Рішення № 102114619, 16.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/827/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до військової частини А2556 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 (далі – ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ( ОСОБА_3 ) до військової частини А2556 код ЄДРПОУ 26606912, місцезнаходження: 81134, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Липники (далі – відповідач), в якій позивачі просять:

- визнати протиправними дії військової частини А2556 щодо неналежного нарахування і виплати в неналежному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 31.07.2019 ОСОБА_1 , з 01.01.2014 по 24.01.2020 ОСОБА_2 , з 01.01.2014 по 19.06.2019 ОСОБА_4 ;

- зобов`язати військову частину А2556 нарахувати та виплатити з 01.01.2014 по 31.07.2019 ОСОБА_1 , з 01.01.2014 по 24.01.2020 ОСОБА_2 , з 01.01.2014 по 19.06.2019 ОСОБА_4 - індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум індексації грошового забезпечення за вказаний період, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- зобов`язати військову частину А2556 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по день її фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Ухвалою від 25.01.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що упродовж 2014-2019 років базовим місяцем для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення є січень 2008 року. Відтак застосування відповідачем інших базових місяців при нарахуванні та виплаті позивачам індексації грошового забезпечення за період з 2014 року по 2019 рік є протиправним. Позивачі вважають, що відповідач повинен нарахувати компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по день її фактичної виплати. Крім цього, у відповідності до Порядку № 44 відповідач повинен нарахувати індексацію із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

08.04.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що кошти на індексацію упродовж 2016-2018 років з державного бюджету не надходили. Посадовий оклад позивачів встановлювався кожного року, а тому безпідставним є здійснення розрахунку індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по березень 2018 року, беручи за основу законодавчо встановлений посадовий оклад у лютому 2008 року.

09.04.2021 представник позивачів подав до суду пояснення, в яких зазначив, що оскільки передчасним є висновок який саме розмір індексації у березні місяці 2018 року і чи він перевищив суму доходу у зв`язку зі зміною посадового окладу та окладу за військове звання, то відповідач повинен нарахувати індексацію грошового забезпечення саме по момент звільнення зі служби з урахуванням виплачених сум індексації.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, суд визнав можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді штурмана відділу напрямків на авіацію військової частини А2556.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 17.05.2019 №206 (по особовому складу) ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас.

Наказом командира військової частини А2556 від 31.07.2019 №166 (по стройовій частині) ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.

Згідно з архівною довідкою військової частини А2556 (арк. справи 17-18) для нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації визначено наступні базові місяці:

- з січня по червень 2014 року – січень 2014 року;

- з липня 2014 року по квітень 2015 року – липень 2014 року;

- з травня 2015 року по грудень 2015 року – квітень 2015 року.

Відповідно до довідки військової частини А2556 від 04.02.2020 про всі види та розміри грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по день звільнення ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.

ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді старшого штурмана запасного командного пункту військової частини А2556.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 28.12.2019 №711 (по особовому складу) ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас.

Наказом командира військової частини А2556 від 24.01.2020 №18 (по стройовій частині) ОСОБА_2 виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.

Згідно з архівною довідкою військової частини А2556 (арк. справи 24-25) для нарахування та виплати ОСОБА_2 індексації визначено наступні базові місяці:

- з травня 2014 року по квітень 2015 року – січень 2014 року;

- з травня по грудень 2015 року – квітень 2015 року.

Відповідно до довідки військової частини А2556 від 15.04.2020 № 350/188/194 про всі види та розміри грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день звільнення ОСОБА_2 індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась починаючи з грудня 2018 року, а саме: з грудня 2018 року по лютий 2019 року по 71,08 грн, з березня по червень 2019 року по 134,47 грн, з липня по листопад по 206,72 грн, у грудні 2019 року – 216,51 грн, у січні 2020 року – 167,62 грн.

ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді старшого офіцера запасного командного пункту військової частини А2556.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 17.05.2019 №206 (по особовому складу) ОСОБА_3 звільнено з військової служби у запас.

Наказом командира військової частини А2556 від 19.06.2019 №130 (по стройовій частині) ОСОБА_3 виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.

Згідно з архівною довідкою військової частини А2556 (арк. справи 32-33) для нарахування та виплати ОСОБА_3 індексації визначено наступні базові місяці:

- з травня по листопад 2014 року – січень 2014 року;

- у грудні 2014 – серпень 2014 року;

- з січня по березень 2015 року – січень 2014 року;

- з квітня по грудень 2015 року – грудень 2014 року.

Відповідно до довідки військової частини А2556 від 10.02.2020 № 95 про всі види та розміри грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по день звільнення ОСОБА_3 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.

Вважаючи дії відповідача щодо неналежного нарахування і виплати в неналежному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 31.07.2019 ОСОБА_1 , з 01.01.2014 по 24.01.2020 ОСОБА_2 , з 01.01.2014 по 19.06.2019 ОСОБА_4 протиправними, позивачі звернулися з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон України №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закон України №2011-XII).

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі – Закон України №1282-XII) встановлено, що вказаний Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

У статті 1 Закону України №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону України №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини другої статті 5 Закону України №1282-XII).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України №1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі – Постанова № 1013), яка підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 від 09.12.2015 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку №1078).

Також необхідно додати, що до внесення Постановою №1013 змін до Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалося з місяця прийняття працівника на роботу.

Пунктом 1 Постанови №1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд звертає увагу на положення абзаців першого-п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції Постанови №1013), відповідно до яких у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 вказаного Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених в абзаці першому такого пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Системний аналіз наведених положень пункту 5 Порядку №1078 свідчить про те, що значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифних окладів (стипендій), для обрахунку приймається за 1 або 100 відсотків лише коли таке підвищення відбулося після 01.12.2015.

Прийняття підвищення тарифних окладів (стипендій), яке сталося до 01.12.2015, за 1 або 100 відсотків порушує таку складову верховенства права, як принцип правової визначеності, та суперечить положенням частини 1 статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд повторно зазначає, що у пункті 10-1 Порядку №1078 (до внесення змін Постановою № 1013) передбачалось, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювався з місяця прийняття працівника на роботу.

Надаючи оцінку аргументам ОСОБА_1 щодо неналежного нарахування і виплати в неналежному розмірі відповідачем індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 28.02.2018, суд зазначає таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 призначено на посаду штурмана відділу напрямків на авіацію військової частини А2556 з 21.12.2013.

Таким чином, з урахуванням положення пункту 10-1 Порядку №1078, чинного станом на час призначення ОСОБА_1 на посаду, базовим місяцем для нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 року по лютий 2018 року повинен був бути – грудень 2013 року, а не січень 2008 року, як зазначає ОСОБА_1 . Відтак позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Натомість, як вбачається із архівної довідки військової частини А2556 (арк. справи 17-18) відповідач при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення визначив наступні базові місяці: з січня по червень 2014 року – січень 2014 року; з липня 2014 року по квітень 2015 року – липень 2014 року; з травня 2015 року по грудень 2015 року – квітень 2015 року.

В контексті оцінки доводів сторін необхідно звернути увагу на те, що до прийняття Постанови №1013 від 09.12.2015 базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення будь-якої постійної складової зарплати, а після прийняття Постанови №1013 від 09.12.2015 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) (пункт 5 Порядку №1078).

Суд встановив, що у січні 2016 року ОСОБА_1 збільшено розмір грошової винагороди (постійної складової грошового забезпечення військовослужбовця), натомість це, з урахуванням вищенаведеного, не впливає на зміну базового місяця.

Суд також звертає увагу на те, що за період з січня 2014 року по лютий 2018 року посадовий оклад позивача був незмінний, що підтверджується довідками військової частини А2556 (арк. справи 17-19).

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 року по лютий 2018 року є протиправними.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2014 року по лютий 2018 року з урахуванням базового місяця грудня 2013 року.

Щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.07.2019, то суд зазначає, що відповідач не здійснював нарахування та виплати такої, що підтверджується довідкою військової частини А2556 від 04.02.2020 №81 про всі види та розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Суд вказує на те, що здійснення розрахунку суми індексації належить до компетенції відповідача як роботодавця. Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.07.2019.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 07.09.2020 у справі №420/1207/19.

Таким чином, визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.07.2019 належить до компетенції відповідача, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.07.2019 є протиправною.

Відтак з метою повного відновлення порушених прав ОСОБА_1 необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.07.2019.

Надаючи оцінку аргументам ОСОБА_2 щодо неналежного нарахування і виплати в неналежному розмірі відповідачем індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 28.02.2018, суд зазначає таке.

Суд встановив, що ОСОБА_2 з 15.10.2013 призначено на посаду штурмана відділу напрямків на авіацію військової частини А2556, на якій він перебував до 13.10.2014.

З 14.10.2014 ОСОБА_2 призначено на посаду старшого штурмана запасного командного пункту військової частини А2556, на якій він перебував до 24.01.2020.

Таким чином, з урахуванням положення пункту 10-1 Порядку №1078, чинного станом на час призначення ОСОБА_2 на вказані посади, базовим місяцем для нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з січня по 13.10.2014 повинен був бути жовтень 2013 року, а з 14.10.2014 по лютий 2018 року – жовтень 2014 року, а не січень 2008 року, як зазначає ОСОБА_2 . Відтак позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Натомість, як вбачається із архівної довідки військової частини А2556 (арк. справи 24-25) відповідач при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення визначив наступні базові місяці: з травня 2014 року по квітень 2015 року – січень 2014 року; з травня по грудень 2015 року – квітень 2015 року.

В контексті оцінки доводів сторін необхідно звернути увагу на те, що до прийняття Постанови № 1013 від 09.12.2015 базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення будь-якої постійної складової зарплати, а після прийняття Постанови №1013 від 09.12.2015 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) (пункт 5 Порядку №1078).

Суд встановив, що у січні 2016 року ОСОБА_2 збільшено розмір грошової винагороди (постійної складової грошового забезпечення військовослужбовця), натомість це, з урахуванням вищенаведеного, не впливає на зміну базового місяця.

Суд також звертає увагу на те, що за період з жовтня 2014 року по лютий 2018 року посадовий оклад позивача був незмінний, що підтверджується довідками військової частини А2556 (арк. справи 24-26).

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 року по лютий 2018 року є протиправними.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з січня по 13.10.2014 з урахуванням базового місяця грудня 2013 року, а за період з 14.10.2014 по лютий 2018 року з урахуванням базового місяця жовтня 2014 року.

Щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.01.2020, то суд зазначає таке.

Суд встановив, що за період з 01.03.2018 по 24.01.2020 ОСОБА_2 виплачувалась індексація у таких розмірах: з грудня 2018 року по лютий 2019 року по 71,08 грн, з березня по червень 2019 року по 134,47 грн, з липня по листопад по 206,72 грн, у грудні 2019 року – 216,51 грн, у січні 2020 року – 167,62 грн. Базовим місяцем за такий період визначено березень 2018 року, що підтверджується довідкою військової частини А2556 від 15.04.2020 № 350/188/194 про всі види та розміри грошового забезпечення.

З огляду на попередні висновки, індекс споживчих цін для нарахування ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення повинен був обчислюватися починаючи з вересня 2014 року (у зв`язку із призначенням позивача на посаду у жовтні 2014 року), а не з березня 2015 року (у зв`язку із визначенням відповідачем базового місяця квітня 2015 року) як здійснив відповідач.

Вказані протиправні дії відповідача призвели до неправильного визначення суми індексації грошового забезпечення, що склалася у місяці підвищення доходу – у березні 2018 року, що мало наслідком перевищення посадового окладу (збільшеного у березні 2018 року) такої неправильно визначеної суми індексації, а відтак і не зумовило необхідності виплати фіксованої суми індексації у відповідності до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078.

Враховуючи наведене, суд з метою ефективного захисту прав ОСОБА_2 вважає за необхідне зобов`язати відповідача провести перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.01.2020, з урахуванням висновків суду.

Надаючи оцінку аргументам ОСОБА_3 щодо неналежного нарахування і виплати в неналежному розмірі відповідачем індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 28.02.2018, суд зазначає таке.

Суд встановив, що ОСОБА_3 з 15.10.2013 призначено на посаду оперативного чергового відділу управління РРЗ військової частини А2556, на якій він перебував до 15.09.2016.

Таким чином, з урахуванням положення пункту 10-1 Порядку № 1078, чинного станом на час призначення ОСОБА_3 на посаду, базовим місяцем для нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 року по 15.09.2016 повинен був бути – жовтень 2013 року, а не січень 2008 року, як зазначає ОСОБА_3 . Відтак позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Натомість, як вбачається із архівної довідки військової частини А2556 (арк. справи 32-33) відповідач при нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 року по 16.09.2016 визначив наступні базові місяці: з травня по листопад 2014 року – січень 2014 року; у грудні 2014 – серпень 2014 року; з січня по березень 2015 року – січень 2014 року; з квітня по грудень 2015 року – грудень 2014 року.

В контексті оцінки доводів сторін необхідно звернути увагу на те, що до прийняття Постанови № 1013 від 09.12.2015 базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення будь-якої постійної складової зарплати, а після прийняття Постанови №1013 від 09.12.2015 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) (пункт 5 Порядку №1078).

Суд встановив, що у січні 2016 року ОСОБА_3 збільшено розмір грошової винагороди (постійної складової грошового забезпечення військовослужбовця), натомість це, з урахуванням вищенаведеного, не впливає на зміну базового місяця.

У подальшому, позивача з 16.09.2016 призначено на посаду старшого офіцера запасного КП військової частини А2556, на якій позивач перебував до 18.02.2018.

З 19.02.2018 позивача призначено на посаду офіцера командно-розвідувального пункту військової частини А2556, на якій позивач перебував до 16.07.2018.

Суд повторно зазначає, що у пункті 10-1 Порядку №1078 (до внесення змін Постановою №1013) передбачалось, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювався з місяця прийняття працівника на роботу.

Натомість згідно з положеннями пункту 10-2 Порядку №1078 у редакції, чинній станом на час зарахування ОСОБА_3 на військову службу 16.09.2016, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 у розумінні пункту 10-2 Порядку №1078 вважається новоприйнятим працівником з 16.09.2016 та з 19.02.2018, то обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Вирішуючи питання підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, яку займав позивач, суд зазначає, що схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.01.2008.

Суд зауважує, що доказів підвищення посадового окладу позивача у інші періоди (до березня 2018 року) відповідач не надав.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що місяцем, з якого обчислюється індекс споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення з 16.09.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року.

Зважаючи на виклеєні обставини, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 року по лютий 2018 року є протиправними.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2014 року по 15.09.2016 з урахуванням базового місяця жовтня 2013 року, а з 16.09.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січня 2008 року.

Щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.06.2019, то суд зазначає, що відповідач не здійснював нарахування та виплати такої, що підтверджується довідкою А2556 від 10.02.2020 № 95 про всі види та розміри грошового забезпечення ОСОБА_3 .

Суд вказує на те, що здійснення розрахунку суми індексації належить до компетенції відповідача як роботодавця. Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому належним способом захисту прав ОСОБА_3 у даному випадку є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.06.2019.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 07.09.2020 у справі №420/1207/19.

Таким чином, визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.06.2019 належить до компетенції відповідача, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 19.06.2019 є протиправною.

Відтак з метою повного відновлення порушених прав ОСОБА_3 необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.06.2019.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачам індексацію грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, то суд вказує таке.

Відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Враховуючи наведене, суд вважає, що нарахування та виплату позивачам індексації грошового забезпечення необхідно проводити з врахуванням пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Вирішуючи питання наявності підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачам компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по день її фактичної виплати, суд вказує таке.

Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі – Закон України №2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у згаданому Законі України № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону України № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону України № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону України № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону України № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.

Враховуючи наявність факту неповного нарахування та виплати позивачам сум індексації грошового забезпечення з січня 2014 року по день звільнення, суд вважає, що позивачі мають право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Відтак з метою повного та ефективного захисту прав позивачів суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачам компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.01.2014 по день фактичної виплати індексації.

З приводу зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачам компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке.

Відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Суд зазначає, що право позивачів на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення виникло не у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, а у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог трудового законодавства щодо строків виплати працівнику індексації грошового забезпечення.

Більше того, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачам компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо судового збору, то суд зазначає, що позивачі звільнені від його сплати відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини А2556 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 року по лютий 2018 року.

Зобов`язати військову частину А2556 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2014 року по лютий 2018 року з урахуванням базового місяця грудня 2013 року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2556 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.07.2019.

Зобов`язати військову частину А2556 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.07.2019.

Визнати протиправними дії військової частини А2556 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 року по лютий 2018 року.

Зобов`язати військову частину А2556 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з січня по 13.10.2014 з урахуванням базового місяця грудня 2013 року, а за період з 14.10.2014 по лютий 2018 року з урахуванням базового місяця жовтня 2014 року.

Зобов`язати військову частину А2556 провести перерахунок ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.01.2020, з урахуванням висновків суду.

Визнати протиправними дії військової частини А2556 щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 року по лютий 2018 року.

Зобов`язати військову частину А2556 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2014 року по 15.09.2016 з урахуванням базового місяця жовтня 2013 року, а з 16.09.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січня 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2556 щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 19.06.2019.

Зобов`язати військову частину А2556 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.06.2019.

Зобов`язати військову частину А0284 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за спірні періоди з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Зобов`язати військову частину А2556 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.01.2014 по день фактичної виплати індексації.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 21 грудня 2021 року.

Суддя Мричко Н.І.