Рішення № 102116647, 22.12.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року Справа № 480/9749/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Савицької Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9749/21 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними і скасування припису та попередження,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична-особа підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Сумській області (далі - відповідач) , і просить:

- визнати протиправними припис Управління Держпраці у Сумській області про усунення виявлених порушень № СМ2791/199/АВ/П від 07.09.2021 та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю № СМ2791/199/АВ від 07.09.2021;

- скасувати припис Управління Держпраці у Сумській області про усунення виявлених порушень № СМ2791/199/АВ/П від 07.09.2021 та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю № СМ2791/199/АВ від 07.09.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.09.2021 працівниками Управління Держпраці у Сумській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , у ході якого встановлено порушення, а саме: допуск до роботи чотирьох осіб без належного оформлення трудових відносин, що відображено в Акті, складеному за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) №СМ2791/199/АВ від 07.09.2021. Враховуючи зазначене, відповідачем винесено на ім`я позивача Попередження та Припис, відповідно до якого, в строк до 07.10.2021 ФОП ОСОБА_1 має надати докази усунення порушення. При цьому звертає увагу суду на те, що Припис не містить в який саме конкретно спосіб вважає відповідач необхідно усунути позивачеві порушення чинного законодавства, що може призвести до невизначеності під час усунення порушень та визначення безпосередньо відповідачем факту виконання припису. Також зауважує, що інспекційне відвідування проведено з порушенням порядку, визначеного законодавством, з допущенням наступних порушень: інспекційне відвідування проведено за відсутності, визначених законом, підстав для його проведення; під час інспекційного відвідування лише один працівник відповідача надав посвідчення, а направлення взагалі не пред`являлося; Акт до підпису не надавався, а був надісланий уже разом Приписом та Попередженням, а тому Припис і Попередження винесені без урахування пояснень позивача, тобто мало місце порушення права об`єкта відвідування щодо надання заперечень до Акта. Крім того, зауважує, що фактично, відповідачем здійснено перевірку діяльності особи, яка не зазначена в направленні, і до того ж така особа не є суб`єктом господарювання, що взагалі виключає можливість проведення інспекційного відвідування. За таких обставин, позивач вважає, що припис і попередження винесені безпідставно та з порушенням його прав, не відповідають обставинам справи та вимогам закону, а тому є протиправними і підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 06.10.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що заперечує проти позову в повному обсязі та зазначає наступне.

Позивач посилається на порушення інспекторами праці передбаченої Порядком № 823 процедури складання акту та припису, а також на порушення права позивача на надання заперечень до акту інспекційного відвідування. Відповідно до пункту 1 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог Закону та з урахуванням пунктів 2-4 цього Порядку. Відповідно до наказу Управління № 897 від 07.09.2021 та направлення № 822 від 07.09.2021 інспекційне відвідування позивача проводилось з питань додержання законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками. Отже, інспектори праці під час проведення інспекційного відвідування позивача керувались вимогами Порядку № 823 щодо складання акту інспекційного відвідування та припису.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 823 якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Зауважує, позивач скористався своїм правом на подання зауважень (пункт 18 Порядку № 823) та надіслав до Управління заперечення (отримані Управлінням 13.09.2021). Управлінням була надана письмова відповідь на зауваження позивача листом від 16.09.2021 №33/04-28/2021/9762.

Отже, інспекторами праці не було порушено право позивача на надання зауважень щодо викладеної в акті інспекційного відвідування інформації.

Під час проведення інспекційного відвідування позивач не надав інспекторам праці жодної інформації та документів стосовно наявності укладених з даними фізичними особами цивільно-правових договорів. Відтак, інспекторами праці на момент інспекційного відвідування позивача з урахуванням фактичних обставин та наданих документів (інформації) було встановлено, що позивач допустив до виконання роботи без оформлення трудового договору трьох осіб, чим порушив вимоги частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України. Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 79-80).

У відповіді на відзив позивач не погодився з позицією відповідача та просить позовні вимоги задовольнити (а. с. 99-101).

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що інспекційне відвідування позивача проводилось за рішенням начальника Управління Держпраці України в Сумській області відповідно до підпункту 3 пункту 5 "Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» (далі - Порядок № 823).

Управлінням видано наказ про проведення інспекційного відвідування № 897 від 07.09.2021 та направлення № 822 від 07.09.2021 на проведення інспекційного відвідування вищевказаного суб`єкта господарювання (а.с.81-82).

Під час інспекційного відвідування контролю підлягали питання щодо належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками за місцем здійснення діяльності позивача.

Так, у ході проведення інспекційного відвідування 07.09.2021 інспекторами праці встановлено виконання будівельних та покрівельних робіт наступними особами, про що складено Акт від інспекційного відвідування № СМ2791/199/АВ від 07.09.2021 (а.с.12-20).

Інспекторами праці, за результатами інспекційного відвідування, було внесено ФОП ОСОБА_1 припис №СМ2791/199/667/АВ/П від 07.09.2021 (а.с.24-25) та попередження №СМ2791/199/АВ/П- попередження, датоване 07.09.2020 (а.с.21-23).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 823 (надалі по тексту - Порядок №823).

Підпунктом 3 пункту 5 Порядку № 823 передбачено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

У свою чергу підпунктами 1, 2, 3, 4-7 пункту 5 Порядку № 823 визначено джерела інформації, а саме:

1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

4) рішення суду;

5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) інформація:

ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Зі змісту наказу та направлення на проведення інспекційного відвідування вбачається, що інспекційне відвідування позивача проводилось на підставі ст.259 КЗпП України, пп.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додерженням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 №823.

Відтак, твердження позивача про те, що у направленні відсутнє посилання на підставу проведення інспекційного відвідування не відповідає дійсності.

Пунктом 16, 17 Порядку № 823 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що 07.09.2021 на підставі наказу № 897 від 07.09.2021 про проведення інспекційного відвідування (а.с.81) та направлення № 822 (а.с.82) завідувачем сектору Кучеренком Д.Ю., головним державним інспектором Сердюком О.О., головним державним інспектором Ілляшенком А.М. та головним державним інспектором Міщенком К.Ю. Управління Держпраці в Сумській області було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складено Акт №СМ2791/199/АВ від 07.09.2021 (а. с. 82 зворотній бік - 86).

Під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допущено до виконання робіт 4 особи без укладення трудового договору, що є порушенням чч.1,3 ст. 24 КЗпП України.

Інспекторами праці, за результатами інспекційного відвідування, було внесено ФОП ОСОБА_1 припис №СМ2791/199/667/АВ/П від 07.09.2021 (а.с.24-25) та попередження №СМ2791/199/АВ/П- попередження, датоване 07.09.2020 (а.с.21-23).

Так, досліджуючи зміст Акта інспекційного відвідування №СМ2791/199/АВ від 07.09.2021 судом встановлено, що Управлінням Держпраці у Сумській області зазначено про порушення ФОП ОСОБА_1 ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України, за допущення до роботи працівників без укладення трудового договору в письмовій формі.

Так, у ході проведення інспекційного відвідування 07.09.2021 на об`єкті за вищевказаною адресою інспекторами праці встановлено виконання будівельних та покрівельних робіт наступними особами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , особа на ім`я ОСОБА_4 та особа на ім`я ОСОБА_5 .

Також, відповідно до змісту припису про усунення виявлених порушень №СМ2791/199/667/АВ/П від 07.09.2021 судом встановлено, що відповідачем зазначено про допущення ФОП ОСОБА_1 до роботи 4 осіб без укладення трудового договору в письмовій формі та визначено строк для виконання припису до 07.10.2021.

Аналізуючи зміст акта інспекційного відвідування №СМ2791/199/АВ від 07.09.2021 та припису про усунення виявлених порушень №СМ2791/199/667/АВ/П від 07.09.2021 суд наголошує, що відповідачем не зазначено повне прізвище, ім`я, по батькові всіх осіб які вважає Управління Держпраці у Сумській області, у порушення вимог ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України, позивачем допущено до роботи працівників без укладення трудового договору в письмовій формі.

Наведені недоліки Акта інспекційного відвідування позбавляють можливості суд ідентифікувати осіб, які, на думку, контролюючого органу були допущені позивачем до роботи без укладення трудового договору в письмовій формі та надати належну оцінку обставинам встановленим під час проведення перевірки.

Суд також зауважує, що оскаржуваний припис Управління Держпраці у Сумській області не містить в який саме конкретно спосіб вважає відповідач необхідно усунути позивачу порушення чинного законодавства, що може призвести до невизначеності під час усунення порушень та визначення безпосередньо відповідачем факту виконання припису.

Слід зазначити, що припис може бути виданий лише за наслідками здійсненої перевірки/інспекційного відвідування на підставі акту, в якому зазначені порушення.

Метою припису є усунення суб`єктом господарювання порушень, виявлених перевіркою.

У той же час, можливість належного та повного виконання припису суб`єктом господарювання залежить від чіткого визначення органом державного нагляду (контролю) конкретних заходів, які слід вчинити підконтрольному суб`єкту, якому адресований припис.

При цьому, припис є самостійним актом індивідуальної дії, не потребує додаткового пояснення чи необхідності доповнення його змісту, у тому числі за допомогою інших актів.

Як встановлено із оскаржуваного припису, останній не містить конкретизованої вимоги, а лише констатує про допущення позивачем до роботи певних осіб у порушення вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

За відсутності визначеної у приписі вимоги про зобов`язання вчинити певні дії, суб`єкт господарювання позбавляється можливості належним чином виконати вимоги такого припису з метою усунення порушень та уникнення в подальшому притягнення до відповідальності.

Суд також зауважує, що відповідачем не спростовані у відзиві на позовну заяву твердження позивача на те, що фактично інспекційне відвідування діяльності ФОП ОСОБА_1 проводилося за адресою : АДРЕСА_1 . У той же час, згідно наказу на направлення на інспекційне відвідування місцезнаходженням позивача зазначено: м.Суми, вул.Поліська,92, а адреса здійснення діяльності - м.Суми, вул.Білопільський Шлях (будівельний майданчик поруч з АЗС та магазину Автозапчастин).

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності власних дій, під час розгляду справи, не довів належними та допустимими доказами правомірність висновків про порушення позивачем вимог діючого законодавства та законність прийнятого припису та попередження.

Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Виходячи з визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, суд дійшов висновку, що припис Управління Держпраці у Сумській області про усунення виявлених порушень № СМ2791/199/АВ/П від 07.09.2021 та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю № СМ2791/199/АВ від 07.09.2020 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимог позивача про відшкодування на його користь витрат на правову допомогу у загальному розмірі 3100 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 10.09.2021 (а.с.106-107), акт прийому-передачі виконаних робіт від 09.11.2021 (а.с.112), розрахункову квитанцію від 09.11.2021 (а.с. 113).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Враховуючи те, що у даній справі провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа за даним позовом є незначної складності, суд вважає розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

З огляду на викладене, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховує предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок відповідача витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 134, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними і скасування припису та попередження – задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати припис Управління Держпраці у Сумській області про усунення виявлених порушень № СМ2791/199/АВ/П від 07.09.2021 та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю № СМ2791/199/АВ від 07.09.2020.

Стягнути на користь Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області (м. Суми, вул. Горького, 28-Б, код ЄДРПОУ 39857622) витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька