Рішення № 102118876, 20.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року м. Київ № 826/11498/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі територіального органу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі також - позивач, АТ «Укргазвидобування») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі територіального органу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, в якому просить:

- скасувати припис №264/300-Пр від 21.06.2018 року, який складений (оформлений) Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України відносно АТ "Укргазвидобування";

- скасувати постанову №37/1020-4185 від 05.07.2018 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, постановленої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України відносно АТ "Укргазвидобування".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач прийшов до помилкового висновку, що AT «Укргазвидобування» експлуатує об`єкт за адресою: м. Харків, вул. Культкомівська, 96, який не прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. AT «Укргазвидобування» не проводило будівельні роботи по реконструкції об`єкту нежитлової будівлі «А-1», а було проведено ремонтні роботи нежитлової будівлі у 2012 році серед яких облаштування стін і укосів гіпсокартоном (плитами ЛГК), що підтверджується дефектним актом на ремонт будівлі АЗС № 9. Внаслідок таких ремонтних робіт, по вирівнюванню стін плитами ЛГК, відбулося зменшення робочої площі нежитлової будівлі за адресою: вул. Культкомівська. 96 з 69,1м2 на 63,00м2. Позивач вважає, що у його діях відсутній склад протиправного діяння, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами, а саме відсутні порушення вимог ч. 1 ст. 37 та ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», вчинення яких тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 2 Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». Відтак, просить задовольнити позов.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2018 року відмовлено AT «Укргазвидобування» у забезпеченні позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 22.10.2018 року.

Через канцелярію суду 04.09.2018 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України подано відзив на позовну заяву. На переконання відповідача, позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають з огляду на те, що під час проведення перевірки, виявлені порушення, тому правомірно було складено акт № 264/300А від 21.06.2018 року, протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.06.2018 року, та складено (винесено) припис № 264/300-Пр від 21.06.2018 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт. За результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності винесено постанову від 05.07.2018 року № 37/1020-4185 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. А тому просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Через канцелярію суду 06.09.2018 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність своїх дій та прийнятого рішення, вважає твердження позивача безпідставними враховуючи ті факти, що під час проведення перевірки інспекторами було встановлено, що в період з 2004 по 2013 роки на Об`єкті було проведено реконструкцію нежитлової будівлі літ. «А-1» та будівництво нової АГЗП, натомість, документ на який посилається позивач по справі, а саме: акти Державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом об`єкту в експлуатацію, які датовані 19.12.1990 року та 28.12.1990 року.

Проте, вищезазначені акти свідчать про те, що в 90-х роках позивачем по справі було проведено реконструкцію щодо заміни трубопроводів, ПРК (паливороздаточна колонка), асфальтування території, отже, немає жодного відношення до моноблоку для заправки автомобілів зрідженим газом типу Н-1 та реконструйованої нежитлової будівлі літ. «А-1», які на теперішній час встановлені на Об`єкті за адресою: м. Харків, вул. Культкомівська, 96.

Також відповідач зазначає, що у відповідності до пунктів 3.10, 3.11 ДБН А.2.2-3:2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» затвердженої (наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.03.2012 № 98) визначення терміну реконструкція - перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об`єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо), просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Через канцелярію суду 26.09.2018 року позивачем подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмового доказу.

У підготовче засідання 22.10.2018 року прибули представники сторін. Представником позивача заявлено клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою ознайомлення із відзивом відповідача та подання відповіді на відзив.

Судом клопотання представника задоволено та відкладено підготовче засідання на 10.12.2018 року.

Через канцелярію суду 05.11.2018 року позивачем подано відповідь на відзив.

У підготовче засідання 10.12.2018 року прибули представники сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.02.2019 року.

У судове засідання 14.02.2019 року прибули представники сторін. Представником відповідача та представником позивача подано заяву про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

В порядку частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Приймаючи до уваги подане представниками сторін клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження та те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

На підставі договору купівлі продажу від 20.03.2004 року, серія та номер: ВСЕ 100870, реєстраційний номер: 1-135, щодо купівлі нежитлової будівлі, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фврма «ПІК» (Продавець) та Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтгогаз Україна» (Продавець) продав, а Покупець купив нежиле приміщення літ. «А-1», загальною площею 69,1 м2 за адресою: м. Харків., вул. Культкомівська, 95.

03.03.2006 року придбаний об`єкт нерухомого майна був зареєстрований за позивачем в Харківському міському бюро технічної інвентаризації, що підтверджується реєстраційним написом на правовстановлюючому документі.

Рішенням Жовтневої районної у місті Харкові Ради виконавчого комітету від 07.12.2004 року № 85-21 поштову адресу об`єкту змінено на адресу: вул. Культкомівська, 96.

В матеріалах справи наявні документи, які дозволяють експлуатувати АГПЗ за адресою: м. Харків, вул. Культкоміська, 96, а саме:

1) дозвіл № 3307.17.32 від 28.11.2017 року Головного управління Держпраці у Київській області (дозвіл діє з 28.11.2017 по 27.11.2022);

2) дозвіл № № 3291.17.32 від 28.11.2017 року Головного управління Держпраці у Київській області (дозвіл діє з 28.11.2017 по 27.11.2022);

3) декларація № 63-070618-00035 відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки.

Згідно Акту від 19.12.1990 року робочою комісією було прийнято обладнання (паливороздавальна колонка), яке вимагало монтажу.

Відповідно до Акту від 19.12.1990 року Робочою комісією, яку було призначено рішенням № 381 Харківського облуправління Держкомнафтопродукт встановлено факт закінчення будівельних робіт та те, що об`єкт АЗС по вул. Кулькомівській м. Харків готовий для пред`явлення державній приймальній комісії. Будівельні роботи всі виконано у відповідності з проектно-кошторисною документацією № 71, яка була затверджена начальником Харківського обласного управління 22.02.1990 року.

Відповідно до акту від 28.12.1990 року Державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом об`єкту в експлуатацію - автозаправна станція введена в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 31.05.2018 справі № 639/2509/18 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Харківській області зобов`язано провести перевірку на об`єкті автозаправної станції за адресою: м. Харків, вул. Культкомівська, 96 щодо дотримання AT «Укргазвидобування» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

На підставі наказу від 04.06.2018 року № 68-П та направлень для проведення планового (позапланового) заходу від 04.06.2018 року №264-Н та від 19.06.2018 року №300-Н посадовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України у період із 06.06.2018 року по 21.06.2018 року проведено позапланову перевірку об`єкту AT «Укргазвидобування», а саме: «Реконструкція нежитлової будівлі АЗС літ. «А-1» та будівництво АГЗП за адресою: м. Харків, вул. Культкомівська, 96» щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті.

За результатами проведеної позапланової перевірки складено акт № 264/300А від 21.06.2018 року, згідно якого: встановлено факт виконання ПРАТ «Укргазвидобування» будівельних робіт на об`єкті з класом наслідків (відповідальності) ССЗ (значні наслідки) за адресою: м. Харків, вул. Культкомівська, 96 без дозволу на виконання будівельних робіт на об`єктах, які за класом (відповідальності) належать до об`єктів з значними (ССЗ) наслідками чим порушено ч. 1 ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок виконання підготовчих та будівельних робіт» затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13.04.2011 року № 466; встановлено факт експлуатації ПРАТ «Укргазвидобування» об`єкту, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з значними (ССЗ) наслідками, який не прийнятий в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, чим порушено ч. 8 cт. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461.

21.06.2018 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України у присутності представника ПРАТ «Укргазвидобування» складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та повідомлено позивача, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться о 15-30 год. та 15-50 год. 05.07.2018 у приміщенні Департаменті ДАБІ у Харківській області. Також, Департаментом ДАБІ у Харківській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України складено (винесено) припис № 264/300-Пр від 21.06.2018 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, який поштою отримано позивачем 26.06.2018 року.

Приписом № 264/300-Пр про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 21.06.2018 року зобов`язано ПРАТ «Укргазвидобування»: 1) усунути виявлене порушення містобудівного законодавства в строк до 21.08.2018 року шляхом оформлення відповідної дозвільної документації згідно чинного законодавства або приведення об`єкта будівництва в попередній стан; 2) експлуатацію об`єкту заборонено до усунення виявлених порушень зазначених в п. 1.

05.07.2018 року Постановою № 37/1020-4185 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, ПРАТ «Укргазвидобування» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 1 585 800 грн.

Не погоджуючись з діями та рішеннями відповідача та, вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI). Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертами організаціями вимог під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Згідно частини 3 статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначено що, у разі якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду.

Пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №294 від 09.07.2014 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 (далі - Порядок №553).

У відповідності до п. 1, 2, 3 Порядку №553, Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, "будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва. Пунктом 5 вищевказаного Порядку №553 зазначає, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно пункту 7 Порядку № 553, позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно- будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога головного інспектора будівельного нагляду Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Відтак, необхідною умовою для здійснення відповідачем перевірки є наявність підстав для проведення перевірки, що визначені ч. 1 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п.6 Порядку № 553.

В даному випадку підставою для проведення перевірки слугувала ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 31.05.2018 року по справі № 639/2509/18 щодо дотримання суб`єктом містобудування AT «Укргазвидобування» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, тобто перевірку проведено за наявності встановлених законодавством підстав.

За змістом частини 3 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:

1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню;

2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт;

4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;

5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам стандартів, норм і правил згідно із законодавством;

6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій;

7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Забороняється витребовувати у суб`єктів містобудування інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов`язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю;

8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію;

10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото-, аудіо- та відеотехніки;

11) здійснювати контроль за дотриманням порядку обстеження та паспортизації об`єктів, а також за реалізацією заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації.

У той же час, у відповідності до пункту 14 Порядку №553 вказані права контролюючого органу кореспондуються з обов`язком суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Зокрема, він зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; одержувати примірник припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійснення планового чи позапланового заходу; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; надавати документи, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки складається відповідний акт.

Відповідно до абзацу 7 порядку 12 Порядку №553 у разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб`єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб`єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об`єкті під час перевірки складається відповідний акт.

Також, згідно приписів п.16-17,21 Порядку №553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням. Припис № 264/300-Пр від 21.06.2018 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, як зазначає сам позивач, отримано ним засобами поштового зв`язку 26.06.2018 року.

Постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності отримано представником позивача 09.07.2018 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи.

Відповідно до пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 466) будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлена Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» № 208/94-ВР від 14.10.1994р. (далі - Закон № 208/94-ВР).

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи в акті готовності об`єкта до експлуатації, вчинені щодо: об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), - у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб; об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), - у розмірі трьохсот сімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб; об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), - у розмірі дев`ятисот прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Згідно з термінами та визначеннями понять, ужитих в Державних будівельних нормах ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» затвердженої (наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.03.2012 № 98), реконструкція - перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об`єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо). Реконструкція передбачає збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності). Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що реконструкцією можуть вважатися будівельні роботи, у результаті яких здійснюється зміна основних техніко-економічних показників, забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. При цьому, зазначені зміни та удосконалення мають бути наслідком зміни геометричних розмірів та/або функціонального призначення об`єкта будівництва.

Як вбачається із матеріалів справи та зазначається позивачем, було проведено ремонтні роботи нежитлової будівлі у 2012 році, серед яких - облаштування стін і укосів гіпсокартоном (плитами ЛГК), що підтверджується дефектним актом на ремонт будівлі АЗС № 9 від 22.06.2012 року.

Дійсно, внаслідок таких ремонтних робіт по вирівнюванню стін плитами ЛГК, відбулося зменшення робочої площі нежитлової будівлі «А-1» за адресою:м. Харків, вул. Культкомівська, 96, а саме: з 69,1м2 на 63,00м2, що не заперечується відповідачем. Проте, матеріали справи, акт перевірки не містять жодних фактичних відомостей про те, що зазначені геометричні зміни змінюють основні техніко-економічні показники, забезпечують удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Суд звертає увагу на те, що ремонтні роботи нежитлової будівлі, які виконані позивачем, не потребують отримання містобудівних умов та обмежень при їх розробці, оскільки відповідно до Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 №289 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.11.2017 року за №1437/3130.

Відповідно до пункту 25 Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 №289, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.11.2017 року за №1437/31305, до нього включено реконструкцію житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення, розміщення в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення.

Виходячи вищевикладеного, реконструкція житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення, не потребує отримання містобудівних умов та обмежень при їх розробці.

Суд звертає увагу також, що внаслідок виконаних робіт позивачем, по вирівнюванню стін плитами ЛГК, відбулося зменшення робочої площі нежитлової будівлі, але не було зміни зовнішньої конфігурації та функціонального призначення приміщення.

Щодо автогазозаправного пункту зріджених газів (далі АГЗП) за адресою: вул. Кулькомівська, 96, м. Харків, суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що автомобільний газозаправний пункт зріджених газів (далі АГЗП) для заправлення автомобілів зрідженим газом (пропан-бутан) типу Н-1 та Н-2 заводський номер 80 і виготовлений відповідно до технічних умов ТУ У 45.6-22519085- 001:2006 не є об`єктом будівництва у розумінні містобудівного законодавства і тому відсутність у AT «Укргазвидобування» дозвільних документів на виконання будівельних робіт не є порушенням чинного містобудівного законодавства.

Відповідно до ДК 018-2000 (Державний класифікатор будівель та споруд), затвердженого наказом Держкомстату України від 17.08.2000 № 507, споруди це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та городжувальнихабо сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.

Інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.

Згідно розділу 1 "Вступ" ДК 018-2000 він призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Об`єктами класифікації в Державному класифікаторі будівель і споруд є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Одиницею класифікації в класифікаторі є в основному окрема будівля чи інженерна споруда (будинок, дорога, трубопровід тощо).

Дослідивши перелік об`єктів, які Державний класифікатор будівель та споруд відносить до будівель та споруд, судом встановлено, що він не містить такої одиниці як автомобільний газозаправний пункт, автомобільна заправка тощо.

Таким чином, вказаний вище правовий акт не відносить автомобільний газозаправний пункт до споруд.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 року №2245-III (далі - Закон №2245-III) об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, а небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров`я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров`ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.

При цьому, потенційно небезпечний об`єкт - об`єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об`єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії, а ідентифікація об`єктів підвищеної небезпеки - порядок визначення об`єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об`єктів.

Пунктом 19 Переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою КМУ від 28.08.2013 року № 808 (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до вказаного переліку належить зберігання, перероблення та транспортування вуглеводневої сировини (газу природного, газу сланцевих товщ, газу, розчиненого у нафті, газу центрально-басейнового типу, газу (метану) вугільних родовищ, конденсату, нафти, бітуму нафтового, скрапленого газу), а також технічні рішення з газопостачання населення і промислових підприємств.

Відповідно до п.7.13. норм зміни №1 ДСТУ-Н Б В 1.2-16:2013 Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва додаток Д (перелік об`єктів будівництва, які можуть бути віднесені до IV і V категорії складності) відносяться автозаправні станції (комплекси) з проектною ємкістю понад 10 т.

Встановлений резервуар має геометричний об`єм 9,96 м3, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією технічного паспорту потенційно небезпечного об`єкта типу Н-1 та Н-2.

Разом з тим, відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997, АЗС поділяються на стаціонарні, пересувні та контейнерні.

Стаціонарні АЗС - комплекс споруд для приймання та відпуску нафтопродуктів з наземним або підземним розміщенням резервуарів і з не зблокованими з ними паливо-, масло- та газороздавальними колонками. На стаціонарних АЗС можуть розташовуватися пункти продажу товарів та надання побутових послуг.

Пересувні АЗС - комплексна установка технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів. Контейнерні АЗС - установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері.

Так, об`єкт перевірки є контейнерною автозаправною станцією (АЗС), а тому вона не є об`єктом будівництва.

Відповідно до наказу Міністерства від 23.09.2011 року № 208 (із змінами і доповненнями) (далі - наказ Міністерства № 208) створено науково-технічну раду (далі - НТР), що є постійно діючим дорадчим органом Міністерства, який утворюється для професійного колегіального розгляду наукових і технічних питань, що належать до компетенції Міністерства. У пп. 2.2.2 п. 2.2 наказу Міністерства № 208 визначено, що НТР відповідно до покладених на неї завдань розглядає проекти методичних рекомендацій з питань, що належать до її компетенції, а також обґрунтовані відхилення від будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки до будівель і споруд у спосіб, не передбачений будівельними нормами.

Крім того, як визначено Методичним посібником "Деякі особливості визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва", контейнерні АЗС, які виготовлені як цілісний заводський виріб відповідно до затверджених у встановленому порядку технічних умов з обов`язковим забезпеченням системами блискавкозахисту, очищення стоків тощо та розміщуються на ділянці, забезпеченій інженерною інфраструктурою, що дає можливість підключення та функціонування АЗС без виконання будівельних робіт, не є об`єктом будівництва. Водночас контейнерні АЗС не можуть бути віднесені до тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, так як вони є об`єктами підвищеної небезпеки та екологічно небезпечними об`єктами. Виходячи з цього та відповідно до усталеної практики, встановлення контейнерних АЗС (різновидом яких є сучасні блочні автозаправні станції) може здійснюватись на підставі Концепції по їх розміщенню. Така Концепція може бути розроблена проектними або науково-дослідними закладами, які мають у своєму складі фахівців відповідної кваліфікації, та погоджена з відповідними центральними або місцевими наглядовими органами за належністю питань (Мінрегіоном, ДСНС, Держпраці та ДСЕС).

Отже, модульний АГЗП для заправлення автомобілів зрідженим газом (пропан-бутан) типу Н-1 та Н-2 заводський № 80 і виготовлений відповідно до технічних умов ТУ У 45.6-22519085- 001:2006 не є об`єктом будівництва у розумінні містобудівного законодавства, а є лише заводським виробом, у зв`язку з чим не потребує дозволу чи погодження від архітектурно-будівельної інспекції і тому відсутність у AT «Укргазвидобування» дозвільних документів на виконання будівельних робіт не є порушенням чинного містобудівного законодавства.

Щодо експлуатації об`єкт АЗС по вул. Кулькомівській м. Харків без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку» судом встановлено, що автозаправна станція введена в експлуатацію у 1990 році, про що надано копію "Акту робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення" від 28.12.1990 року, який мав повний завершений цикл надання послуг по заправці автомобільного транспорту відповідно до цільового призначення. На час введення в експлуатацію державній приймальній комісії були надані всі необхідні документи передбачені нормами, які діяли на той час, в результаті чого рішенням державної приймальної комісії було вирішено прийняти в експлуатацію автозаправну станцію, про що засвідчено підписами комісії.

Верховний Суд України в постанові від 04 березня 2014 року по справі № 21-433а13 зауважив, що при розгляді спорів цієї категорії суди мають з`ясовувати питання щодо наявності в діях суб`єкта містобудування складу правопорушення, зокрема, факту закінчення будівництвом відповідного об`єкта, наявності на цей момент встановленого законодавством обов`язку вводити об`єкт в експлуатацію, не введення в експлуатацію та використання об`єкта, закону, який би встановлював відповідальність за невиконання обов`язку із введення в експлуатацію, а також дотримання строків притягнення до публічної відповідальності.

