Рішення № 102117225, 09.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

09 грудня 2021 р. Справа № 520/17013/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Мурадли А.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Кузнецова А.І.,

представника відповідача - Стеценко Т.В.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби, Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Кузнецов Анатолій Ігорович, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Слобожанської митниці Держмитслужби №330-о від 06.08.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника відділу митних компетенцій Слобожанської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ: 43332958, юридична адреса: 61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16-Б);

- стягнути з Слобожанської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ: 43332958, юридична адреса: 61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16-Б) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 11.08.2021 до набрання законної сили судовим рішенням у справі (з врахуванням податків та інших обов`язкових платежів).

Крім того, позивач просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ: 43332958, юридична адреса: 61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16-Б) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на загальну суму 27779,28 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Слобожанської митниці Держмитслужби № 330-О від 06.08.2021 його звільнено з посади заступника начальника відділу митних компетенцій у зв`язку з реорганізацією державного органу та скороченням чисельності Слобожанської митниці Держмитслужби. На думку позивача, вказаний наказ протиправний, а дії відповідача щодо звільнення позивача з посади є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та призвели до порушення права позивача на працю.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 вказаний адміністративний позов було залишено буз руху та надано позивачу строк на усунення недоліків. У передбачений ухвалою строк недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 12.10.2021 з боку відповідача - Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України подано відзив на адміністративний позов, згідно зі змістом якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та відповідності дій відповідача вимогам законодавства.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 12.10.2021 з боку відповідача - Слобожанської митниці Держмитслужби подано відзив на адміністративний позов, згідно зі змістом якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та відповідності дій відповідача вимогам законодавства.

Представником позивача 26.10.2021 подано відповідь на відзив відповідачів, змістом якого уповноважений представник наполягав на задоволенні заявлених позовних вимог.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 03.11.2021 з боку відповідача - Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України подано заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити посилаючись на зміст викладеної правової позиції в їх обґрунтування.

Представник відповідача - Слобожанської митниці Держмитслужби в судовому засіданні проти задоволенні позовних вимог заперечував в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов.

Представник відповідача - Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом не встановлено перешкод для розгляду справи пов`язаних з неприбуттям представника відповідача - Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

Таким чином суд приходить до висновку про можливість розгляду адміністративної справи за відсутності представника відповідача - Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача - Слобожанської митниці Держмитслужби, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач починаючи з 09.12.1993 знаходився на державній службі. З 13.05.1996 працював в системі митної служби - на різних посадах в Державній митній службі України, яка в окремі часи знаходилась в структурі Міністерства доходів і зборів та Державній фіскальній службі України, де під час несення служби останній не мав жодних зауважень, стягнень, доган та інше, а також постійно проходив щорічне оцінювання.

Окреслена обставина в ході розгляду справи з боку відповідачів не заперечувалась.

З 2007 року ОСОБА_1 обіймав керівні посади в митних органах (категорії «Б»), що підтверджується копією трудової книжки.

У період з 02.11.2020 по 10.08.2021 займав посаду заступника начальника відділу митних компетенцій Слобожанської митниці Держмитслужби.

Позивачем 09.07.2021 отримано попередження датоване від 29.06.2021 про можливе звільнення у зв`язку із реорганізацією Слобожанської митниці Держмитслужби шляхом її приєднання до Державної митної служби України, згідно якого ОСОБА_1 запропоновано посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення «Чугунівка» митного поста «Плетенівка» Харківської митниці (категорії «В»), від якої він відмовився, з підстав нерівнозначності запропонованої посади і не врахуванню переважного права на залишення на роботі.

Наказом від 06.08.2021. № 330-О повивача звільнено із займаної посади з 10.08.2021р. на підставі п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Наказ винесено у зв`язку з реорганізацією Слобожанської митниці Держмитслужби шляхом її ліквідації та приєднання до новоствореної Державної митної служби України (відокремлений підрозділ - Харківська митниця).

Так, згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 858 від 02.10.2019 утворено, окрім інших, Слобожанську митницю Держмитслужби як юридичну особу публічного права.

На виконання п. 2 вказаної постанови, територіальні органи Державної фіскальної служби реорганізовано шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби. Зокрема, Харківську митницю ДФС та Сумську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби.

Наказом Державної митної служби України № 25 від 08.11.2019 «Про визначення зон діяльності митниць Держмитслужби» Слобожанська митниця Держмитслужби включала в себе - Харківську область і Сумську область, за винятком окремих міст (п. 1.14.)

Постановою Кабінету Міністрів України № 895 від 30.09.2020 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» реорганізовано територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби, серед яких і була реорганізована Слобожанська митниця Держмитслужби.

Наказом Державної митної служби України № 460 від 19.10.2020 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено територіальні органи, як відокремлені підрозділи Державної митної служби України, серед яких окремо була Харківська митниця і Сумська митниця.

Тобто, Слобожанська митниця Держмитслужби (яка включала в себе Харківську і Сумську митницю ДФС) реорганізована на відокремлені підрозділи Державної митної служби України, серед яких: Харківська митниця і Сумська митниця.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Принагідно суд зазначає, що беззаперечно керується правовою позицією Верховного Суду від 24.07.2020 по справі № 816/654/17 згідно з яким зазначено, що «Умовою припинення державної служби з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) є, зокрема, ліквідація державного органу або його реорганізація, що поєднана зі скороченням штату/чисельності державних службовців, унаслідок яких державний службовець об`єктивно не може виконувати посадових обов`язків за посадою, яку обіймав до запровадження змін в організації роботи, а щодо переведення на іншу посаду він або заперечує, або для цього об`єктивно немає можливості.

Сама лише реорганізація одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження.

Вирішуючи спори про припинення державної служби з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 87 суди повинні з`ясувати: чи мала місце ліквідація державного органу або його реорганізація, якщо так, то чи мало це наслідком скорочення чисельності та/або штату державних службовців. Саме скорочення штату може бути встановлене шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.»

Не погоджуючись з наказом про звільненням, вважаючи його протиправним та незаконним позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду за захистом своїх порушених конституційних прав.

Перевіряючи спірне рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність нормам чинного законодавства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях врегульовані Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

Приписами ст. 1 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 5 ЗУ «Про державну службу», правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Судом встановлено, що посада, з якої звільнено позивача у розумінні вищенаведеної норми права була посадою державної служби, а позивач - посадовою особою в державному органі (Слобожанська митниця Держмитслужби).

Приписами ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» №889-VIII зазначені підстави припинення державної служби. Зокрема, державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Як свідчить зміст оскаржуваного у цій справі наказу Слобожанської митниці Держмитслужби від 06.08.2021. № 330-О, державна служба позивача припинилася за ініціативою суб`єкта призначення, що відповідає пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» №889-VIII.

Зі змісту повідомлення про наступне вивільнення від 29.06.2021 (отримане 09.07.2021) встановлено, що припинення державної служби позивача за ініціативою відповідача - Слобожанської митниці Держмитслужби здійснено у зв`язку зі скороченням посади без скорочення чисельності або штату державних службовців з посиланням на ст. 83, 87 Закону України «Про державну службу» №889-VIII.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є у тому числі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

В свою чергу ч. 3 та ч. 4 ст. 87 Закону України «Про державну службу» визначають процедуру, якої слід дотримуватися суб`єкту владних повноважень під час звільнення державного службовця.

Так, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Принагідно суд зазначає, що повідомлення про наступне вивільнення від 29.06.2021 отримано позивачем 09.07.2021 в порушення законодавчо обумовленого строку та звільнено позивача на 30 календарний день.

В ході розгляду справи з боку відповідача - Слобожанської митниці Держмитслужби не повідомлено обставин, що перешкоджали своєчасному наданню окресленого повідомлення.

Крім того з боку відповідача - Слобожанської митниці Держмитслужби не підтверджено фактів ухилення позивача від отримання окресленого повідомлення.

Окреслене на думку суду безсумнівно свідчить про порушення з боку відповідача - Слобожанської митниці Держмитслужби законодавчо обумовленої вимоги передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Суд констатує, що на трудові відносини із державним службовцем поширюється законодавство про працю у частині відносин, не врегульованих Закону України «Про державну службу».

Так однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

В силу вимог п. 1 ст. 40 Кодексу, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Водночас частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 19 постанови № 9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

З наведеного вбачається, що суду для прийняття законного та обґрунтованого рішення необхідно з`ясувати чи була підстава для припинення державної служби позивача та чи дотримана процедура звільнення.

Перевіряючи доводи позивача та представника позивача, викладені в позовній заяві щодо відсутності в даному випадку скорочення посади державної служби, якуобіймав позивач, а внаслідок зміни структурита штатного розпису Слобожанської митниці Держмитслужби відбулося лише перейменування структурного підрозділу у складі митниці, суд зазначає.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про Державну службу» посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених ч. 1 ст. 1 цього Закону.

Зі змістувказаних норм закону вбачається, що звільнення за п.1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про Державну службу" може вважатися правомірним уразі встановлення факту того, що посаду було дійсно скорочено, тобто певна первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками більше не передбачена у структуріоргану.

Тобто, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців фактично має призводити до скорочення займаної державним службовцем посади.

Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.07.2020 по справі №816/654/17 зазначив, що сама лише трансформація одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження.

Скорочення штату та ліквідація певних посад може бути встановлена шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після внесення змін у структуру.

При порівнянні штатного розпису Слобожанської митниці Держмитслужби на 2020 рік та переліку змін № 1 до штатного розпису на 2020 рік Слобожанської митниці Держмитслужби, штатний розпис Слобожанської митниці Держмитслужби на 2021 вбачається ідентична структура та чисельність відділів, різними є лише назви, крім того відбулось збільшення загальної чисельності працівників, що свідчить про фактичне перейменування відділу - митних компетенцій.

Принагідно суд зазначає, що в ході розгляду справи судом не встановлено припинення функцій та завдань віднесених до відділу митних компетенцій, які виконувались ним у складі Слобожанської митниці Держмитслужби, окресленого не доведено з боку відповідачів по справі.

Суд констатує, що не відбулось зміни функціональних завдань та функцій відділу чи посадових обов`язків позивача за посадою у зв`язку зі зміною назви відділу.

З наведеного вбачається, що зміни структури та штатного розпису в Слобожанській митниці Держмитслужби, фактично не стосувались відділу у якому працював позивач, оскільки, змінилась лише назва відділу.

В ході судового засідання встановлено та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що практично всі працівники відділу з напряму реалізації правових питань були переведені на аналогічні перейменовані посади відділу правового забезпечення.

Національним агентством України з питань державної служби 20 лютого 2020 року надано Роз`яснення №86р/з щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 Закону України "Про державну службу").

Національне агентство України з питань державної служби у вказаному роз`ясненні зазначає, що стаття 87 Закону визначає підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, такими підставами відповідно до пунктів 1 та 11 частини першої є:

- скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

- ліквідація державного органу.

Законом України від 14 січня 2020 року № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинності 13 лютого 2020 року, внесено зміни до низки законодавчих актів, зокрема, до Закону.

Наразі відповідно до абзацу першого частини третьої статті 87 Закону суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Отже, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком".

Крім того, у вказаному роз`ясненні Національним агентством України з питань державної служби зазначено, що відповідно до частини третьої статті 5 Закону дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення наразі врегульована положеннями Закону.

Отже, при звільненні державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1 чи пункту 11 частини першої статті 87 Закону, положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України не застосовуються.

Разом з тим, відповідач скористався правом пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби та запропонував позивачу посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення «Чугунівка» митного поста «Плетенівка» Харківської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, яка не є рівноцінною, раніше займаній посаді.

Суд звертає увагу, що в ході розгляду справи з боку відповідача - Слобожанської митниці Держмитслужби жодним чином не обґрунтовано врахування фахового рівня позивача, займану ним посаду до звільнення в контексті запропонування нерівнозначної посади.

Тобто, у відповідача була можливість виконати норми закону, передбачені частиною третьою статті 87 Закону України «Про Державну службу», а саме перевести позивача на посаду у перейменованому відділ, яка є ідентичною посаді, що обіймав позивач, відповідає його кваліфікаційним навичкам, досвіду роботи та має відповідну категорію. При цьому, відповідач не повідомив позивача про наявність вимог, яким не відповідав би позивач та/або не надав інших пояснень щодо того, чому вказана вище посада не була запропонована позивачу.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач вибірково підійшов до процедури вивільнення працівників, пропонуючи новоутворені вакансії одним службовцям та утримуючись від такого пропонування іншим.

Вибірковий підхід суперечить одному із принципів здійснення державної служби, про який йдеться у пункті 7 частини першої статті 4 Закону України «Про Державну службу», в силу якого: "державна служба здійснюється з дотриманням принципу забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження"

Вказаний правовий підхід також висловлений Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 26.08.2020 по справі №120/1118/20-а.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі “Пічкур проти України” від 07.11.2013 зазначив, що відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимної мети або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуванню метою.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 07.07.2004 № 14-рп/2004 вказав, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими.

Конституційний Суд України також зазначив, що не може бути дискримінації у реалізації трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимими, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем було порушено процедуру звільнення позивача із займаної посади, у зв`язку зі змінами структури та штатного розпису, а тому оскаржуваний наказ Слобожанської митниці Держмитслужби від 06.08.2021 № 333-О є протиправним, не відповідає вимогам ч. 2 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню, в ході розгляду справи суд враховує висновки Верховного Суду викладені в постанові від 06.07.2021 по справ № 640/3456/21.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на викладене, позивач підлягає поновленню на посаді заступника начальника відділу митних компетенцій Слобожанської митниці Держмитслужби з 11.08.2021.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, позовні вимоги про поновлення на посаді та виплату середнього заробітку на час вимушеного прогулу є обґрунтованими, підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995, №100 (надалі за текстом - Порядок № 100).

За правилами п. 2 Порядку №100 обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно із п. 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата, доплати і надбавки (у тому числі, за високі досягнення в праці (високу майстерність), умови праці, вислугу років та винагорода за підсумками річної роботи тощо), премії (включаються в заробіток того місяця, на який вони дають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату), індексація. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Відповідно до пп. б пункту 4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Зі змісту п. 5 Порядку № 100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (годинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз.1 п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з абз.2 п. 8 Порядку №100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку. Важливою ознакою, яка підтверджує опосередковано те, що виплата за вимушений прогул є заробітною платою, є те, що вона обчислюється саме у прив`язці до часу такого стану працівника, коли він вимушений був (не з його вини) не виконувати свою трудову функцію.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при обчисленні середньої заробітної плати до її розрахунку не включаються виплати, які мають одноразовий та несистематичний характер.

Суд відзначає, що 10.08.2021 є останнім робочим днем позивача, тому середній заробіток за період вимушеного прогулу підлягає стягненню з 11.08.2021.

Згідно з довідкою від 26.08.2021 за №7.14.22.02/206 про середньоденну заробітну плату позивача на момент звільнення 10.08.2021, за червень та липень 2021 року позивачу нараховано 28152,97 грн., середньоденна заробітна плата становить 828,03 грн. (в тому числі податок на доходи фізичних осіб - 149,05 гривень та військовий збір - 12,42 гривень).

Отже, сума заробітної плати за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача має вираховуватись за період з 11.08.2021 по 09.12.2021 (дата ухвалення рішення суду першої інстанції про поновлення на роботі). Відтак, розрахункова кількість робочих днів за час вимушеного прогулу становить 85 днів.

Виходячи з наведених величин, сума заробітної плати за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача становить 70382,55 грн. (828,03 грн. - середньоденна зарплата * 85 днів вимушеного прогулу).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суддів також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п. 29).

Також, згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Так, відповідно до пункту 2 та 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та присудження виплати заробітної плати - у межах суми стягнення за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Крім того, згідно частини 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представником позивача 09.12.2021 подано до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просив стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби судові витрати, пов`язані із розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу у сумі 27779,28 грн..

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Кузнецовим А.І. 13.08.2021 було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № б/н, відповідно до якого адвокат зобов`язується здійснити представництво та/або надати інші види правової допомоги клієнту у справі про визнання протиправними дій Слобожанської митниці Держмитслужби щодо звільнення, поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Згідно актів № 7 від 07.09.2021 та № 8 від 08.12.2021 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за договором № б/н про надання правової (правничої) допомоги від 13.08.2021, надана наступна правова допомога, яка передбачена договором про надання правової допомоги (правничої) допомоги № б/н від 13.08.2021:

1) правова допомога та вимогу Клієнта, у вигляді надання усної консультації з питань застосування норм адміністративного та іншого законодавства щодо позовів про визнання дій протиправними і скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 500 грн.;

2) Попереднє опрацювання та аналіз матеріалів:

- аналіз документів наданих Замовником - 500,00 грн..

- вивчення та аналіз судової практики в аналогічних справах, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини - 1000,00 грн..

3) Підготовка та подання адвокатських запитів до Слобожанської митниці Держмитслужби, Харківської митниці, Сумської митниці та Первинну профспілкову організацію - 3500,00 грн..

4) Підготовка та подання супровідних листів щодо надання відповіді на адвокатські запити (2 шт.) - 1000,00 грн..

5) Підготовка та подання позову з додатками про визнання дій протиправними і скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 6500,00 грн..

6) Підготовка та подання клопотання про витребування доказів - 1500,00 грн..

7) Участь в судовому засіданні 04.10.2021 - 1500,00 грн.

8) Участь в судовому засіданні 21.10.2021 - 1500,00 грн..

9) Аналіз відзиву з додатками. Підготовка та подання Відповіді на відзив від 26.10.2021 - 3000,00 грн..

10) Участь в судовому засіданні 28.10.2021 - 1500,00 грн..

11) Участь в судовому засіданні 10.11.2021 - 1500,00 грн..

12) Участь в судовому засіданні 30.11.2021 - 1500,00 грн..

13) Передплата за участь в судовому засіданні 09.12.2021 - 1500,00 грн..

Загальна вартість наданих юридичних послуг становить - 27779,28 грн.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом ст. 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови поверненню тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 дійшов висновків про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд в додатковій постанові від 08.05.2018 у справі № 810/2823/17 зробив висновок, що надані позивачем первинні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу повинні:

відповідати вимогам первинного документа встановленим вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, містити посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;

зміст послуг (зазначених в договорі про надання правової допомоги та актах) повинен мати посилання на конкретні дії та/або документи вчинені/складені адвокатом;

платіжний документ має утримувати в собі належне, повне призначення платежу та відмітки банку його проведення відповідно до пунктів 1.22, 2.3, 2.24 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 № 22.

Також в постанові від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16 Верховний Суд прийшов до висновків про те, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.

При цьому, суд також звертає увагу на те, що відсутність доказів сплати понесених витрат також не є перешкодою для їх присудження (така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 27779,28,00 грн., суд зазначає, що пунктами 1-2, 4-7 визначено вартість послуг за участь у судових засіданнях у Харківському окружному адміністративному суді в розмірі 1500,00 грн. за кожне засідання, (фіксована ставка) однак таку вартість послуг суд вважає неспівмірною з часом витраченим адвокатом, враховуючи тривалість судових засідань Згідно протоколів судових засідань від 04.10.2021 р. (поч. 10 год. 13хв. по 10 год. 22 хв. ), від 21.10.2021 р. (поч. 12 год. 04 хв. по 12 год. 16 хв.), від 28.10.2021 р. (поч. 12 год. 04 хв. по 12 год. 11 хв.), від 30.11.2021 р. (поч. 11 год. 39 хв. по 12 год. 30 хв.), від 09.12.2021р. (поч. 12 год. 03 хв. по 13 год. 01 хв.).

Відносно судового засідання призначеного на 10.11.2021 року, суд відзначає, що за заявою зокрема позивача та представника останнього від 10.11.2021 року за вх.№01-26/111166/21 (т. 2, а.с. 70), останні не заперечували, а навпаки заявляли клопотання серед іншого щодо розгляду справи призначеного на 10.11.2021 без їхньої участі, тобто, в порядку письмового провадження, через що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 ухвалювалось без їх участі, а тому суд не приймає зазначені в акті №8 від 08.12.021 застосована фіксована ставка на представництво інтересів позивача.

Крім цього, суд враховує, що згідно пункту 3 додатку 1 до Договору про надання правової допомоги від 13.08.2021 (Т.1 а.с.157), що представництво інтересів позивача при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції відбувається за кожний судодень, якщо судове засідання відбулось.

Також, слід зауважити, що витрати щодо направлення адвокатських запитів до подання позовної заяви; правова допомога на вимогу Клієнта, у вигляді надання усної консультації з питань застосування норм адміністративного та іншого законодавства щодо позовів про визнання дій протиправними і скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; попереднє опрацювання та аналіз матеріалів: аналіз документів наданих Замовником, вивчення та аналіз судової практики в аналогічних справах, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, повинні включатися до витрат за складання позовної заяви, оскільки охоплюються саме такою послугою.

Суд відзначає, що згідно наданого представником позивача акту №7 від 07.09.2021 «Здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № б/н від 13.08.2021» надання правничої допомоги у зв`язку з підготовкою та поданням клопотання про витребування доказів - 1500,00 грн.. не є співмірними з обсягом та складністю справи, пропорційності та є завищеною.

Крім того, разом із позовом, представником позивача до суду подавалося клопотання про витребування у відповідача доказів, яке за своїм змістом частково дублює зміст адвокатських запитів.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.

Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Дослідивши матеріали справи, зміст позову, надані представником позивача до суду докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, (пропорційності) частково задоволених позовних вимог враховуючи категорію та рівень складності справи, беручи до уваги критерії співмірності заявлених до відшкодування витрат із наданими адвокатом послугами, витраченим адвокатом часом та обсягом виконаних робіт, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у цій справі, є сума у розмірі 16871,00 грн., в який входить також 371,28 грн. - витрати пов`язані з розглядом справи.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби, Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Слобожанської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ: 43332958, юридична адреса: 61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16-Б) № 330-о від 06.08.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на посаді заступника начальника відділу митних компетенцій Слобожанської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ: 43332958, юридична адреса: 61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16-Б).

Стягнути з Слобожанської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ: 43332958, юридична адреса: 61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16-Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 11.08.2021 по 09.12.2021 у розмірі 70382 (сімдесят тисяч триста вісімдесят дві) гривні 55 копійок, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на посаді та присудження виплати заробітної плати - у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ: 43332958, юридична адреса: 61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16-Б) на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копiйок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16-Б, код ЄДРПОУ 43332958) на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16871 (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят одна) гривні 28 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2021.

Суддя Ю. О. Супрун