Рішення № 102114792, 21.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/16835/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та відновлення виплати пенсії позивачу;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок позивачу пенсії за віком, починаючи з 01.04.2013 як непрацюючому пенсіонеру і дитині війни на рівних з іншими громадянами України умовах, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, із застосуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, не нижче мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму, дійсного на момент фактичного виконання судового рішення, з проведенням на загальних підставах індексації та масових перерахунків пенсії в 2017-2021 роках і в подальшому відповідно до пенсійної реформи України;

- відновити виплату пенсії за віком позивачу, починаючи з 01.04.2013 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV як непрацюючому пенсіонеру і дитині війни з виплатою заборгованості по пенсії, одним платежем, за період з 01.04.2013 по день фактичної виплати пенсії на визначений позивачем банківський рахунок.

Поряд з позовними вимогами позивач просить встановити спосіб виконання судового рішення шляхом виплати пенсії на визначений позивачем банківський рахунок згідно заяви, поданої представником позивача, допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог шляхом стягнення одним платежем всієї суми боргу, починаючи з 01.04.2013 по день фактичної виплати, а також зобов`язати відповідача в 14-денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 29.06.2004 перебував на пенсійному обліку та отримував пенсію за віком в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Виплата позивачу пенсії припинена з 01.04.2013 внаслідок виїзду на постійне місце проживання за кордон, в порушення норм статей 24, 64 Конституції України, які гарантують рівень конституційних прав і свобод громадянам перед законом, незалежно від місця проживання, в тому числі, право на пенсійне забезпечення в старості. 26.08.2021 позивач через свого представника пред`явив до органу Пенсійного фонду України у встановленому порядку заяву та необхідні документи для здійснення перерахунку та відновлення виплати пенсії. Однак листом відповідача від 24.09.2021 позивачу повідомлено, що заява про перерахунок та відновлення виплати пенсії розглянута, в задоволенні заяви відмовлено, з посиланням на обов`язок особистого звернення позивача до органу ПФУ (фізичної явки) з такою заявою. При цьому відповідачем не вказано жодних інших підстав для відмови в перерахунку та відновлення виплати пенсії позивачу і не приведено у спірному рішенні будь-яких зауважень до змісту і форми наданих позивачем документів. Мотиви відмови, на переконання позивача, суперечать нормам Конституції України, міжнародного права та чинного пенсійного законодавства, оскільки нормами пенсійного законодавства України не встановлено вимоги щодо подачі пенсіонером особисто або його законним представником заяви про відновлення виплати пенсії, як і не встановлено обмежень на звернення з такою заявою представником пенсіонера за дорученням. Вказує на те, що при вирішенні питання про наявність права особи на відновлення виплати пенсії відповідач не наділений повноваженнями в конкретних фактичних обставинах діяти не за законом, а за власним розсудом. За вказаних підстав позивач вважає, що в разі визнання судом неправомірним рішення органу ПФУ про відмову в перерахунку та відновлення пенсії, задоволенню підлягає і похідна вимога про зобов`язання відповідача провести перерахунок і відновити позивачеві виплату пенсії, починаючи з 01.04.2013, з проведенням індексації і компенсації втрати доходу, що захистить порушене право в рамках одного судового розгляду.

Відповідач позов не визнає. У відзиві на позовну заяву представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначає, що відповідно до п. 1.5 Розділу І «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або через законного представника. Згідно з п. 2.9 вказаного Порядку особа, яка звертається за пенсією, повинна пред`явити паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. Документи про вік, стаж та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. Відповідач звертає увагу, що Головним управлінням листом від 24.09.2021 № 13644-12619/І-55/8-1300/21 роз`яснено позивачу, що для поновлення виплати пенсії необхідно особисто звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) з усіма необхідними документами). Натомість представник позивача звернувся з позовною заявою до суду. Відтак, відповідач стверджує, що позивач звернувся до суду передчасно.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 11.10.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою судді від 11.10.2021 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою судді від 22.11.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 20.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, з 29.06.2004 перебував на обліку як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 01.04.2013 на підставі заяви про зняття з обліку від 15.03.2013, талона про зняття реєстрації місця проживання в Україні, виплата пенсії позивачу припинена у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання в Ізраїль.

26.08.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області через представника за дорученням з заявою встановленого зразка, за формою додатку № 1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846, про перерахунок та відновлення виплати пенсії за віком на визначений позивачем банківський рахунок, починаючи з 01.04.2013 (а.с. 49-50).

Згідно з розпискою-повідомленням, до вказаної заяви додано пакет документів, оформлених відповідно до вимог Порядку №22-1 (а.с. 51).

Листом від 24.09.2021 № 13644-12619/І-55/8-1300/21 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) з усіма необхідними документами. При цьому роз`яснено порядок оскарження дій чи рішень органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи відповідно до Закону України «Про звернення громадян» (а.с. 52).

Позивач, стверджуючи, що починаючи з 01.04.2013 має право на поновлення виплати пенсії як непрацюючий пенсіонер і дитина війни на рівних з іншими громадянами України умовах, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, із застосуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, не нижче мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму, дійсного на момент фактичного виконання судового рішення, з проведенням на загальних підставах індексації та масових перерахунків пенсії в 2017-2021 роках і в подальшому відповідно до пенсійної реформи України, звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмови Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести відповідний перерахунок та відновлення виплати йому пенсії та зобов`язання здійснити такі.

Вирішуючи цей спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

Отже, суд погоджується з позивачем, що він як громадянин України, має право на виплату призначеної йому пенсії незалежно від фактичного місця проживання.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 812/564/18, що в силу частини 5 статті 242 КАС України застосовується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернувся представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем (а. с. 35-37).

Втім, на вказане звернення Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 24.09.2021 № 13644-12619/І-55/8-1300/21 повідомило позивача, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) з усіма необхідними документами.

Надаючи оцінку такому твердженню відповідача, суд виходить з наступного.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 N 13-1) (далі - Порядок № 22-1).

За змістом пунктів 1.2, 1.3 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Тобто, законодавцем передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.

Вимога пенсійного органу щодо особистого звернення позивача з заявою про поновлення виплати пенсії ставить її право на соціальний захист в залежність від місця проживання (перебування), що є неприпустимим, а також суперечить інституту представництва на підставі довіреності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №757/12134/14-а, від 11.07.2019 у справі № 812/564/18, від 01.10.2019 у справі № 826/3943/16, від 05.02.2020 у справі 501/28/17, від 03.09.2020 у справі № 213/2704/16-а.

За таких обставин, твердження відповідача про порушення позивачем вимог Порядку № 22-1 та необхідності особисто звернутися з заявою про поновлення пенсії, суд вважає безпідставним, а відмову щодо розгляду заяви про поновлення виплати пенсії позивачу, мотивовану такими підставами, - протиправною.

Визначаючись щодо позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок позивачу пенсії за віком, починаючи з 01.04.2013 як непрацюючому пенсіонеру і дитині війни на рівних з іншими громадянами України умовах, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, із застосуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, не нижче мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму, дійсного на момент фактичного виконання судового рішення, з проведенням на загальних підставах індексації та масових перерахунків пенсії в 2017-2021 роках і в подальшому відповідно до пенсійної реформи України; відновити виплату пенсії за віком позивачу, починаючи з 01.04.2013 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV як непрацюючому пенсіонеру і дитині війни з виплатою заборгованості по пенсії, одним платежем, за період з 01.04.2013 по день фактичної виплати пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з частиною 2 статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Таким чином, сам по собі факт звернення особи чи її представника до територіального органу Пенсійного фонду не є підставою для поновлення виплати пенсії, а таке поновлення можливе лише після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Прийняття судом рішення про поновлення виплати пенсії без з`ясування уповноваженим пенсійним органом таких обставин та наявності відповідних умов є передчасним, необгрунтованим і може призвести до безпідставного поновлення виплати пенсії.

Крім того, за змістом частини 2 статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного Фонду.

Відповідно до пункту 4.3. Порядку 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Працівник органу, що призначає пенсію, не розглядає документи та звернення щодо пенсійного забезпечення щодо себе, другого з подружжя, батька, матері, вітчима, мачухи, сина, дочки, пасинка, падчерки, рідного та двоюрідного брата, рідної та двоюрідної сестри, рідного брата та сестри дружини (чоловіка), племінника, племінниці, рідного дядька, рідної тітки, діда, баби, прадіда, прабаби, внука, внучки, правнука, правнучки, зятя, невістки, тестя, тещи, свекра, свекрухи, батька та матері дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювача чи усиновленого, опікуна чи піклувальника, особи, яка перебуває під опікою або піклуванням працівника.

Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Як встановлено судом, відповідач у своїй відмові, яку оскаржує позивач і яка оформлена листом від 24.09.2021 № 13644-12619/І-55/8-1300/21, повідомив останнього, що для поновлення виплати пенсії необхідно особисто звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) з усіма необхідними документами. При цьому роз`яснено порядок оскарження дій чи рішень органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Таким чином, заява позивача фактично розглянута не була і рішення встановленої форми за наслідками розгляду не прийняте, натомість надано відповідь листом в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень (в даному випадку - рішення відповідача про поновлення або відмову у поновленні виплати пенсії) свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом (постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 815/6699/17, від 30.11.2020 у справі № 804/4743/16).

За такого правового регулювання та встановлених обставин справи, суд доходить висновку про передчасність позовних вимог щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок і відновити позивачу пенсію, починаючи з 01.04.2013.

Разом з тим, суд відповідно до наданих йому статтею 245 КАС України повноважень вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у спосіб: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо розгляду заяви від 26.08.2021 про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути повторно у встановленому законодавством порядку по суті заяву від 26.08.2021 про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Твердження позивача, що будь-яке рішення про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачу, з урахуванням висновку суду, є рівнозначним відмові в задоволенні позову, не знаходить належного правового обґрунтування. Позаяк, обраний судом спосіб захисту порушеного права позивача відповідає способу захисту, застосованому Верховним Судом щодо подібних правовідносин у постановах від 05.02.2020 у справі № 501/28/17 та від 21.10.2021 у справі № 353/265/17.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування, відповідач правомірності своїх дій в контексті спірних правовідносин не довів. Натомість, факт наявності у позивачки порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача відповідно до ч. 6 ст. 245, ч. 1 ст. 382 КАС України в 14-денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

За змістом ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 382 КАС України є правом, а не обов`язком суду, а також приписи ст. 14 КАС України щодо обов`язковості судових рішень та відсутності об`єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо розгляду заяви від 26.08.2021 про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути повторно у встановленому законодавством порядку по суті заяву від 26.08.2021 про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_1 (Hanamal St. 13/632, Ashkelon НОМЕР_1 , Israel; РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885)

Суддя Сидор Н.Т.