Рішення № 102110766, 10.12.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/893/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Матящук Л.Р.,

за участю представника позивача Мельника С.І.,

представника відповідача Іванського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства “Луцький ремонтний завод “Мотор” до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Луцький ремонтний завод “Мотор” (далі – ДП “ЛРЗ “Мотор”, позивач) звернулося з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 червня 2018 року №0005054812, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2018 року у сумі 1528879,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 764439,50 грн.; від 11 червня 2018 року №0005074812, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 342970,00 грн.; зобов`язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані щодо відшкодування податку на додану вартість у сумі 1528879,00 грн. за податковою декларацією за лютий 2018 року.

Обґрунтовуючи позов, ДП “ЛРЗ “Мотор” посилалося на те, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 17.05.2018 №69/28-10-48-12/08029701, є безпідставними, оскільки господарські операції з придбання товару із контрагентами ТОВ “Промелектроніка”, ТОВ “Юкас Україна”, ТОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система””, ТОВ “Імпера Груп”, ТОВ “Крафттехцентр” мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку, а висновок контролюючого органу в акті перевірки про удаваний характер цих операцій ґрунтується на підставі податкової інформації інформаційно-аналітичних базах ДФС відносно зазначених контрагентів та результатів перевірок цих контрагентів з їх постачальниками без аналізу первинних документів, складених за наслідками операцій з Підприємством. Позивач вказує, що не може нести відповідальність за недотримання податкової дисципліни контрагентами та іншими постачальниками в ланцюгу поставок, який досліджувався контролюючим органом.

З наведених підстав позивач просив задовольнити позов.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив (том 3, а.с.148-152). В обґрунтування своєї позиції вказав, що предметом перевірки була законність декларування ДП “ЛРЗ “Мотор” від`ємного значення ПДВ за лютий 2018 року. З метою дослідження взаєморозрахунків ДП JIP3 “Мотор” з контрагентами - постачальниками надсилалися запити на проведення зустрічних звірок, їх реєстр відображено в акті перевірки. Проведеною податковою перевіркою встановлено безпідставне формування ДП “ЛРЗ “Мотор” показників податкової декларації з ПДВ за лютий 2018 року за господарськими операціями з контрагентами-постачальниками ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система”, ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Крафттехцентр”, які фактично не відбувалися. До таких висновків його спонукало те, що згідно з наявною в автоматизованих інформаційних системах Державної фіскальної служби (ДФС) інформацією стосовно вказаних контрагентів наявна негативна інформація, не простежується ланцюг придбання реалізованої ДП “ЛРЗ “Мотор” продукції, відбувається обрив ланцюга. Проте на підставі договорів купівлі-продажу товарів підприємствами-постачальниками були виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за відповідний період.

Відповідач зауважує, що обрив ланцюга постачання товарів має місце по взаємовідносинах із ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система”, ТзОВ “Юкас Україна” (номенклатура реалізованого позивачу товару відмінна від придбаного у контрагентів-постачальників). Також за інформацією в Єдиному державному реєстрі судових рішень (справа №757/5980/18-к) виявлено, що досудовим розслідуванням встановлено реалізацію певними особами для ТзОВ “Промелектроніка” товарів, ввезених на територію України поза митним контролем, з подальшою їх реалізацією державним підприємствам оборонно-промислового комплексу України. Крім того, актами податкових перевірок ТзОВ “Промелектроніка” не підтверджено взаємовідносини з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період жовтень 2014 року – травень 2017 року.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень (справа №200/17297) з`ясовано, що досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи зареєстрували та придбали низку юридичних осіб, за допомогою яких надають послуги з мінімізації податкового навантаження та штучного формування податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектора економіки шляхом проведення безтоварних операцій з поставки товару; до підприємств з ознаками фіктивності належить і ТзОВ “Імпера Груп”.

Відповідач також посилається на наявність у нього податкової інформації стосовно ТзОВ “Крафттехцентр”, якою не підтверджено сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг контрагентам; в ланцюгу придбання відбувається підміна товарної групи.

На думку відповідача, це дає йому підстави для висновку про відсутність реальності господарських операцій між ДП “ЛРЗ “Мотор” та зазначеними постачальниками.

Також не на усі придбані у контрагентів товари надано сертифікати якості та/або паспорт виробника.

Нереальність господарських операцій із вказаними контрагентами-постачальниками призвела до завищення суми бюджетного відшкодування у лютому 2018 року на 1528879,55 грн., завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) на 342969,92 грн.

З наведених підстав відповідач у задоволенні позову просив відмовити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2019, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суд від 23.10.2019, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11 червня 2018 року №0005054812 та №0005074812; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.06.2021 скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суд від 23.10.2019 у даній справі, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 4, а.с. 157-172).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 дану справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 10:30 год. 27.07.2021 (т.4, а.с. 176).

В подальшому, ухвалою суду від 27.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів (т.4, а.с. 243); відкладено підготовче засідання на 14:00 год. 29.09.2021. Ухвалою суду від 12.10.2021 в даній справі допущено у справі заміну первісного відповідача Офіс великих платників податків ДПС його правонаступником Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (т.5, а.с. 30-31).

Ухвалою суду від 29.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:30 10.12.2021 (т.5, а.с. 94-95). В судовому засіданні оголошувалися перерви.

При цьому позивачем подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані щодо відшкодування податку на додану вартість у сумі 1528879,00 грн. за податковою декларацією за лютий 2018 року (т.5, а.с. 23-24).

Представник позивача у судовому засіданні та позивач у додаткових поясненнях до позову з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.06.2021 (т.4 а.с.213-218) зазначив, що відповідачем під час проведення перевірки не складались акти про ненадання документів платником податків, та в самому акті перевірки не зазначено про такі акти, як це передбачено вимогами п.85.6. ст.85 ПК України.

Щодо податкової інформації відносно контрагентів підприємства, та не врахування висновку Верховного Суду України у постанові від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, ГУ ДКУ у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення та відшкодування ПДВ, зазначає, що на момент фактичного виконання господарських операцій, так і на теперішній час, усі контрагенти підприємства як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, були зареєстрованими платниками ПДВ. В ході судового розгляду факту узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями встановлено не було.

Стосовно кримінальних проваджень від 08.08.2017 №22017040000000064, де фігурує ТОВ «Імпера Груп» та від 12.10.2017 №42017110350000199, де фігурує ТОВ «Промелектроніка» зазначає, що Верховний Суд у постановах від 04.09.2018 у справі №826/18952/14 від 22.12.2020 у справі №640/20680/19 зазначив, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Акт перевірки не містить встановлених обставин, які б свідчили про невиконання ДП «ЛРЗ «Мотор» чи його контрагентами договірних зобов`язань за господарськими операціями або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності і які є доведеними у встановленому порядку. Водночас, вироків суду відносно названих контрагентів підприємства, які набрали законної сили, під час розгляду справи контролюючим органом не надано.

З врахуванням наведеного просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та додаткових поясненнях (т.5, а.с. 2-6) позовні вимоги заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи позивача та відповідача, викладених у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 17 березня 2018 року позивач ДП ЛРЗ “Мотор” подав до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2018 року із зазначенням у рядку 20.2 суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, 3841771,00 грн. (додаток 3 до декларації).

23 квітня 2018 року позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2018р., де був змінений рядок 20.2 із 3841771,00 грн. на 3677510,00 грн. (т.1, а.с. 207-214) (т. 1, а.с.215-219).

На підставі наказу від 19 квітня 2018 року №741 Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП ЛРЗ “Мотор” з питання законності декларування від`ємного значення з ПДВ за лютий 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17 травня 2018 року №69/28-10-48-12/08029701.

Згідно з висновками акта перевірки ДП ЛРЗ “Мотор” встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.201, п.п. “б” п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 ПК України, в результаті чого ДП ЛРЗ “Мотор” безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 1924229,71 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування за лютий 2018 року на 1528879,55 грн.; відмовлено в бюджетному відшкодуванні за лютий 2018 року в сумі 404863,76 грн.; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 342969,92 грн., розрахунок грошового зобов`язання з ПДВ за актом перевірки.

Податковий кредит в загальній сумі 1924229,71 грн позивач задекларував за операціями з придбання:

-у ТОВ “Промелектроніка” - запасних частин (СПТ-88-2,2Л сигналізатор (8 штук); СП-51П свічка (8 штук), АМЧЕС-2 чутливий елемент (3 штуки), АМЧЕС-8 чутливий елемент (2 штуки), АМЧЕС-7 чутливий елемент (11штук), СП-20У свічка (79 штук), СП-54УК свічка (30 штук), 99.12.90.034.865.16 ЗЧ ексцентрик (294 штуки), підшипники 55-32211Р3 (22 штуки), підшипники 6-293306Р1 (22 штуки), підшипники 26-202Б (15 штук), підшипники 5-236203ЕТУ 100/3 (30 штук), ролик 6*10 (450 штук)) за договорами від 22.06.2017 №390/кт, від 17.10.2017 №683/кт та №684/кт, від 06.12.2017 №818/кт, від 30.01.2018 №53 (задекларовано податковий кредит за лютий 2018 року в сумі 1297010,12 грн);

-у ТОВ “Юкас Україна” - підшипників для ремонту авіадвигунів та їх агрегатів за договором від 29.03.2016 №693 (задекларовано податковий кредит за лютий 2018 року в сумі 15`229,20 грн);

-у ТОВ “Науково-виробнича компанія ВК Система” - підшипників за договорами від 07.11.2016 №752, від 27.06.2017 №413/кт (задекларовано податковий кредит за січень 2018 року в сумі 162`702,80 грн і ця сума включена до суми бюджетного відшкодування за лютий 2018 року);

-у ТОВ “Імпера Груп” - товарно-матеріальних цінностей (ХН78Т (ЄИ 435) лист 1,0 мм - 10,48 кг, ХН62МЮТ (ЄП 708) лист 1,0мм - 49,66 кг, ХН78Т (ЄИ 435) лист 1,0 мм - 49,1 кг, ХН62МЮТ (ЄП 708) лист 1,0мм - 18,5 кг, канат 12Х18Н10Т 2,5 мм Гост 2172-80 500 м), запасних частин (кільце розкатне ХН77ЮРУ-ВД ф427*398*120 ТУ 14-1-684-73 (2 штуки), кільце розкатне ХН77ЮРУ-ВД 386*358*120 ТУ 14-1-684-73 (3 штуки), кільце розкатне ХН50ВМТЮБ-ВИ 450*390 НОМЕР_3 95 (2 штуки)) та підшипників за договорами від 28.12.2016 №895, від 27.06.2017 №414/кт, від 29.11.2017 №803, від 06.02.2018 №71 (задекларовано податковий кредит за лютий 2018 року в сумі 342’ 969,92 грн);

-у ТОВ “Крафттехцентр” - комплектуючих та запасних частин до авіаційних двигунів (156 штук)) за договором від 06.02.2018 № 69 (задекларовано податковий кредит за лютий 2018 року в сумі 15931,92 грн).

Заперечуючи право позивача на податковий кредит за вищевказаними операціями з придбання товарів, контролюючий орган вказував на те, що вони не мали реального характеру. Такий висновок зроблено відповідно до таких обставин, зазначених в акті перевірки: “обрив” ланцюга поставок, що унеможливлює відстеження руху товару від виробника (або імпортера) до позивача (щодо операцій з ТОВ “Промелектроніка”, ТОВ “Юкас Україна”, ТОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система””, ТОВ “Імпера Груп”); під час перевірки ДП “ЛРЗ “Мотор” не надало первинні документи (товарно-транспортні накладні, сертифікати якості або паспорти відповідності) щодо товару, придбаного у ТОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система””, ТОВ “Крафттехцентр”, ТОВ “Імпера Груп”; у листі Головного управління ДФС у Донецькій області від 23.04.2018 №4134/7/05-99-14-15 відображено зібрану податкову інформацію від 22.02.2018 №172/05-99-46-03 стосовно ТОВ “Крафттехцентр”, згідно з якою товариство податкові зобов`язання за наслідками продажу товарів/послуг не декларує; згідно з листом від 11.10.2017 № 6536/7/08-01-14-06-10 ГУ ДФС у Запорізькій області результатами проведення аудиту документальних позапланових виїзних перевірок (акти документальних позапланових перевірок від 27.04.2016 №7/08-26-14/24510970, від 19.09.2016 №88/08-29-14-02/24510970, від 26.10.2016 №104/08-29-14-02/24510970, від 21.03.2017 №14408-01-14-06/24510970, від 21.06.2017 №346/08-01-14-06/24510970) взаємовідносини ТОВ “Промелектроніка” з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з жовтня 2014 року по травень 2017 року не підтверджені.

Також на підтвердження висновку про безтоварний характер операцій позивача з ТОВ “Імпера Груп” в акті перевірки зроблено посилання на кримінальні провадження: від 08.08.2017 №22017040000000064 (порушене за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 258-3 Кримінального кодексу України (далі -КК)), досудовим розслідуванням у якому встановлено, що: групою невстановлених осіб зареєстровано та придбано низку суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) для надання послуг з мінімізації податкового навантаження та штучного формування податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки шляхом проведення безтоварних операцій з поставки товарів, робіт та послуг; підприємствами з ознаками фіктивності є, зокрема ТОВ “Імпера Груп”;

від 12.10.2017 №42017110350000199 (порушене за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 258-3 КК), досудовим розслідуванням у якому встановлено реалізацію певними особами для ТОВ “Промелектроніка” товарів, ввезених на територію України поза митним контролем, з подальшою їх продажем державним підприємствам оборонно-промислового комплексу України.

На підставі акта перевірки Офісом великих платників податків ДФС прийняті податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року №0005054812 форми “В1” про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2018 року на 1528879,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 50% від суми завищення, що становить 764439,50 грн. (том 1, а.с.168), а також податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року №0005074812 форми “В4” про завищення від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 342970,00 грн. (том 1, а.с.168).

На вказані податкові-повідомлення рішення платником була подана до Державної фіскальної служби України (далі – ДФС України) скарга від 25 червня 2018 року №1-58/2297 (том 1, а.с.171-183). Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 30 серпня 2018 року №28017/6/99-99-11-01-01-25 скаргу ДП “ЛРЗ “Мотор” було залишено без задоволення, а податкові повідомлення Офісу великих платників податків ДФС від 11 червня 2018 року №0005054812 та №0005074812 – без змін (том 1, а.с.184-188).

Підприємство з висновками, викладеними в акті перевірки, та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 11 червня 2018 року №0005054812 та №0005074812, не погодилося та оскаржило їх до суду.

Суд звертає увагу, що у даній справі проведено новий судовий розгляд після скасування у касаційному порядку попередньо ухвалених у цій справі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.06.2021 у даній справі вказав, що суди попередніх інстанцій повинні були оцінити докази придбання ДП «ЛРЗ «Мотор» товарів у контрагентів в сукупності з доводами Офісу ВПП щодо неможливості встановити походження придбаних Підприємством товарів у ТОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система””, ТОВ “Крафттехцентр”, а також у ТОВ “Промелектроніка”, ТОВ “Юкас Україна”, ТОВ “Імпера Груп” та відстежити їх рух у ланцюгу постачання, з огляду на те, що в контексті таких доводів відповідач звертав увагу суду на не відповідність номенклатури придбаних та реалізованих зазначеними постачальниками товарів відповідно до інформації з Єдиного реєстру податкових накладних; на інформацію, отриману з матеріалів кримінальних проваджень №22017040000000064 від 08.08.2017, №42017110350000199 від 12.10.2017, про фіктивний характер діяльності ТОВ “Імпера Груп” та задіяння ТОВ “Промелектроніка” в “схемних транзитних потоках”.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

При вирішенні даного спору суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов`язання та податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до підпункту “а” пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року № 21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року № 21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №814/328/15.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів відповідача, судом при розгляді справи підлягали з`ясуванню обставини щодо фактичного здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами-постачальниками.

З матеріалів справи вбачається, що 24 січня 1992 року ДП “ЛРЗ “Мотор” зареєстроване як юридична особа; є платником ПДВ, що підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, статутом підприємства, а також витягом з реєстру платників ПДВ (том 1, а.с.30-48). Підприємство є суб`єктом літакобудування, відноситься до літакобудівної промисловості, створене з метою ремонту військової авіаційної техніки за державним замовленням для потреб Міністерства оборони України, зарубіжних замовників, засноване на державній формі власності, включено до “Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83, відноситься до підприємств оборонно-промислового комплексу згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2014 року №70-р, а також включено до складу Державного концерну “Укроборонпром” згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1221. Відповідно до Статуту, затвердженого наказом Генерального директора ДК “Укроборонпром” від 14 січня 2017 року №16, підприємство здійснює капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та технічне обслуговування авіаційних двигунів (їх вузлів та агрегатів) для військових літаків-бомбардувальників: Су-22, Су-24, Су-27, Су-30, літаків - винищувачів Міг-29.

На виконання статутних завдань у межах видів діяльності позивач уклав ряд договорів щодо поставки матеріалів та запасних частин для ремонту авіаційних двигунів.

Перевіркою встановлено відображення позивачем господарських операцій із ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система”, ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Крафттехцентр” у бухгалтерському обліку на підставі видаткових накладних, документів про оплату; у податковому обліку – за податковими накладними, виписаними та зареєстрованими цими постачальниками у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Під час проведення перевірки позивач надав посадовим особам відповідача первинні документи для підтвердження фактів здійснення господарських операцій із кожним контрагентом, а саме: договори з додатками, видаткові накладні, податкові накладні постачальників, документи про транспортування, акти прийому-передачі, документи, що підтверджують оплату позивачем придбаного товару, сертифікати якості, розгорнуті аналізи аналітичних рахунків. Вони описані в акті перевірки, недоліки щодо їх оформлення перевіркою не встановлено. При цьому протягом проведення перевірки відповідач не зазначав про відсутність будь-яких первинних документів, які є обов`язковими для певного виду господарської операції. Акт про ненадання позивачем будь-яких документів протягом перевірки також не складався.

Так судом встановлено, що ДП “ЛРЗ “Мотор” було укладено договори поставки з контрагентом-постачальником ТзОВ “Промелектроніка”: від 22 червня 2017 року №390/кт (том 2, а.с.54-60), від 17 жовтня 2017 року №683/кт (том 1, а.с.248-254) та №684/кт (том 1, а.с.226-232), від 06 грудня 2017 року №818/кт (том 2, а.с.13-19), від 30 січня 2018 року №53 (том 2, а.с.73-78).

На виконання умов вказаних договорів ТзОВ “Промелектроніка” було поставлено для ДП “ЛРЗ “Мотор” СПТ-88-2,2Л сигналізатор (8 штук); СП-51П свеча (8 штук), АМЧЕС-2 чутливий елемент (3 штуки), АМЧЕС-8 чутливий елемент (2 штуки), АМЧЕС-7 чутливий елемент (11штук), СП-20У свеча (79 штук), СП-54УК свеча (30 штук), 99.12.90.034.865.16 ЗЧ ексцентрик (294 штуки), підшипники 55-32211Р3 (22 штуки), підшипники 6-293306Р1 (22 штуки), підшипники 26-202Б (15 штук), підшипники 5-236203ЕТУ 100/3 (30 штук), ролик 6*10 (450 штук) згідно з актами приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 04 грудня 2017 року та від 12 грудня 2017 року (том 1 а.с.238, 241); від 01 та 04 грудня 2017 року (том 2 а.с.5, 9 ); від 30 листопада 2017 року, від 06 жовтня 2017 року, від 03 листопада 2017 року, від 27 грудня 2017 року, від 04 січня 2018 року, від 06 грудня 2017 року (том 2 а.с.25а, 32, 29, 45, 41,36); від 29 листопада 2017 року (том 2 а.с.66); від 29 серпня 2017 року, від 07 вересня 2017 року, від 15 вересня 2017 року, від 24 жовтня 2017 року, від 02 листопада 2017 року, від 30 листопада 2017 року, від 12 грудня 2017 року (том 2 а.с.85, 89, 94, 98, 101, 107, 109).

Факт транспортування товару підтверджується експрес-накладними ТзОВ “Нова Пошта” від 04 грудня 2017 року №59000300926064 (том 1 а.с.240), від 12 грудня 2017 року №59000303098108 (том 1 а.с.242); від 01 грудня 2017 року №59000300401796 (том 2 а.с.7), від 04 грудня 2017 року №59000300926064 (том 2 а.с.11); від 30 листопада 2017 року №59000300109379 (том 2 а.с.27), від 04 листопада 2017 року №59000293759693 (том 2 а.с.31), від 07 жовтня 2017 року №59000287359952 (том 2 а.с.34), від 06 грудня 2017 року №59000301644879 (том 2 а.с.37), від 20 грудня 2017 року №59000305417623 (том 2 а.с.40), від 27 грудня 2017 року №59000307391980 (том 2 а.с.47), від 04 січня 2018 року №59000308923326 (том 2 а.с.43); від 29 листопада 2017 року №59000299816528 (том 2 а.с.68); від 29 серпня 2017 року №59000278741787 (том 2 а.с.87), від 07 вересня 2017 року №59000280812825 (том 2 а.с.91), від 16 вересня 2017 року №59000282674471 (том 2 а.с.96), від 25 жовтня 2017 року №59000291486873 (том 2 а.с.99), від 02 листопада 2017 року №59000293432805 (том 2 а.с.103), від 30 листопада 2017 року №59000300109379 (том 2 а.с.105), від 12 грудня 2017 року №59000303098108 (том 2 а.с.110).

Після проходження вхідного контролю запчастини оприбутковані на складі підприємства з відображенням у картках складського обліку матеріалів підприємства №3545/1841 (сигналізатор в кількості 7 штук, оскільки 1 штука не пройшла вхідний контроль на підприємстві та була повернута постачальнику згідно з актом повернення некондиційної продукції від 27 грудня 2017 року №27/12-2 та експрес-накладної від 23 лютого 2018 року №59998059351000; том 1 а.с.245-247); №1852 (том 2 а.с.12); №1119, №3698, №3315, №1855, №1853 (том 2 а.с.48-51, 53); №1457 (ексцентрик в кількості 293 штуки, оскільки 1 штука не пройшла вхідний контроль на підприємстві та була повернута постачальнику згідно з актом повернення некондиційної продукції від 01 лютого 2018 року №01/02-3 та експрес-накладною від 23 лютого 2018 року №59998059351000; том 2 а.с.70-72, том 1 а.с.247); №146, №219, №724, №213, №750 (том 2 а.с.112-116).

Постачальником були виписані видаткові накладні від 01 лютого 2018 року №РН-0000148 (том 1, а.с.236), від 01 лютого 2018 року №РН-0000147 (том 2 а.с.3), від 01 лютого 2018 року №РН-0000149 (том 2 а.с.24), від 12 лютого 2018 року №РН-0000293 (том 2 а.с.64), від 12 лютого 2018 року №РН-0000314 (том 2 а.с.83) на загальну суму 7782060,73 грн., у тому числі ПДВ 1297010,12 грн., а також виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 01 лютого 2018 року №12 (том 1 а.с.234), від 01 лютого 2018 року №13 (том 2 а.с.1), від 01 лютого 2018 року №39 (том 2 а.с.21), від 12 лютого 2018 року №60 (том 2 а.с.62), від 12 лютого 2018 року №84 (том 2 а.с.80). У свою чергу, позивач розрахувався за поставлений товар, про що наявні платіжні доручення від 14 лютого 2018 року №383 (том 2 а.с.25), від 14 лютого 2018 року №384 (том 1 а.с.237), від 14 лютого 2018 року №№385 (том 2 а.с.4), від 21 лютого 2018 року №463 (том 2 а.с.65), від 21 лютого 2018 року №443 (том 2 а.с.84).

На поставлену продукцію постачальник надав сертифікати відповідності від 04 грудня 2017 року №вих.-04/12 (том 1 а.с.239, том 2 а.с.10); від 01 грудня 2017 року №вих.-01/12 (том 2 а.с.6); від 30 листопада 2017 року №вих.-30/11, від 03 листопада 2017 року №вих.-03/11, від 06 жовтня 2017 року №вих.-06/10, від 04 січня 2018 року №вих.0401, від 27 грудня 2017 року №вих.2712 (том 2 а.с.26, 30, 33, 42, 46); від 29 листопада 2017 року №вих.2911 (том 2 а.с.67); від 29 серпня 2017 року №вих.-29/08, від 04 вересня 2017 року №вих.-09/09, від 07 вересня 2017 року №вих.-07/09, від 02 листопада 2017 року №вих.-02/11, від 30 листопада 2017 року №вих.-30/11 (том 2 а.с.86, 95, 90, 102, 108).

Судом також встановлено, що 29 вересня 2016 року ДП “ЛРЗ “Мотор” (покупець) укладено договір №693 із ТзОВ “Юкас Україна” (продавець), предметом якого є поставка підшипників для ремонту авіадвигунів та їх агрегатів (том 2 а.с.119-123). На виконання умов вказаного договору ТзОВ “Юкас Україна” було поставлено для ДП “ЛРЗ “Мотор” підшипники 76-208РЕТУ100/3 в кількості 7 штук. Поставка товару підтверджується актом приймання-передачі від 11 грудня 2017 року №11/12 (том 2 а.с.132). Факт поставки продукції також підтверджується експрес-накладною перевізника ТзОВ “Нова пошта” від 11 лютого 2017 року №590003025372026 (том 2,а.с.133). Після проходження вхідного контролю товару згідно з видатковою накладною від 16 лютого 2018 року №14 на загальну суму 91375,20 грн., у тому числі ПДВ 10878,00 грн. (том 2 а.с.130), податковою накладною від 16 лютого 2018 року №2 (том 2 а.с.128) проведено його оприбуткування на складі підприємства (картка складського обліку матеріалів №47 (том 2 а.с.135). Розрахунки за товар проведено згідно з платіжним дорученням від 21 лютого 2018 року №442 (том 2 а.с.132).

Матеріали справи містять також первинні документи, що підтверджують господарські взаємовідносини ДП “ЛРЗ “Мотор” із ТзОВ “Імпера Груп”. Так зокрема, між цими підприємствами укладено договір відповідального зберігання майна від 18 листопада 2016 року №793, відповідно до пункту 1.3 якого закупівля зберігачем майна, що пройшло вхідний контроль та визначене кондиційним, здійснюється партіями за окремими договорами. Відтак, між ДП “ЛРЗ “Мотор” та ТзОВ “Імпера Груп” було укладено договори поставки від 28 грудня 2016 року №895 (том 3 а.с.81-85), від 27 червня 2017 року №414/кт (том 3 а.с.58-63), від 29 листопада 2017 року №803 (том 2 а.с.239-244), від 06 лютого 2018 року №71 (том 3 а.с.17-22), від 20 лютого 2018 року №96 (том 3 а.с.31-37). На виконання умов зазначених договорів ТзОВ “Імпера Груп” було поставлено для ДП “ЛРЗ “Мотор” товар за номенклатурою: ХН78Т (ЄИ 435) лист 1,0 мм - 10,48 кг, ХН62МЮТ (ЄП 708) лист 1,0мм - 49,66 кг, ХН78Т (ЄИ 435) лист 1,0 мм - 49,1 кг, ХН62МЮТ (ЄП 708) лист 1,0мм - 18,5 кг, канат 12Х18Н10Т 2,5 мм Гост 2172-80 – 500 м, кільце розкатне ХН77ЮРУ-ВД ф427*398*120 ТУ 14-1-684-73 (2 штуки), кільце розкатне ХН77ЮРУ-ВД 386*358*120 ТУ 14-1-684-73 (3 штуки), кільце розкатне ХН50ВМТЮБ-ВИ 450*390*95 (2 штуки), підшипники 76-100704Р (56 штук), підшипники 35-7000105БТ2 (2 штуки), підшипники 5-236203Е (3 штуки), підшипники 75-1000822БТ2 (2 штуки) згідно з видатковими накладними від 05 грудня 2017 року №Б3046 та від 26 лютого 2018 року №Б551 (том 2 а.с.248, том 3 а.с.2); від 06 лютого 2018 року №Б294 (том 3 а.с.26); від 23 лютого 2018 року №Б532, №Б533 та №Б534 (том 3 а.с.48, 44, 40), актів приймання-передачі від 17 листопада 2017 року №43, від 15 грудня 2017 року №44 та від 29 грудня 2017 року №45 (том 3 а.с.71, 74, 76); від 16 січня 2018 року №46 (том 3 а.с.93). Факт транспортування товарно-матеріальних цінностей підтверджується експрес-накладними перевізника ТзОВ “Нова пошта” від 06 грудня 2017 року №59998055898788, від 08 лютого 2018 року №59000316363163, від 17 листопада 2017 року №59998055050486, від 15 грудня 2017 року №59000304129464, від 29 грудня 2017 року №59000308122690, від 16 січня 2018 року №59000311135549 (том 3 а.с.15, 30, 70, 72, 75, 92) та товарно-транспортними накладними перевізника ТзОВ “ТК “САТ” від 23 лютого 2018 року №005004755 та №005004755 (том 3 а.с.16,57).

Після проходження вхідного контролю товарно-матеріальні цінності були оприбутковані на складі підприємства та відображені у картках складського обліку матеріалів підприємства №172, №1859, №636, №1963, №1964, №1962, №748, №271, №213, №347 (том 3 а.с.12, 11, 28, 50-52, 78-80, 95).

Постачальником були виписані та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 05 грудня 2017 року №69, від 26 лютого 2018 року №356, від 06 лютого 2018 року №63, від 23 лютого 2018 року №318, №319 №320, від 15 січня 2018 року №113, від 26 січня 2018 року №290 на загальну суму 2299611,76 грн., в тому числі ПДВ 383268,62 грн. (а з урахуванням розрахунку коригування податкової накладної на -40298,70 грн. у зв`язку із поверненням товару, ПДВ становить 342969,92 грн.). Постачальник виписав також видаткові накладні від 15 січня 2018 року №Б83 та від 26 січня 2018 року №Б244 (, том 2 а.с.246, 250, том 3 а.с.24, 38, 42, 46, 66, 88, 68, 90).

Розрахунки за товар проведено позивачем у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями від 07 лютого 2018 року №299, від 07 травня 2018 року №1246 (том 2 а.с.249, том 3 а.с.3), від 19 березня 2018 року №688 (том 3 а.с.27), від 21 березня 2018 року №752, №753, №754 (том 3 а.с.41, 49, 45), від 16 лютого 2018 року №387, від 16 лютого 2018 року №399 (том 3 а.с.69, 91).

На товар наявні сертифікат якості від 05 грудня 2017 року №117, від 06 лютого 2018 року №14240, виписки із сертифікатів якості від 05 грудня 2017 року, від 23 лютого 2018 року №28/02-18 та №29/02-18, документ про якість від 23 лютого 2018 року №103358 (том 3 а.с.14, 29, 53-56).