Згідно з частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI та пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою КМУ від 13.04.2011 року №461 питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Стаття 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, який набрав чинності 12 березня 2011 року, визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об`єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії. Цей Закон не містить темпоральних застережень, зокрема про поширення його дії на відносини, які виникли до набрання ним чинності.

Питання щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів було вперше врегульовано постановою Кабінету Міністрів України № 449 від 05 серпня 1992 року, однак ця постанова стосувалася лише об`єктів державного замовлення. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не включених до державного замовлення, мав визначатися Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Міністерством інвестицій і будівництва.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» № 208/94-ВР від 14 жовтня 1994 року (у редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4220-VI) якою було встановлено відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, не передбачала відповідальності за експлуатацію або використання об`єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію. Так, 19 січня 2012 року Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» № 208/94-ВР від 14 жовтня 1994 року викладено у новій редакції, пункт 6 частини 2 статті 2 якої передбачає, що суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи акті готовності об`єкта до експлуатації.

Відповідно до статті 58 Конституції України - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» № 208/94-ВР від 14 жовтня 1994 року, зокрема, положення пункту 6 частини 2 статті 2 щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, регулює питання відповідальності тих суб`єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема, не ввели в експлуатацію відповідні об`єкти до початку їх використання після набрання чинності цим Законом.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не вважались правопорушенням.

Згідно судової практики, що склалася, враховуючи еволюцію правового регулювання спірних відносин поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об`єкта» не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов`язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об`єкта містобудування з початку його використання.

Отже, обов`язок введення об`єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об`єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб`єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов`язок, не ввели об`єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Між тим, як слідує з матеріалів справи та зазначалось вище, Автозаправний комплекс з обладнанням (разом із ємностями з газом), що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Культкомівська, 96, встановлені та почали використовуватись з 1990 року до набрання чинності законами, за порушення яких притягнуто до відповідальності позивача.

Виходячи з вищевказаного, з врахуванням конституційного принципу незворотності дії законів, які погіршують становище особи, суд приходить до висновку, що відповідачем застосовано санкції за дії (бездіяльність), які на момент виникнення спірних правовідносин не були правопорушеннями.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04 березня 2014 року у справі № 21-433а13, постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-369а15, постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 804/1845/16 та постанові Верховного Суду від 17 серпня 2018 року у справі № 826/15142/13-а.

Водночас, жодних доказів на підтвердження того, що позивачем проводились будівельні роботи по реконструкції автозаправного комплексу за адресою: м. Харків, вул. Культкомівська, 96, після набрання чинності вищезазначеного Закону, відповідач суду не надав.

Таким чином, беручи до уваги зібрані та досліджені під час розгляду справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу №37/1020-4185 від 05.07.2018 року та припис №264/300-Пр від 21.06.2018 року про усунення порушення вимог законодавства винесені з порушеннями норм чинного законодавства України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які підтверджують правомірність прийнятих Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві постанови про накладення штрафу №37/1020-4185 від 05.07.2018 року, та припису про усунення порушення вимог законодавства №264/300-Пр від 21.06.2018 року в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх прийняття.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи міститься квитанція від 11.07.2018 року №32762 на суму 3 524, 00 грн., та квитанція від 06.08.2018 року №40857 на суму 22 025,00 грн., що підтверджує сплату позивачем судового збору за подання позову до суду.

Враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати із сплати судового збору на суму 25549,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2-9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати припис №264/300-Пр від 21.06.2018 року, який складений (оформлений) Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України відносно АТ "Укргазвидобування".

3. Скасувати постанову №37/1020-4185 від 05.07.2018 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, постановленої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України відносно АТ "Укргазвидобування".

4. Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 37471912) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) суму сплаченого ним судового збору у розмірі 25 549,00 грн. (двадцять п`ять тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775).

Відповідач: Державна архітектурно-будівельна інспекція України (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 37471912).

Повне рішення складено 20.12.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна