Вирок № 102106283, 22.12.2021, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: № 1-кп/484/518/21

Справа: № 484/2433/21

Кримінальне провадження:№ 42020151300000030

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Закревського В.І.

секретар судового засідання - Фартушняк Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Первомайськ Миколаївської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020151300000030 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балта Одеської області, українця, громадянина України, військовослужбовця, працюючого на посаді у військовій частині А2183 на посаді механіка водія евакуаційно-транспортного відділення ремонтно-технічної роти, неодруженого, з вищою освітою, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Параконної А.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

у відсутність представника потерпілого Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області - Грибан О.М. (заява)

встановив:

ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що згідно вимог ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом України, проводиться один раз по кожному виду використання, та відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства.

27.07.2016 року ОСОБА_1 реалізувавши своє право на безоплатну передачу земельної ділянки у власність площею 0,0536 га, кадастровий номер 5120610100:02:007:0234 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , продав вищевказану земельну ділянку 07.09.2016 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 .

У подальшому достовірно знаючи, що право передбачене ч. 1 ст. 121 ЗК України ним реалізовано, усвідомлюючи, що він не має права на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вдруге, переслідуючи корисливі мотиви, спрямовані на заволодіння земельною ділянкою державної форми власності шляхом обману, ОСОБА_1 17.04.2019 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, розташоване за адресою: проспект Миру, 34, м. Миколаїв, з письмовою заявою про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та надання йому у власність даної земельної ділянки.

У подальшому за заявою ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 10.05.2019 року №3250/0/14-19-СГ розроблено проект землеустрою.

Будучи введеним в оману, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 23.08.2019 року №5891/0/14-19-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 4825487600:06:000:0354 зареєстровано 18.07.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Внаслідок умисних протиправних дій, ОСОБА_1 шахрайським шляхом набув у власність земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4825487600:06:000:0354, спричинивши державі, в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області майнову шкоду у розмірі 14412,22 грн.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману.

Прокурор Параконна А.О. звернулася до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без дослідження письмових доказів в судовому засіданні. Просила призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України із врахуванням його розміру на момент вчинення кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 , не заперечуючи фактичних обставин справи, визнав себе винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. У вчиненому щиро розкаявся, зазначив, що усвідомлює протиправність своїх дій та шкодує про вчинене.

Крім власного визнання вини, обвинувачений повністю погодився зі всіма доказами, що були зібрані під час досудового розслідування, які підтверджують його винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України згідно обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

За таких обставин, згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, добровільність його позиції не викликає сумнівів. Судом роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Представника потерпілого Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Грибан О.М. в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи наявна заява, в котрій зазначено, що остання просить розглядати справу без її участі в зв`язку із зайнятістю на роботі, претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має та просить призначити йому покарання на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, керуючись ст. 325 КПК України, суд вирішив проводити судовий розгляд у відсутність потерпілого.

Проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку та вважає, що органами досудового розслідування його дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України. Характер дій ОСОБА_1 встановлених судом, свідчать про умисний характер його дій, направлених на заволодіння чужим майном шляхом обману.

Обвинувачений ОСОБА_1 за місцем проживання характеризуються позитивно, проходить військову службу за контрактом, є учасником бойових дій, має на своєму утриманні двоє непоновлітніх, вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога, лікаря психіатра не перебуває.

При призначенні міри покарання ОСОБА_1 суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченого, визнає обставиною, яка пом`якшує покарання щире каяття та не знаходить обставин, які обтяжують покарання.

Враховуючі особу обвинуваченого, характер скоєного кримінального проступку, суд приходить до висновку про те що, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних проступків або правопорушень, є покарання у виді штрафу в межах мінімальної санкції, передбаченої ч. 1 ст. 190 КК України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що 01.07.2020 набрав чинності Закон України № 2617-VIII від 22.11.2018р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень".

Зі змісту пункту 121 Закону № 2617-VIII випливає, що до статті 190 КК України внесені зміни: в абзаці другому частини першої слова "до п`ятдесяти" замінити словами "від двох тисяч до трьох тисяч", а після слів "громадськими роботами на строк" доповнити словами "від двохсот";

Тобто, з набранням чинності Законом № 2617-VIII змінено санкцію статті кримінального закону, а в частині покарання у виді штрафу санкція статті зазнала посилення відповідальності.

За загальними правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 2 ст. 4 КК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

При цьому ч. 3 ст. 5 КК України регламентовано, що закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Враховуючи, що санкцією ч. 1 ст. 190 КК України в редакції Закону № 2617-VIII посилена відповідальність обвинуваченого щодо покарання у вигляді штрафу, порівняно з редакцією, що діяла до 01.07.2020, то застосуванню в даному випадку підлягає санкція ч. 1 ст. 190 КК України в редакції закону, який діяв на момент скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення.

З огляду на таке, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 кримінального покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу відповідно до приписів кримінального закону, який був чинним станом на 18.07.2019 - на час вчинення ОСОБА_1 даного кримінального правопорушення (у редакції КК України, що діяла до 01.07.2020).

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного і є дотриманням судом принципів "рівних можливостей" та "справедливого судового розгляду", встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не обирався, клопотання прокурора про його обрання до суду не надходило.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 369-371, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п`ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України.

Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: