Рішення № 102117306, 20.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

20 грудня 2021 р. справа №520/18816/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом Приватного підприємства Фірма "Юкон Агро" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

Позивач, Приватне підприємство Фірма "Юкон Агро" (далі за текстом заявник, платник, ПП, Підприємство), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №000140350721 від 16.07.2021 року.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що у відносинах з вітчизняними контрагентами постачальниками діяв обачливо, розсудливо і виважено; податковий кредит з ПДВ формував виключно у межах реальних господарських операцій за правильно оформленими первинними документами. Наголошував на відсутності події вчинення податкового правопорушення у вигляді недоплати грошових зобов`язань з ПДВ та на штучність, неправдивість, вигаданість суджень контролюючого органу про протилежне.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (враховуючи, що позов було подано з зазначенням місця знаходження та коду ЄДРПОУ відокремленого підрозділу ДПС України) (далі за текстом владний суб`єкт, контролюючий орган, адміністративний орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що проведена податкова перевірка показала на формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість без мети реального настання правових наслідків.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, набув правового статусу юридичної особи приватного права-резидента України, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 34236955, у якості платника податків (у тому числі і ПДВ) перебуває на обліку в установі відповідача.

За викладеним у позові твердженням заявника, між позивачем (у якості покупця) та контрагентами постачальниками (ФГ «Золото Ниви», ТОВ «Перша Українська») були укладені письмові правочини у формі договорів поставки товарів (сої, соняшника). Ці договори відповідають закону за усіма параметрами, потреба у вчиненні правочинів була зумовлена специфікою господарської діяльності Підприємства, зобов`язання сторін були виконані у повному обсязі, отриманий товар використано у якості сировини у власному виробництві з метою отримання готової продукції (соняшникової та соєвої олії), господарські операції відбулись у реальності і зумовили зміни у стані активів сторін правочинів.

Контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Фірма "Юкон Агро" з питань господарських взаємовідносин з контрагентами – постачальниками ФГ «Золото Ниви» (код за ЄДРПОУ 42829566) за грудень 2020 року, ТОВ «Перша Українська» (код за ЄДРПОУ 38601897) за листопад 2020 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 24.06.2021р. №10982/20-40-07-21-07/34236955 (далі за текстом Акт перевірки).

У тексті Акту перевірки викладені судження контролюючого органу про вчинення Підприємством податкових правопорушень, а саме: ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.п. 1.1 п. 1, п.п. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88; п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.198.1, п. 198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого Підприємством завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 927.974,00 грн., в тому числі за період: листопад 2020 року у розмірі 163.260 грн., грудень 2020 року у розмірі 764.714 грн.

16.07.2021р. з посиланням на Акт перевірки контролюючим органом було видано податкове повідомлення - рішення №000140350721 про визначення суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту з ПДВ наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 927.974,00 грн.

Не погодившись із відповідністю закону управлінських волевиявлень контролюючого органу з приводу додаткового обчислення грошових зобов`язань з податку на додану вартість за вказаним вище правовим актом індивідуальної дії, заявник ініціював даний спір, стверджуючи про безпідставність обтяження додатковим податковим обов`язком.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Відносини з приводу справляння податку на додану вартість з 01.01.2011р. регламентовані, насамперед, приписами розділу V Податкового кодексу України.

Так, за визначенням п.п. а п.185.1 ст.185 та п.п. б п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю), також операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

При цьому, у розумінні п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду, а у розумінні п.п.14.1.185 ст.14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У силу п.201.10 ст.201 названого кодексу реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом Реєстр) відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569).

З 01.02.2020р. в Україні діє Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою КМУ від 11.12.2019р. №1165 (далі за текстом - Порядок зупинення №1165).

Зокрема, п.12 Порядку зупинення №1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Відповідно до п.п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Отже, відсутність об`єкта оподаткування податком на додану вартість виключає як правомірність виписування податкової накладної контрагентом - постачальником, так і легальність включення такої податкової накладної покупцем до складу податкового кредиту з ПДВ відповідного звітного податкового періоду.

Тому, податкові накладні, складені за відсутності об"єкта справляння ПДВ, за правилами п.п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України та норм Порядку зупинення №1246 не підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а включені до Реєстру - скасуванню.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилом абз.1 п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Окрім того, аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України (а саме: ст.ст.185, 187, 188, 198, 201) у кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України суд доходить висновку про те, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов`язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб`єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату (тобто відповідність стандарту розумної та обачливої поведінки комерсанта); 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вимоги до змісту та форми первинних документів викладені законодавцем у ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України, де передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До того ж у силу вимог абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Таким чином, і за приписами ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", і за приписами абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна у якості первинного документа повинна містити відомості, котрі поза розумним сумнівом детально висвітлюють зміст та обсяг господарської операції і є достовірними.

На виконання вимог ч.5 ст.242 КАС України суд бере до уваги, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 20.12.2019р. по справі №826/16776/18 (адміністративне провадження №К/9901/29228/19) "Для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

Наявність у платника ПДВ первинних документів, які складені для оформлення операції з постачання, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів.".

При цьому, суд зважає, що за визначенням ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 08.09.2020р. у справі №819/1250/17 "Норми Податкового кодексу України Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.".

Назване рішення Верховного Суду є останнім у часі, де викладена правова позиція з приводу наслідків власної необізнаності, необачності, необережності платника податків у контексті наміру на безпідставне отримання податкової вигоди, а тому у силу ч.5 ст.242 КАС України має пріоритет над іншими судовими актами з даного питання.

У ході розгляду справи суд зважає, що обставини наявності у згаданих в тексті Акту контрагентів позивача-постачальників статусу платників ПДВ і реєстрації виписаних такими контрагентами податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних визнаються учасниками справи.

Також суд бере до уваги, що претензій до форми, змісту або підстави складання податкових накладних контролюючий орган не висловив, відсутності першої із подій для складання податкових накладних поставка товару ані у ході податкової перевірки, ані під час розгляду справи достеменно не спростував.

Між тим, у розумінні абз.1 п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз.2 п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.112.2 ст.112 Податкового кодексу України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Окрім того, за приписами п.112.7 ст.112 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

Звідси слідує, що у цілях застосування норм Податкового кодексу України вина та умисел є тотожними категоріями і кваліфікуючими ознаками вини як суб`єктивної сторони складу протиправного порушення платника податків є: 1) удавані дії платника податків, спрямовані на створення умов, котрі виключають намір на досягнення будь-якої мети, окрім невиконання податкового обов`язку (недотримання як податкової дисципліни, так і дисципліни в інших сферах контролю органами системи ДПС України); 2) цілеспрямовані дії платника податків, спрямовані на створення умов, котрі виключають намір на досягнення будь-якої мети, окрім невиконання податкового обов`язку (недотримання як податкової дисципліни, так і дисципліни в інших сферах контролю органами системи ДПС України); 3) існування у платника податків фізичної змоги забезпечити дотримання правил та норм у сфері податкової справи; 4) явно та очевидно нерозумні діяння платника податків; 5) явно та очевидно недобросовісні діяння платника податків; 6) діяння платника податків, явно та очевидно вчинені без належної обачності.

Суд вважає, що усі перелічені критерії охоплюються судовою доктриною «неприпустимості безпідставного одержання податкової вигоди».

Тому відносно суджень контролюючого органу про відсутність у платника мети реального настання правових наслідків суд зауважує, що реальність існування такого наміру має бути підтверджена об`єктивними даними, котрі поза розумним сумнівом виключають будь-яке інше сприйняття винних, умисних, усвідомлених, взаємоузгоджених з іншими суб`єктами права та зловмисних дій приватної особи платника податків.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до наступних висновків.

До епізоду взаємовідносин з ТОВ «Перша Українська»

За викладеним у позові твердженням заявника, 06.04.2020 року між позивачем – ПП Фірма "Юкон Агро" (в якості покупця) та ТОВ «Перша Українська» було укладено письмовий правочин у формі договору поставки №060420/1, предметом якого є поставка сої за кількісними, якісними та вартісними показниками згідно з додатками до договору (п. 1.2 договору).

Вад у правоздатності і дієздатності юридичних осіб-сторін правочину, повноважності представників цих юридичних осіб, істотних дефектів у процедурі створення та процесі функціонування цих юридичних осіб приватного права судом з матеріалів справи не знайдено.

За твердженням заявника у межах згаданого правочину були проведені реальні господарські операції з поставки позивачу сої у кількості 60 тон (-+10%) на загальну суму 1.080.000 грн. (у т.ч. ПДВ – 180000,00 грн.) за специфікацією №4 від 30.11.2020 року, які оформлені: копіями видаткових накладних: №68 від 30.11.2020 р. на суму 485.640,00грн., №69 від 30.11.2020 р. на суму 493.920,00грн.; копіями товарно-транспортних накладних №3011-1 від 30.11.2020 року, №3011-2 від 30.11.2020 року (пункт розвантаження в яких зазначено: Харківська обл., Красноградський район, вул. Свято-Троїцька, 73); зареєстрованих в реєстрі податкових накладних: №1 від 30.11.2020 р. та №2 від 30.11.2020р.; зобов`язання з оплати вартості придбаного товару були виконані шляхом перерахування за платіжними дорученнями №1714 від 02.12.2020 р., №1713 від 02.12.2020 р., №1727 від 03.12.2020р., №1787 від 09.12.2020 р., №1786 від 09.12.2020 р. відповідно до рахунків №20 та №21 від 30.11.2020 року.

Облік отриманих ТМЦ відображений у карточці складського обліку матеріалів Підприємства за листопад 2020 року.

Якість отриманої сої від постачальника відповідає ДСТУ 4964:2009, що підтверджується Картками лабораторного аналізу зерна №№107, 108 від 30.11.2020 року.

У тексті Акту контролюючий орган не спростовує обставин реальності фізичного існування товару, але із посиланням на не повне заповнення товарно-транспортних накладних, ненадання договору на перевезення вантажів, а також матеріальних звітів про передачу у виробництво сої, стверджує про суто документальне оформлення господарських операцій при їх фактичному невиконанні.

З цього приводу суд зазначає, що господарські операції при формуванні податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що за даним епізодом подію вчинення заявником податкового правопорушення (заниження грошового зобов`язання з ПДВ) слід визнати недоведеною контролюючим органом за правилом ст.109 Податкового кодексу України та ч.2 ст.2, ч.2 ст.77 КАС України.

До епізоду взаємовідносин з ФГ «Золото Ниви»

За викладеним у позові твердженням заявника, 01.12.2020 року між позивачем – ПП Фірма "Юкон Агро" (в якості покупця) та ФГ «Золото Ниви» було укладено письмовий правочин у формі договору поставки №011220, предметом якого є поставка сої за кількісними, якісними та вартісними показниками згідно з додатками до договору (п. 1.2 договору).

Додатком №1 від 04.12.2020 року до договору сторони обумовили постачання сої у кількості 40,14 тон (-+10%) на загальну суму 694.422,16 грн. разом з ПДВ.

Додатком №2 від 24.12.2020 року до договору сторони обумовили постачання сої у кількості 200 тон (-+10%) на загальну суму 3.499.999,20 грн. разом з ПДВ.

Вад у правоздатності і дієздатності юридичних осіб-сторін правочину, повноважності представників цих юридичних осіб, істотних дефектів у процедурі створення та процесі функціонування цих юридичних осіб приватного права судом з матеріалів справи не знайдено.

За твердженням заявника у межах згаданого правочину були проведені реальні господарські операції з поставки позивачу сої, які оформлені: копіями видаткових накладних: №226 від 04.12.2020 р. на суму 694.422,16 грн., №224 від 24.12.2020 р. на суму 3.480.749,21 грн.; копіями товарно-транспортних накладних №1 від 04.12.2020 року, №1 від 24.12.2020 року, №2 від 24.12.2020 року, №3 від 24.12.2020 року, №4 від 24.12.2020 року, №5 від 24.12.2020 року (пункт розвантаження в яких зазначено: Харківська обл., Красноградський район, вул. Свято-Троїцька, 73); зареєстрованих в реєстрі податкових накладних: №17 від 04.12.2020 р., №191 від 24.12.2020 р.; зобов`язання з оплати вартості придбаного товару були виконані шляхом перерахування за платіжними дорученнями №1793 від 11.12.2020 р., №1805 від 16.12.2020 р., №1895 від 30.12.2020 р., №9 від 06.01.2020 р. відповідно до рахунків №197 від 04.12.2020 року та №208 від 24.12.2020 року.

Облік отриманих ТМЦ відображений у карточці складського обліку матеріалів Підприємства за грудень 2020 року.

Якість отриманої сої від постачальника відповідає ДСТУ 4964:2008, що підтверджується Картками лабораторного аналізу зерна №№178, 162 від 04.12.2020 року, №№182, 183, 184, 185 від 24.12.2020 року.

04.12.2020 року між позивачем – ПП Фірма "Юкон Агро" (в якості покупця) та ФГ «Золото Ниви» було укладено письмовий правочин у формі договору поставки №041220, предметом якого є поставка соняшника за кількісними, якісними та вартісними показниками згідно з додатками до договору (п. 1.2 договору).

Додатком №1 від 04.12.2020 року до договору сторони обумовили постачання соняшника у кількості 25,36 тон (-+10%) на загальну суму 413.114,40 грн. разом з ПДВ.

Вад у правоздатності і дієздатності юридичних осіб-сторін правочину, повноважності представників цих юридичних осіб, істотних дефектів у процедурі створення та процесі функціонування цих юридичних осіб приватного права судом з матеріалів справи не знайдено.

За твердженням заявника у межах згаданого правочину були проведені реальні господарські операції з поставки позивачу соняшника, які оформлені: копією видаткової накладної №225 від 04.12.2020 р. на суму 413.114,40 грн.; копією товарно-транспортної накладної №101287 від 04.12.2020 року (пункт розвантаження в яких зазначено: Харківська обл., Красноградський район, вул. Свято-Троїцька, 73); зареєстрованою в реєстрі податковою накладною №16 від 04.12.2020 р.,; зобов`язання з оплати вартості придбаного товару були виконані шляхом перерахування за платіжними дорученнями №1797 від 11.12.2020 р., №1804 від 16.12.2020 р. відповідно до рахунку №196 від 04.12.2020 року.

Облік отриманих ТМЦ відображений у карточці складського обліку матеріалів Підприємства за грудень 2020 року.

Додатково господарські операції супроводжувались договорами суборенди контрагента ФГ «Золото Ниви» земельних ділянок сільськогосподарського призначення та нерухомого майна та звітами контрагента ФГ «Золото Ниви» за формою 4-сг про посівні площі сільськогосподарських культур, за формою 29-г про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, за формою 37-сг про збирання врожаю сільськогосподарських культур, довідкою виконавчого комітету Камянської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

У тексті Акту контролюючий орган не спростовує обставин реальності фізичного існування товару, але із посиланням на не повне заповнення товарно-транспортних накладних, а також матеріальних звітів про передачу у виробництво сої та соняшника, стверджує про суто документальне оформлення господарських операцій при їх фактичному невиконанні.

З цього приводу суд зазначає, що господарські операції при формуванні податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Посилання контролюючого в Акті на відсутність у контрагента ФГ «Золото Ниви» за договорами суборенди власних та орендованих об`єктів оподаткування, у тому числі, складських приміщень за адресою: Полтавська обл., Кобеляцький район, м. Кобеляки, суд не приймає, оскільки за відомостями товарно-транспортних накладних пункт навантаження товару зазначено: Дніпропетровська обл., Новомосковський район, вул. Погрузна, 4.

Так у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що за даним епізодом подію вчинення заявником податкового правопорушення (заниження грошового зобов`язання з ПДВ) слід визнати недоведеною контролюючим органом за правилом ст.109 Податкового кодексу України та ч.2 ст.2, ч.2 ст.77 КАС України.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскарженого рішення, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу оскарженого рішення, у той час як обставини фізичного існування товару як реальної речі матеріального світу, обставини реєстрації податкових накладних контрагентів-постачальників в Єдиному реєстрі податкових накладних, виключають існування наміру на безпідставне одержання заявником податкової вигоди і доводять правильність та достовірність даних податкового обліку заявника з ПДВ.

В подальшому, отриманий від контрагентів товар використаний Підприємством у якості сировини у власному виробництві з метою отримання готової продукції, а саме соняшникової та соєвої олії, що підтверджується актами внутрішнього пересування олійного насіння від 31.12.2020 року, від 30.11.2020 року, довідками про переробку олійного насіння та виробництва готової продукції, відомостями руху (готова продукція) за грудень, листопад 2020 року, яку, в подальшому реалізовано контрагентам: ТОВ «МВК «Єкатеринославський», ТОВ «Агро-Овен», ТОВ «Тандем-2002», ТОВ «Гудгрейноіл», ТОВ «Завод Механіка», що підтверджується договорами поставки, видатковими накладними, дорученнями, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактури, податковими накладними, зареєстрованими в ЄДР податкових накладних, виписками банку.

В свою чергу, контролюючим органом не спростовано наявність у власності позивача необхідного технічного устаткування, яке використовується у виробничому циклі Підприємства, а також наявність необхідних трудових ресурсів для забезпечення виробництва готової продукції.

Водночас, контролюючим органом не оспорюється реалізація Підприємством готової продукції, виробленої із сировини придбаної у своїх контрагентів - ФГ «Золото Ниви» та ТОВ «Перша Українська», а також правомірність податкових зобов`язань з ПДВ за наслідками такої реалізації.

Окрім того, суд схиляється до застосування правового висновку постанови Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №200/14552/19-а, за яким оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями. Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу, що ПК України не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Згідно з правовою позицією викладеної у постанові Верховного Суду №826/12528/17 від 30.09.2021, так само не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними факт порушення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження зі звільненням особи від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 20.02.2018 по справі №826/6280/13-а.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність факту порушення власних суб`єктивних прав та інтересів приватної особи.

Оскільки у межах даного спору контролюючий орган будь-яких належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів вчинення податкового правопорушення у формі заниження грошових зобов`язань з ПДВ не здобув, порушення заявником стандартів розумної, виваженої, достатньо обачливої, доброчесної господарської діяльності не довів, спільної узгодженої і зловмисної діяльності заявника та контрагентів постачальників з метою безпідставного одержання податкової вигоди не доказав, то слід дійти до переконання про порушення суб`єктивного права заявника у сфері податкової справи у спосіб обтяження майновим/фінансовим тягарем проведення додаткового платежу.

Тому позов підлягає до задоволення.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області №000140350721 від 16.07.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Приватного підприємства Фірма "Юкон Агро" (вул. Свято-Троїцька, буд. 73, с. Наталине, Красноградський район, Харківська область, 63343, код ЄДРПОУ 34236955) витрати зі сплати судового збору 13919,61 грн. (тринадцять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять гривень 61 копійка).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Старосєльцева