Крім того, 05 липня 2016 року між ДП “ЛРЗ “Мотор” (зберігач) та ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система” (поклажодавець) було укладено договір відповідального зберігання майна від №565/1, за умовами якого закупівля зберігачем майна, що пройшов вхідний контроль та визнаний кондиційним, здійснюється партіями за окремими договорами. Відповідно до цих умов між ДП “ЛРЗ “Мотор” та ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система” було укладено такі договори купівлі-продажу: від 07 листопада 2016 року №752 (том 2 а.с.138-140, 141-144), від 27 червня 2017 року №413/кт (том 2 а.с.160-165). Виконуючи ці договори, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система” було поставлено для ДП “ЛРЗ “Мотор” підшипники згідно з актами прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 21 вересня 2017 року №53 та №54, від 27 вересня 2017 року №55 та №56, від 14 листопада 2017 року №69, від 15 листопада 2017 року №71, від 16 листопада 2017 року №70, від 20 листопада 2017 року №73, від 21 листопада 2017 року №74, від 24 листопада 2017 року №76, від 28 листопада 2017 року №77 та №78, від 05 грудня 2017 року №80, від 21 грудня 2017 року №82, , видатковими накладними від 19 січня 2018 року №РН-005, від 22 січня 2018 року №РН-007 (том 2 а.с.189-190, 185, 154, 156, 193, 209, 212, 215, 206, 199-200, 196, 180, 173, 178). Факт транспортування товарно-матеріальних цінностей підтверджується експрес-накладними перевізника ТзОВ “Нова Пошта” від 27 вересня 2017 року №59000285226141 та від 14 листопада 2017 року №59000295942621, а також від 21 вересня 2017 року №59998052318831, від 27 вересня 2017 року №59000285226141, від 15 листопада 2017 року №59000296249440, від 16 листопада 2017 року №59000296541009, від 20 листопада 2017 року №59000297567595, від 21 листопада 2017 року №59998055214429, від 24 листопада 2017 року №59000298730955, від 28 листопада 2017 року №59000299584291, від 21 грудня 2017 року №59000305800461 та №59000305796532, від 05 грудня 2017 року №59000301306979 (том 2 а.с.186, 155, 191, 153, 194, 210, 213, 216, 207, 201, 183, 181, 197).

Після проходження вхідного контролю товарно-матеріальні цінності були оприбутковані на складі підприємства та відображені у картках складського обліку матеріалів підприємства №73, №236, №45, №417, №2258/356, №215/2275, №245, №159, №193, №96, №194, №141, №19, №2270, №7, №222, №227 (том 2 а.с.158-159, 218-233).

Постачальником були виписані та належним чином зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 18 січня 2018 року №4, від 19 січня 2018 року №5 та від 22 січня 2018 року №7 на загальну суму 976216,80 грн., у тому числі ПДВ 162702,80 грн. За товар позивач розрахувався у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 16 лютого 2018 року №390, №391 та №400 (том 2 а.с.149, 170, 175, 153, 174, 179).

Судом також встановлено, 06 лютого 2018 року між ДП “ЛРЗ “Мотор” (покупець) та ТзОВ “Крафттехцентр” (постачальник) укладено договір поставки №69 (том 3 а.с.101-106 ). На виконання умов вказаного договору, ТзОВ “Крафттехцентр” було поставлено на ДП “ЛРЗ “Мотор” комплектуючі (156 штук) згідно з видатковою накладною від 06 лютого 2018 року №К-75 на загальну суму 95591,54 грн., у числі ПДВ 15931,92 грн. (том 3 а.с.112), податковою накладною від 06 лютого 2018 року №16 (том 3 а.с.109). Факт транспортування товару підтверджується експрес-накладною ТзОВ “Нова пошта” від 06 лютого 2018 року №59000315827386 (том 3 а.с.115 ). Оплата за товар здійснена згідно з платіжним дорученням від 21 лютого 2018 року №462 (том 3 а.с.113).

Після проходження вхідного контролю вказані товарно-матеріальні цінності були оприбутковані на складі підприємства та відображені у картках складського обліку матеріалів підприємства №1242, №1243, №1244, №1245, №1246, №1247, №1248, №1249, №1250, №1251, №1252, №1253, №1254, №1255, №1256, №1257, №1258, №1259, №1260, №1261, №1262, №1263, №1264 (том 3 а.с.116-138); на товар постачальником було наданий сертифікат якості від 15 грудня 2017 року (том 3 а.с.114).

На думку суду, зазначені вище первинні документи підтверджують реальність господарських операцій із придбання позивачем товарів у ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК “Система”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Крафттехцентр” за договорами поставок, які мають тісний взаємозв`язок із господарською діяльністю позивача. При цьому вказані первинні документи досліджувалися під час проведення перевірки, про що зазначено в акті, недоліки в їх оформлені відсутні, що не заперечує відповідач. Розрахунки між сторонами проведені у повному обсязі, що підтверджує в акті перевірки і сам відповідач, тобто спір з цього приводу відсутній. Позивач суму ПДВ, сплачену постачальникам ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК “Система”, ТОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Крафттехцентр”, в ціні товару відніс до податкового кредиту, як це визначено правилами ПК України.

Щодо доводів відповідача про необхідність наявності сертифікатів, які підтверджують якість поставленої продукції на кожну партію товару, то суд їх до уваги не приймає, та зазначає, що наявність чи відсутність документів, які посвідчують якість товару жодним чином не впливає на відображення у бухгалтерському та податковому обліку таких господарських операцій. Тобто, вказані документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання товару. Разом з тим, в матеріалах справи наявні копії сертифікату визнання вимірювальних можливостей від 19 грудня 2017 року №ПТ-298/17, свідоцтва про атестацію №039В, сертифікату схвалення організації з технічного обслуговування та ремонту від 09 грудня 2016 року, сертифікату Bureau Veritas Certification від 31 березня 2016 року, які з огляду на специфіку діяльності позивача свідчать про організацію власного вхідного контролю під час надходження на підприємство запчастин до авіадвигунів з метою їх перевірки на якість (том 1 а.с.49-52).

Водночас суд зазначає, що відповідно до п.44.6. ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до вимог п.85.6. ст.85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Також, відповідно до абз.7 п.2 ч.4 розділу III «Зміст акта (довідки) документальної перевірки» Наказу Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами»: у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки.

Однак відповідачем під час проведення перевірки не складались акти про ненадання документів платником податків, як і в самому акті не зазначено про такі акти.

Крім того суд зазначає, що відповідно до п.121.1. ст.121 ПК України (у редакції чинній на час проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень - рішень) незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Проте, відповідачем не приймалось рішення про застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій за не надання документів під час перевірки.

Враховуючи викладене, твердження відповідача про не надання під час перевірки документів не відповідає дійсності, оскільки останнім не складались акти про не надання документів та не приймалось рішення про застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій за не надання документів під час перевірки.

Надаючи оцінку доказам, на які посилається відповідач, зокрема, наявність в автоматизованих інформаційних системах ДФС інформації, що вказує на обрив ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей, які були реалізовані ДП “ЛРЗ “Мотор” його контрагентами, суд не заперечує можливостей використовувати податкову інформацію.

Статтею 83 ПК України встановлений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, в якому міститься і податкова інформація (підпункт 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України).

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Пунктом 73.5 статті 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації, контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232, зустрічні звірки проводяться у суб`єктів господарювання щодо здійснення операцій, з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов`язань.

Як вбачається з акта перевірки, зустрічні звірки або перевірки з питань підтвердження отриманих від ДП “ЛРЗ “Мотор” відомостей щодо безпосередніх відносин з такими контрагентами як ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Крафттехцентр”, контролюючим органом не проводились. Хоч суд і зобов`язував відповідача надати податкову інформацію, на яку зроблено посилання в акті перевірки, однак така вимога суду виконана не була.

Разом з тим, суд зазначає, що сама по собі інформація інших податкових органів (акти документальних позапланових перевірок ТзОВ “Промелектроніка” від 27 квітня 2016 року №7/08-26-14/24510970, від 19 вересня 2016 року №88/08-29-14-02/24510970, від 26 жовтня 2016 року №104/08-29-14-02/24510970, від 21 березня 2017 року №14408-01-14-06/24510970, від 21 червня 2017 року №346/08-01-14-06/24510970), з огляду лише на дату цих документів не може містити будь-якої оцінки господарських операцій, які у первинних документах датовані січнем - лютим 2018 року. Лист Головного управління ДФС у Донецькій області від 23 квітня 2018 року №4134/7/05-99-14-15 про податкову інформацію від 22 лютого 2018 року №172/05-99-46-03 стосовно ТзОВ “Рекон Груп” за січень 2018 року та ТзОВ “Крафттехцентр” також не дає підстав вважати, що така інформація стосується спірних обставин (при цьому ТзОВ “Рекон Груп” не є постачальником позивача та не зрозуміло, як впливає ця інформація на формування позивачем показників податкової декларації з ПДВ за лютий 2018 року). Також варто зауважити, що у даному випадку відповідач використав інформацію, наявну в автоматизованих інформаційних системах ДФС, щодо господарської діяльності контрагентів позивача без аналізу первинних документів таких платників податків. Оскільки зустрічні звірки жодного із контрагентів позивача фактично не проводились, тому аналітична інформація автоматизованих інформаційних систем ДФС, за якою не встановлено виробника (імпортера) реалізованого позивачу товару (так званий “обрив ланцюга постачання”) не може бути підставою для висновку щодо здійснення позивачем правочинів без мети настання реальних наслідків, проведення безтоварних операцій, та, відповідно, однією з підстав для висновку про завищення сум податкового кредиту з ПДВ та в результаті прийняття податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту. Такі висновки є лише припущенням контролюючих органів.

З наведених підстав суд не приймає до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів-постачальників позивача ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Крафттехцентр” по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Суд звертає увагу, що такий висновок відповідача є лише припущенням про ймовірні порушення податкового законодавства учасниками господарських операцій. Проте судом не встановлено, що відомості, які містяться в досліджених судом та податковою перевіркою первинних документах, є неповними, недостовірними та (або) суперечливими, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена в судовому порядку, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. У свою чергу, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спори між сторонами щодо недійсності договорів відсутні. Контролюючим органом також не доведено, що господарські зобов`язання між позивачем та вказаними контрагентами вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Суд також звертає увагу, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Будь-яке неналежне виконання іншими платниками податків податкових обов`язків (подавати податкову звітність, сплачувати податки) не може бути підставою для відповідальності іншого платника податків. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення покупця - платника податку права на податковий кредит і не може свідчити про наявність у нього умислу уникнути від сплати податків у разі, якщо він виконав усі передбачені законом умови стосовно формування податкового кредиту та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для позбавлення покупця права на отримання податкової вигоди за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента, злагодженість дій між ними або про те, що він діяв без належної обачності у виборі контрагента.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, від 27 березня 2018 року №816/809/17, від 02 квітня 2020 року № 160/93/19.

На момент фактичного виконання господарських операцій усі контрагенти позивача як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (том 3 а.с.217-230); відповідач не заперечує тієї обставини, що вони були зареєстровані платниками ПДВ.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі № 3991/03 “Булвес” АД проти Болгарії” Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Європейський суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі “Інтерсплав проти України” зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.”.

Наведені відповідачем аргументи не є обґрунтованими, при цьому останнім не було надано доказів, які б спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції.

Посилання відповідача в акті перевірки на наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень в межах досудового розслідування кримінальних справ, в яких наявна інформація щодо ознак фіктивності ТзОВ “Імпера Груп” та транзитність операцій ТзОВ “Промелектроніка”, як на підставу зменшення податкового кредиту, суд до уваги не приймає.

Суд зазначає, що акт перевірки не містить встановлених обставин, які б свідчили про невиконання ДП “ЛРЗ “Мотор” чи його контрагентами договірних зобов`язань за господарськими операціями або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності і які є доведеними у встановленому порядку.

Водночас суд звертає увагу, що вироків суду відносно названих контрагентів позивача, які набрали законної сили, під час проведення перевірки контролюючим органом надано не надано.

При цьому, на запит Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 про надання інформації на якій стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження № 22017040000000064 від 08.08.2017, Мар`їнським районним судом Донецької області надано копію вироку суду від 27.06.2019 у справі № 237/1848/19, який набрав законної сили 30.07.2019, згідно з яким у кримінальному провадженні № 22017040000000064 від 08.08.2017 затверджено угоду про визнання винуватості від 27 червня 2019 року, укладену у місті Курахове Мар`їнського району Донецької області між прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області радником юстиції Бєлянським Володимиром Володимировичем та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участю захисника - адвоката Кірєєва Сергія Володимировича; Зайченка А.С. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 110-2 Кримінального кодексу України; призначено ОСОБА_1 покарання, передбачене угодою про визнання винуватості, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 110-2 Кримінального кодексу Україниу вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, без конфіскації майна та без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, визначивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Суд звертає увагу, що вказаний вирок взагалі не містить конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи, а тому він не може бути належним доказом нереальності господарських операцій позивача з контрагентами та не може свідчити про наявність податкового правопорушення під час формування податкового кредиту.

Оцінка діяльності керівника ТзОВ «Імпера Груп» у згаданому вироку не надавалась та обставин, які б свідчили про здійснення господарських операцій саме з позивачем, не встановлено, а тому використати його положення неможливо.

Відтак, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 805/649/15-а), від 12.04.2018 року у справі № 826/1571/16.

Таким чином, сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 17.04.2018 року у справі № 808/2459/17.

Також на запит Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 про надання інформації по кримінальному провадженні від 12.10.2017 № 42017110350000199 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України, Солом`янським районним судом м. Києва листом від 25.11.2021 № повідомлено, що остаточне рішення у справі не ухвалене.

Отже, враховуючи наведене суд зазначає, що сам по собі факт порушення кримінальної справи, у яких згадуються такі контрагенти, не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача. Податковим органом не надано суду доказів того, що авіазапчастини, які згідно з первинними документами придбані, оприбутковані та використані позивачем у своїй господарській діяльності, були отримані незаконним шляхом.

Варто звернути увагу, що в матеріалах справи є копія листа військової прокуратури Київського гарнізону від 10 квітня 2018 року №17/4066 вих.18 (том 3 а.с.171), у якому йдеться про те, що у кримінальному провадженні №42017110350000199 директор ТзОВ “Промелектроніка” ОСОБА_3 перебуває у процесуальному статусі свідка. Наведене спростовує висновки відповідача про проведення цим підприємством господарських операцій для позивача у незаконний спосіб.

Судом також взято до уваги, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року у справі №140/2565/18 (набрало законної сили 13 червня 2019 року - том 3 а.с.233-243) підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту у січні 2018 року, зокрема, за господарськими операціями із ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система” та безпідставність висновків акта позапланової документальної виїзної перевірки від 19 квітня 2018 року №55/28-10-48-12/08029701, на який є посилання в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірних рішень. У цьому рішенні судом встановлено, що взаємовідносини між позивачем та ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК “Система”, ТзОВ “Крафттехцентр” за операціями з постачання комплектуючих та запчастин до авіадвигунів були не разовими, а мали тривалий характер.

В силу положень частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі №140/2565/18, що набрало законної сили, не потребують доказування при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини. Отже, доводи відповідача про завищення податкового кредиту по контрагенту ТзОВ “Імпера Груп” у сумі 90385,75 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду), на 90385,75 грн. в декларації за січень 2018 року (цей податковий кредит мав вплив на показники декларації з ПДВ за лютий 2018 року) спростовано рішенням суду від 07 березня 2019 року у справі №140/2565/18. Так само судом підтверджено правомірність визначення податкового кредиту за січень 2018 року у сумі 162702,80 грн. за господарськими операціями із ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система” та безпідставність висновків контролюючого органу про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 162702,8 грн. (дана сума взяла участь у розрахунку бюджетного відшкодування за лютий 2018 року).

Таким чином, суд вважає, що у ході розгляду справи судом досліджено первинні документи за господарськими операціями позивача із ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Крафттехцентр”, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України є підставою для податкового обліку (договори, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, документи про оплату). Вказані документи містять відомості, які повністю відображають суть господарських операцій між позивачем та його контрагентами та у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності позивача.

Суд звертає увагу, що відсутні підстави ставити під сумнів достовірність відображених у цих документах даних про господарські операції, та доказів про можливу нереальність чи фіктивність таких операцій відповідачем суду не надано.

Натомість відповідачем не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили, що ці контрагенти фактично поставку товарно-матеріальних цінностей не здійснювали, не мали трудових ресурсів та достатнього матеріально-технічного забезпечення для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем. Ним не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про неправомірну поведінку контрагентів та позивача чи про його обізнаність про таку поведінку та злагодженість дій між ними, спрямовану на отримання неправомірної податкової вигоди.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина друга статті 77 КАС України), який мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит з придбання товарів у його постачальників ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Крафттехцентр” сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались. Таким чином, довести правомірність свого рішення зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, натомість суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Враховуючи ту обставину, що належні, допустимі і достатні докази на спростування первинних документів відповідач не надав, то суд вважає його висновки про завищення позивачем податкового кредиту внаслідок здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Крафттехцентр”, що в свою чергу призвело до завищення суми бюджетного відшкодування в лютому 2018 року на 1528879,00 грн. та до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 342970,00 грн. безпідставними.

Відтак, відповідач під час судового розгляду не довів, що оскаржувані повідомлення рішення від 11 червня 2018 року №0005054812 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 1528879,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 764439,50 грн., а також №0005074812, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 342970,00 грн., є правомірними.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність та обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 17 травня 2018 року №69/28-10-48-12/08029701 та прийнятих на його підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому з наведених вище підстав податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року №0005054812 та №0005074812 слід визнати протиправними та скасувати, а позов задовольнити.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд звертає увагу, що у зв`язку із задоволенням позову на користь позивача підлягає стягненню з відповідача судовий збір в сумі 19210,00 грн., сплачений платіжним дорученням від 28.03.2019 № 2310 (т. 1, а. с. 2).

Разом з тим, оскільки при попередньому судовому розгляді цієї справи рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 було стягнуто на користь ДП “ЛРЗ “Мотор” судові витрати у сумі 19210,00 грн. та позивачу повернуто судовий, що останнім не заперечується (т.5 а.с.23-24), тому у зв`язку із фактичним стягненням на користь позивача судового збору в розмірі 19210,00 грн. цим судовим рішенням судовий збір з відповідача повторному стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11 червня 2018 року №0005054812 та №0005074812.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Державне підприємство “Луцький ремонтний завод “Мотор” (43006, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ківерцівська, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 08029701).

Відповідач: Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (79028, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 44045187).

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст рішення складено 17.12.2021