Рішення № 102114170, 22.12.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року справа №320/7098/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі – відповідач), - про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу.

Зміст позовних вимог складають наступні позовні вимоги: 1) визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 14.03.2018 року №18281-55, відповідачем стосовно позивача щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 5502 грн 60 коп.; 2) визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна в податкову заставу від 17.12.2018 №732, винесене відповідачем щодо позивача.

Зі змісту позовної заяви та відповіді позивача на відзив слідує, що позивач обґрунтовує позовні вимоги протиправністю винесення вимоги відповідачем зі сплати податку на нерухомість, оскільки станом на момент нарахування та на момент винесення оскаржуваним рішень, позивач вже не був власником об`єкта нерухомості, що підлягає оподаткуванню. Позивач вказує на те, що об`єкт оподаткування 15.01.2016 року відчужений на користь іншої особи, а саме ОСОБА_2 на підставі договору міни квартири на житловий будинок та земельну ділянку. Також позивач зазначає, що відповідач не надсилав йому в порядок і спосіб, передбачений законодавством оскаржуваної вимоги чи інших документів щодо податкового боргу, на підставі яких була винесена оскаржувана податкова вимога.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зі змісту відзиву відповідача від 26.07.2021 слідує, що свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що, згідно з інформацією, яка міститься в інтегрованій карті платника, станом на 20.07.2021, - у позивача наявний податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами в сумі – 5502,60 грн, який виник на підставі невизначеного документу №б/н від 30.06.2017 року. Оскільки позивач в добровільному порядку не сплатив узгоджені податкові зобов`язання, йому було направлено податкову вимогу форми «Ф» від 14.03.2018 №18281-55 через відділення пошти рекомендованим листом з повідомлення про вручення, але було повернуто поштою з відміткою «за закінчення терміну зберігання». Надалі відповідачем було прийнято рішення про опис майна в податкову заставу від 17.12.2018 №732, яке разом з актом опису майна були відправлені позивачу через відділення пошти рекомендованим листом з повідомлення про вручення, але було повернуто поштою з відміткою «за закінчення терміну зберігання». Оскільки жодну інформацію про зміну відомостей про об`єкт оподаткування позивач до податкового органу не надав, відповідач вважає правомірним винесення податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Дослідивши матеріали судової справи, суд встановив наступні обставини.

Головним управління ДФС у Київській області було винесено та направлено позивачу податкову вимогу форми «Ф» від 14.03.2018 №18281-55 на суму 5 502 грн 60 коп. та рішення від 17.12.2018 року за №732 про опис майна у податкову заставу.

Дані рішення були направлені позивачу через відділення пошти рекомендованим листом з повідомлення про вручення, але було повернуто поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Позивачу в липні 2020 року стало відомо з відкритих джерел, а саме - онлайн-сервісу Опендатабот, що 22.12.2018 року реєстратором Головного управління ДФС у Київській області Складаним М.І. у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у відношенні належного майна було зареєстровано податкову заставу за №17230434 на підставі Акту опису майна у податкову заставу, серія та номер: 335, виданого 22.12.2018, видавник: Обухівське управління ГУ ДФС у Київській області (об`єкт обтяження: інше рухоме майно, майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому).

В подальшому позивач звернувся до відповідача із адвокатським запитом, щодо надання документів на підставі яких було прийняте рішення про опис майна в податкову заставу. У відповідь на зазначений адвокатський запит відповідач листом повідомив позивача, що, згідно даних ІТС «Податковий борг» в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), - станом на дату надання відповіді рахується податковий борг в сумі 5 502 грн 60 коп., який виник згідно невизначеного документу від 30.06.2017. Також із наданої відповіді слідує, що у зв`язку з непогашенням вищевказаного податкового боргу, відповідачем сформовано та направлено ОСОБА_1 податкову вимогу від 14.03.2018 №18281-55, яка стосується сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (сума 5 502,60 грн).

В подальшому уповноваженою особою ГУ ДФС у Київській області було прийнято рішення про опис належного майна в податкову заставу від 17.12.2018 №732, а також складено акт від 22.12.2018 №335 про опис майна у податкову заставу. В подальшому на підставі вищевказаного акту реєстратором ГУ ДФС у Київській області Складаним М.І. у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано податкову заставу за №17230434 у відношенні належного позивачу майна.

В подальшому позивач повторно направив адвокатський запит відповідачу з вимогою надати роз`яснення щодо обставин та правових підстав для реєстрації податкової застави майна, пояснивши що не є власником майна з січня 2016 року. У відповідь на зазначений запит відповідач надіслав позивачу лист, з якого слідує, що за даними податкової інформації відповідача, позивач все ще є власником житлового будинку загальною площею 254,5 кв.м., що розташований в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. При цьому відповідач запропонував позивачу звернутись із відповідною заявою та документами до ГУ ДПС у м. Києві, з яких слідує, що нерухоме майно вибуло з власності позивача.

Враховуючи вищезазначену відповідь, позивач звернувся до ГУ ДПС у м. Києві із заявою щодо необхідності скасування помилково та безпідставно зареєстрованої податкової застави. На зазначене звернення позивач отримав відповідь, що, відповідно до даних реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ІТС «Податковий блок», позивач дійсно не є платником такого податку, однак станом на 05.03.2021 року обліковується податковий борг в сумі 5502,60 грн по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплата якого контролюється ГУ ДПС у Київській області.

З урахуванням даної відповіді, позивач повторно звернувся до ГУ ДПС у Київській області із заявою щодо скасування помилково зареєстрованої застави, додавши копії документів, які підтверджують, що позивач не є власником об`єктів нерухомого майна, що полягали оподаткуванню податком на нерухомість. На зазначене звернення позивач отримав відповідь, з якої слідує, що, відповідно до пп 93.1.1 п.93.1 ст. 93 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набранням законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправним та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

З матеріалів справи слідує, що позивач був власником житлового будинку загальною площею 254,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 804959032231), а також відповідної земельної ділянки за цією ж адресою площею 0.0840 Га з кадастровим номером 3223155400:05:072:0013. Однак, відповідно до договору міни, квартири, житлового будинку та земельної ділянки від 15.01.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Світланою Миколаївною зареєстрованого в реєстрі №19, - вищевказаний житловий будинок та земельна ділянка відчужені позивачем та користь ОСОБА_2 .

Позивач надав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.06.2021 року, які підтверджують, що власником житлового будинку загальною площею 254.5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на підставі договору міни квартири на житловий будинок та земельну ділянку, серія та номер: 19, виданий 15.01.2016 року, видавник: ПН КМНО Іванова С.М.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Під грошовим зобов`язанням платника податків, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп 14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень п.59.1. ст.59 ПКУ, - у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлений положеннями Розділу XII ПКУ (податок на нерухоме майно). Положення даного розділу ПКУ є аналогічними тим положенням, що діяли станом на 01.01.2017 р. (не змінювались).

Відповідно до положень пп. 266.7.1 п.266.7 ст.266 ПКУ, - обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до положень пп. 266.7.2 п. 266.7 ст.266 ПКУ, - податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п.266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному ст.42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, податковий борг щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може виникнути у платника податків в тому випадку, коли податковим органом було належним чином здійснено обчислення відповідного податку та виконано вимоги щодо направлення платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення про сплату такого податку згідно з положеннями підпунктів 266.7.1, 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 ПКУ, однак платник податків не сплатив суму нарахованого податку у встановлений строк, внаслідок чого податковий орган має право направити платнику податків податкову вимогу відповідно до положень ст. 59 ПКУ.

Як випливає зі змісту оскаржуваної податкової вимоги, вона була сформована та направлена позивачу у зв`язку із виникненням податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 5 502 грн 60 коп. Разом з тим, як слідує з відзиву, а також з відповідей відповідача, що були отримані позивачем до звернення до суду із позовом, та додані до позовної заяви, податковий борг позивача зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виник на підставі невизначеного документу без номеру від 30.06.2017, тому суд позбавлений можливості встановити легітимність зазначеного документу як підстави для визначення відповідачем заборгованості позивачу, та розміру суми нарахованої податкової заборгованості. Доказів щодо спростування вищенаведеного відповідачем у відзиві не надано, так само як і будь-яких доказів направлення зазначеного невизначеного документу позивачу.

Як вже було зазначено вище, оскаржувана податкова вимога від 14.03.2018 №18281-55 в сумі 5 502 грн 60 коп. була винесена ГУ ДФС у Київській області стосовно Позивача у зв`язку із несплатою позивачем податку на наступне нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: житлового будинку загальною площею 254,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 804959032231). Відповідно, у зв`язку з несплатою вказаної вимоги, ГУ ДФС у Київській області стосовно позивача було прийняте оскаржуване рішення про опис майна в податкову заставу від 17.12.2018 №732. Позивач був власником зазначеного житлового будинку, а також відповідної земельної ділянки за цією ж адресою площею 0,0840 Га з кадастровим номером 3223155400:05:072:0013 до 15.01.2016. Відповідно до договору міни квартири на житловий будинок та земельну ділянку від 15.01.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрованого в реєстрі за №19, вищевказаний житловий будинок та земельна ділянка були відчужені Позивачем на користь сестри - ОСОБА_2 . Таким чином, ані на момент винесення невстановленим органом невизначеного документу без номеру від 30.06.2017 р., який став підставою для направлення позивачу оскаржуваної вимоги, ані на момент винесення ГУ ДФС у Київській області самої вимоги від 14.03.2018 р. №18281-55, позивач не був власником нерухомого майна, у відношенні якого йому було нараховано податкові зобов`язання. Вищезазначені обставини відповідачем у відзиві не заперечуються, а отже визнаються.

Суд критично ставиться до доводів відповідача, що у зв`язку зі зміною власника об`єкта оподаткування (нерухомості), позивач повинен був повідомити податковий орган про таку зміну відповідно до положень п. 63.3 ст. 63 ПКУ, а також відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. №1588 шляхом подання податковому органу повідомлення за формою №20-ОПП.

При цьому, суд звертає увагу, що Порядок нарахування платнику податків податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, чітко врегульований положеннями п. 266.8 ст. 266 ПК України. Так, відповідно до положень, пп 266.8.1 п.266.8 ст.266 ПКУ, - у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене та враховуючи, що право власності на об`єкт нерухомості, що підлягає оподаткуванню (будинок), перейшло від позивача до іншої особи ще 15.01.2016 р., починаючи з січня 2016 року у ГУ ДФС у Київській області не було жодних правових підстав для нарахування позивачу податку на зазначене нерухоме майно і такий податок повинен був бути нарахований виключно новому власнику вказаного майна.

Твердження відповідача про наявність обов`язку у позивача щодо подання податковому органу повідомлення про зміну власника об`єкта нерухомості за формою №20-ОПП є хибними. Так, форма повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через, які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, зокрема, містить наступні поля, що мають бути заповнені під час її подання платником податків: поле 2 - податковий номер або серія та номер паспорта платник; податків, ПІБ платника податків, поле 3 - податкова адреса платника податків.

Окрім того, стосовно об`єкта оподаткування вказана форма містить наступні поля: тип об`єкта найменування об`єкта, місцезнаходження об`єкта, стан об`єкта, вид права на об`єкт (права власності, право володіння, користування тощо). Тобто, вищевказана форма містить поля, що мають бути заповнені саме власником майна - особою, яка має право власності на об`єкт або до якої відповідне право власності перейшло, а не особою, право власності якої на об`єкт припинено. В вказаній формі немає жодних полів, що могли б бути фізично заповнені особою, право власності якої на об`єкт оподаткування припинилось. Окрім того, позивач не зміг би подати податковому органу таку форму, оскільки її поля передбачають, що вона заповнюється платником податків - тобто особою, до якої перейшло право власності, а не особою, як відчужила майно. Тобто, у випадку зміни власника майна відповідна форма подається новим платником податків - власником майна, а не особою, яка відчужила таке майно.

Порядок інформування податкових органів про зміну власника об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки врегульований положеннями ст. 266 ПКУ. Так, відповідно до положень пп. 266.7.4 п.266.7. ст.266 ПКУ, органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15- денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений Постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку подання органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та органами, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 31.05.2012 р. №476.

Положеннями пп266.8.2 п.266.8 ст.266 ПКУ встановлено, що контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після: отримання інформації про перехід права власності.

Враховуючи вищезазначене, суд висновує, що обов`язок щодо надання інформації податковому органу про зміну власника об`єкта нерухомого майна, що підлягає оподаткуванню, чинним законодавством України покладається на органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, а також на податкові органи, однак такий обов`язок жодним чином не покладається на платника податків, право власності якого на об`єкт нерухомого майна, що підлягає оподаткуванню, припинилось.

Враховуючи вищенаведене, аргументи, викладені у відзиві відповідача, є хибними та безпідставними і не спростовують доводів позивача стосовно протиправності оскаржуваних рішень, які наведені у адміністративному позові.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 908,00 грн., підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 14.03.2018 року №18281-55, винесену ГУ ДФС у Київській області стосовно громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 5502 грн. 60 коп.

Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна в податкову заставу від 17.12.2018 року №732, винесене ГУ ДФС у Київській області стосовно громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.