююча декларація від 30.03.2018 року прийнята контролюючим органом без будь-яких зауважень, про що свідчить квитанція №2.

Суд звертає увагу, що на момент винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення за формою "Ш" №0242281212 від 24.04.2018 року, позивачем уже виправлено помилку допущену в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2017 рік.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

З аналізу наведених положень чинного законодавства України суд робить висновок, що відповідальність за виправлення (уточнення) інформації податкових декларацій в частині зміни розміру податкових зобов`язань наступає тільки у разі подання уточнюючої податкової декларації у зв`язку з виявленням факту заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів. Крім того, така відповідальність для платника податку передбачена саме стаття 50 ПК України, а не стаття 126 ПК України. Також суд зазначає, що специфіка нарахування штрафної санкції, встановленої статтею 126 ПК України полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 ПК України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податкових зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як нарахування штрафної санкції залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Аналогічна позиція відображена у постановах Верховного Суду від 03.05.2018 р. у справі № 820/4177/17, від 31.07.2018 року у справі № 824/2675/14-а, від 14.08.2018 року у справі № 818/1507/17. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем не доведено законності проведення камеральної перевірки, у той час, коли предметом перевірки є питання, що входять до предмету документальних перевірок. Таким чином, дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення форми "Ш" №0242281212 від 24.04.2018 року, а вимоги позивача підлягають задоволенню повністю. Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з частиною першою статті 9, статті 72, частинами першою-другою, п`ятою статті 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції №998 від 27.07.2018 року, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 8297,77 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 8 297,77 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 9, 12, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УМК» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві форми "Ш" №0242281212 від 24.04.2018 року, яким за затримку сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 5 331 835,20 грн. ТОВ "УМК" зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 533 183,52 грн.

3. Стягнути здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «УМК» (код ЄДРПОУ 32670844, адреса: 03057, м. Київ, вул. Мірошниченко Євгенії, буд. 10-Б, офіс 103) документально підтверджені судові витрати у розмірі 8297,77 грн. (вісім тисяч двісті девяносто сім гривень 77 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДПОУ ВП:44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УМК» (код ЄДРПОУ 32670844, адреса: 03057, м. Київ, вул. Мірошниченко Євгенії, буд. 10-Б, офіс 103).

Відповідач: відокремлений підрозділ Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Повне рішення суду складено 20.12.21 року.

Суддя Л.О. Маруліна