Рішення № 102117240, 20.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 грудня 2021 року № 520/24653/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АЛАНД" про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- поновити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 , строк на оскарження постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, офіс 71-А) про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2021 року ВП № 64297611;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4- А, офіс 71-А) про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2021 року ВП № 64297611.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2021 року ВП № 64297611, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню оскільки приватний виконавець може прийняти до виконання виконавчий документ стосовно боржника, яким є фізична особа, виключно за місцем проживання, перебування цього боржника, у межах відповідного виконавчого округу, проте спірна постанова прийнята не за місцем реєстрації та фактичного місця проживання боржника та знаходження його майна. Отже, позивачем вказано, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та майна на території міста Києва не має. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Також, позивачем разом із позовними вимогами заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження, в обґрунтування якого вказано, що оскаржувану постанову позивачем було отримано 19.11.2021 року засобами електронного зв`язку, що підтверджується роздруківкою з сайту електронної скриньки.

Також, позивачем у позовній заяві було заявлено клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 29.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому останній проти заявленого позову заперечував та зазначив, що оскаржувана позивачем постанова була прийнята відповідно до норм діючого законодавства, а відтак скасуванню не підлягає. При цьому, відповідачем вказано, що відповідно до заяви стягувача та наданого разом із заявою про примусове виконання рішення виконавчого напису №67486 від 05.10.2020 року, виданого приватним нотаріусом ЖМНО Гораєм О.С. нею було відкрито виконавче провадження №64297611 постановою від 27.01.2021 року за місцем проживання боржника: АДРЕСА_2 у відповідності до ч.2 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження”. Відтак, відповідач мав усі законні підстави для прийняття виконавчого документу та відкриття щодо його виконання виконавчого провадження №64297611.

Представник третьої особи правом подання пояснень щодо відзиву або позову не скористався.

У судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Представником позивача через канцелярію суду було подано заяву, в якій останній, зокрема, просить суд розгляд справи здійснювати без участі позивача та його представника.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АЛАНД" звернулось до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни із заявою №10010957 від 22.01.2021 про примусове виконання рішення.

Зі змісту вказаної заяви про примусове виконання рішення вбачається, що заявник просив відкрити за місцем проживання (перебування) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №67486 від 05.10.2020 p., виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_2 коштів у розмірі 16797,36 грн., звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без перевірки й майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.

Постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 27.01.2021 року відкрито виконавче провадження №67486 від 05.10.2020 p., виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_2 , коштів у розмірі 16797,36 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АЛАНД".

Боржником у виконавчому провадженні № 64297611 визначено ОСОБА_2 .

Матеріали справи свідчать, що в рамках здійснення виконавчого провадження №64297611 відповідачем, зокрема, було винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 27.01.2021 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27.01.2021 року, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 24.02.2021 року.

Судом зі змісту позовної заяви встановлено доводи позивача стосовно того, що 19.11.2021 року від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на електрону скриньку представника Чуркало Євгенії Володимирівни надійшла відповідь на заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження з додатками, постанова про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором ВП № 64297611 про відкриття виконавчого провадження.

Зі змісту вказаної постанови позивачу стало відомо про те, що 27.01.2021 року відповідач, розглянувши заяву ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД», про примусове виконання, виніс постанову на виконання виконавчого напису №67486 від 05.10.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про звернення стягнення з позивача на користь третьої особи заборгованості в сумі 16797,36 грн.

Позивачем у позовній заяві також вказано, що 01 липня 2020 року між нею - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , було укладено шлюб, про що видано свідоцтво серії НОМЕР_2 .

При цьому, позивачем зазначено, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки про реєстрацію місця проживання особи.

Також, позивачем до суду надано довідку Виконавчого комітету Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області №Ч-1619/01-02-06 від 09.12.2021 року, з якої також вбачається, що позивачем за вказаною адресою зареєстрована з 17.10.2012 року по теперішній час.

Позивачем наголошено на обставинах того, що постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження прийнята всупереч нормам діючого законодавства, оскільки виконавче провадження відкрито не за місцем реєстрації та фактичного місця проживання боржника та знаходження його майна, оскільки відповідачем не взято до уваги те, що зареєстрована позивач не на території міста Києва.

При цьому, як зазначено відповідачем, відкриття виконавчого провадження було здійснено з урахуванням положень Закону України “Про виконавче провадження” за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про поновлення строку на звернення до суду суд зазначає наступне.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідно до положень п.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із п.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч.3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ч.2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

При цьому, положеннями ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Надаючи оцінку вищевикладеним доводам позивача, суд зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем було отримано оскаржувану постанову 19.11.2021 року, однак доказів протилежного до суду не надано.

Матеріали справи свідчать, що до суду із даним позовом позивач звернулась 24.11.2021 року, тобто у межах встановленого законодавством строку.

Відтак, позивачем при зверненні до суду строк пропущено не було, у зв`язку з чим відсутні підстави для його поновлення.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні суд зазначає наступне.

Приписами ч.4 ст. 287 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відтак, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України визначено особливий порядок здійснення розгляду даної категорії справ, то у суду відсутні підстави для розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із положеннями п.3 ч.1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

Згідно із ч.2 ст.24 Закону України “Про виконавче провадження” приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” від 02.06.2016 року №1403 (далі - Закон №1403).

Згідно із положеннями ст.1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України “Про виконавче провадження” випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.23 Закону № 1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Згідно із приписами ст.25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону № 1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України “Про виконавче провадження”.

Також суд зазначає, що п.1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802; далі - Інструкція № 512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Як передбачено п.4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із п.10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що положення Закону №1404-VІІІ передбачають, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувану. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Водночас, відповідно до п.1 ч.1 та ч.3 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Відтак, слід дійти висновку про те, що виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню у передбаченому законом порядку.

Водночас, з аналізу вищевикладених норм вбачається, що у випадку пред`явлення виконавчого документа за місцем виконання, приватний виконавець зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження у чітко визначені строки, а саме: не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа.

Отже, виконавець може розпочати вчинення будь-яких дій по виконавчому провадженню лише після відкриття виконавчого провадження.

При цьому, суд зазначає, що положеннями статті 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV) визначено, що “місце перебування” - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; “місце проживання” - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; “реєстрація” - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку”.

Частиною другою статті 2 Закону №1382-IV визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802; далі - Інструкція № 512/5, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

Відповідно до абз.4 п. 3 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 визначено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

За змістом пункту 13 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою (додаток 3).

Відповідно до пунктів 1 та 2 Глави 12 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі – Порядок №296/5), захист цивільних прав здійснюється нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису. Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку № 296/5 для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:

- відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;

- дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;

- номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;

- строк, за який має провадитися стягнення;

- інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Пунктом 4 Глави 16 розділу II Порядку №296/5 визначено зміст виконавчого напису, зокрема, найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб).

Відповідно до підпунктів 7.1, 7.6 Глави 16 розділу II Порядку №296/5 у справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису. Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що з аналізу положень Закону №1404-VIII вбачається, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Зазначений висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 08 квітня 2020 року в справі № 804/6996/17, від 30 квітня 2020 року №580/3311/19.

Відтак, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, у яких зазначено місце проживання/ перебування боржника або місцезнаходження майна боржника, які знаходяться в межах його виконавчого округу.

Приписами ч.1 ст. 4 Закону № 1404-VIIІ визначено, що у виконавчому документі обов`язково зазначається адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Законодавець, визначаючи місце виконання рішення, вживає поняття “місце проживання” та “місце перебування”, під якими розуміються відповідно адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, та житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Оскільки за приписами частини другої статті 2 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження, то законодавець розрізняє поняття “місце проживання”, “місце перебування” і “місце реєстрації”.

Відтак, визначальне значення для визначення місце виконання рішення має саме місце проживання/ перебування боржника-фізичної особи, а не місце його реєстрації, а також місцезнаходження майна боржника.

Положеннями ч.1 ст. 28 Закону № 1404-VIIІ передбачено, що постанови про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанови, передбачені пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З системного тлумачення частини першої статті 4, частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIІ у виконавчому документі має бути зазначено адресу місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), або місцезнаходження майна боржника, які знаходяться у межах виконавчого округу приватного виконавця. Саме за зазначеною у виконавчому документі адресою приватний виконавець в силу положень частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIІ зобов`язаний надіслати, зокрема, постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, положеннями статті 28 Закону № 1404-VIIІ визначено імперативний обов`язок приватного виконавця надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження саме за адресою, зазначеною у виконавчому документі, що обумовлює відсутність меж розсуду у приватного виконавця при визначенні адреси боржника.

Зазначений висновок про необхідність направлення постанов про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 19 серпня 2020 року в справі № 520/9978/18, від 08 квітня 2020 року в справі №804/6996/17.

Таким чином, після надходженні виконавчого документа приватний виконавець зобов`язаний перевірити наявність в ньому всіх обов`язкових реквізитів, визначених частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIIІ, зокрема, прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

У випадку, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання, тобто якщо адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), що вказана у виконавчому документі, або місцезнаходження майна боржника не знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, він зобов`язаний повернути виконавчий документ без виконання відповідно до приписів пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII.

Якщо ж виконавчий документ пред`явлено до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення обов`язково додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця (абзац 4 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 512/5).

Отже, враховуючи наведене вище нормативне регулювання та праворозуміння, правильне вирішення спору у вказаних категоріях справ залежить від того, чи знаходиться адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, що вказана у виконавчому документі, в межах виконавчого округу приватного виконавця. Якщо адреса місця проживання/перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, то відкриття виконавчого провадження, за умови дотримання приватним виконавцем інших вимог Закону № 1404-VIII, є правомірним.

У випадку, коли адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться поза межами виконавчого округу приватного виконавця, приватний виконавець зобов`язаний повернути такий виконавчий документ.

У випадку пред`явлення виконавчого документа не за місцем проживання або місцем перебування боржника (фізичної особи), а за місцезнаходженням майна боржника, на стягувача покладено обов`язок надати документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.12.2020 року №460/3537/20.

Під час розгляду справи встановлено, що відкриття виконавчого провадження №64297611 було здійснено з урахуванням положень Закону України “Про виконавче провадження” за місцем проживання / перебування боржника на підставі виконавчого напису №67486 від 05.10.2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С.

Зі змісту виконавчого напису №67486 від 05.10.2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., та заяви про примусове виконання рішення вбачається зазначення адреси реєстрації боржника АДРЕСА_1 , та адреси проживання боржника АДРЕСА_2 .

Однак, суд зазначає, що матеріали справи не містять в собі жодних доказів на підтвердження того, що зазначена адреса проживання боржника є дійсною, як не містять і доказів наявності у позивача майна у виконавчому окрузі м. Київ.

При цьому, до заяви про примусове виконання рішення третьою особою було додано копію договору про надання споживчого кредиту №2001457170 від 12.11.2012 року, який містить відомості про адресу реєстрації та мешкання боржника АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що за даними Єдиного реєстру приватних виконавців приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

Таким чином, враховуючи обставини відсутності в матеріалах справи доказів того, що місцем реєстрації/проживання позивача, який є боржником у виконавчому провадженні №64297611, є місто Київ або місцезнаходженням майна позивача є м. Київ, тобто виконавчий округ, на території якого здійснює діяльність відповідач, то суд приходить до висновку, що виконавчий документ у виконавчому провадженні №64297611 прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, або ж місцем знаходження майна такої особи.

При цьому, суд зазначає, що доказів протилежного матеріали справи не містять.

Вказані обставини свідчать про прийняття відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження № 64297611 від 21.01.2021 року за відсутності на те законних підстав, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із положеннями ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Також, суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи було подано до суду заяву про вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 13800 грн., які були понесені ОСОБА_1 у зв`язку із зверненням до суду із поточною позовною заявою.

Відповідачем у поданому до суду відзиві на позов вказано на необґрунтованість заявленої позивачем суми судових витрат до стягнення.

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В той же час, положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Також, приписами ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із положеннями ст. 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі положеннями ст.30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При цьому, адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Зазначене передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що для захисту своїх прав та звернення до суду з адміністративним позовом між позивачем та Адвокатським бюро « «Дмитра Савченка» було укладено договір № 25/10-21 від 25.10.2021 року про надання правової допомоги від 25.10.2021 р.

Також, матеріали справи свідчать, що в рамках укладеного договору про надання правової допомоги від 25.10.2021 року сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі виконаних робіт та розрахунків №1 від 24.11.2021 року, відповідно до якого адвокатом надано позивачу наступні послуги: консультація - надано 25.10.2021 p., витрачено 2 години - 500 грн., аналіз законодавства до подання позовної заяви - 26.10.2021 p., витрачено 3 години - 1500 грн., аналіз практики Верховного Суду - 27.10.2021 p., витрачено 3,5 години - 1500 грн., витрати на канцелярію - загальні витрати за весь період ведення справи - 500 грн., ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження - з 01.11.2021 року по 19.11.2021 року - 1000 грн., складання позовної заяви - 24.11.2021 p., витрачено 4 години - 6000 грн.; акт прийому-передачі виконаних робіт та розрахунків №2 від 10.12.2021 року, відповідно до якого адвокатом надано позивачу наступні послуги: участь у судовому засіданні – надано 09.12.2021 року, витрачено 1 годину – 2700,00 грн.

До матеріалів справи долучено також копії квитанцій про сплату вартості отриманих послуг №ПН2850016 від 24.11.2021 року, №ПН2894088 від 13.12.2021 року, ордер серії АХ №1077747 від 24.11.2021, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6645/10 від 26.04.2018 року.

Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов`язані із розглядом справи.

При цьому, суд зазначає, що зі змісту норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на наведення відповідачем заперечень стосовно суми витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню, та оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої/правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, та враховуючи предмет позову, який не є складним, та обставини справи, суті виконаних послуг, суд приходить до висновку, що сума, заявлена позивачем до відшкодування у розмірі 13800,00 грн., є значною, а отже на користь позивача підлягає стягненню за рахунок відповідача половини вказаної суми, що становить 6900,00 грн.

Водночас, суд зазначає, що на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, оф. 71-А,м. Київ,02002), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АЛАНД" (вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301,м. Київ,01033) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4- А, офіс 71-А) про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2021 року ВП № 64297611.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код – НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. та суму витрат на правничу правову допомогу у розмірі 6900 (шість тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп. з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, оф. 71-А,м. Київ,02002).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.