Ухвала суду № 102103262, 22.12.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/93/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.12.2021 Справа № 908/1349/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали скарги Фермерського господарства «Вільховатка», с. Вільхуватка Куп`янського району Харківської області на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микити Андрійовича щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі № 908/1349/18 від 15.11.2018

за позовом (Стягувач) Фермерського господарства «Вільховатка», (62620, Харківська область, Куп`янський район, с. Вільхуватка, вул. Гагаріна, буд. 10), представник позивача адвокат Мироненко Станіслав Станіславович, (61058, м. Харків, вул. Сумська, буд. 41, оф. 7)

до відповідача (Боржник) Публічного акціонерного товариства «ВІДРАДНЕНСЬКЕ», (70406, Запорізька область, сел. Відрадне, вул. Перемоги, буд. 3)

про стягнення 87000,00 грн. основного боргу за договором поставки № 30 від 29.03.2017 та 16112,00 грн. пені

Особа, дії якої оскаржуються, – Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микита Андрійович, (69044, м. Запоріжжя, майдан Профспілок, буд. 5, офіс 220, 224)

Без виклику учасників справи

УСТАНОВИВ

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.10.2018 у справі № 908/1349/18 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Відрадненське» на користь Фермерського господарства «Вільховатка» 87000,00 грн. основного боргу, 13731,70 грн. пені та 1721,32 грн. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного судового рішення господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ № 908/1349/18 від 15.11.2018.

17.12.2021 на адресу господарського суду Запорізької області надійшла скарга вих. № 832 від 12.12.2021 (вх. № 87/08-13/21 від 17.12.2021) Фермерського господарства «Вільховатка», с. Вільхуватка Куп`янського району Харківської області на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микити Андрійовича щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі № 908/1349/18 від 15.11.2018.

Згідно Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.12.2021 скаргу Фермерського господарства «Вільховатка» на дії приватного виконавця у справі № 908/1349/18 передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Розглянувши скаргу Фермерського господарства «Вільховатка» на дії приватного виконавця у справі № 908/1349/18, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає поверненню без розгляду з наступних підстав.

За приписами ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. (ч. 1 ст. 340 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно з ч. 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Господарський процесуальний кодекс України не містить чітких вимог щодо змісту, форми та переліку додатків до скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, у зв`язку із чим розгляд таких заяв здійснюється за загальними правилами позовного провадження у межах розглянутої судом справи, із застосуванням за аналогією положень Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано питання щодо змісту та форми позовної заяви, документів, які додаються до позовної заяви, та які зазначені в ч. 1 ст. 164 ГПК України.

Так, ч. 3 ст. 169 ГПК України визначено, що заяви, клопотання подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Загальні вимоги до форми і змісту письмової заяви, клопотання, заперечення встановлені в ст. 170 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Згідно з ч. 5 ст. 164 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником. У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Таким чином, обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

Частинами 1 та 3 статті 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Суд зобов`язаний перевірити щонайменше дві складових представництва, а саме факт наявності повноважень на представництво інтересів певної особи та обсяг таких повноважень, зокрема право на звернення з відповідним процесуальним документом до суду у конкретний момент часу.

Частиною 1 статті 58 ГПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При цьому, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 ГПК України).

За приписами частин 3 та 4 ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді, зокрема, у малозначних спорах.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер – це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Скарга вих. № 832 від 12.12.2021 (вх. № 87/08-13/21 від 17.12.2021) ФГ «Вільховатка» на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микити Андрійовича у справі № 908/1349/18 на її останньому (четвертому) аркуші підписана представником ФГ «Вільховатка» (за довіреністю) – Веретою А.В. та представником ФГ «Вільховатка» (за довіреністю, адвокат) – Рева С.В.

Проте, до матеріалів скарги на надано жодного документа, яким підтверджуються повноваження Верети А.В. і Реви С.В. на підписання від імені ФГ «Вільховатка» скарги на дії приватного виконавця або будь-яких інших процесуальних документів. Про такі докази також не зазначено в додатках до скарги.

З викладеного вбачається, що заявником не дотриманні вимоги, встановлені ч. 2 ст. 170 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення скарни Фермерського господарства «Вільховатка» на дії приватного виконавця у справі № 908/1349/18 з доданими до неї документами заявникові (скаржникові) без розгляду, оскільки вона від імені скаржника (позивача) підписана особами, що не мали права її підписувати.

Суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику (скаржнику), що повернення скарги на дії приватного виконавця у справі № 908/1349/18 не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду після усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст., ст. ч. 4 ст. 170, ст., ст. 234, 235, 255, 339-341 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В

Скаргу вих. № 832 від 12.12.2021 (вх. № 87/08-13/21 від 17.12.2021) Фермерського господарства «Вільховатка», с. Вільхуватка Куп`янського району Харківської області на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микити Андрійовича щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі № 908/1349/18 від 15.11.2018 та додані до неї документи повернути заявнику (скаржнику) без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею – 22.12.2021.

Телефон контакт-центру 0-800-501-492.

Додаток: скарга з додатками на 17-и аркушах.

Суддя Н.Г. Зінченко

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.