Рішення № 102116209, 20.12.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2021 року м. Рівне №460/7354/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дудар О.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач), за змістом якого просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії в бік збільшення із урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.01.1990 по 31.12.1994, починаючи з 24.02.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем при обчисленні розміру пенсії позивача протиправно не враховано відомості про заробітну плату для обчислення пенсії за 1990-1994 роки.

Ухвалою суду від 17.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

19.10.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що відповідно до вимог Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, заробітна плата отримана позивачем на території Республіки Білорусь підлягає зарахуванню лише за період до 01.01.1992.

Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що визнається сторонами, а тому в силу вимог ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.

24.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії в бік збільшення на підставі довідки №128 від 23.02.2012 про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої Відкритим акціонерним товариством "Цветотрон" за період роботи з 1990 року по 1994 рік (а.с.11).

Листом від 31.03.2021 №1999-1285/П-02/8-1700/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача про те, що відповідно до вимог Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення заробітна плата отримана на території Республіки Білорусь підлягає зарахуванню лише за період до 01.01.1992. Отже, підстави для обчислення пенсії із урахуванням заробітної плати за період з 01.01.1992 по 31.12.1994 відповідно до довідки про заробітну плату ВАТ "Цвєтотрон" (Республіка Білорусь) від 23.02.2012 №128 відсутні (а.с.12).

На запит позивача про отримання публічної інформації щодо пенсійного забезпечення Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 29.04.2021 №1700-0304-8/18537 повідомило позивача про те, що для обчислення розміру пенсії за віком враховано заробітну плату за період роботи з 01.12.1986 по 31.12.1991 та з 01.07.2000 по 31.03.2012. Розмір пенсійної виплати за віком (2828,78грн) визначено на підставі поданих документів про страховий стаж та заробітну плату відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства (а.а.с.13-14).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії із урахуванням заробітної плати за період з 01.01.1992 по 31.12.1994, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

За змістом частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв (абзац перший частини першої). Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац п`ятий частини першої).

Згідно з п.1 ст.41 Закону №1058-ІV, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

За приписами ст.4 Закону №1058-ІV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, правове регулювання зазначених правовідносин здійснюється з врахуванням міжнародних договорів.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

Отже, дія цієї угоди розповсюджується на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди. Таким чином, норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" без обмежень розповсюджуються на громадян України, що набули трудовий стаж на території держав-учасниць вказаної Угоди.

Відповідно до ст.6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугою років, громадянам держав учасниць Угоди, враховується трудовий стаж, набутий на території будь якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Відповідно до ст.2 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення (Угоду ратифіковано Законом №546/96-ВР від 22.11.1996), ця Угода регулює питання державного пенсійного забезпечення громадян, які постійно проживали на території однієї Договірної Сторони і переїхали на постійне проживання на територію іншої Договірної Сторони, та охоплює нижче перераховані види державних пенсій: пенсії за віком; пенсії по інвалідності; пенсії за вислугу років; пенсії в разі втрати годувальника.

Згідно з преамбули цієї Угоди Уряд України та Уряд Республіки Білорусь, які далі іменуються Договірними Сторонами, домовилися про її укладення, виходячи з необхідності захисту прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, прагнучи урегулювати питання пенсійного забезпечення громадян, бажаючи розвивати співробітництво в галузі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст.4 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, договірні Сторони надають постійно проживаючим на своїй території громадянам іншої Договірної Сторони рівні із своїми громадянами права в галузі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаної Угоди передбачено, що пенсійне забезпечення громадян Договірних Сторін та членів їх сімей здійснюється по законодавству Договірної Сторони, на території якої вони постійно проживають, якщо цією Угодою не встановлено інше.

Відповідно до статей 6-7 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, при призначенні пенсій зараховується трудовий (страховий) стаж, в тому числі і той, що дає право для призначення пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, набутий по законодавству будь-якої з Договірних Сторін, в тому числі і до набуття чинності цієї Угоди, а також на території СРСР до 1 січня 1992 року. При цьому обчислення трудового (страхового) стажу проводиться по законодавству Договірної Сторони, яка призначає пенсію.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Судом встановлено, що з 05.09.1988 ОСОБА_1 прийнятий на роботу слюсарем-ремонтником п`ятого розряду в цех №28 у Відкрите акціонерне товариство "Цветотрон" м.Брест Республіка Білорусь. 01.11.1995 ОСОБА_1 звільнений з роботи за власним бажанням, що підтверджується трудовою книжкою (а.а.с.5-10).

Позивач, звертаючись із заявою про перерахунок пенсії, надав відповідачу, зокрема довідку про розмір заробітку отриманого під час роботи у Республіці Білорусь від 23.02.2012 №128, видану Відкритим акціонерним товариством "Цветотрон" за період з 01.01.1990 по 31.12.1994 (а.с.26).

Таким чином, у розпорядженні органу Пенсійного фонду були наявні усі необхідні відомості для зарахування вказаної заробітної плати при розрахунку пенсії позивача.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин, оскаржувані дії відповідача істотно знижують рівень соціального забезпечення та фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених ст.46 Конституції України, а отже є незаконними, порушують принципи справедливості та рівності громадян перед Законом, призводять до зниження розміру пенсії та зменшують захищеність в умовах постійного зростання цін на товари та послуги.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови в перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.01.1990 по 31.12.1994 роки.

Враховуючи положення ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати у виді судового збору у сумі 908,00грн, сплачені згідно з квитанцією від 04.06.2021 №0.0.2149944762.1 (а.с.17).

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії із урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.01.1990 по 31.12.1994.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії із урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.01.1990 по 31.12.1994, починаючи з 24.02.2021.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, судові витрати у виді судового збору у сумі 908,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсйного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, буд.7, м.Рівне, 33028, ідентифікаційний код юридичної особи: 21084076).

Рішення складено 20 грудня 2021 року.

Суддя О.М. Дудар