Рішення № 102110713, 22.12.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/10548/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі – ГУ НП у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною відмову у зарахуванні пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції за період з 21.06.2000 по 01.09.2001; зобов`язання здійснити перерахунок та зарахувати відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 21.06.2000 по 01.09.2001 проходження служби в органах внутрішніх справ у зонах гарантованого добровільного відселення у пільговому обчисленні один місяць за півтора місяця; внести зміни до наказу від 26.04.2021 №122 о/с в частині розрахунку вислуги років за період з 21.06.2000 по 01.09.2001 проходження служби в органах внутрішніх справ у зонах гарантованого добровільного відселення у пільговому обчисленні один місяць за півтора місяця.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером Національної поліції України. Вказує, що у період з 05.01.1996 по 26.04.2021 він проходив службу в органах внутрішніх справи України та в поліції на різних посадах, зокрема у період з 21.06.2000 по 01.09.2001 на посаді слідчого Маневицького РВ УМВС у Волинській області. Згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи Додаток № 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106, смт. Маневичі відносяться до зони гарантованого добровільного відселення. Отже, у період з 21.06.2000 по 01.09.2001 позивач працював у зоні гарантованого добровільного відселення. Відповідно до наказу ГУ НП у Волинській області від 26.04.2021 №122 о/с позивача згідно пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за власним бажанням. При цьому, як зазначено у наказі ГУНП у Волинській області від 26.04.2021 №122 о/с, вислуга на день звільнення складає: в пільговому обчисленні - 26 років 09 місяців 18 днів, в календарному обчисленні - 26 років 03 місяці 00 днів, в тому числі зараховано: служба в Збройних силах України - 00 років 11 місяців 06 днів, служба в органах внутрішніх справ - 19 років 10 місяців 01 день, служба в поліції - 05 років 05 місяців 23 дні. Проте, до пільгової вислуги років позивачу не було зараховано період проходження служби у зоні безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, а саме з 21.06.2000 по 01.09.2001 на посаді слідчого Маневицького РВ УМВС у Волинській області. Зазначає, що з метою врахування вказаного вище періоду служби у зоні гарантованого добровільного відселення у пільговому обчисленні позивач звернувся до відповідача, проте останній листом від 30.08.2021 №195-Б/05/12/7-2021 відмовив у зарахуванні пільгового стажу у зв`язку з відсутністю будь-яких переліків підрозділів і установ, затверджених Міністерством внутрішніх справ, які б відносили підрозділи органів внутрішніх справ та Національної поліції до зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки його право на зарахування до вислуги років у пільговому обчисленні періоду служби у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого відселення закріплене у постанові Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі – Постанова №393).

Ухвалою суду від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що затвердженого переліку військових частин, підрозділів і установ, яким зараховується до вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця, не прийнято, а тому правові підстави для внесення змін до наказу ГУ НП у Волинській області від 26.04.2021 №122 о/с та перерахунку вислуги років відсутні. Також вказує, що відповідно до вимог Перелік № 748 умовою для пільгового у обчислення в органах, підрозділах, військових частинах є проведення обліку і табелювання робочого часу особового складу на територіях перерахованих населених пунктів із затвердженням їх наказами МВС, УВС, УВСТ та занесенням відомостей у особові справи, однак в матеріалах особової справи ОСОБА_1 відсутні будь-які відомості та записи, табелі і накази МВС, ГУВС, УВС щодо обліку і табелювання робочого часу особового складу органів, підрозділів та військових частин, які дислоковані у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач підтримав власну правову позицію, викладену у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 05.01.1996 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 30.04.2021 у Національній поліції України, що підтверджується копією його трудової книжки серії НОМЕР_1 та копією послужного списку.

Наказом начальника ГУ НП у Волинській області від 26.04.2021 року №122 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП, з 30.04.2021 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Як зазначено у даному наказі, вислуга на день звільнення складає: в пільговому обчисленні – 26 років 09 місяців 18 днів, в календарному обчисленні – 26 років 03 місяці 00 дні, в тому числі зараховано: служба в Збройних силах України – 00 років 11 місяців 06 днів, служба в органах внутрішніх справ – 19 років 10 місяців 01 день, служба в поліції - 05 років 05 місяців 23 дні.

При цьому, як встановлено судом, відповідачем не було зараховано позивачу до вислуги років у пільговому обчисленні періоду служби з 21.06.2000 по 01.09.2001 на посаді слідчого Маневицького РВ УМВС у Волинській області.

Згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, до зони гарантованого добровільного відселення віднесено смт. Маневичі Волинської області.

18.08.2021 позивач звернувся до ГУ НП у Волинській області із заявою, в якій просив провести перерахунок його вислуги років станом на 30.04.2021 (на день звільнення), зарахувавши вислугу років на пільгових умовах та перерахунку вислуги років для призначення пенсії (що має складати не менше 27 років 06 місяців 18 днів) з дотриманням вимог Постанови №393 в розрахунку один місяць служби за півтора місяця та внести зміни до наказу ГУ НП у Волинській області від 26.04.2021 року №122 о/с в частині: вислуга років у пільговому обчисленні, вислуга років для призначення пенсії.

Листом від 30.08.2021 №195-Б/05/12/7-2021 ГУ НП у Волинській області повідомило позивача про те, що розрахунок вислуги років йому було здійснено на підставі Постанови № 393 та постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1993 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи». Відповідно до Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони. Однак на даний час відсутні будь-які переліки підрозділів і установ, затверджені Міністерством внутрішніх справ, які б відносили підрозділи органів внутрішніх справ та Національної поліції, в яких позивач проходив службу, до зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і З частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв`язку з відсутністю нормативно-правових актів, які б відносили підрозділи органів внутрішніх справ та Національної поліції, де позивач проходив службу, до безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, підстави для перерахунку вислуги років у пільговому обчисленні відсутні.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції за період з 21.06.2000 по 01.09.2001, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 78 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Відповідно до частини третьої-четвертої статті 78 Закону України №580-VIII під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення. Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Статтею 102 Закон №580-VIII визначено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Частиною першою статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) визначено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з2 статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема, військова служба; служба в органах внутрішніх справ, поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Порядок №393).

Відповідно до абзацу п`ятнадцятого підпункту «в» пункту 3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця: у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII, пунктом 4 якого виключено статтю 2 у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №939 від 06.12.2017 «Про внесення змін до постанови КМУ від 17.07.1992 №393», яка набрала чинності 14.12.2017, внесено зміни до абзацу 15 підпункту «в», а саме: слова і цифри пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» замінено словами і цифрами пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до пунктів 2 і 3 статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» зона безумовного (обов`язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км-2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км-2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км-2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період; зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км-2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км-2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км-2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що законодавець чітко визначив умови зарахування на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: службу у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення, в якому, зокрема, до зони гарантованого добровільного відселення віднесено смт. Маневичі Волинської області.

Отже, Постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років, зокрема, поліцейським. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби в органах внутрішніх справ, поліції для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження такої служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, в постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справа № 812/1100/17.

Як установлено судом та не заперечується сторонами, позивач у період з 21.06.2000 по 01.09.2001 працював на посаді слідчого Маневицького РВ УМВС у Волинській області та фактично проходив службу в смт. Маневичі, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Оскільки Постановою №393 визначено зарахування служби в органах внутрішніх справ у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення із розрахунку один місяць за півтора і цей порядок діє, то у відповідача не було правових підстав для відмови в зарахуванні позивачу вислуги років в пільговому обчисленні.

Посилання відповідача на відсутність затвердженого переліку військових частин, підрозділів та установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Центральним управлінням служби безпеки України, Управління державної охорони не давало йому права для відмови позивачу у зарахуванні вислуги років в пільговому обчисленні.

Суд вважає, що надання Постановою №393 Міністерству внутрішніх справ України повноважень визначення переліку підрозділів та установ для реалізації вже наданого права не означає, що МВС України визначаючи такі підрозділи та установи може звужувати обсяг наданого позивачу права, або скасовувати чи призупиняти таке право.

Суд також відхиляє посилання відповідача на те, що в матеріалах особової справи ОСОБА_1 відсутні відомості щодо обліку і табелювання робочого часу особового складу органів, підрозділів та військових частин, які дислоковані у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, оскільки підставою для зарахування стажу до вислуги років у пільговому обчислення є саме служба у зоні гарантованого добровільного відселення. Відповідно до пунктів 1, 2 розділу І Порядку формування та ведення особових справ поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 12.05.2016 №377, особова справа є документом, в якому відображається інформація про проходження служби, проте суд зауважує, що інформація щодо табелювання робочого часу не підлягає занесенню до особової справи поліцейського та обліковується в окремому порядку. Крім того, такі мотиви не були викладені у листі відповідача від 30.08.2021 №195-Б/05/12/7-2021, яким позивачу було відмовлено у зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця.

Таким чином, дії ГУ НП у Волинській області щодо відмови позивачу у зарахуванні в пільговому обчисленні вислуги років при проходженні служби в органах внутрішніх справ в період з 21.06.2000 по 01.09.2001 у зоні гарантованого добровільного відселення у пільговому обчисленні - один місяць за півтора місяця, є неправомірними.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин справи, аналізу норм чинного законодавства, та виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, з метою належного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій ГУ НП у Волинській області щодо відмови позивачу у зарахуванні до вислуги років у пільговому обчисленні один місяць за півтора місяця періоду проходження служби в органах внутрішніх справ з 21.06.2000 по 01.09.2001 в зоні гарантованого добровільного відселення; зобов`язати відповідача внести зміни до наказу від 26.04.2021 №122 о/с, зарахувавши ОСОБА_1 до вислуги років в пільговому обчисленні час проходження служби в органах внутрішніх справ у зоні гарантованого добровільного відселення один місяць служби за півтора місяця за період з 21.06.2000 по 01.09.2001.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Як передбачено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 908,00 грн., сплачений відповідно до квитанції від 24.09.2021 №0.0.2279273141.1.

Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

За правилами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із наявних у справі письмових доказів, а саме договору про надання правничої допомоги від 20.09.2021, укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням «Правовий стандарт», об`єднання взяло на себе обов`язки надати позивачу правову допомогу щодо неправильності розрахунку вислуги років при призначенні йому пенсії та її перерахунку. Відповідно до пунктів 3.1 та 3.3 договору про надання правничої допомоги від 20.09.2021 розмір оплати за правову допомогу визначається об`єднанням, погоджується із замовником і становить 5300,00 грн. за вивчення документів, надання консультацій та підготовку позовної заяви до суду. За надання послуг замовник зобов`язався оплатити їх вартість протягом 5 днів після підписання договору шляхом перерахування на розрахунковий рахунок об`єднання. З розрахунку робіт (послуг) з надання правничої допомоги від 23.09.2021 №16 слідує, що позивачу були надані такі послуги: зустріч з клієнтом, вивчення наданих ним матеріалів (2 години) – 2000,00 грн.; консультація клієнта (20 хв.) – 300,00 грн.; підготовка позову (3 години) – 3000,00 грн., всього: 5300,00 грн.

Згідно квитанції № 0.0.2279278625.1 від 24.09.2021 позивач сплатив адвокатському об`єднанню «Правовий стандарт» кошти в сумі 5300,00 грн.

Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5300,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки такі послуги як зустріч з клієнтом, вивчення наданих ним матеріалів та консультація клієнта охоплюється загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви, відтак витрати в цій частині не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.

Відтак суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст та характер наданих послуг, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та позивачу необхідно відшкодувати витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн., а решту витрат повинен понести позивач.

З урахуванням наведеного, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 2908,00 грн., з них: судовий збір - 908,00 грн.; витрати на правничу допомогу - 2000,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до вислуги років у пільговому обчисленні один місяць за півтора місяця час проходження служби в органах внутрішніх справ за період з 21 червня 2000 року по 01 вересня 2001 року в зоні гарантованого добровільного відселення.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області внести зміни до наказу від 26 квітня 2021 року 122 о/с, зарахувавши ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу років в пільговому обчисленні час проходження служби в органах внутрішніх справ у зоні гарантованого добровільного відселення один місяць служби за півтора місяця за період з 21 червня 2000 року по 01 вересня 2001 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 11, ідентифікаційний код 40108604) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко