Рішення № 102118560, 10.12.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року справа № 580/7292/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В., за участі секретаря Фесенка О.В., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/7292/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) [позивач – не прибула]

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача – не прибув]

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, прийняв рішення.

20.09.2021 вх.35921/21 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, з урахуванням нової редакції позовної заяви від 08.10.2021, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови скласти Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду ОСОБА_1 її сина ОСОБА_2 , який є інвалідом з дитинства, за період з 01.04.2004 по 17.08.2005 та перерахувати розмір пенсії позивача з урахуванням страхового стажу, до якого включити період з 01.01.2004 по 17.08.2005;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області скласти Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду ОСОБА_1 її сина ОСОБА_2 , який є інвалідом з дитинства, за період з 01.04.2004 по 17.08.2005 та перерахувати розмір пенсії позивача з урахуванням страхового стажу, до якого включити період з 01.01.2004 по 17.08.2005.

Ухвалою від 24.09.2021 позовну заяву залишено без руху, визначено строки на усунення недоліків. 08.10.2021 вх. 39289/21 до суду надійшла заява про усунення недоліків з новою редакцією позовної заяви.

Ухвалою від 09.10.2021 відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 23.10.2021. Ухвалою від 23.10.2021 відкладено розгляд справи на 16.11.2021. Ухвалою від 16.11.2021 відкладено розгляд справи на 02.12.2021. Ухвалою від 02.12.2021 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті на 10.12.2021.

В обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено, що син позивачки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А та згідно з медичними висновками потребує постійного стороннього догляду, в результаті чого позивачка була змушена залишити роботу після народження сина для того, щоб за ним доглядати. З 01.01.2002 позивачка отримувала соціальну пенсію. Звернувшись до відповідача у серпні 2020 року із заявою про призначення пенсії, їх було призначено пенсію із зниженням пенсійного віку, як матері особи з інвалідністю з дитинства, проте до страхового стажу не було враховано період догляду за інвалідом з дитинства з 01.01.2004 до 17.08.2005. Позивачка у серпні 2021 звернулась до відповідача із заявою скласти акт обстеження фактичних обставин здійснення позивачкою догляду за її сином у період з 01.01.2004 по 17.08.2005 та просила перерахувати пенсію, до якої включити зазначений період. Листом від 09.08.2021 № 2300-0217-8/45602 відповідач повідомив про те, що складання акта обстеження не передбачено законодавством і період догляду за сином зараховано до пенсії не буде. У обґрунтуванні позиції посилається на правові висновки постанови Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 348/919/17.

Відповідач позов не визнав, 18.11.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що згідно з пунктом 9 частини 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058) загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню належать зокрема один з непрацюючих працездатних батьків, який здійснює догляд за дитиною-інвалідом, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства. З листа Управління соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області від 30.11.2020 № 982-01 позивачці з дати звернення - з 17.08.2005 було призначено державну соціальну допомогу на догляд за дитиною з інвалідністю. Отримання позивачкою соціальної допомоги за інші періоди згідно відомостей системи персоніфікованого обліку відсутні, тому дії відповідача щодо відмови позивачці у складенні акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду до її сином за період з 01.01.2004 до 17.08.2005 та перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу були здійснені в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, а тому вимоги позивачки про зобов`язання відповідача перерахувати розмір пенсії з урахуванням страхового стажу, до якого включити період з 01.01.2004 по 17.08.2005, є безпідставними та необґрунтованими. Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем, представником позивача та відповідачем аргументи/доводи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 2 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР завданням законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною або дитиною-інвалідом, хворим членом сім`ї, смерті громадянина та членів його сім`ї тощо. Згідно з пунктом 9 статті 11 Закону № 1058 загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню належать: один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства. Ця норма набрала чинності з 01 січня 2005 року.

Статтею 24 Закону № 1058 встановлено, що страховий стаж – період (строк), протягом якого особа належить загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію, визначено статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII), зокрема відповідно до п. «є» частини 3 встановлено, що до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Положенням «Про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування» від 04.06.1998 № 794 (далі – Порядок) було запроваджено персоніфікований облік. Згідно з пунктом 2.1 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі – відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, час догляду за інвалідом I групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів I групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів). Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних. Документами, що підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи. Документами, що підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження або паспорт чи довідка житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації) та інші.

Судом встановлено, що станом на грудень 2021 року постанова «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637 чинна і у ній не зазначено, що після 01.01.2004 органи Пенсійного фонду можуть відмовитись складати акти фактичних обставин здійснення догляду, тому складення акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду є безпосереднім обов`язком органу Пенсійного фонду України.

Суд вважає, що відмовляючи позивачці у складенні акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду за дитиною – особою з інвалідністю у спірний період відповідачем порушується право позивачки на зарахування до страхового стажу періоду з 01.01.2004 по 17.08.2005. Доводи відповідача є безпідставними, позаяк станом на час прийняття даного рішення постанова «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637 є чинною. Органи Пенсійного фонду не можуть відмовитись складати акти фактичних обставин здійснення догляду за дитиною – особою з інвалідністю віком до 16 років з урахуванням права особи бути почутою.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.09.2018 у справі № 197/1013/16-а.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи копій медичних висновків на дитину-особу з інвалідністю віком до 16 років, ОСОБА_2 , сину позивачки, ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 24.03.2000 мав захворювання та стан, що дають право на одержання державної соціальної допомоги.

