Рішення № 102114506, 21.12.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/6974/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10.11.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного Управління пенсійного фонду України в Луганській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби в лавах Радянської Армії в складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 № 59-27 як один місяць за три, з 16.11.1985 року по 05.11.1986 року, що складає 02 роки 11 місяців 00 днів.

- зобов`язати Головне Управління пенсійного фонду України в Луганській області, провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 23 червня 2020 року №1946/0/15-20 та розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді, проходження строкової військової служби в лавах Радянської Армії в складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 № 59-27 як один місяць за три, з 16.11.1985 року по 05.11.1986 року, що складає 02 роки 11 місяців 00 днів, а всього 34 роки 04 місяці 08 днів (з врахуванням Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 360/4923/20) без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити з моменту звернення з 13.09.2021 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно довідки розрахунку стажу роботи, із розрахунку 78% від суми його суддівської винагороди на посаді судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області яка складає 135263,70 грн, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 26 травня 2008 року по 20 квітня 2015 року він працював на посаді судді Ленінського районного суду м. Луганська, з 21 квітня 2015 року по 30 вересня 2020 року - судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя України від 23 червня 2020 року №1946/0/15-20 ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», наказом в.о. голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 вересня 2020 року №26/к. відрахований зі штату суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області надано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №2227/20-В від 30.09.2020, у якій визначено суму яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 135263,70 грн, та Сєвєродонецьким міським судом Луганської області розрахунок стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та стаж роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання складає 33 роки 01 місяць 11 днів.

Однак, у вказаному розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не було враховано службу в лавах Радянської Армії в складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 № 59-27, як один місяць за три, з 16.11.1985 року по 05.11.1986 року, що суттєво вплинуло на стаж роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Позивач звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області та отримав розрахунок стажу роботи, стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та стаж роботи позивача, відповідно, складає 34 роки 04 місяці 08 днів.

У вказаному розрахунку було враховано рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року по справі № 360/4923/20 і виключено з стажу судді який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, роботу позивача стажером на посаді старшого слідчого прокуратури м. Рубіжне та враховано службу в лавах Радянської Армії в складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 № 59-27 як один місяць затри, з 16.11.1985 року по 05.11.1986 року, що складає 02 роки 11 місяців 00 днів.

13.09.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою, у якій просив здійснити з моменту звернення, а саме з 13.09.2021, перерахунок нарахованого розміру довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» так як стаж роботи, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання з урахуванням служби в лавах Радянської Армії в складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 № 59-27 як один місяць за три, з 16.11.1985 року по 05.11.1986 року, складає, відповідно до наданого розрахунку 34 роки 04 місяці 08 днів, в розмірі 78 % суддівської винагороди, яка становить відповідно наданої довідки 135263,70 грн.

На вказану заяву від 13.09.2021 позивачем отримано відповідь від 12.10.2021 року № 4098-4088/Л-02/8-1200/21, у якій вказано, що щомісячне довічне грошове утримання визначено з урахуванням вимог статті 142 Закону 1402 та у зв`язку із зарахуванням в календарному обчисленні періоду проходження строкової служби на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року по справі № 360/4923/20, зарахувати період служби в лавах радянської Армії в складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан в потрійному розмірі та здійснити перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 78 % у органів Пенсійного фонду відсутні законні підстави.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 12.11.2021 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.

Ухвалою суду від 22.11.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

03.12.2021 від Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 55-61), в обґрунтування якого останній послався на таке.

16.09.2021 до Управління поштою надійшла заява позивача від 13.09.2021 (вх. 4088/Л-1200-21) довільної форми, в якій позивач просив здійснити перерахунок нарахованого йому розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 78% суддівської винагороди, яка становить відповідно до наданої довідки 135263,70 грн., врахувавши стаж 34 роки 04 місяці 08 днів.

12.10.2021 Управлінням листом за вих № 4098-4088/Л-02/8-1200/21 надано відповідь з роз`ясненнями підстав проведеного перерахунку згідно рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 по справі № 360/4923/20.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 по справі № 360/4923/20 Управлінням зараховано позивачу до стажу судді періоди, визначені в зазначеному рішенні суду, та проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розрахунку 74% суддівської винагороди судді, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 01.10.2020 року.

Зобов`язань щодо зарахувати період проходження позивачем строкової військової служби в лавах Радянської армії в складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан з 16.11.1985 по 05.11.1986, як один місяць за три, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 по справі № 360/4923/20 на відповідача покладено не було.

Окрім того, відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 № 59-27 один місяць служби на території Демократичної Республіки Афганістан за три місяці зараховується до вислуги років для призначення пенсії, а не до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці.

Також позивачем не дотримано вимог до форми звернення до Пенсійного фонду, а відповідачем фактично не приймалось рішення про відмову у здійсненні перерахунку, а лише відповідно до положень Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» надано відповідь листом від 12.10.2021 № 4098-4088/Л-02/8-1200/21 з роз`ясненнями проведеного перерахунку на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 по справі № 360/4923/20.

Оскільки позивачу призначено щомісячне довічне утримання судді у відставці, то будь-які підстави для здійснення перерахунку пенсії позивачу на підставі його заяви від 13.09.2021 та долученого до неї розрахунку стажу в Управління відсутні.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

09.12.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , є суддею у відставці Сєвєродонецького міського суду Луганської області, отримує щомісячне довічне грошове утримання, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, матеріалів пенсійної справи (арк. спр. 11-12, 69-103).

Сєвєродонецьким міським судом Луганської області сформовано та надано ОСОБА_1 Розрахунок стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з яким зокрема позивач в період з 16.11.1985 по 05.11.1986 проходив службу в лавах Радянської Армії в складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної республіки Афганістан, що відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 № 59-27, один місяць зараховується за три (арк. спр. 23).

Відповідно до вказаного розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивачу визначено стаж судді 34 роки 04 місяці 08 днів.

13.09.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити з моменту звернення з цією заявою, у відповідності до розрахунку стажу роботи, стажу судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, перерахунок нарахованого розміру довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до ч. 3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 78 відсотків суддівської винагороди, яка становить відповідно наданої довідки 135263,70 грн., врахувавши стаж 34 роки 04 місяці 08 днів (арк. спр. 35-36).

Листом від 12.10.2021 № 4098-4088/Л-02/8-1200/21 відповідач повідомив позивача, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 360/4923/20 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області зарахувати до стажу роботи на посаді судді календарний період проходження строкової військової служби з 12.11.1984 по 10.11.1986, половину строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах з 01.09.1987 по 30.06.1991, період роботи на посадах старшого слідчого прокуратури м. Рубіжне з 30.03.1992 по 29.08.1995, заступника прокурора прокуратури м. Рубіжне з 01.09.1995 по 16.02.1998, прокурора м. Кіровська з 17.02.1998 по 15.03.2001, прокурора м. Первомайська з 16.03.2001 по 12.02.2004, начальника слідчого управління прокуратури області з 12.02.2004 по 14.03.2005, прокурора м. Луганська з 15.03.2005 по 29.01.2007 та начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень кримінальних прав, а також при застосування інших заходів примусового характеру пов`язаних з обмеженням свободи громадян прокуратури Луганської області з 30.01.2007 по 23.05.2008, та здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 74 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум. На виконання рішення суду в червні 2021 року управлінням зараховано до стажу судді вищезазначені періоди та проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розрахунку 74% суддівської винагороди судді, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 01.10.2020 року. Враховуючи вимоги статті 142 Закону 1402 та у зв`язку із зарахуванням в календарному обчисленні періоду проходження строкової військової служби на виконання рішення вищезазначеного суду, зарахувати період служби в лавах радянської Армії в складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан в потрійному розмірі та здійснити перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 78% у органі Пенсійного фонду відсутні законні підстави. (арк. спр. 37).

Позивач, не погодившись з правомірністю такої відмови відповідача, звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача від 07.06.1983 № НОМЕР_2 та військового квитка НОМЕР_3 (арк. спр. 13-20) в період з 12.11.1984 по 10.11.1986 позивач проходив службу в лавах Радянської Армії.

При цьому у період з 16.11.1985 по 05.11.1986 позивач проходив службу в лавах Радянської Армії в складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, про що зазначено в Розрахунку стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не є спірним питанням у даній справі та не заперечується відповідачем.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402).

За унормуванням пункту 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

За правилами частини першої статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно зі статтею 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Згідно з абз. 4 п. 34 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

У відповідності до абз. 2 п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995 року за №584/95 передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Згідно зі ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінет Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. У пункті 3 цієї постанови передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним у її пункті 1, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці участь у бойових діях у воєнний час.

Вирішуючи питання про можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, суд виходить із того, що визначальною підставою у цьому випадку є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певних категорій, для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, щомісячного грошового утримання чи інших соціальних виплат. Основними актами, на підставі яких здійснюється таке регулювання, зокрема, є: Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів». Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і повинна пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне грошове утримання, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу.

Як встановлено судом, відповідно до записів у трудовій книжці позивача від 07.06.1983 № НОМЕР_2 та військового квитка НОМЕР_3 в період з 12.11.1984 по 10.11.1986 позивач проходив службу в лавах Радянської Армії.

При цьому у період з 16.11.1985 по 05.11.1986 позивач проходив службу в лавах Радянської Армії в складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, про що зазначено в Розрахунку стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не є спірним питанням у даній справі та не заперечується відповідачем.

Згідно з Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP" від 12.09.1991 №1545-ХІІ, до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Водночас, спільною постановою Центрального Комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР "Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім`ям" від 17.01.1983 №59-27 було передбачено зараховування до вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за три місяці - час служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, які прослужили встановлений строк служби в цій країні, а тим, хто отримав поранення, контузії, каліцтво або захворювання, - незалежно від строку служби, і час безперервного перебування у зв`язку з цим на лікуванні в лікувальних закладах.

Суд зазначає, що процитоване вище законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачає зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, а також пільгове (кратне) обчислення цього періоду військовослужбовцям, які за рішенням Уряду СРСР проходили військову службу в державах, де в той час велися бойові дії, для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення і отримання різних видів пенсій, соціальних виплат.

З аналізу наведених норм законодавства суд дійшов висновку, що служба у складі діючої армії в Демократичній Республіці Афганістан повинна зараховуватись на пільгових умовах з розрахунку - один місяць служби за три місяці служби до стажу судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці.

Однак вказані обставини залишилися поза увагою ГУПФУ в Луганській області.

При цьому при вирішенні спору суд також враховує такі обставини.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.03.2017 № 5-1) затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України (далі – Порядок № 3-1).

Згідно з пунктом 1 Розділу І Порядку № 3-1 заява про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає щомісячне довічне утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).

Розділом ІІ Порядку № 3-1 врегульовані питання, пов`язані з перерахунком щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 3-1 заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне утримання, заяви та довідки про суддівську винагороду (довідки про винагороду судді КСУ) (пункт 2 Розділу ІІ Порядку № 3-1).

Розділом ІV Порядку № 3-1 врегульовані питання, пов`язані з прийманням, оформленням і розглядом документів органами, що призначають щомісячне довічне утримання.

Так, пунктом 1 Розділу ІV Порядку № 3-1 визначено, що заява про призначення/перерахунок щомісячного довічного утримання реєструється в електронному журналі звернень органу, що призначає щомісячне довічне утримання.

Заява про перерахунок щомісячного довічного утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів.

Приймання, розгляд та опрацювання заяви та документів, необхідних для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання, органами, що призначають щомісячне довічне утримання, здійснюється відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку (пункт 3 Розділу ІV Порядку № 3-1).

Орган, що призначає щомісячне довічне утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про призначення щомісячного довічного утримання із зазначенням його розміру або про відмову в призначенні щомісячного довічного утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (пункт 4 Розділу ІV Порядку № 3-1).

Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Тобто, відмовляючи особі в призначенні/перерахунку щомісячного довічного утримання, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви незарахування до стажу судді окремих періодів роботи та/або навчання, військової служби.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісних вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішеннях по справах “Клас та інші проти Німеччини”, “Фадєєва проти Росії”, “Єрузалем проти Австрії” Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу Порядку № 3-1 передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного утримання, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

Право особи на одержання щомісячного довічного утримання установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 не приймалося. Відповідь пенсійного органу на вказану заяву за своїм змістом носить консультативний характер. Відповідач, як уповноважений орган, не перевіряв відомості, що містяться в Розрахунку стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наданого позивачем разом із заявою про перерахунок щомісячного довічного утримання, що є обов`язковою умовою відповідно до Порядку № 3-1.

Таким чином, зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із діями ГУПФУ в Луганській області, які полягають у відмові в перерахунку щомісячного довічного утримання позивачу, яка викладена в листі від 12.10.2021 № 4098-4088/Л-02/8-1200/21, тому належним, правильним та ефективним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправними дій ГУПФУ в Луганській області щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного утримання позивачу відповідно до його заяви від 13.09.2021 та зобов`язання ГУПФУ в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.09.2021 про перерахунок щомісячного довічного утримання та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 78% від суми його суддівської винагороди, без обмеження розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням фактично виплачених сум, вказані вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем взагалі не приймалося рішення щодо такого перерахунку.

На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Що стосується зави про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 1816,00 грн судового збору (арк. спр. 45).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме – в сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного утримання ОСОБА_1 відповідно до його заяви від 13.09.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.09.2021 про перерахунок щомісячного довічного утримання, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун