Рішення № 102102642, 13.12.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2021 р. Cправа № 902/1063/21

за позовом:Керівника Гайсинської окружної прокуратури (вул. Волонтерів, 15 а, м. Гайсин, Гайсинський р-н., Вінницька обл., 23700) в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21100) та Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" Вінницької обласної ради (вул. Замостянська/проспект Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009)

до:Комунального підприємства "Ободівка Комун Сервіс" (вул. Ватутіна, буд. 8, с. Ободівка, Гайсинського району, Вінницької області, 24353

про розірвання кредитного договору та стягнення 493 042,00 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.

за участю представників сторін:

прокурора: Міняйло І.М.,

позивача: Сенів А.М.

позивача: Добровольська А.О.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

27.10.2021 р. Керівник Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради та Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" Вінницької обласної ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Комунального підприємства "Ободівка Комун Сервіс" про розірвання кредитного договору та стягнення 493042 грн.

Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 527 від 08.11.2018 р., в зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1063/21) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 01.11.2021 р. відкрито провадження у справі № 902/1063/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 24.11.2021 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився прокурор та представники позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 01.11.2021 р.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу яку занесено до протокол судового засідання.

Ухвалою суду від 24.11.2021 р. повідомлено учасників справи про судове засідання по суті на 13.12.2021 р.

На визначену дату судом з`явились прокурор, представники позивачів.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 24.11.2021 р.

Водночас, відповідачу ухвала суду від 24.11.2021 р. вручена останньому 03.12.2021 р., що підтверджується витягом з сервісу відстежень підприємства "Укрпошта".

Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представника відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що відповідач звернувся до позивача Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" з листом-клопотанням про надання кредиту в сумі 400 000,00 грн на покращення роботи ДЮСШ на відновлення споруд в КЗ ДЮФЗОВ «Подільська казка», с. Ободівка, Тростнецького району, Вінницької області.

08.11.2018 р. між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (Фонд) та Комунальним підприємством "Ободівка Комун Сервіс" (Позичальник) укладено Договір № 527.

Відповідно п. 1.1 Договору Фонд згідно умов кредитного договору зобов`язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Фонду кредит в сумі 400 000,00 грн, яка підлягає поверненню 05.05.2020 р.

За користування кредитними коштами Позичальник сплачує Фонду 6-ть відсотків річних згідно з Правилами та Методикою (п. 2.1 Договору).

Кредит надається шляхом перерахування всієї суми кредиту відповідно до цільового призначення на банківський рахунок, вказаний Позичальником у кредитному договорі. Фонд має право призупинити чи відмовитись від надання кредиту у разі, якщо вказані у заяві відомості дають підстави сумніватися, що кредитні кошти будуть використані Позичальником не за цільовим призначенням (п. 2.2 Договору).

Відповідно п.п. 3.2.1, 3.2.3, 3.2.4 Договору Фонд зобов`язується надати кредит на суму, яку визначено в п.1.1. цього договору. Нараховувати відсотки за користування кредитом. Приймати дострокове виконання Позичальником своїх зобов`язань.

За прострочення терміну повернення кредиту, згідно графіку повернення кредиту, Позичальник сплачує Фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, яка нараховується від не внесеної в строк суми кредиту (п. 4.2 Договору).

За змістом п. 5.1 договір набуває законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до остаточного повернення наданого Фондом кредиту, сплати відсотків за користування ним та інших, обумовлених договором платежів.

Графіком, що зазначений у п. 2 кредитного договору, сторонами було узгоджено строки та розмір сплати кредитних коштів та відсотків, кінцевою датою сплати яких визначено 05.05.2022 р., а сума, що підлягає поверненню становить 435 990 грн, з яких: 400 000 грн. - сума кредиту та 35 990 грн - 6 відсотків річних за користування кредитом. Згідно графіку позичальник зобов`язаний повернути першу частину кредиту до 05.07.2019 в сумі 13 403 грн, другу частину до 05.08.2019 р. - у розмірі 13 410 грн, третю частину до 05.09.2019 р. в розмірі - 13 352 грн., четверту частину до 05.10.2019 р. в розмірі - 13113 грн, п`яту частину до 05.11.2019 р. в розмірі - 13 235 грн, шосту частину до 05.12.2019 р. в розмірі - 13 121 грн, сьому частину до 05.01.2020 р. в розмірі - 13119 грн, восьму частину до 05.02.2020 р. в розмірі - 13 008 грн, дев`яту частину до 05.03.2020 р. в розмірі - 13 002 грн, десяту частину до 05.04.2020 р. в розмірі - 12 944 грн, одинадцяту частину до 05.05.2020 р. в розмірі - 12 839 грн , дванадцяту частину до 05.06.2020 р. в розмірі - 12 828 грн, тринадцяту частину до 05.07.2020 в розмірі - 12 726 грн, чотирнадцяту частину до 05.08.2020 р. в розмірі - 12 711 грн., п`ятнадцяту частину до 05.09.2020 р. в розмірі - 12 653 грн, шістнадцяту частину до 05.10.2020 р. в розмірі - 12 тис. 520 грн., сімнадцяту частину до 05.11.2020 р. в розмірі - 12 536 грн, вісімнадцяту частину до 05.12.2020 р. в розмірі - 12 444 грн., дев`ятнадцяту частину до 05.01.2021 р. в розмірі - 12 420 грн, двадцяту частину до 05.02.2021 р. в розмірі - 12 332 грн, двадцять першу частину до 05.03.2021 р. в розмірі - 12 303 грн, двадцять другу частину до 05.04.2021 р. в розмірі - 12 245 грн, двадцять третю частину до 05.05.2021 р. в розмірі - 12 163 грн, двадцять четверту частину до 05.06.2021 р. в розмірі - 12 129 грн, двадцять п`яту частину до 05.07.2021р. в розмірі - 12 050 грн., двадцять шосту частину до 05.08.2021 р. в розмірі - 12 012 грн, двадцять сьому частину до 05.09.2021 р. в розмірі - 11 954 грн, двадцять восьму частину до 05.10.2021 р. в розмірі - 11 851 грн, двадцять дев`яту частину до 05.11.2021 р. в розмірі - 11 тис. 837 грн., тридцяту частину до 05.12.2021 р. в розмірі - 11 768 грн, тридцять першу частину до 05.01.2022 р. в розмірі - 11 721 грн, тридцять другу частину до 05.02.2022 р. в розмірі - 11 655 грн., тридцять третю частину до 05.03.2022 р. в розмірі - 11 604 грн, тридцять четверту частину до 05.04.2022 в розмірі - 11 546 грн., тридцять п`яту частину до 05.05.2022 р. в розмірі 11 436 грн.

За твердженнями позивача, взяті на себе зобов`язання за умовами укладеного кредитного Договору ним виконано в повному обсязі, надано кредит на загальну суму 400 000,00 грн.

В підтвердження чого до матеріалів справи є платіжне доручення № 28 від 14.11.2018 р. на суму 400 000,00 грн.

В свою чергу, згідно умов кредитного Договору відповідач зобов`язувався повернути кредит, згідно з Графіком повернення кредитних коштів шляхом внесення платежів частинами або однією сумою до 05.05.2022 р.

Відповідачем здійснено частково погашення за кредитним договором на суму 1 000,00 грн, що відображено у виписках по особовому рахунку.

Як зазначає позивач у відповідача виникла прострочена заборгованість.

05.08.2021 р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 01/656 з вимогою погашення заборгованості та штрафних санкцій за кредитним договором.

Однак відповіді на претензію надано не було, заборгованість за кредитним договором погашена не була.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли відносини, що підпадають під регулювання наступних статей чинного законодавства.

Згідно із п. 3 ч.1ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем кредитного договору та вищевказані приписи чинного законодавства.

Згідно зі ст. 188 ГПК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Судом встановлено, що позивач не надсилав відповідачу пропозицію розірвати кредитний договір.

Разом з тим, недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такий же висновок викладений у постанові Верховного Суду України №3-74гс1 від 19.09.2011.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як слідує з умов спірного кредитного договору КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" надані кредитні кошти Позичальнику, а останній, в свою чергу, зобов`язався повернути ці кошти та сплати проценти за користування кредитними коштами.

Тобто, укладаючи з відповідачем кредитний договір позивач розраховував на своєчасне повернення наданих коштів отримання плати, у вигляді процентів, за користування наданими коштами. Проте, у зв`язку із порушенням відповідачем строків сплати боргу та процентів, позивач позбавляється того, на що розраховував укладаючи спірний договір.

Дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання кредитного договору

Відповідно до умов укладеного кредитного договору № 527 між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" та Комунальним підприємством «Ободівка комун сервіс» та ч. 2, 3 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Тобто, розірвання договору припиняє дію на майбутнє і не скасовує факту укладення та дії договору до моменту його розірвання.

Таким чином, при розірванні кредитного договору, у зв`язку з істотним порушенням Позичальником його умов, з урахуванням норм чинного законодавства, Позичальник зобов`язаний повернути банку суму кредиту у повному обсязі та сплатити відсотки за фактичний термін користування кредитом та пеню.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останнім подано даний позов до суду, позаяк матеріалами справи підтверджено факт надання КО"Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" кредиту відповідачу та відсутність повного та своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів зі сторони останнього у відповідності до умов договору та заявленої вимоги про дострокове повернення кредиту.

При цьому виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про правомірність та підставність заявлення позивачем вимоги про розірвання кредитного договору та повернення кредиту з огляду на несплату відповідачем платежів за кредитним договором у строки встановлені останнім згідно Графіку повернення кредитних коштів.

Відповідно до ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У ст.633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У ч.1 ст. 1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач (Позичальник) отримував від позивача кредитні кошти в сумі 400 000,00 грн.

Згідно умов кредитного договору відповідач зобов`язувався повернути кредит, згідно з Графіком повернення кредитних коштів шляхом внесення платежів частинами або однією сумою до 05.05.2022 р. (п. 1.1. договору).

Відповідачем здійснено частково погашення за кредитним договором на суму 1 000,00 грн, що відображено у виписках по особовому рахунку.

Не проведення розрахунків за Кредитним договором Позичальником (відповідачем) спонукало позивача Керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" та Вінницької обласної ради звернутись з відповідним позовом до суду.

Відповідно до Статуту комунальна організація «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву» є органом, уповноваженим державою здійснювати претензійно-позовну роботу щодо повернення наданих кредитів. Однак, Вінницькою обласною радою та Фондом не вжито відповідних заходів щодо звернення до суду з позовом про стягнення вказаних коштів.

Згідно листа комунальної організації «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву» за № 01/735 від 10.09.2021, комунальне підприємство «Ободівка Комун Сервіс» своєчасно не повертає кредитні кошти, чим порушує умови договору, створює заборгованість перед бюджетом, тому комунальна організація «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву» просить Гайсинську окружну прокуратуру вжити заходів представницького характеру з метою стягнення боргу.

Вінницькою обласною радою листом за №207-08-1831 від 24.09.2021 р. повідомлено про відсутність підстав для представництва інтересів Фонду в суді.

Суд зазначає, що беручи до уваги те, що заходи реагування за кредитним договором № 527 від 08.11.2018 р. Комунальною організацією «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву» та Вінницькою обласною радою у судовому порядку не вживались, наявні правові підстави для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості відповідачем та будь-якого реагування з їх сторони на надіслану позивачем претензію стосовно негайного погашення кредитної заборгованості.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 320 040, 00 грн - сума основного боргу правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє їх в повному обсязі.

Також, судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 33 383 грн - 6 відсотків річних за користування кредитом, 15 140,00 грн - пені, розрахунок якої проведено в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка нараховується від суми несвоєчасно здійсненого платежу з урахуванням з п. 5.2 кредитного договору, 31 095,00 грн - інфляційні витрати, 11 817,00 грн - штрафні санкції 3%, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що вимоги позивача про застосування заходів відповідальності ґрунтуються на погоджених сторонами положеннях договору (Розділом 4 Договору)

Слід зазначити, що у відповідності до ч. 3ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За користування кредитними коштами Позичальник сплачує Фонду відсотки в розмірі 6 % (п.2.1. договору).

Кредит надається шляхом перерахування всієї Суми Кредиту відповідно до цільового призначен на банківські рахунки вказані Позичальником у кредитному договорі. Фонд має право призупинити відмовитись від надання кредиту у разі, якщо вказані у заяві відомості, дають підстави сумніватися, і кредитні кошти будуть використані Позичальником не за цільовим призначенням.

Заборгованість Позичальником за цим Кредитним договором складається з суми кредиту та відсотків користування кредитом.

Заборгованість підлягає сплаті Позичальником шляхом здійснення платежу, який відповідає Графі повернення кредитних коштів.

Платіж зазначений в Графіку повернення кредитних коштів, який є Додатком № 1 до цього Кредитне договору є його невід`ємною частиною. Даний платіж включає в себе відповідну частину суми кредиту відсотки за користування кредитом, що підлягають поверненню Позичальником у відповідному Платіжному періоді. Нарахування відсотків за користування кредитом починається з дня наступного за днем надай кредиту відповідно до умов цього Договору по день повного повернення кредиту.

Повернення боргу здійснюється в такій послідовності: пеня (якщо таке має місце); 6% за користування кредитом; частина кредиту; інфляція (якщо таке має місце) буде нараховуватися у разі прострочення внесення платежів згідно графіку погашення кредитних коштів.

Таким чином, позивачем правомірно пред`явлено до стягнення 6% річних та пені з урахуванням положень укладеного договору.

Наданий позивачем розрахунок нарахування та обчислення пені відповідає приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, Сторонами у тексті кредитного договору чітко та однозначно погоджено термін кредитування: з 05.07.2019 р. по 05.05.2022 р.

Велика Палата Верховного Суду відійшла від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02.12.2015 р. у справі №6-249цс15, в якому суд вказував, що проценти за кредитом і пеня за процентами підлягають стягненню з відповідача у межах позовної давності, обчисленої за 3 роки (для процентів) й рік (для пені) до дня звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Також Велика Палата ВС наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов`язання. Таким чином, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов`язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У постанові від 04.02.2020 р. у справі №912/1120/16 Велика Палата ВС також зазначила, що регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Зазначені правові висновки були враховані у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 р. у справі №383/869/14, від 10.02.2021 р. у справі №331/3410/16-ц, від 30.06.2020 р. у справі №717/1223/17-ц.

Таким чином, вимоги позову в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами підлягає задоволенню.

Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт" 9.1.5" калькулятора обрахунку 6% річних та пені судом встановлено, що він виконаний позивачем арифметично вірно.

Водночас, відповідно до п.15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п.8 Розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Закон № 691-ІХ набрав чинності 04.07.2020 р.

У силу норм ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19", на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020.

Відповідно до ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 квітня 2021 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020, № 63, ст. 2029).

Відтак, починаючи з 12.03.2020 р. позичальники звільняються від відповідальності щодо сплати неустойки, штрафу, пені за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором у період дії карантину.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, адже заявлений позивачем період до стягнення з підпадає під дію карантину.

У наданому на вимогу розрахунку 6% річних позивачем обчислено їх розмір за період з 05.07.2019 р. по 05.10.2021 р. у розмірі 33 383,00 грн, яка підлягає задоволенню.

Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт" 9.1.5" калькулятора обрахунку інфляційних втрат та 3 % річних судом встановлено, що він виконаний позивачем арифметично вірно, тому позов в частині стягнення 31 095,00 грн - інфляційних витрат та 11 817,00 грн - 3% штрафних санкцій підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів). За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню судом частково, з урахуванням наведених вище мотивів щодо відмови у стягненні пені.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати укладений між Комунальною організацією «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву» (21009, м. Вінниця, вул. Замостянська/просп. Коцюбинського, 26/58, код юридичної особи 24893824) та Комунальним підприємством «Ободівка Комун Сервіс» (24353, Вінницька область, Тростянецький район, село Ободівка, вулиця Ватутіна, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 35387489) кредитний договір № 527 від 08.11.2018 р.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Ободівка Комун Сервіс» (24353, Вінницька область, Тростянецький район, село Ободівка, вулиця Ватутіна, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 35387489) на користь Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" Вінницької обласної ради (вул. Замостянська/проспект Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 24893824) 320 040,00 грн - сума основного боргу, 33 383 грн - 6 відсотків річних за користування кредитом, 31 095,00 грн - інфляційних витрат, 11 817,00 грн. - штрафних санкцій 3%.

4. Достроково, повернути кошти раніше отриманого кредиту з комунального підприємства «Ободівка Комун Сервіс» (24353, Вінницька область, Тростянецький район, село Ободівка, вулиця Ватутіна, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 35387489) в розмірі 81 567,00 грн, з яких: 79 960,00 грн - сума основного боргу, 1 607,00 грн - 6 відсотків річних за користування кредитом.

5. Стягнути з Комунального підприємства «Ободівка Комун Сервіс» (24353, Вінницька область, Тростянецький район, село Ободівка, вулиця Ватутіна, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 35387489) сплачений судовий збір у сумі 9 665,63 грн та перерахувати його на рахунок Вінницької обласної прокуратури UA568201720343110002000003988.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. В решті позову відмовити.

8. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

9. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

10. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси bl@vinrada.gov.ua, fondsid@gmail.com.

Повне рішення складено 22 грудня 2021 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3, 4 - прокурору,позивачам (вул. Волонтерів, 15 а, м. Гайсин, Гайсинський р-н., Вінницька обл., 23700) (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21100) (вул. Замостянська/проспект Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009)

5 - відповідачу (вул. Ватутіна, буд. 8, с. Ободівка, Гайсинського району, Вінницької області, 24353