Рішення № 102102809, 20.12.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2021м. ДніпроСправа № 904/7602/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, ідентифікаційний код 36716128)

до Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Молодіжна, буд. 53, ідентифікаційний код 36489096)

про стягнення 8 191 223,77 грн. заборгованості за послуги із забезпечення питною водою, 534 085,07 грн. пені, 181 967,37 грн. 3% річних, 642 573,85 грн. інфляційних втрат

Представники:

Від позивача: Коваленко О.А., довіреність, представник

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №234/3677 від 12.08.2021 про стягнення з Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області заборгованості на загальну суму 9 549 850,06 грн., з яких:

- 8 191 223,77 грн. заборгованість за послуги із забезпечення питною водою за період з 01.07.2020 по 31.12.2020;

- 534 085,07 грн. пеня за загальний період з 01.09.2020 по 01.08.2021;

- 181 967,37 грн. 3% річних за загальний період з 01.09.2020 по 10.08.2021;

- 642 573,85 грн. інфляційні втрати за загальний період з вересня 2020 року по червень 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №204-2 про надання послуг із забезпечення питною водою від 31.01.2019 в частині своєчасної та повної оплати послуг отриманих за період з 01.07.2020 по 31.12.2020 за наступними актами наданих послуг на загальну суму 8 191 223,77 грн.:

- №ОУс-000474 від 31.07.2020 на суму 1 447 489,93 грн.;

- №ОУс-000542 від 31.08.2020 на суму 1 422 487,44 грн.;

- №ОУс-000623 від 30.09.2020 на суму 1 412 371,08 грн.;

- №ОУс-000642 від 31.10.2020 на суму 1 320 143,94 грн.

- №ОУс-000717 від 30.11.2020 на суму 1 320 143,94 грн.;

- №ОУс-000784 від 31.12.2020 на суму 1 268 587,44 грн.

Ухвалою суду від 02.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/7602/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи та призначено підготовче засідання на 27.09.2021 о 10:30год.

До суду 14.09.2021 надійшов відзив відповідача в якому зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, сума заборгованості за договору за період з 01.07.2020 по 31.12.2020 складає відповідно до бухгалтерського обліку відповідача 8 013 603,78 грн., однак вказана заборгованості виникла не звини відповідача, оскільки неможливість сплатити за поставлену воду виникла у зв`язку з арештом рахунків відповідача органами виконавчої служби, на підставі інших виконавчих документів позивача. У період з 2015 року за заявами позивача накладено арешт на кошти на рахунках відповідача. У зв`язку із чим підприємство відповідача не може здійснювати господарську діяльність, баланс має негативний показник, і з року в рік борг підприємства лише збільшується. Всі кошти, що надходять на рахунки відповідача від мешканців міста та споживачів-суб`єктів господарювання органами державної виконавчої служби і так направляються позивачу. За таких умов, відповідач не має можливості розпоряджатися своїми коштами та здійснювати сплату позивачу поточних сум за поставлену воду.

Таким чином, відповідач просить врахувати фінансовий стан відповідача, необхідність дотримання балансу майнових та інших інтересів сторін, засад справедливості і розумності, та відмовити у стягненні пені.

Також враховуючи ті обставини, що зазначені відповідачем як підстави для зменшення розміру пені, відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення на один рік.

Підготовче засідання 27.09.2021 відкладено на 01.11.2021 о 10:00 год.

До суду 05.10.2021 надійшла відповідь позивача на відзив в якій зазначає, що відповідач не мав можливості розпоряджатися коштами, що містились на розрахункових рахунках, проте він мав можливість оплачувати послуги, що надавались позивачем, за рахунок коштів, що містились на його рахунку із спеціальним режимом використання, оскільки на ці кошти не було накладено арешт. У відповідача два відкритих рахунки, розрахунковий та рахунок зі спеціальним режимом використанням. Згідно з п. 7. ч. 3. ст. 18 закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження накладає арешти на кошти, які перебувають на рахунках (крім коштів на рахунках із спеціальним режимом використання). Тому, твердження відповідача, щодо того що він позбавлений можливості вільно користуватися своїми коштами які містяться на арештованих рахунках є такими, що не відповідають дійсності.

Таким чином, відповідачем було допущено порушення умов договору, що є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених умовами договору та діючим законодавством.

Що стосується прохання відповідача про відстрочку виконання судового рішення на один рік, то воно є передчасним, оскільки це питання вирішується вже після закінчення розгляду справи по суті, на стадії виконання рішення суду.

До суду 19.10.2021 надійшли заперечення відповідача в яких зазначає, наявність у відповідача розрахункового та рахунку зі спеціальним режимом використання, не могла сприяти тому, щоб надані послуги з постачання води були оплачені. Кошти, які надходили на рахунок зі спеціальним режимом використання, починаючи з жовтня 2018 року, становили не значні суми, яких вистачило лише для сплати за електричну енергію та на заробітну плату з нарахуваннями на неї і в тому числі податку на доходи фізичних осіб.

Підготовче засідання 01.11.2021 відкладено на 22.11.2021 о 11:00 год.

Ухвалою суду від 22.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 20.12.2021 о 11:30год.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 20.12.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2019 року між Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - позивач, виробник) та Комунальним підприємством "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (далі - відповідач, споживач) укладено договір №204-2 про надання послуг із забезпечення питною водою (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, виробник бере на себе зобов`язання надати послугу із забезпечення споживача питною водою, відповідно до Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених наказом №190 від 27.06.2008 Міністерства з питань ЖКГ України зі змінами та доповненнями (далі - Правил), а споживач зобов`язується оплатити надані послуги.

Виробник бере на себе зобов`язання надати послугу із забезпечення споживача питною водою в обсязі - 2300 тис.м.3 на рік, згідно з розрахунком обсягів споживання питної води помісячно (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору тариф на послуги із забезпечення питною водою (далі - послуги) становить: - тариф без ПДВ - 8,55 грн. за м3 , ПДВ - 1,71 грн., тариф з ПДВ - 10,26 грн. за м3 .

Сума договору складає 23 598 000,00 грн., у т.ч. ПДВ – 3 933 000,00 грн. (п. 2.2. договору).

У разі зміни уповноваженими органами цін (тарифів) на послуги вони є обов`язковими для сторін за договором з моменту введення їх в дію уповноваженим органом (п. 2.3 договору).

Пунктом 3.1. договору визначено, що облік відпущеної води здійснюється засобами вимірювальної техніки, які пройшли державну метрологічну повірку та занесені до Державного реєстру.

Прилад обліку повинен розташовуватися на мережах споживача на межі балансової належності трубопроводів питної води виробника та споживача, згідно з Додатком №2 та Додатком №3, які є невід`ємною частиною договору (п.3.2 договору).

Зняття показників лічильника питної води здійснюється представником виробника в присутності споживача або самим споживачем в останній день поточного місяця (п.3.4 договору).

Фактична кількість відпущеної питної води, узгоджується в Акті наданих послуг, який складається в останній день поточного місяця, підписується у двох примірниках уповноваженими представниками виробника й споживача та передається споживачу разом з рахунком (п. 3.6 договору).

Споживач протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання акту наданих послуг, направляє виробнику підписаний акт наданих послуг або мотивовану відмову. У разі невиконання споживачем умов, зазначених у п. 3.7, акт наданих послуг вважається оформленим в односторонньому порядку та погодженим споживачем (п.п. 3.7, 3.8 договору).

Згідно з пункту 4.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплату за надані послуги із забезпечення питною водою споживач здійснює на підставі рахунку на оплату, наданих виробником, відповідно до акту наданих послуг. Рахунки за надані послуги підлягають оплаті споживачем у національній валюті України – гривні (п.п. 4.2, 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору надані послуги підлягають оплаті споживачем протягом 30-ти календарних днів після закінчення місяця, в якому надавалися послуги. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виробника (п. 4.5 договору).

У разі виникнення у споживача заборгованості по оплаті за надані послуги із забезпечення питною водою, виробник зараховує кошти, що сплачує споживач, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем (п. 4.6 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та розповсюджується на правовідносини між сторонами, які виникли з 01.01.2019 та діє до 31.12.2019. Договір вважається переукладеним на кожен наступний рік на таких же умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (п.п. 10.1, 10.3 договору).

Відповідно до п.11.2 договору сторони погодили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасну оплату за надані послуги. Споживач сплачує виробнику пеню, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання споживачем своїх зобов`язань.

На виконання умов договору у період його дії з 01.07.2020 по 31.12.2020 позивач надав відповідачу послуги із забезпечення питною водою в обсязі 781053,0000 м3 на загальну суму 8 191 223,77 грн., що підтверджується актами наданих послуг та рахунками-фактури:

- №ОУс-000474 від 31.07.2020 на суму 1 447 489,93 грн.;

- №ОУс-000542 від 31.08.2020 на суму 1 422 487,44 грн.;

- №ОУс-000623 від 30.09.2020 на суму 1 412 371,08 грн.;

- №ОУс-000642 від 31.10.2020 на суму 1 320 143,94 грн.

- №ОУс-000717 від 30.11.2020 на суму 1 320 143,94 грн.;

- №ОУс-000784 від 31.12.2020 на суму 1 268 587,44 грн.

На адресу відповідача позивачем направлена претензія №б/н від б/д з вимогою сплатити в 30-денний термін з моменту отримання претензії суму простроченої заборгованості за 2020 рік по договору №204-2 від31.01.2019, пеню, 3% річних та інфляційні втрати у загальному розмірі 17 612 322,04 грн. Претензія отримана відповідачем 11.02.2021 та залишена без розгляду і задоволення (а.с. 26-30).

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за надані послуги, пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості наданих за договором послуг.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору про надання послуг із забезпечення питною водою, строк його дії, умови надання послуг, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості; наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодекс України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на положення пункту 4.4 договору строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Згідно зі статтями 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

В установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання не виконав.

Доказів оплати вартості наданих послуг у сумі 8 191 223,77 грн. станом на час розгляду справи відповідач суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8 191 223,77 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути пеню у розмірі 534 085,07 грн. пеня за загальний період з 01.09.2020 по 01.08.2021, яка нарахована відповідно до п.11.2 договору, 3% річних за загальний період з 01.09.2020 по 10.08.2021 у сумі 181 967,37 грн. та інфляційні втрати за загальний період з вересня 2020 року по червень 2021 року у сумі 642 573,85 грн., які розраховані по кожному акту окремо.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Господарським судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені та встановлено, що розрахунок зроблено правильно, пеня у заявленому періоді складає 534 085,07 грн.

Разом із цим, відповідач просить зменшити розмір пені (відмовити у стягненні пені).

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За приписами ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 по справі №904/6250/19 звертав увагу, що, реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Крім того Верховний Суд зазначив, що застосоване в статті 233 Господарського кодексу України та частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанції користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи обставини, які мають значення.

Господарський суд констатує недоведеність з боку відповідача існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, оскільки право на зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів, тоді як відповідач не надав суду відповідних доказів в обґрунтування свого клопотання.

Звертаючись із клопотанням про зменшення штрафних санкцій, відповідач посилається на скрутний матеріальний стан підприємства, обґрунтовуючи наявністю виконавчих проваджень та арештом рахунків. Однак, відповідно до чинного законодавства, скрутний матеріальний стан підприємства не є достатніми доказами виключних обставин, які б могли бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а є звичайним ризиком господарської діяльності. Що ж до "не ухилення відповідача від виконання зобов`язань", то суд виходить з того, що на час вирішення спору відповідач не здійснив жодних дій щодо врегулювання даного спору, у тому числі шляхом реструктуризації наявної заборгованості. В той же час, наявність виконавчих проваджень, за якими з відповідача стягуються кошти в рахунок погашення заборгованості перед позивачем за іншими договорами, вказує лише на систематичне невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення стягуваної пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіркою правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом порушень вимог чинного законодавства не встановлено. У зв`язку з чим вимога про стягнення 3% річних у розмірі 181 967,37 грн. за загальний період прострочення з 01.09.2020 по 10.08.2021 та інфляційних втрат у сумі 642 573,85 грн. за загальний період прострочення з вересня 2020 року по червень 2021 року, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, стягненню з відповідача підлягає сума 9 549 850,06 грн., з яких:

- 8 191 223,77 грн. заборгованість за послуги із забезпечення питною водою за період з 01.07.2020 по 31.12.2020;

- 534 085,07 грн. пеня за загальний період з 01.09.2020 по 01.08.2021;

- 181 967,37 грн. 3% річних за загальний період з 01.09.2020 по 10.08.2021;

- 642 573,85 грн. інфляційні втрати за загальний період з вересня 2020 року по червень 2021 року.

Щодо відстрочення виконання судового рішення на один рік.

Відповідно до частини першої статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін.

Тому виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Виходячи з приписів ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, в тому числі враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору.

У ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідачем до клопотання про відстрочення виконання судового рішення надані копії постанов про арешт коштів боржника та фінансові звіти за 2020 рік та І півріччя 2021року.

Водночас, доказів в підтвердження обставин, з існуванням яких закон пов`язує можливість надання відстрочення виконання судового рішення, зокрема, доказів, які свідчать про відсутність у підприємства коштів станом на 2021 рік, або майна, за рахунок якого можливо виконання рішення суду, відповідачем не надано. Відтак, відповідачем не доведено, що його заява обґрунтована реальними намірами виконати рішення суду, а не зумовлена бажанням ухилитися від його виконання.

Як вище встановлено судом, прострочення виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати наданих послуг, виникло в період з 31.08.2020.

Проте, інформації щодо джерел його фінансових надходжень у період відстрочки виконання рішення для сплати боргу перед позивачем відповідачем до суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження існування реальної можливості виконання рішення суду після спливу строку, на який заявник просить відстрочити його виконання.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що клопотання відповідача не спрямоване на забезпечення фактичного, повного виконання рішення суду, а отже, його задоволення матиме наслідком лише необґрунтовану затримку виконання рішення, що негативно вплине на права та охоронювані законом інтереси позивача у даній справі.

За викладених вище обставин, клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 143 247,75 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" до Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про стягнення 8 191 223,77 грн. заборгованості за послуги із забезпечення питною водою, 534 085,07 грн. пені, 181 967,37 грн. 3% річних, 642 573,85 грн. інфляційних втрат задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Молодіжна, буд. 53, ідентифікаційний код 36489096) на користь Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова,1, ідентифікаційний код 39389830) 8 191 223,77 грн. заборгованості за послуги із забезпечення питною водою, 534 085,07 грн. пені, 181 967,37 грн. 3% річних, 642 573,85 грн. інфляційних втрат та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 143 247,75 грн.

В задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду – відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 21.12.2021.

Суддя Е.М. Бондарєв