Рішення № 102103427, 09.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2021Справа № 910/13803/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району" м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єлікон-Лтд"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача 1) Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2) Київська міська рада

про стягнення 878672 грн.

за участі представників:

від позивача: Терещенко Р.А., адвокат;

від відповідача: Івасин О.Р., адвокат;

від третьої особи-1: Павлов Р.В., самопредставництво;

від третьої особи-2: Безсмертна М.В., самопредставництво;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району" м. Києва звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єлікон-Лтд" про стягнення 878672 грн. у вигляді компенсації залишкової вартості майна відповідно до пункту 3.3 рішення Київської міської ради ІІІ сесії VI скликання від 02.04.2009 № 159/1215 "Про надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю "Єлікон-Лтд" на демонтаж майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на балансі КП "Шляхово-експлуатаційне управління Оболонського району". Також позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

03.09.2021 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07.10.2021 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київську міську раду.

Ухвалою суду від 09.12.2021 клопотання Київської міської ради про долучення доказів залишено без розгляду.

У відзиві на позов відповідач зауважив, що виступає інвестором по інвестиційному договору про будівництво торговельного центру на перетині Оболонського проспекту та вулиці Героїв Дніпра від 19.12.2003 № 049-13/і/11 та вже реалізував відповідний проект. При цьому, відповідачем сплачені платежі в якості компенсації витрат, пов`язаних з підготовкою та проведенням інвестиційного конкурсу, кошти на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, пайовий внесок на пайову участь у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста. У той же час, до складу об`єкта інвестування входили місця загального користування. Разом із цим, у ході будівництва загальна кількість підпірних стінок та майданчика з ФЕМ не змінена, демонтаж не проводився. Також відповідач просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач наголосив, що правовідносини за інвестиційним та пайовим договорами не стосуються предмету даного спору. При цьому, відповідач не оскаржував в адміністративному порядку рішення Київської міської ради від 02.04.2009 № 159/1215 та останнє наразі є чинним. Щодо застосування позовної давності, позивач звернув увагу, що рішенням не встановлено строку його виконання, у зв`язку з чим відлік такого строку розпочинається з дня пред`явлення вимоги.

У поясненнях по справі третя особа-1 вказала, що сплачені відповідачем грошові кошти по інвестиційному та пайовому договорам не відносяться до предмету спору.

У поясненнях третя особа-2 зазначила, що відповідач не виконав рішення від 02.04.2009 № 159/1215, що свідчить про наявність господарського правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2009 Київською міською радою прийнято рішення № 159/1215 «Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Єлікон-Лтд" на демонтаж майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на балансі КП «Шляхово-експлуатаційне управління Оболонського району», відповідно до якого вирішено надати дозвіл ТОВ "Єлікон-Лтд" після виконання пункту 3 цього рішення за власний рахунок демонтувати майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на балансі КП «Шляхово-експлуатаційне управління Оболонського району», згідно з додатком до цього рішення.

За змістом пункту 3.3 рішення ТОВ "Єлікон-Лтд" необхідно компенсувати залишкову вартість майна, зазначеного в пункті 1 цього рішення Комунальному підприємству «Шляхово-експлуатаційне управління Оболонського району».

Відповідно до пункту 4 рішення Комунальному підприємству «Шляхово-експлуатаційне управління Оболонського району» необхідно списати з балансу майно, зазначене в пункті 1 цього рішення, після виконання товариством пункту 3 цього рішення.

У переліку майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на балансі КП «Шляхово-експлуатаційне управління Оболонського району», дозвіл на демонтаж якого надається ТОВ "Єлікон-Лтд" (додаток до рішення Київради від 02.04.2009 № 159/1215), зазначено наступне майно: громадська вбиральня, площею 111 кв.м., залишковою балансовою вартістю 252759 грн.; підпірні стінки, конструкція із з/б плит, довжиною 110 п.м., висотою 5м, залишковою балансовою вартістю 333869 грн.; майданчик з фігурних елементів мощення, площею 5395,4 кв.м., залишковою балансовою вартістю 544803 грн.

08.04.2021 позивач звернувся до відповідача з листом № 053/272-418 щодо компенсації вартості майна згідно з рішенням Київської міської ради від 02.04.2009 № 159/1215, а саме: підпірних стінок, конструкції із з/б плит, а також майданчика з фігурних елементів. Відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності про вартість майна компенсація вказаного майна визначена в сумі 1054406,40 грн.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 16.07.2021 № 78 повідомив, що останнім реалізовано проект «Будівництво торгово-розважального комплексу з підземними торговими та технічними приміщеннями на перетині Оболонського проспекту та вул. Героїв Дніпра в Оболонському районі м. Києва». У ході будівництва загальна кількість (площа, протяжність, висота) підпірних стінок та майданчика з ФЕМ не змінена, а саме: підпірні стінки не демонтовані, їх протяжність - 110 п.м. та висота - 5м, не змінилися, що зафіксовано представниками КП «ШЕУ Оболонського району м. Києва» по завершенню будівництва під час візуального огляду з проведенням фотофіксації; майданчики з ФЕМ та асфальтованого покриття на кожному з 4 виходів з підземних переходів на матеріали значно вищої вартості (граніту та керамічну плитку), а власне загальна площа покриття майданчиків не змінилась. Зважаючи на те, що демонтаж майна не проводився, відповідач зауважив на безпідставності вимоги щодо компенсації вартості майна.

Надалі, 11.08.2021 позивач направив відповідачу вимогу щодо перерахування коштів у розмірі 878672 грн. на виконання рішення Київської міської ради від 02.04.2009 № 159/1215.

З огляду на те, що відповідач компенсацію залишкової вартості майна не сплатив, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приписами статті 327 ЦК України унормовано, що в комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній станом на день прийняття рішення № 159/1215) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до пункту 1 Порядку списання основних засобів з балансів підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальної громади міста Києва, який є додатком до рішення Київради від 19.07.2005 № 816/3391, останній розроблений з метою забезпечення збереження майна комунальної власності, встановлення єдиної процедури списання основних засобів з балансів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та є обов`язковим до виконання зазначеними підприємствами, установами, організаціями, а також іншими суб`єктами, які обліковують на балансах майно, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва (далі - підприємства).

Згідно з пунктом 2.3 Порядку списання з балансу - це виключення з бухгалтерського обліку та фінансової звітності основних засобів внаслідок втрати підприємством контролю за такими основними засобами та з інших підстав.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що списання з балансу основних засобів здійснюється шляхом їх продажу; безоплатної передачі; ліквідації.

За змістом пункту 17.2 Порядку розбирання та демонтаж матеріальних цінностей, які втратили своє виробниче призначення або стали непридатними, проводяться тільки після затвердження у встановленому порядку акта про їх списання і отримання дозволу (погодження) на їх списання (у випадках, коли їх надання є необхідним згідно з цим Порядком).

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 02.04.2009 № 159/1215 відповідачу надано дозвіл після виконання пункту 3 цього рішення, а саме після компенсації залишкової вартості майна на користь позивача, здійснити демонтаж майна за власний рахунок.

Відповідно до додатку до рішення Київської міської ради від 02.04.2009 № 159/1215 до складу майна входять, зокрема, підпірні стінки, конструкція із з/б плит, довжиною 110 п.м., висотою 5м, залишковою балансовою вартістю 333869 грн.; майданчик з фігурних елементів мощення, площею 5395,4 кв.м., залишковою балансовою вартістю 544803 грн.

Отже, загальна залишкова вартість вказаного майна складає 878672 грн.

При цьому, строк виконання зазначеного вище рішення в частині виплати відповідачем компенсації на користь позивача не встановлений, у зв`язку з чим у даному випадку підлягають застосуванню приписи статті 530 ЦК України.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

Таким чином, оскільки після звернення позивача з вимогами від 08.04.2021 та 11.08.2021 до відповідача останній компенсацію залишкової вартості майна не сплатив, суд вважає обґрунтованими та правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача 878672 грн. залишкової вартості майна.

Одночасно, суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів знищення спірного майна.

Суд зауважує на тому, що положення пункту 4 рішення Київської міської ради від 02.04.2009 № 159/1215 прямо передбачають можливість списання позивачем з балансу майна лише після виконання відповідачем пункту 3 цього рішення - компенсації залишкової вартості майна на користь позивача.

У той же час, відповідач своє зобов`язання зі сплати компенсації залишкової вартості майна - підпірних стінок, конструкції із з/б плит, а також майданчика з фігурних елементів мощення, у загальній сумі 878672 грн. наразі не виконав.

Також судом враховані твердження відповідача про те, що фактично демонтаж вказаного майна відповідачем у ході будівництва не проводився.

Однак, за змістом рішення Київської міської ради від 02.04.2009 № 159/1215 діям щодо проведення відповідачем демонтажу майна передує обов`язок зі сплати його залишкової вартості на користь позивача. Відтак, виникнення можливості проведення відповідачем демонтажу майна ставиться в залежність від компенсації його залишкової вартості.

Таким чином, обставини щодо не проведення відповідачем у ході будівництва демонтажу майна не впливають на наявність у нього обов`язку зі сплати його залишкової вартості.

Судом враховані, крім того, посилання відповідача на укладення ним інвестиційного договору про будівництво торговельного центру на перетині Оболонського проспекту та вулиці Героїв Дніпра від 19.12.2003 № 049-13/і/11 та договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, за якими відповідачем сплачувалися відповідні внески.

Проте, правовідносини за вказаними правочинами не відносяться до спірних, оскільки останні виникли саме на підставі рішення Київської міської ради від 02.04.2009 № 159/1215, що не містить посилань на взаємозв`язок із інвестиційним договором.

Одночасно, у зазначених вище договорах також відсутні посилання на рішення Київської міської ради від 02.04.2009 № 159/1215 та врегульовані ним правовідносини.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, суд зауважує наступне.

Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами частин 4, 5 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 5 статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як встановлено судом, строк виконання зазначеного вище рішення в частині виплати відповідачем компенсації на користь позивача не встановлений, у зв`язку з чим обчислюється від дня пред`явлення вимоги згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності позивачем за вимогою про сплату компенсації залишкової вартості майна не сплив, у зв`язку з чим підстави для застосування позовної давності відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району" м. Києва задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єлікон-Лтд" (04123, м. Київ, вул. Бестужева, 36А, оф. 11; ідентифікаційний код 24103325) на користь Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району" м. Києва (04073, м. Київ, пров. Куренівський, 15а; ідентифікаційний код 05465258) компенсацію залишкової вартості майна в розмірі 878672 (вісімсот сімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят дві) грн., 13180 (тринадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 08 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 20.12.2021 року.

Суддя К.В. Полякова