Відповідно до копії посвідчення від 12.05.2003 серії НОМЕР_2 , виданого Управлінням Пенсійного фонду м. Монастирища, позивачці встановлено соціальну пенсію як одному з батьків дитини-особи з інвалідністю (підгрупа А) з 01.01.2002 по 29.02.2004, 29.01.2014 по 28.01.2016.

Згідно з відомостями трудової книжки позивачки серії НОМЕР_3 02.02.2004 позивачка звільнилась з роботи за власним бажанням (запис 9 – прийнята робочою 20.05.1996, запис 10 – звільнена за власним бажанням 02.02.2004).

Відповідно до посвідчення (видане Управлінням ПФУ м.Монастирище) позивачки НОМЕР_2 від 12.05.2003 із соціального виду пенсії – по догляду за дитиною – особою з інвалідністю підгрупа А ( ОСОБА_3 29.01.1998) термін: 01.01.2002 по 29.02.2004, 29.01.2014 по 28.01.2016 (а.с.4).

У листі Управління соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області від 30.11.2020 № 982-01 зазначено, що з 17.08.2005 по 28.01.2016 позивачка перебувала на обліку в управлінні соціального захисту.

З 15.08.2020 позивачці призначено пенсію, проте до страхового стажу не враховано період догляду за дитиною-інвалідом з 01.01.2004 по 17.08.2005. Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, 06.07.2021 позивачка звернулась до Монастирищенського відділу обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Черкаській області із заявою скласти акт обстеження фактичних обставин здійснення позивачкою догляду за її сином у період з 01.01.2004 по 17.08.2005 та перерахувати розмір призначеної пенсії, до якої включити зазначений період, проте листом від 09.08.2021 № 2300-0217-8/45602 відповідач повідомив про те, що складання акта обстеження не передбачено законодавством і період догляду за сином зараховано до пенсії не буде.

Не погоджуючись із протиправною відмовою відповідача, позивачка звернулась із цим позовом до суду.

З урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 1 і 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, проте суд зазначає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту майнового права.

Неналежний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови в позові в будь-яких правовідносинах, ВП ВС у справі № 522/1528/15ц розмежувала превентивний та ефективний способи захисту. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 909/243/18 акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову»: предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Суд зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі № п/800/259/15 (ЄДРСР 54398764) бездіяльність – це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, що виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Згідно з п.3 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. До числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

За нормами статті 24 Закону страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж починаючи з 01.01.2004 обчислюється - відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004).

Час догляду, починаючи з 01.01.2004, зараховується до страхового стажу виключно за умови отримання відповідної допомоги або компенсації в органах соціального захисту населення і сплати страхових внесків.

У матеріалах справи наявні медичні висновки від 24.03.2000, 27.02.2002, 03.03.2004, 17.01.2014 на дитину – особу з інвалідністю віком до 16 років та довідка огляду (груп перша А 29.01.2016 безтермінова). Визначальною умовою для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства за медичними висновками. Під час вирішенні питання про наявність права на призначення такого виду пенсії враховується момент настання медичних показань для встановлення інвалідності. Факт догляду позивачки за сином, який є дитиною особою з інвалідністю, за спірний період має бути доведеним та підтверджуватися актом обстеження фактичних обставин здійснення догляду складеного посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Оцінюючи бездіяльність відповідача щодо не складення акта обстеження фактичних обставин здійснення позивачкою догляду за сином – дитиною-особою з інвалідністю ОСОБА_2 за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона є протиправною, позаяк відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, без дотримання принципів належного врядування у реалізації головного завдання функціонування Пенсійного фонду задля надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без врахування необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивачки і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому вимоги належить задовольнити частково. Суд, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивачки, визнавши протиправною бездіяльність відповідача щодо не складення акта обстеження фактичних обставин здійснення позивачкою догляду за сином – ОСОБА_2 , дійшов висновку, що в частині перерахунку пенсії позивачки до складення відповідачем акта обстеження фактичних обставин щодо здійснення догляду, що така вимога не належить задоволенню, як така, що на час звернення позивача із позовом та на час ухвалення судового рішення є передчасною (заявленою на майбутнє), тому у цій частині позовних вимог за встановлених обставин належить відмовити.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України суд у конкретній справі вирішує спір, предмет якого існує на час розгляду справи, і не може приймати рішення на майбутнє. Судовому захисту належать порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Частиною 1 статті 132 КАС України врегульовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не складення акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду ОСОБА_1 за сином ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю з дитинства і потребував догляду за період з 01.04.2004 по 17.08.2005.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області скласти Акт обстеження за період з 01.04.2004 по 17.08.2005 фактичних обставин здійснення догляду ОСОБА_1 сина ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю з дитинства з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538].

Судове рішення складено 10.12.2021.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА