Рішення № 102113743, 13.12.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 грудня 2021 року (12:28)Справа № 280/6760/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Шелепко Б.В.,

за участю представників: позивача у первісному позові та відповідача у зустрічному позові – Головченко І.С., відповідача у первісному позові та позивача у зустрічному позові – Сєдова М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за первісним позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення податкового боргу, та зустрічним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

04.08.2021 Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі – позивач за первісним позовом) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі – відповідач за первісним позовом) про стягнення податкового боргу у розмірі 57494,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – ПК України) та зазначає, що відповідач має заборгованість по земельному податку. Так, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.07.2020 №238-5905-0806 та від 10.06.2020 № 8364275-5905-0806. Оскільки відповідачем нараховані суми сплачені не були, податковим органом 11.01.2021 сформована та надіслана відповідачу податкова вимога №47-13 на суму 57494,52 грн. Таким чином, у відповідача наявний податковий борг. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 30.08.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15.09.2021 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач за зустрічним позовом) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач за зустрічним позовом), в якій позивач за зустрічним позовом просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.07.2020 №238-5905-0806, від 10.06.2020 № 8364275-5905-0806, податкову вимогу від 11.01.2021 №47-13. В обґрунтування зустрічного позову зазначає, що відповідач за зустрічним позовом порушив вимоги ПК України щодо направлення податкових повідомлень-рішень. Позивач за зустрічним позовом такі рішення не отримував. Також зазначає, що позивач за зустрічним позовом не є користувачем земельної ділянки. Земельні ділянка перебувала у нього в оренді, проте термін дії договору оренди закінчився 04.01.2013. Також зазначає, що на земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, співвласником якого є позивач за зустрічним позовом та ОСОБА_2 з 2009 року.

Ухвалою суду від 29.09.2021 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднані в одне провадження вимоги за зустрічним позовом з первісним позовом, здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 08.11.2021.

25.10.2021 від первинного позивача до суду надійшов відзив на зустрічний позов (вх. № 61423), в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом. Зокрема зазначає, що оскільки позивач за зустрічним позовом є власником нерухомого майна, то, відповідно, зобов`язаний сплачувати земельний податок за земельну ділянку, на якій знаходиться майно.

08.11.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.11.2021.

22.11.2021 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 22.11.2021. У судовому засіданні 22.11.2021 оголошувалась перерва до 13.12.2021.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представник відповідача за первісним позовом проти позовних вимог заперечив.

Представник позивача за зустрічним позовом вимоги зустрічного позову підтримав. Представник відповідача за зустрічним позовом проти задоволення зустрічного позову заперечив.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 13.12.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, встановив наступне.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 у 2009 році здійснив продаж 2/3 частки належного йому на праві приватної власності майна ОСОБА_2 (договір купівлі-продажу від 10.12.2009, а.с.52-53).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, позивач та ОСОБА_2 є співвласниками нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 належить 1/3, ОСОБА_2 – 2/3 (а.с.48-51).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить лист Матвіївської сільської ради від 27.10.2021 №02-01-15/1071, у якій остання повідомляла ОСОБА_1 про необхідність оформити право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 був орендарем земельною ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Термін дії договору оренди скінчився у 2013 році.

Позивачем за зустрічним позовом прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 09.07.2020 №238-5905-0806 на суму 28747,26 грн. з земельного податку за 2020 рік;

від 10.06.2020 № 8364275-5905-0806 на суму 28747,26 грн. з земельного податку за 2018 рік.

Оскільки відповідачем нараховані суми сплачені не були, податковим органом 11.01.2021 сформована та надіслана відповідачу податкова вимога №47-13 на суму 57494,52грн. Оскільки у відповідача за первісним позовом наявний податковий борг, позивач за первісним позовом звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення наявної заборгованості.

В той же час, позивач за зустрічним позовом звернуся до суду із вимоги про скасування прийняті податкових повідомлень-рішень від 09.07.2020 №238-5905-0806, від 10.06.2020 № 8364275-5905-0806 та податкової вимоги від 11.01.2021 №47-13.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується первісний позов та зустрічний позов, дослідивши надані учасниками справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд зазначає, що вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено положеннями ПК України.

Статтею 206 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 125, 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII такого Кодексу.

Згідно із ст. 269 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 ПК України).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.5 ст. 286 цього Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Крім того, п. 286.6 ст. 286 ПК України визначає, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Також, відповідно до п. 287.8 ст. 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Поряд з цим у ч. 1, 2 статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлеюрозра (її частиною), які на ній розташовані.

При цьому, обов`язок зі сплати земельного податку виникає у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 07.07.2015 №826/12388/13-а, від 24.11.2015 №826/14303/13-а та від 02.12.2015 №826/3130/15.

Перевіряючи правильність розрахунку податкового зобов`язання з земельного податку, нарахованого податковим органом ОСОБА_1 , суд зазначає, що останньому нараховане зобов`язання за земельну ділянку площею 0,5153 га вцілому.

При цьому, як з`ясовано судом та підтверджено представником ГУ ДПС у Запорізькій області, іншому співвласнику нерухомого майна, розташованому на такій земельній ділянці ( ОСОБА_2 , який є власником 2/3 нерухомого майна), податкове зобов`язання з земельного податку не нараховано.

Таким чином, податковим органом не дотримано вимоги п. 286.6 ст. 286 ПК України, яким визначено правила нарахування податку за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб.

Відтак, суд вважає, що податковим органом не правильно та без дотримання вимог п. 286.6 ст. 286 ПК України здійснено нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання, що свідчить про протиправність оскаржуваних за зустрічним позовом податкових повідомлень-рішень та, відповідно, податкової вимоги.

Отже, відсутні і законні підстави для стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення податкового боргу, одночасно, зустрічний позовом є таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог за первісним позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення податкового боргу, - відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.07.2020 №238-5905-0806 та від 10.06.2020 № 8364275-5905-0806, які прийняті Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 11.01.2021 №47-13, яка прийнята Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1149,89 грн. (одна тисяча сто сорок дев`ять гривень 89 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.12.2021.

Суддя Ю.В. Калашник