Рішення № 102116123, 16.12.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4065/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю.,

секретаря судового засідання – Голубенко В.В.,

представника позивача – Гриценко С.В.,

представника відповідача – Мулик К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОЛІЯ" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРОЛІЯ" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2021 №000/39/35-00-07.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Укролія» (далі – позивач, ТОВ «Укролія») правомірно відображено у складі податкового кредиту вартості придбаного у періоді, що перевірявся, товару в СФГ «Зоря» ОСОБА_1 та в податковому обліку формування собівартості виготовленої продукції із врахуванням сировинних втрат, внаслідок чого відсутні підстави для нарахування податкових зобов`язань на вартість придбаного в СФГ «Зоря» ОСОБА_1 товару та втрат у виробництві, адже вони відображені в платі за послугу з переробки і в калькуляції собівартості. Позивач вказав про дотримання вимог законодавства до складання первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік господарських операцій, фактичне проведення ТОВ «Укролія» господарської операції, наявність фактичного руху активів позивача та ділової мети при проведення господарської операції. Відповідно, позивач наполягав на протиправності висновку Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі – відповідач, управління ДПС) щодо порушення положень пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, пункту 200.1, 200.4 ст.200 пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

25.05.2021 відповідачем поданий відзив на адміністративний позов, за змістом якого останній наполягав на правомірності податкового повідомлення – рішення від 26.03.2021 №000/39/35-00-07 з огляду на порушення ТОВ «Укролія» вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198 ПК України. Відповідач вказав про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту звітного періоду сум, сплачених на користь СФГ «Зоря» ОСОБА_1 за операцією, що на думку управління ДПС не є реальною та про втрату позивачем сировини (соняшнику) і, відповідно, неможливість використання її у подальших (дохідних) операціях підприємства, пов`язаних із господарською діяльністю, а отже необхідність оподаткуванню вартості втраченої сировини відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

09.07.2021 відповідачем до справи надані додаткові письмові докази.

06.10.2021 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду підготовче провадження у справі було закрите, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачем 05.11.2021 до матеріалів справи надані додаткові письмові докази.

16.11.2021 відповідачем до справи надані додаткові письмові пояснення, заперечення на які подані позивачем 06.12.2021.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

ТОВ "Укролія" (код ЄДРПОУ 31577685) зареєстроване як юридична особа /а.с. 8 - 12/ та взяте на облік в органах державної податкової служби як платника податків, є платником податку на додану вартість, що не оспорюється сторонами.

Управлінням ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Укролія" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, результати якої оформлені актом від 15.02.2021 №49/35-00-07-01-01-05/31577685 /т.1, а.с. 22-70/.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивач не оспорює.

За висновками акта перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ "Укролія" вимог:

- пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 1551836,00 грн;

- пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної на суму запасів, що не призначаються для використання в господарській діяльності в межах оподаткованих операцій на загальну суму ПДВ 644617,00 грн.

На підставі акта перевірки Управлінням ДПС винесене податкове повідомлення-рішення від 26.03.2021 №000/39/35-00-07 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2020 року у розмірі 1551836,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 775918,00 грн /т.1, а.с. 16-19/.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У силу пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України зазначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система збору, обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі позивач оспорює правомірність податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2020 року та застосовані штрафні (фінансові) санкції, з огляду на доводи відповідача щодо заниження ТОВ "Укролія" податкових зобов`язань внаслідок завищення сировинних втрат при виробництві олії соняшникової та віднесення до податкового кредиту вартості товару, придбаного за нереальною, за твердженням відповідача, операцією.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку /ч. 2 ст. 2 КАС України/.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню, суд виходить, зокрема, з того, що підставою для його винесення стало невизнання контролюючим органом реальними господарських операцій позивача з його контрагентом Селянське (фермерське) господарство «Зоря» ОСОБА_1 (далі – СФГ «Зоря» ОСОБА_1 ).

Аналіз вищенаведених положень пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1, 201,10 статті 201 Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дає підстави стверджувати, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні (в електронному або паперовому вигляді), первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції в податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, норми податкового законодавства пов`язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії договорів та первинних документів, складених сторонами правочинів, суд встановив такі обставини.

Між ТОВ «Укролія» та СФГ «Зоря» ОСОБА_1 укладені договори поставки від 20.10.2020, 27.10.2020, 30.12.2020, 04.11.2020 /т.1, а.с.107 – 118/. На виконання даних договорів здійснено поставку товару на користь позивача, що підтверджується видатковими накладними, розрахункам и формування ціни поставки по накладних на прийняте зерно, товарно-транспортними накладними та складськими квитанціями про фактичне прийняття обсягів поставленого товару (соняшника) до ТОВ «Укроліяпродукт» /т.1, а.с.72-106/, яке в подальшому надавало позивачеві за договором від 27.08.2020 №1/2020 послуги по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції /т.1, а.с. 188-192/, за умовами якого поклажодавець зобов`язувався передати насіння соняшника в асортименті та сої за фізичною вагою та фактичною якістю на зерновий склад.

Фактичним результатом укладених позивачем з СФГ «Зоря» ОСОБА_1 договорів поставки від 20.10.2020, 27.10.2020, 30.12.2020, 04.11.2020 є передача соняшника до підрядника позивача – ТОВ «Укроліяпродукт» для переробки за договором підряду від 01.10.2020 №2 /т.1, а.с. 185-187/, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик виконати відповідно до умов договору роботу, а замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її. Предметом підряду (результатом виконаних робіт за договором) є переробка насіння соняшнику та насіння соняшнику високоолеїнового, що належить замовнику та, як наслідок, виробництво олії соняшникової нерафінованої пресованої, олії високоолеїнової соняшникової нерафінованої пресованої, макухи соняшникової, макухи високоолеїнової соняшникової, лушпиння соняшникового, фузу (за наявності).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем своєчасно та належним чином виконано свої зобов`язання щодо оплати поставленого СФГ «Зоря» ОСОБА_1 товару – насіння соняшника, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями /т.1, а.с.119-128/.

З огляду на вищевикладене, позивачем правомірно відображено в своєму бухгалтерському обліку витрати за господарськими операціями із зазначеними вище суб`єктами господарювання.

Наполягаючи на нереальності вищевказаних господарських операцій контролюючий орган вказував на:

- наявності лише 7 працівників в СФГ «Зоря» ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що неможливість здійснення господарської діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції такою чисельністю працюючих є виключно думкою перевіряючих, жодним чином не підтвердженою доказами. Навпаки, належне оформлення трудових відносин СФГ «Зоря» ОСОБА_1 із працівниками, подання до податкових органів звітності про суми нарахованого та виплаченого доходу на користь таких працівників підтверджує діяльність контрагента позивача у межах правового поля.

З огляду на те, що відповідачем не надано жодних доказів проведення зустрічної звірки із зазначеними суб`єктами господарювання та дослідження первинних документів в СФГ «Зоря» ОСОБА_1 , які б підтверджували реальний обсяг фізичного навантаження на працівників, реальну, а не ймовірну, кількість відпрацьованих ними робочих днів та не досліджено чи залучались підрядниками додаткові трудові ресурси, в тому числі на підставі цивільно-правових договорів, суд відхиляє вищевказані твердження відповідача як необґрунтовані та непідтверджені жодними доказами.

- не відображення в ЄРПН податкових накладних СФГ «Зоря» ОСОБА_1 фактів придбання посівного матеріалу, добрив у звітності.

З аналізу акту перевірки від 15.02.2021 №49/35-00-07-01-01-05/31577685 судом не встановлено чіткого періоду, за який відповідачем вчинена перевірка даних реєстру податкових накладних з щодо фактів придбання СФГ «Зоря» ОСОБА_1 посівного матеріалу та добрив. Перевірка відповідачем таких даних виключно в період посівного сезону 2020 року і відсутність даних за попередні періоди, придбання товару в які є більш економічно вигідним для сільгоспвиробника, виключає безсумнівність твердження управління ДПС про нереальність операцій з постачання товару на користь позивача його контрагентом.

- не проведення СФГ «Зоря» ОСОБА_1 держреєстрації техніки в Держпродспоживслужбі.

Однак самого факту придбання такої техніки у кількості 55 одиниць (трактори, сівалки, напівпричепи, ексковатори) відповідач ні в акті перевірки від 15.02.2021 №49/35-00-07-01-01-05/ НОМЕР_1 ні в ході розгляду справи за позовом ТОВ «Укролія» не заперечував. Суд зазначає, що факт не проведення держреєстрації техніки в Держпродспоживслужбі не може бути підставою для визнання господарської операції між СФГ «Зоря» ОСОБА_1 та позивачем нереальною, а може зволікати лише відповідальність для СФГ «Зоря» ОСОБА_1 і, виключно, за порушення порядку реєстрації сільськогосподарської техніки.

- неналежне відображення оренди складу в звітності.

Відповідач вказує про відсутність в поданих СФГ «Зоря» ОСОБА_1 деклараціях з ПДВ за період з 01.04.2020 року інформації про оренду зернового складу.

Суд вказує на той факт, що питання про нереальність господарської операції вчиненої СФГ «Зоря» ОСОБА_1 відповідач ставить за період жовтень – листопад 2020, а перевірку даних декларацій вчинив за ІІ квартал 2020 року, що унеможливлює беззаперечність твердження про вплив правовідносин оренди на операції зі збору врожаю наприкінці 2020 року і подальшу поставку товару на користь позивача без використання зернового складу підприємством – постачальником.

- недостовірність даних вказаних Постачальником в його статистичній звітності (форма 29-сг за 2020р., форма 4-гс) та в декларації з плати за землю.

Позивачем до матеріалів справи надана (в копіях) звітність СФГ «Зоря» ОСОБА_1 з плати за землю із розрахунком сум земельного податку, про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, про посівні площі сільськогосподарських культур /т.1, а.с.129 – 150/ із квитанціями про прийняття вказаних звітних документів до податкового органу за місцем реєстрації СФГ «Зоря» ОСОБА_1 .

Також позивачем в контрагента отримана довідка Сядринської сільської ради про користування СФГ «Зоря» ОСОБА_1 954,12 га землі /т1, а.с.151/ та письмове підтвердження СФГ «Зоря» Дубик М.І. про діяльність товариства /т.1, а.с.152/, надане на адресу ТОВ «Укролія» на запит позивача на виконання останнім принципу достатньої обережності при здійсненні підприємницької діяльності.

Крім того, відповідачем в акті перевірки від 15.02.2021 №49/35-00-07-01-01-05/ НОМЕР_1 проаналізовано дані щодо земельних ділянок, що використовуються СФГ «Зоря» ОСОБА_1 надані Березнянською селищною радою Чернігівської області, Управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, що на даний час не здійснює облік земель, які перебувають у власності ОТГ, та Корюківською міською радою щодо орендованих в неї земельних ділянок. Перевіркою таких даних не може бути спростовано дані, надані іншим суб`єктом - Сядринською сільською радою, підтверджені, в свою чергу, податковою звітністю СФГ «Зоря» ОСОБА_1

- безпідставність залучення СФГ «Зоря» ОСОБА_1 не власного транспорту для перевезення товару на користь позивача.

Суд зазначає, що обрання саме такого шляху виконання умов договорів з поставки товару на користь позивача СФГ «Зоря» ОСОБА_1 жодним чином не порушує положень законодавства України і не може свідчити про нереальність операції з постачання товару.

Окрему увагу суд звертає на ті обставини, що до податкових накладних, зареєстрованих СФГ «Зоря» Дубик М.І. на проведення операцій постачання товарів на користь позивача за договорами поставки від 20.10.2020, 27.10.2020, 30.12.2020, 04.11.2020 /т.1, а.с.107 – 118/ податковим органом за місцем реєстрації зауважень не висувалось. Відповідачем до справи не надано інформації про зупинення чи відмову у реєстрації таких податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому суд враховує, що під час надання правової оцінки правомірності формування платником податку даних податкового обліку у зв`язку з придбанням товарів/послуг мають враховуватись відомості про безпосереднє здійснення господарської операції між замовником та підрядником.

Право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником/виконавцем - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.

Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків-покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання податкових обов`язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

З огляду на наявність у позивача всіх підтверджуючих документів, що надають право для віднесення спірної суми податку до складу податкового кредиту, суд вважає доведеним факт придбання позивачем підрядних робіт саме у зазначених контрагентів.

До того ж, в силу положень частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Суд враховує, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Зокрема, не надано доказів, які б свідчили про невідповідність змісту угоди дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів підряду або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

При цьому суд зазначає, що вироку суду, який би встановлював факт допущення порушення податкового законодавства посадовими особами контрагентів позивача по взаємовідносинам, які становлять предмет дослідження у цій адміністративній справі, суду не надано.

У зв`язку з викладеним суд зазначає, що підставою для відмови у підтвердженні правильності формування суб`єктом господарювання податкового кредиту може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відтак, суд дійшов до висновку, що господарські операції позивача з його контрагентом в охопленому перевіркою періоді мали реальний характер, викликали зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Стосовно твердження відповідача про безпідставність відображення в податковому обліку позивача формування собівартості виготовленої продукції із врахуванням сировинних втрат за договорами, укладеними із ТОВ «Укроліяпродукт» в листопаді 2020 року судом встановлено наступне.

27.08.2020 між ТДВ "Укроліяпродукт" (зерновий склад) та ТОВ "Укролія" (поклажодавець) укладено договір №1/2020 про надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції /т.1, а.с. 188-192/, за умовами якого поклажодавець зобов`язувався передати насіння соняшника в асортименті та сої за фізичною вагою та фактичною якістю на зерновий склад, який зобов`язувався прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і у встановлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Крім того, між ТОВ "Укролія" (як замовником) та ТДВ "Укроліяпродукт" (як підрядником) укладено договір підряду від 01.10.2020 №2 /т.1, а.с. 185-187/, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик виконати відповідно до умов договору роботу, а замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її. Предметом підряду (результатом виконаних робіт за договором) є переробка насіння соняшнику та насіння соняшнику високоолеїнового, що належить замовнику та, як наслідок, виробництво олії соняшникової нерафінованої пресованої, олії високоолеїнової соняшникової нерафінованої пресованої, макухи соняшникової, макухи високоолеїнової соняшникової, лушпиння соняшникового, фузу (за наявності).

Залученою до матеріалів справи копією акта виконання робіт (надання послуг) від 30.11.2020 №1139 підтверджено, що загалом за листопад 2020 року ТДВ "Укроліяпродукт" перероблено насіння соняшника кількістю 13729948 кг /т.1, а.с. 221/.

Відомості про передачу сировини (насіння соняшника та насіння соняшника високоолеїнового) за листопад 2020 року наведені у реєстрі, що залучений до матеріалів справи /т.1, а.с. 237-238/.

30.11.2020 сторонами підписані:

- акт на приймання до переробки давальницького олійного насіння і на видачу належної олієпродукції, за змістом якого на виконання умов договору від 01.10.2020 №2 підрядник переробив у листопаді 2020 року насіння соняшника у кількості 3272411 кг і виготовив продукції: олії соняшникової – 1028652 кг, макухи соняшникової – 1571540 кг, лушпиння соняшникового 607360 кг, що відповідає акту-розрахунку виходу готової продукції від 30.11.2020 року №1 /т.1, а.с.235,236/, балансу сировини, готової продукції за грудень 2020 /т.1, а.с. 239-243 /.

- акт на приймання до переробки давальницького олійного насіння і на видачу належної олієпродукції, за змістом якого на виконання умов договору від 01.10.2020 №2 підрядник переробив у листопаді 2020 року насіння соняшника високоолеїнового у кількості 10457537 кг і виготовив продукції: олії соняшникової нерафінованої високоолеїнової – 3208141 кг, макухи соняшникової високоолеїнової – 5106682 кг, лушпиння соняшникового 1935690 кг, що відповідає акту-розрахунку виходу готової продукції від 30.11.2020 року №2 /т.1, а.с.233,234/, балансу сировини, готової продукції за грудень 2020 /т.1, а.с. 239-243/.

За результатами перевірки відповідачем не визнані задекларовані ТОВ "Укролія" сировинні втрати у процесі виробництва олії соняшникової, оскільки, за його твердженням, на підставі договору від 27.08.2020 №1/2020 ТДВ "Укроліяпродукт" мало здійснити сушіння та очистку насіння соняшника, а тому зменшення ваги насіння за рахунок зміни вологості та сміттєвої домішки відбулось внаслідок виконання умов саме цього договору, а не договору від 01.10.2020 №2 про переробку насіння соняшника.

Як наслідок, контролюючий орган вважав, що вищезазначені втрати сировини є об`єктом нарахування податкових зобов`язань за підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, оскільки така сировина не призначена для використання у господарській діяльності позивача.

Таким чином, за висновком відповідача, ТОВ "Укролія" допустило податкове правопорушення, не склавши та не зареєструвавши в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на сировинні втрати, що призвело до заниження суми нарахованих податкових зобов`язань за операціями, що оподатковуються за основною ставкою, на суму ПДВ 644617 грн.

Надаючи правову оцінку наведеним вище доводам контролюючого органу, суд зважає на такі обставини.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 11.09.2009 №656 затверджено Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку ним визначено організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції.

У Додатку 27 до Порядку наведена форма Виробничого звіту олієзаводу (Форма 23), що складається за результатами переробляння олійної культури і відображає повну інформацію щодо кількісних та якісних показників сировини та отриманої готової продукції, в тому числі, кількісні показники виходу: олії, шроту (макухи), лушпиння, сировинні втрати.

Пунктом 2.25 Порядку зазначено, що терміни "загальні втрати", "втрати олії в шроті (макусі) лушпинні" буквально не відповідають цим поняттям. Втрати олії в шроті (макусі), втрати олії в лушпинні є тією частиною олії, яка не витягується (а не втрачається) з насіння. До втрат як таких належать невраховані втрати. "Сировинні втрати" показують зміну ваги насіння за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва. Наведені терміни міцно ввійшли в практику олійно-жирової галузі, і тому, незважаючи на їх умовність, вони зберігаються і в цьому Порядку.

Таким чином, сировинні втрати є тією частиною сировини і матеріалів, яка безповоротно втрачається в процесі отримання цільового продукту і не є понаднормовим убутком.

Пунктом 12.8 Порядку встановлено, що облік давальницької сировини в складах і у виробництві здійснюється в тому самому порядку, що і облік купованої (власної) сировини. Витрати давальницької сировини на виробництво визначаються з урахуванням природного убутку, втрат, відходів, передбачених технічними умовами і іншими нормативними документами, а також з урахуванням утворення фузів.

При прийомі, зберіганні та переробці сировина повинна відповідати певним критеріям, а саме не повинна бути більшою чи нижчою показників, зазначених в ДСТУ (вологість, домішки, засміченість), в результаті чого ТДВ "Укроліяпродукт" можуть бути надані відповідні послуги по доробленню сировини до даних показників, випадки надання яких визначені вищевказаним договором на переробку давальницької сировини.

При цьому, величина технологічних відходів і втрат обумовлена технічним рівнем технологічного обладнання та якісними характеристиками матеріальних ресурсів.

Отже, при здійсненні виробничого процесу переробки давальницької сировини існують й інші втрати, які не можуть контролюватись позивачем та пов`язані виключно з виробничим процесом перероблення сировини.

Наявність таких втрат відображається переробним підприємством - ТДВ "Укроліяпродукт" у відповідному Виробничому звіті (Форма № 23).

До матеріалів справи залучено письмові пояснення ТДВ "Укроліяпродукт" до актів-розрахунків за грудень 2020 року щодо складу та утворення сировинних втрат /а.с. 83,84/, зі змісту яких слідує, що показник сировинних втрат розрахований відповідно до вимог Порядку як різниця між кількістю фактично переробленого насіння та виходами олії, макухи, лушпиння у відсотках до переробленого насіння соняшника. Кількість сировинних втрат залежить від якісних показників (вологи) вихідної сировини (насіння соняшника - волога 6,7% ) та вихідної продукції (волога макухи, волога лушпиння), технологічного процесу. Сировинні втрати - це втрати вологи та летних речовин у процесі виробництва за рахунок дії високих температур. В умовах технологічного процесу переробки насіння соняшника ТДВ "Укроліяпродукт" сировинні втрати утворюються на таких технологічних стадіях: теплова обробка м`ятки (отримання мезги), охолодження макухи, зв`язана волога, яка виводиться з макухою та лушпинням.

Також до матеріалів справи залучено копію Звіту про дослідну роботу Українського науково-дослідного інституту олій та жирів від 02.06.2020, у якому зазначено, що величина сировинних витрат не є постійною величиною, вона змінюється в залежності від якості вхідної сировини, напівфабрикатів та готової продукції, якості пари та інших технологічних параметрів, але у виробничих умовах ТДВ "Укроліяпродукт" сировинні втрати не мають перевищувати граничний нормативний показник. За результатами виконаних досліджень та виконаних розрахунків рекомендовані для використання у виробничих умовах ТДВ "Укроліяпродукт" наступні гранично допустимі норми сировинних втрат: сировинні втрати при переробці насіння соняшнику і виробництві пресової олії - 3,0 % до кількості переробленого насіння соняшнику; сировинні втрати при виробництві екстраційної олії - 0,3 % до кількості переробленого насіння соняшнику /т.1, а.с. 153-164/.

Суд зауважує, що доводи відповідача щодо невизнання сировинних втрат за результатами переробки насіння соняшника фактично зводяться до того, що безпосередньо до початку переробки такого насіння на виконання умов договору підряду від 01.10.2020 №2 ТДВ "Укроліяпродукт" мало виконати сушіння та очищення сировини на підставі договору від 27.08.2020 №1/2020, що, на переконання відповідача, виключало можливість утворення сировинних втрат при виробництві олії соняшникової у вигляді втрати вологи в процесі виробництва.

Однак, суд не погоджується з наведеними доводами відповідача, адже такі доводи є виключно припущенням податкового органу.

Натомість суд зауважує, що у ході виконання ТДВ "Укроліяпродукт" договору підряду від 01.10.2020 №2 не відбулося втрати сировини (соняшнику, продукту наданого на переробку), а відбувся технологічний процес переробки насіння соняшнику з кінцевим виходом - олії, шроту (макухи) та лушпиння. При цьому, відбулися сировинні втрати, тобто ті, які безповоротньо втрачаються у процесі технологічної переробки олійної сировини, природнього убутку продукції в технологічному процесі переробки соняшника не відбувалось.

До того ж, суд зауважує, що за змістом актів-розрахунків виходу готової продукції /а.с. 234,236/ при передачі у виробництво вологість соняшника та соняшника високоолеїнового становила 6,7%, тоді як за умовами договору від 27.08.2020 №1/2020 базисні норми вологості соняшника та соняшника високоолеїнового, у відповідності з якими вираховується залікова (розрахункова) вага зерна, до яких доводиться продукція і проводиться плата за сушку і очистку, становить 7% /т.1, а.с. 188/.

Наведене свідчить про повне виконання ТДВ "Укроліяпродукт" умов договору від 27.08.2020 №1/2020, що однак не призводить до неможливості втрат вологи безпосередньо у ході переробки сировини на готову продукцію.

Таким чином, втрату вологи у процесі виробництва готової продукції внаслідок переробки насіння соняшника у будь якому випадку не можна розглядати як втрату сировини (насіння соняшника), що зумовлює необхідність обчислення платником податку податкових зобов`язань зі сплати ПДВ.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність у діях ТОВ "Укролія" складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 198.5 статті 198, пункту 201.10 пункту 201 ПК України та, як наслідок, безпідставність висновків контролюючого органу про вчинення позивачем такого порушення, на підставі яких сформовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано.

А тому, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ "Укролія".

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 22700,00 грн /т.1, а.с. 10/.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір належить стягнути на його користь у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОЛІЯ" (вул. Садова 4, с. Чернечий Яр, Диканський район, Полтавська область, 38523, код ЄДРПОУ 31577685) до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 26 березня 2021 року №000/39/35-00-07.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОЛІЯ" за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків витрати зі сплати судового збору в сумі 22 700,00 (двадцять дві тисячі сімсот гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 грудня 2021 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва