Рішення № 102116555, 22.12.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року Справа № 480/6286/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6286/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області

про визнання неправомірним та скасування рішення, стягнення компенсації та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якій просить:

1. Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Національної поліції в Сумській області про відмову в нарахуванні та виплати грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 2018 рік терміном 15 діб, щорічну основну оплачувану відпустку за 2019 рік терміном 30 діб та додаткову оплачувану відпустку за 2019 рік терміном 15 діб.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 2018 рік терміном 15 діб в сумі 12 263 грн. 85 коп., щорічну основну оплачувану відпустку за 2019 рік терміном 30 діб в сумі 24 527 грн. 70 коп. та додаткову оплачувану відпустку за 2019 рік терміном 15 діб в сумі 12 263 грн. 85 коп., на загальну суму 49 055 грн. 40 коп.

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та становить 6 365 гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області №437 о/с від 27.08.2020 у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 77 ЗУ "Про Національну поліцію" від 02.07.2020 №" 580-VIII, через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції та вислугою років (календарна - 25 років 00 місяців 18 днів), з 03.08.2020 звільнений зі служби в поліції з посади заступника начальника Краснопільського відділення поліції Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.

Під час звільнення, йому не компенсовано невикористані щорічні оплачувані відпустки за минулі роки, які в силу виконання службових обов`язків, він був позбавлений можливості використати, а саме: за 2018 рік - додаткова оплачувана відпустка терміном 15 діб, за 2019 рік - щорічна основна оплачувана відпустка терміном 30 діб та додаткова оплачувана відпустка терміном 15 діб, що підтверджується відповіддю на запит з цього питання начальника Управління кадрового забезпечення ГУНП в Сумській області від 09.10.2020 №12/В-251.

Відповідно пп. 8 п. III Наказу МВС України від 06.04.2016 №260 "Про затвердження порядку та виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції" (далі Порядок) виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення обчислюється шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Відповідно до наданої довідки про доходи (вих. 1106/29/В-190/01-2021 від 01.07.2021) середньомісячна заробітна плата складала 24 527 грн. 70 коп.

Таким чином, відповідач заборгував позивачу грошову компенсацію: за 2018 рік (додаткова оплачувана відпустка терміном 15 діб) - 12 263 грн. 85 коп. (24527,7/30*15), за 2019 рік (щорічна основна оплачувана відпустка терміном 30 діб) - 24 527 грн. 70 коп. (24527,7/30*30), за 2019 рік (додаткова оплачувана відпустка терміном 15 діб) - 12 263 грн. 85 коп. (24527,7/30*15), а всього - 49 055 грн. 40 коп.

Також позивач вважає, що несвоєчасний повний розрахунок з ним під час звільнення з лав правоохоронних органів після 25 років служби, якою він покликаний був охороняти законні права та інтереси громадян і держави, боротьбу з несправедливістю, зробив його самого людиною, права якої необґрунтовано порушили, що завдало йому моральної шкоди, яка виразилась в душевних хвилюваннях за втрату матеріальної компенсації за невикористані відпустки - всього 60 діб, які за два роки (2018-2019 рр.) які він міг би провести з родиною. У зв`язку з цим, були втрачені нормальні життєві зв`язки, насамперед з членами родини, оскільки на його утримання перебувають двоє малолітніх дітей - донька та син 2014 року народження, які потребують матеріального забезпечення. З метою пошуку джерел для утримання його родини позивачем вживались певні заходи, але в умовах пандемії Соvid-19 він об`єктивно був позбавлений знайти роботу, яка б відповідала його освітньому та професійному рівню з урахуванням професійної хвороби. Позивач хвилювався та переносив сильні душевні страждання за матеріальне благополуччя родини, яку він має забезпечувати, справедливо розраховуючи при звільнені на належну компенсацію невикористаних відпусток за минулі роки, які він з урахуванням специфіки своєї роботи не зміг використати.

Враховуючи зазначене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 15.07.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що згідно інформації наданої управлінням кадрового забезпечення ГУНП в Сумській області, викладеною у листі від 09.10.2020 № 12/В-251, встановлено, що ОСОБА_1 відпустки за 2016 - 2017 роки використані у повному обсязі. Невикористана додаткова оплачувана відпустка за 2018 рік терміном 15 діб, щорічна основна оплачувана відпустка за 2019 рік терміном 30 діб, та додаткова оплачувана відпустка за 2019 рік тривалістю 15 діб.

Відповідно до інформації, наданої управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Сумській області листом від 30.07.2021 №1235/29/03-2021 про розрахунок сум грошової компенсації за невикористані основні та додаткові відпустки, ОСОБА_1 , який був звільнений 03.09.2020: за 2018 рік (15 діб) - 7703,50 грн.; за 2019 рік (30 діб) - 15 407,00 грн.; за 2019 рік (15 діб) - 7703,50 грн. Загальна сума складає 30 814,00 грн.

Щодо виплати грошової компенсації за невикористані відпустки відповідач зазначив, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).

Указаний нормативно-правовий акт визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС України із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Так, приписами пункту 8 розділу III Порядку №260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустки із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, встановленому за основною (а не тимчасовою) штатною посадою на день вибуття у відпустку.

Водночас положеннями абзаців сьомого та восьмого пункту 8 розділу III Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Враховуючи вищевикладене, відсутня пряма норма, яка покладала б обов`язок на відповідача відшкодувати компенсацію за невикористані: додаткову оплачувану відпустку за 2018 рік терміном 15 діб, щорічну основну оплачувану відпустку за 2019 рік терміном 30 діб, та додаткову оплачувана відпустка за 2019 рік тривалістю 15 діб.

Щодо стягнення компенсації за моральну шкоду відповідач зазначив, що позивач цих обставин не довів, оскільки не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження пояснень про заподіяння йому моральної шкоди.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6365,00 грн. відповідач зазначив, що сума понесених судових витрат є необґрунтованою та завищеною, а також до позову не надано жодного належного доказу того, що позивач реально поніс заявлені витрати. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 34-37).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, позовну заяву та відзив, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Сумській області №437 о/с від 27.08.2020 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 ЗУ "Про Національну поліцію" від 02.07.2020 №" 580-VIII (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції та вислугою років (календарна - 25 років 00 місяців 18 днів)), ОСОБА_1 з 03.08.2020 звільнено зі служби в поліції з посади заступника начальника Краснопільського відділення поліції Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області (а.с. 13).

Листом УКЗ ГУНП в Сумській області від 09.10.2020 вих.№12/В-251 позивача повідомлено про те, що: в 2018 році ОСОБА_1 було не використано 15 діб додаткової оплачуваної відпустки; в 2019 році - 30 діб щорічної основної відпустки та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки (а.с.15).

25.09.2020 позивач звернувся із листом до ГУ НП в Сумській області із заявою про виплату компенсації за невикористані відпустки (а.с.30).

08.10.2021 відповідачем надано відповідь на заяву ОСОБА_1 , якою відмовлено у виплаті компенсації за невикористані відпустки за періоди роботи 2018-2019 (а.с.31)

Не погодившись із наведеною відмовою, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) визначені державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII).

Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 (далі - Порядок №260), зокрема визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Так, поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Отже, Законом №580-VIII не врегульовані правовідносини щодо виплати поліцейському компенсації за не використану відпустку у попередні перед звільненням роки.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання у Законі №580-VIII і Порядку №260 правовідносин щодо компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору суд застосовує КЗпП України і Закон №504/96-ВР.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19.01.2021 по справі №160/10875/19, яка відступила від попередніх висновків Верховного Суду щодо питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським.

Судом встановлено, що позивач при звільненні з органів Національної поліції не використав у 2018 році 15 діб додаткової оплачуваної відпустки; в 2019 році-30 діб щорічної основної відпустки та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки, що підтверджується листом УКЗ ГУНП в Сумській області від 09.10.2020 вих.№12/В-251

Отже, позивач при звільненні зі служби в поліції має право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні відпусток за 2018-2019 роки.

Доказів нарахування і виплати позивачу такої компенсації матеріали справи не містять.

Щодо вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 2018 рік терміном 15 діб в сумі 12 263 грн. 85 коп., щорічну основну оплачувану відпустку за 2019 рік терміном 30 діб в сумі 24 527 грн. 70 коп. та додаткову оплачувану відпустку за 2019 рік терміном 15 діб в сумі 12 263 грн. 85 коп., на загальну суму 49 055 грн. 40 коп., суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що в даному випадку наявний спір не про розмір належних звільненому працівникові сум, а про наявність правових підстав для нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки.

Нарахування ж грошової компенсації відпустки є виключною компетенцією відповідача. Тому суд не може перебирати на себе повноваження органу Національної поліції та втручатись в його дискреційні повноваження. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тому суд вважає для захисту прав позивача зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік - 15 діб додаткової оплачуваної відпустки; 2019 рік-30 діб щорічної основної відпустки та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки.

Зазначений спосіб захисту порушеного права також відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.05.2019 у зразковій справі № 620/4218/18.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених ч. 2 цієї статті.

Питання практики застосування положень законодавства щодо відшкодування моральної шкоди висвітлено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно з п. 4 якої позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3 постанови).

Пунктом 5 зазначеної постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Проте, суд зазначає, що позивач не надав суду жодних доказів завдання моральної шкоди, зокрема, спричинення моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, додаткових зусиль, спрямованих на організацію свого життя тощо, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. 00 коп. не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 365 гривень 00 копійок, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Руднєв Євгеном Геннадійовичем.

Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи: копія договору про надання правової допомоги №009-2021 від 05.07.2021 укладений між адвокатом та позивачем (а.с. 21), копія ордеру (а. с. 10), додаток №1 та додаток №2 до договору та копію товарного чеку на суму 6365,00 грн (а.с.22- 24).

Відповідно до Додатку №2 до Договору про правничу допомогу №009-2021 від 05.07.2021 сторони погодили, що гонорар адвоката за послуги, які надає замовнику за предметом договору складає - 3900,00 грн. (а.с.23).

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 04.02.2021 у справі №806/2299/18.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) .

Враховуючи те, що у даній справі провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа за даним позовом є незначної складності, надані послуги зводились виключно до формування позовної заяви, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

З огляду на викладене, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок відповідача витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 1500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання неправомірним та скасування рішення, стягнення компенсації та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2018-2019 роки.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні за 2018 рік - 15 діб додаткової оплачуваної відпустки; 2019 рік-30 діб щорічної основної відпустки та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки.

В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 23, м.Суми, Сумська область,40000, код ЄДРПОУ 40108777) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук