Рішення № 102112924, 21.12.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року м. Житомир справа № 240/34019/21

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Нагірняк М.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи Позивача на посаді начальника відділу ведення Державного реєстру виборців Андрушівської райдержадміністрації з 04.07.2001 по 26.02.2021року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити Позивачу з 26 серпня 2021року пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ з урахуванням довідки про заробітну плату від 31.08.2021року.

В обґрунтування позову зазначає, що 26.08.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ з врахуванням довідки про заробітну плату від 31.08.2021року.

Однак, Відповідач листом від 24.09.2021року повідомив його про відмову у призначенні такої пенсії. Позивач вважає, що Відповідач протиправно до стажу державної служби не врахував його період роботи на посаді начальника відділу ведення Державного реєстру виборців Андрушівської райдержадміністрації. На день звернення Позивач досяг необхідно віку в 59 років, мав загальний стаж роботи понад 41 рік, в тому числі більше 10 років державної служби, а тому має право на призначення вказаної пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ.

Ухвалою від 10.11.2021року було відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання Позивач не прибув, його представник 09.12.2021року подав до суду заяву про розгляд справи без участі Позивача та його представника та про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Представник Відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в судове засіданні не прибув, направив до суду відзив на позов та клопотання про направлення копії прийнятого судового рішення за результатами розгляду справи, яке судом розцінюється як клопотання про розгляд справи без участі Відповідача.

У відзиві на позов Відповідач проти позову заперечує і зазначає, що Позивач з 19.03.2003року перебуває на обліку та з 05.05.2021року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 26.08.2021року Позивач звернувся з питання призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу". На думку Відповідача, відсутні підстави для переведення Позивача на такий вид пенсії, а тому йому правомірно було відмовлено в такому переведенні.

Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами та витребувані судом документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (надалі-Закон N 1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.

За приписами статті 8 Закону N 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до статті 10 цього ж Закону N 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника, тощо), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач, ОСОБА_1 , є особою ІНФОРМАЦІЯ_1 та особою з інвалідністю 2 групи, що з 05.05.2021року отримує пенсію за віком.

Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач 26.08.2021року звертався до Відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с.25).

За результатами розгляду такого звернення Відповідач листом від 24.09.2021року повідомив Позивача, що пенсія по 2 групі інвалідності виплачується в розмірі 90 відсотків пенсії за віком. Одночасно Позивачу було роз`яснено, що Закон України "Про державну службу" передбачає призначення такої пенсії за умови досягнення 62 річного віку та наявності страхового стажу не менше 35 років (а.с.26-27).

Такі доводи Відповідача в повній мірі ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

Безспірно, відповідно до частин 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII (надалі - Закон N 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

До досягнення віку, встановленого першим реченням частини 1 цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року.

Суд враховує, що до 1 травня 2016 (дата набрання чинності діючого Закону України "Про державну службу" N 889-VIII) (надалі - Закон N 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які одночасно:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 1 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону N 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні особливості (умови), за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону N 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, Верховний Суд у постановах від 3 липня 2018 року у справі N 265/3709/17, від 19 березня 2019 року у справі N357/1457/17 та від 01 квітня 2020 р. N 607/9429/17 зробив висновок, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону N 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби:

а) досягли певного віку (62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Як вже зазначалося судом, Позивач, ОСОБА_1 , є особою 01.04.1961 року. Тобто на день звернення до Відповідача та до суду з даним позовом Позивачу не виповнилося 62 роки, а тому до досягнення такого віку Позивач не має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII.

Одночасно суд зазначає, що зарахування до стажу державної служби періоду роботи Позивача на посаді начальника відділу ведення Державного реєстру виборців Андрушівської райдержадміністрації з 04.07.2001 по 26.02.2021року Відповідачем не оспорюється, про що прямо зазначено в листі Відповідача від 08.10.2021року, дослідженого судом (а.с.28).

Більш того, суд зазначає, що вказана посада відноситься до посад державних службовців, що підтверджується відповідним записом в дослідженій судом копії трудової книжки Позивача про прийняття присяги державного службовця, а Андрушівська райдержадміністрація відноситься до місцевих органів державної виконавчої влади, а не до органів місцевого самоврядування.

Безпідставними є також доводи Позивача, наведені у позові, щодо його права як особи, що відноситься до осіб 2 групи інвалідності, на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ з досягненням 59 річного віку.

Безспірно, частиною 9 ст. 37 Закону N 3723, що діяла до 01.05.2016, передбачено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Тобто, особи зі стажем державної служби 10 і більше років, яким була встановлена інвалідність I або II групи, за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", мали право до 01.05.2016 року на отримання пенсії по інвалідності у розмірах, визначених ч. 1 ст. 37 Закону N 3723-ХІІ.

Відповідно до ст. 90 Закону N 889-VIII з 01.05.2016 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно ст. 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого ст. 32 цього Закону.

Таким чином, особи з числа держслужбовців, яким встановлено інвалідність, з 01.05.2016 втратили право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця у розмірах, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.93 N 3723 "Про державну службу", проте зберегли право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у встановлених ст. 33 цього Закону розмірах.

Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (справа N 822/524/18) та в постанові від 15 серпня 2019 р. у справі N 676/6166/17.

За таких обставин, суд робить висновок про те, що Відповідачем правомірно роз`яснено Позивачу, що призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ можливе, окрім іншого, за умови досягнення 62 річного віку, а призначення пенсії по інвалідності здійснюється відповідно до Закону N 1058-IV.

Таким чином, позовні вимоги Позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк