Рішення № 102103081, 13.12.2021, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______

_____________

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/862/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Лопатько С.В. - адвокат, ордер серії АЕ №1028222 від 06.07.2020;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецький олійний завод" (смт.Яблунець Ємільчинського району Житомирської області)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський край" (с.Непізнаничі Ємільчинського району Житомирської області)

про стягнення 66285,78грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблунецький олійний завод" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський край" 66285,78грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки постачальник здійснив лише часткову поставку товару, обумовленого Специфікацією №1 до Договору поставки №24/09-2020-1 від 24.09.2020, покупець нарахував штрафну санкцію в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Ухвалою господарського суду від 10.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11.10.2021.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив та зазначив, що позивач відповідно до умов договору, зокрема, п.7.5, п.7.8, мав право в односторонньому порядку відмовитися від прийняття товару і цього договору та/або укласти договір з третьою особою на непоставлену постачальником кількість або в односторонньому порядку провести зарахування зустрічних однорідних вимог, однак жодних дій не вчинив, тим самим підтвердив належне виконання зобов`язань за договором відповідачем. Звернув увагу, що п.7.2 договору передбачає обмеження права покупця щодо нарахування штрафних санкцій у випадку прострочення передачі товару постачальником у строк, визначений в п.4.1 договору, оскільки п.7.2 договору передбачає, що постачальник сплачує покупцеві штрафну санкцію в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, але не більше 5% від загальної вартості непоставленого товару. Також вказав, що навіть, якби мало місце неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору (а.с.46-50).

У відповіді на відзив позивач не погодився з аргументами відповідача, викладеними у відзиві. Зокрема зазначив, що п.7.2 передбачено обмеження щодо нарахування штрафної санкції "не більше 5% від загальної вартості товару", а не 5% від загальної вартості непоставленого товару, як хибно зазначає відповідач у своєму відзиві. Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.56-59).

Ухвалою суду від 11.10.2021 розгляд справи по суті відкладено на 09.11.2021.

Ухвалою суду від 30.11.2021 продовжено строк розгляду справи по суті, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено розгляд справи по суті на 13.12.2021.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, хоча про дату судового засідання з розгляду справи по суті повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.89-90).

ВСТАНОВИВ:

24.09.2020 між ТОВ "Яблунецький олійний завод" (покупець, позивач) та СТОВ "Поліський край" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №24/09-2020-1 (а.с.8-10), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшнику (врожаю 2020 року) українського походження, надалі пойменований "Товар", на умовах DDP в редакції ІНКОТЕРМС2010 року на склад покупця, за адресою:11250, Житомирська область, Ємільчинський район, смт.Яблунець, вул.Героїв України, 81, якщо інше не зазначено сторонами у специфікаціях, згідно Інкотермс - 2010 в частині, що не суперечить умовам цього договору, якщо інше не вказано в специфікаціях на поставку товару, які є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Згідно із п.2.1 договору кількість товару за цим договором зазначається в специфікаціях на поставку товару, які є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що товар має бути у здоровому стані, без самозігрівання та теплового ушкодження, під час сушіння; мати форму, колір і запах, властиві нормальному насінню соняшника (без затхлого, пліснявого та сторонніх запахів).

Постачальник передає товар покупцеві в повному обсязі в термін, зазначений в специфікаціях на поставку товару, які є невід`ємною частиною даного договору (п.4.1 договору).

На виконання умов укладеного договору між сторонами підписано специфікацію №1 від 24.09.2020 до договору поставки, в якій узгоджені умови щодо характеристик товару, його кількість, ціну, умови щодо порядку та строку поставки, зокрема, у специфікації сторони погодили поставку:

- насіння соняшнику, у кількості 100 тон (+/-10%) за ціною 13300,02грн за тону з ПДВ, загальною вартістю 1330002,00грн, строк поставки - 24.09.2020-25-09.2020 (а.с.11).

Як вбачається з матеріалів справи, обумовлений в специфікації №1 від 24.09.2020 товар (насіння соняшнику) відповідачем було поставлено лише частково: у кількості 42,36т вартістю 549157,14грн, що підтверджується видатковими накладними №43 від 24.09.2020 та №44 від 25.09.2020 (а.с.12-13).

Таким чином, кількість недопоставленого товару згідно специфікації №1 від 24.09.2020 склала 57,64т, вартістю 766613,15грн (57,64т х 13300,02грн (ціна за 1т).

У зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань в частині поставки товару, узгодженого сторонами у специфікації №1 від 24.09.2020, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій (пені) у розмірі 66285,78грн, яка нарахована на підставі п.7.2 договору поставки №24/09-2020-1 від 24.09.2020.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

У даному випадку предметом доказування у справі є обставини щодо факту поставки товару, строки поставки та наявність прострочення поставки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу вимог ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, обов`язок доведення існування обставин, які унеможливили виконання зобов`язання з поставки товару, покладається на відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач порушив договірні зобов`язання та не здійснив поставку насіння соняшнику позивачу у кількості 57,64т, вартістю 766613,15грн.

При цьому, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, котрі перешкодили поставити товар позивачу у кількості, яка була погоджена сторонами у специфікації №1 від 24.09.2020 до договору поставки №24/09-2020-1.

В свою чергу, посилання відповідача на той факт, що позивач підписавши специфікацію №2 від 16.10.2020 до договору поставки №24/09-2020-1, відповідно до якої сторони визначили нову кількість товару та ціну за 1 тону, погодився на зміну умов договору, зокрема щодо кількості товару, судом не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Пунктом 2.1 договору поставки сторони визначили, що к і л ь к і с т ь т о в а р у за цим договором зазначається у с п е ц и ф і к а ц і я х на поставку товару, які є невід`ємною частиною даного договору.

Таким чином, постачальник та покупець, підписавши специфікацію №1 від 24.09.2020 на поставку насіння соняшника у кількості 100,00т та №2 від 16.10.2020 на поставку насіння соняшника у кількості 40,00т встановили два різних зобов`язання в межах договору поставки №24/09-2020-1 від 24.09.2020 з деталізацією кожного із зобов`язань, зокрема, щодо предмету поставки, ціни за товар та строків поставки.

З огляду на викладене, специфікація №1 від 24.09.2020 та специфікація №2 від 16.10.2020 є окремими самостійними зобов`язаннями, які виникли на підставі договору поставки №24/09-2020-1 від 24.09.2020 та підлягають до виконання.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача в частині недопоставки насіння соняшнику у кількості 57,64т вартістю 766613,15грн, обумовленого у специфікації №1 від 24.09.2020 до договору поставки №24/09-2020-1.

З огляду на допущення відповідачем недопоставки товару, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 66285,78грн, яка нарахована за період з 26.09.2020 по 31.05.2021 на суму недопоставленого товару у розмірі 766613,15грн на підставі п.7.2 договору.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень ч.4 ст.231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору поставки сторони передбачили, що у випадку прострочення передачі товару постачальником проти терміну, вказаного у п.4.1 договору, постачальник сплачує покупцеві штрафну санкцію у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше 5% від загальної вартості товару.

СТОВ "Поліський край" не доведено існування об`єктивних причин неможливості поставити товар, які виключають нарахування штрафних санкцій, тому суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення пені є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору, з урахуванням встановлених судом обставин відносно недопоставки поставки товару зі сторони відповідача.

Разом з тим, дослідивши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій (а.с.3), та надавши оцінку умовам договору поставки №24/09-2020-1. від 24.09.2020, суд встановив, що вказаний договір не містить положень, які б визначали інший строк припинення нарахування штрафних санкцій, у зв`язку з чим при їх нарахуванні підлягає застосуванню строк, передбачений ч.6 ст.232 ГК України.

Таким чином право на нарахування штрафних санкцій у позивача виникло з 26.09.2020 по 26.03.2021, оскільки з огляду на ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання щодо постави товару мало бути виконано відповідачем.

Проте, визначаючи порядок нарахування штрафних санкцій за невиконання зобов`язання за договором, позивач не врахував положень вищевикладеної правової норми та необґрунтовано здійснив розрахунок штрафних санкцій за період з 27.03.2021 по 31.05.2021.

За вказаних обставин, вимога позивача про стягнення неустойки у розмірі 20044,20грн за період з 27.03.2021 по 31.05.2021 заявлена необґрунтовано та задоволенню не підлягає.

Доводи відповідача стосовно того, що позивач, у випадку порушення постачальником умов договору в частині поставки товару, мав право в односторонньому порядку відмовитись від договору або провести зарахування зустрічних однорідних вимог суд вважає безпідставними, оскільки в даному випадку сторони розділом 7 угоди передбачили відповідальність сторін, яка не обмежується правом позивача відмовитись від договору або зарахувати зустрічні однорідні вимоги.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач доказів поставки товару у кількості 57,64т вартістю 766613,15грн не надав, доводів позивача не спростував.

З огляду на наведене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково на суму 46251,58грн.

В позові відмовити в частині стягнення 20034,20грн пені.

Судовий збір, відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецький олійний завод" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський край" задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський край" (с.Непізнаничі, Ємільчинський район, Житомирська область, 11244, код ЄДРПОУ 03568113)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецький олійний завод" (вул.Героїв України, б.81, смт.Яблунець, Ємільчинський район, Житомирська область,11250, код ЄДРПОУ 41592317)

- 46251,58грн пені;

- 2270,00грн судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині 20034,20грн пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 22.02.21

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- у справу

2,3- сторонам (рек)