Рішення № 102103021, 22.12.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2021м. ДніпроСправа № 904/6196/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ" (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 98, квартира 195; ідентифікаційний код 36641388)

до Відділу освіти, молоді та спорту Межівської селищної ради (52900, селище міського типу Межова Межівського району Дніпропетровської області, пр. Незалежності, будинок 22; ідентифікаційний код 41796210)

про стягнення 23 777 грн. 85 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№5855/21 від 05.07.2021), в якій просить стягнути з відповідача - Відділу освіти, молоді та спорту Межівської селищної ради 23 777 грн. 85 коп., що складає 22 062 грн. 24 коп. - заборгованості за товар, поставлений відповідно до умов Договору від 12.10.2020 №114 на поставку товару, 369 грн. 81 коп. - 3% річних та 1 345 грн. 80 коп. - інфляційних втрат.

Також, позивач просить стягнути судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Відповідач у відзиві (вх.№36740/21 від 26.07.2021, №48250/21 від 05.10.2021) на позов просить суд відмовити у позовних вимогах, закрити провадження по справі № 904/6196/21 у зв`язку з відсутністю предмету спору, розглянути справи за наявними у справі матеріалами без присутності відповідача, крім того, на підтвердження факту по сплаті на користь позивача 22 062 грн. 24 коп. додає до відзиву копію платіжного доручення від 07.07.2021 №701.

Позивач у заяві (вх№37114/21 від 03.08.2021) повідомляє, що: - відповідач платіжним дорученням №701 від 09.07.2021р. сплатив 22 062 грн. 24коп. в рахунок погашення заборгованості; провадження у справі в частині суми основного боргу 22 062 грн. 24 коп. підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, решту позовних вимог про стягнення з відповідача 1 345 грн. 80 коп. - інфляції та 369 грн. 81 коп. процентів - позивач підтримує, оскільки вони відповідачем не сплачені.

Позивач у відповіді на відзив (вх№38273/21 від 04.08.2021) повідомляє, що не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, вважає, що: - позиція відповідача щодо невизнання позовних вимог спростовується його ж діями та наданими ним доказами, відповідно до яких борг сплачено відповідачем після отримання копії позовної зави; - відповідач має мету ввести суд в оману та уникнути відповідальності за порушення Договору; - відповідач не надав доказів наявності проблем з бюджетним фінансуванням; - те, що відповідач є бюджетною установою не є підставою для звільнення його від відшкодування судових витрат, понесених позивачем чи зменшення розміру їх стягнення, оскільки ГПК України не містить таких норм; -клопотання відповідача про розподіл судових витрат порівну, мотивоване статусом бюджетної установи, прямо суперечить статті 13 Конституції України, відповідно до якої усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2021 №1326 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи.

Відповідно до протоколу від 13.09.2021 повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №904/6196/21 передано судді Загинайко Т.В у зв`язку з тим, що суддю Петренко І.В. звільнено з посади.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв`язку із вжитими в Україні карантинними заходами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив оплату за товар, який було поставлено позивачем.

Позиція відповідача

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається 12.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ" (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 98, квартира 195; ідентифікаційний код 36641388) (надалі – позивач) та Відділом освіти, молоді та спорту Межівської селищної ради (52900, селище міського типу Межова Межівського району Дніпропетровської області, пр. Незалежності, будинок 22; ідентифікаційний код 41796210) (надалі - відповідач) було укладено Договір від 12.10.2020 №114 на поставку товару (надалі - Договір) (а.с. 17-18).

Відповідно до пункту 1. Договору постачальник зобов`язується поставити у 2020 році, а покупець прийняти та оплатити товар, вказаний у Специфікації (Додаток №1), яка містить вказівку на найменування, одиницю виміру та ціну за одиницю товару і яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до Специфікації загальна сума по договору складає 22 062 грн. 24 коп. у тому числі ПДВ (а.с.19).

У пункті 2.1. Договору сторонами погоджено, що сума по договору складає 22 062 грн. 24 коп. у тому числі ПДВ.

Згідно з пунктом 2.6. Договору ціна за одиницю товару може змінюватись. У випадку зміни ціни сторонами укладається додаткова угода, яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору оплата здійснюється після отримання товару по безготівковій формі.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі пункту 7 статті 51 Бюджетного кодексу України за наявності бюджетного фінансування протягом 15 календарних днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Згідно з пунктом 4.4. Договору термін поставки – жовтень 2020 року.

Відповідно до пункту 4.5. Договору строк поставки товару здійснюється протягом 3 днів з моменту отримання заявки від покупця.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар, зазначений у Специфікації та рахунку-фактурі від 19.11.2020 №ТОВ-001219 (а. с. 22) на суму 22 062 грн. 24 коп., про що свідчить видаткова накладна від 19.11.2020 №ТОВ-001379 (а. с. 21)

Враховуючи те, що поставка товару була здійснена 19.11.2020, то відповідач повинен був оплатити позивачу вартість поставленого товару протягом 15-ти календарних днів з дати поставки, як це передбачено пунктом 4.2. Договору, тобто до 10.12.2020 (включно).

Однак, на дату звернення позивача з позовом до суду, відповідач не оплатив поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів даної справи відповідач за поставлений товар розрахувався повністю після звернення позивача з позовом до суду, про що свідчить платіжне доручення від 09.07.2021 №701 на суму 22 062 грн. 24 коп. (а.с. 46)

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тому провадження у справі у частині стягнення 22 062 грн. 24 коп. - основного боргу підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Основним принципом цивільних відносин є те, що вони засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 Цивільного кодексу України). Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (статті 3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку; права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами; обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, судом встановлено, що надані первинні документи укладені позивачем та відповідачем містять всі обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і в розумінні вказаного Закону є такими, що підтверджують здійснення господарської операції по постачанню позивачем відповідачу товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, оскільки відповідачем підписано видаткову накладну від 19.11.2020 №ТОВ-001379 без зауважень, тому у відповідності з пунктом 4.2. Договору строк оплати за отриманий товар є таким що настав і відповідач був зобов`язаний здійснити оплату позивачу за поставлений товар.

Згідно із статею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо посилання відповідачем на пункт 4.2 Договору.

Відповідно до пункту 4.2 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі пункту 7 статті 51 Бюджетного кодексу України за наявності бюджетного фінансування протягом 15 календарних днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

У відзиві на позов відповідач зазначає про те, що, підписуючи Договір, позивач знав про можливі наслідки, щодо сплати коштів за поставлений товар та погодився на умови Договору.

Крім того, відповідач вважає, що порушень умов Договору з його боку не відбулось, оскільки 09.07.2021 згідно платіжного доручення №701 відповідач перерахував кошти за поставлений товар на рахунок позивача на суму 22 062 грн. 24 коп.

За змістом частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17.

Також, в матеріалах даної справи відсутні докази того, що у відповідача існувала затримка бюджетного фінансування.

Отже, твердження відповідача про те, що ним не було порушено умови Договору щодо своєчасної оплати суд вважає помилковим, оскільки саме на відповідача було покладено обов`язок належним чином виконати умови Договору, а відсутність відповідних коштів не може бути підставою для невиконання такого Договору.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Щодо розрахунку інфляційних нарахувань

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 1 345 грн. 80 коп. за період січень-червень 2021, враховуючи те, що борг у сумі 22 062 грн. 24 коп. утворився у грудні 2020 року.

Перевіривши розрахунки інфляційних нарахувань судом встановлено, що вказані розрахунки є арифметично вірними.

Щодо розрахунку 3% річних

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 369 грн. 81 коп. за період з 11.12.2020 по 02.07.2021.

Перевіривши розрахунки 3% річних судом встановлено, що вказані розрахунки є арифметично вірними.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідач у відзиві на позов просить розділити судові витрати по сплаті судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» між позивачем та відповідачем, мотивуючи це тим, що відповідач є неприбутковою організацією.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, підстави для звільнення від відшкодування судових витрат чи зменшення розміру їх стягнення щодо неприбуткової організації не передбачені чинним законодавством України.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 270 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 1 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В підтвердження факту понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи останнім надано наступні документи:

- Договір від 12.01.2021 № 140 про надання послуг правничої допомоги, укладений між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Романенко П.В.;

- Додаткову угода від 30.06.2021 №7 до Договору від 12.01.2021 № 140 про надання послуг правничої допомоги, відповідно до якого вартість послуг адвоката Романенко П.В. за правовий аналіз документів, формування правової позиції, підготовку позовної заяви, надання усної консультації щодо підготовки додатків до позовної заяви та порядку подання позовної заяви до господарського суду складає 2 800 грн. 00 коп., а представництво інтересів в одному судовому засіданні складає 700 грн. 00 коп.;

- Рахунок від 01.07.2021 №587, з якого вбачається, що розмір послуг, наданих адвокатом Романенко П.В. позивачу складає 2 800 грн. 00 коп.;

- Акт від 02.07.2021 здавання-приймання наданих послуг до Договору від 12.01.2021 № 140 про надання послуг правничої допомоги, відповідно до якого вартість послуг, наданих адвокатом Романенко П.В. позивачу складає 2 800 грн.00 коп.;

- Платіжне доручення від 01.07.2021 №12419 про сплату за Договором від 12.01.2021 № 140 про надання послуг правничої допомоги 2800грн.00коп.

- Свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю від 20.11.2005 №1652, видане Романенко П.В.

Судом здійснено детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведений в доданих до справи доказах, та встановлено, що обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (заявами по суті справи, іншими процесуальними діями).

За таких обставин, щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2800 грн. 00коп. з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин та те, що справа слухалась за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 800 грн. 00 коп. є справедливою та співрозмірною.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ" (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 98, квартира 195; ідентифікаційний код 36641388) до ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ МЕЖІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (52900, селище міського типу Межова Межівського району Дніпропетровської області, пр. Незалежності, будинок 22; ідентифікаційний код 41796210) про стягнення 23 777 грн. у частині стягнення 22 062 грн. 24 коп. - основного боргу за відсутністю предмету спору.

2. Стягнути з ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ МЕЖІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (52900, селище міського типу Межова Межівського району Дніпропетровської області, пр. Незалежності, будинок 22; ідентифікаційний код 41796210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ" (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 98, квартира 195; ідентифікаційний код 36641388) 369 (триста шістдесят дев`ять) грн. 81 коп. - річних, 1 345 (одна тисяча триста сорок п`ять) грн. 80 коп. - інфляційних нарахувань, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору та 2 800 (дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

22.12.2021