Рішення № 102109410, 15.11.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17000/20

Провадження № 2/752/3117/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

15 листопада 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрміськбуд Холдинг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Київська міська державна адміністрація про визнання права власності на майнові права, -

в с т а н о в и в:

у вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 через адвоката Іщенко Г.М. звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила визнати зобов`язання щодо сплати грошових коштів гр. ОСОБА_1 за попереднім договором договору купівлі-продажу квартири від 12.04.2018 року, реєстровий № 327, та договором про забезпечення виконання зобов`язань від 12.04.2018 року № ОМ/5С-К407 виконаним в повному обсязі, та визнати за нею право власності на майнові права на квартиру номер (будівельний) АДРЕСА_2, в секції № 5 на четвертому поверсі, що складається з однієї кімнати, загальною площею 51,72 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивувала тим, що 12.04.2018 року між нею та ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири за реєстровим № 32, відповідно до якого товариство зобов`язувалось укласти основний договір протягом ІV-го кварталу 2019 року на вказану вище квартиру.

12.04.2018 року між нею та ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» було укладено Договір про забезпечення виконання зобов`язань № ОМ/5С-К407.

Вказала, що на виконання умов укладених договорів нею сплачено повну вартість об`єкту нерухомості в розмірі 476 738.92 грн., однак, ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» не виконало своїх зобов`язань щодо передачі у власність вказаного майна, оскільки будівництво житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , зупинено.

Тому, просила задовольнити позов, судові витрати покласти на ТОВ «Укрміськбуд Холдинг».

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 04.09.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 22.02.2021 року (а.с. 19).

22.02.2021 року підготовче судове засідання відкладено на 22.06.2021 року (а.с. 28).

Ухвалою від 22.06.2021 року підготовче провадження у справі закрито, судовий розгляд справи призначено на 15.11.2021 року (а.с. 42).

Позивач в судове засідання не з`явилась, від представника останньої - адвоката Поліщука Б.В. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

Відповідач, котрий в установленому порядку повідомлявся про час, дату та місце судового розгляду, явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Третя особа у справі надала письмові пояснення щодо позову, в яких просила ухвалити рішення у справі у відповідності до вимог чинного законодавства України та проводити розгляд справи за її відсутності (а.с. 23-25).

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 12.04.2018 року між ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляхар О.М., за реєстровим номером 327 (а.с. 5-6).

Відповідно до п. 1 вказаного договору сторони зобов`язуються у строки, встановлені в п. 1.4. розділу 1 попереднього договору, укласти договір купівлі-продажу квартири (основний договір), відповідно до якого ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» зобов`язується передати у власність окрему квартиру, характеристики, якої вказано у п.п. 1.4.1. п. 1.4 розділу 1 попереднього договору, яка знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_1 , а саме: секція 5, поверх 4, номер квартири АДРЕСА_2 , кількість кімнат 1, загальна площа 51,72 м2, а ОСОБА_1 зобов`язується прийняти у власність об`єкт та належним чином сплатити її вартість в обсязі згідно з розділом 2 попереднього договору.

Відповідно до п. 1.3. попереднього договору фактичний термін закінчення будівництва ІІ квартал 2019 року.

Згідно п. 1.4. попереднього договору, сторони зобов`язуються укласти основний договір купівлі-продажу протягом ІV кварталу 2019 року, але не раніше отримання ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» правовстановлюючих документів на об`єкт та надання відповідними державними органами документів, що є необхідними для належного укладення та нотаріального посвідчення основного договору, та з урахуванням вимог п. 5.2. розділу 5 попереднього договору.

12.04.2018 року між ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» і ОСОБА_1 укладено договір про забезпечення виконання зобов`язань № ОМ/5С-К407, згідно п. 1 якого для підтвердження зобов`язань, що виникли у сторін згідно з попереднім договором, укладеним 12.04.2018 року, щодо укладення та посвідчення основного договору - Договору купівлі-продажу квартири, та забезпечення виконання таких зобов`язань, ОСОБА_1 сплачує на користь ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» суму грошових коштів, розмір, порядок та умови сплати якої встановлюються розділом 2 договору. Вказана сума грошових коштів після належної сплати зараховується ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» до платежів за основним договором (а.с. 7-8).

Відповідно до розділу 2 зазначеного договору, розрахунки по договору здійснюються шляхом перерахування ОСОБА_1 грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Укрміськбуд Холдинг». Розмір грошових коштів, які сплачуються відповідно до умов договору, як забезпечення виконання зобов`язань згідно пп. 1.1. розділу 1 договору, становить 476 738,92 грн., у т.ч. податок на додану вартість 79 456,49 грн.

Наявними в матеріалах цивільної справи копіями дублікатів квитанцій № 0.0.1009153254.1 від 12.04.2018 року, № 0.0.1106608682.1 від 13.08.2018 року, № 0.0.1009166465.1 від 12.04.2018 року; № 0.0.1106596043.1 від 13.08.2018 року; стверджується факт оплати позивачем вартості квартири в розмірі 476 738,92 грн. (а.с. 9-12).

Таким чином, сул надходить до висновку про те, що зобов`язання щодо сплати грошових коштів за попереднім договором договору купівлі-продажу квартири від 12.04.2018 року, реєстровий № 327, та договором про забезпечення виконання зобов`язань від 12.04.2018 року № ОМ/5С-К407 ОСОБА_1 виконаним в повному обсязі, а тому дана вимога позивача є обґрунтованою й доведеною, через що підлягає задоволенню.

Разом з тим, судом встановлено, що на час звернення позивача до суду, відповідачем умови укладених договорів не виконані. Доказів зворотного з боку останнього не надано.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує, що нею повністю сплачено вартість квартири до завершення будівництва об`єкту нерухомого майна, в якому знаходиться квартира, та прийняття його до експлуатації, відтак їй належать майнові права на квартиру.

Частиною 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до правил ст. ст. 177, 190 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага; майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року№18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україна», а саме ст. 3 визначено поняття «майнових прав» як будь-яких прав, пов`язаних з майном, відмінних від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Судом встановлено, що позивачем виконано у повному обсязі свої зобов`язання щодо оплати вартості квартири АДРЕСА_2 та знаходиться в межах об`єкту новоствореного нерухомого майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 . Будинок на теперішній час не прийнятий до експлуатації, відповідно позивач має майнові права на вказаний об`єкт.

З огляду на викладене вище, суд надходить до висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог і в цій частині.

Питання про розподіл судових витрат слід вирішити в порядку ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача в дохід держав підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5 608,19 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрміськбуд Холдинг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Київська міська державна адміністрація про визнання права власності на майнові права - задовольнити.

Визнати зобов`язання щодо сплати грошових коштів гр. ОСОБА_1 за попереднім договором договору купівлі-продажу квартири від 12.04.2018 року, реєстровий № 327, та договором про забезпечення виконання зобов`язань від 12.04.2018 року № ОМ/5С-К407 виконаним в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майнові права на квартиру номер (будівельний) АДРЕСА_3 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрміськбуд Холдинг» в дохід держави судовий збір у розмірі 5 608,19 грн. (п`ять тисяч шістсот вісім гривень 19 копійок).

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрміськбуд Холдинг», код ЄДРПОУ 40339238, адреса: вул. Лабораторна, буд. 33/37, м. Київ, 03150.

Третя особа - Київська міська державна адміністрація, код ЄДРПОУ 00022527, адреса: вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко