Ухвала суду № 10210223, 24.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2176/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" червня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Бистрик Г.М.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державного підприємства «Український науково - дослідний інститут звязку»на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Український науково - дослідний інститут звязку»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2009 року Державне підприємство «Український науково - дослідний інститут звязку»»звернулось до суду з позовом, у якому, посилаючись на порушення відповідачем положень Господарського кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001772307/0 від 08.05.2008 року та № 0001152307/1 від 08.05.2008 року, зобовязати відповідача розстрочити погашення заборгованості.

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2009 року адміністративний позов в частині позовних вимог про зобовязання відповідача розстрочити погашення заборгованості залишена без розгляду.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2009 року у задоволенні позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0001772307/0 від 08.05.2008 року та № 0001152307/1 від 08.05.2008 року відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати вказану постанову і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, проведеної за період з 01.04.06р. по 30.09.07р., складено акт перевірки від 18.03.09р. №3789/23-07-01181529, на підставі якого ДПІ у Солом'янському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.08р. №0001152307/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 490 181,00 грн., в тому числі: 326787,00грн. за основним платежем та 163394,00грн. штрафних (фінансових ) санкцій.

Рішенням ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги №8617/10/25-010 від 06.05.08р. вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін та донараховано суму ПДВ в розмірі 10 000, 00 грн. за основним платежем та 5000,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, в зв'язку з чим прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0001772307/0 від 08.05.07р. та №0001152307/1 від 08.05.2008р.

Підставою для визначення податкових зобов'язань з ПДВ згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені перевіркою порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст.3 та пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягали в неведенні позивачем за період з 01.01.07 по 30.09.07р. обліку операцій з поставки послуг нерезидентам, які підлягають оподаткуванню ПДВ, у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних, у книзі обліку товарів (робіт, послуг) на суму 1303159грн. та не відображенні у деклараціях з ПДВ. податку в сумі 217 143 грн. Окрім того, перевіркою встановлено, що зведені результата обліку операцій з поставки та придбання товарів (робіт, послуг) не відповідають даним, відображеним в деклараціях з ПДВ, в результаті чого встановлено заниження ПДВ за період з 01.04.06р. по 30.09.07р. на суму 109 644 грн.

При співставленні зведених результатів податкових зобов'язань в реєстрі виданих податкових їм ні ним і з даними податкових зобов'язань задекларованими підприємством в червні 2007 року перевіряючими невірно було визначено відхилення між вказаними показниками, що призвело до заниження на 10 000 грн. донарахованої суми податку на додану вартість.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на приписи ч.3 ст. 72 КАС України, відповідно до якої обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З огляду на те, що позивач не заперечував проти факту наявності порушень вимог податкового законодавства, викладених в акті перевірки, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про законність винесених податковим органом податкових повідомлень-рішень № 0001772307/0 від 08.05.07р. та №0001152307/1 від 08.05.2008р.

Також судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про те, що положення ст. 250 ГК України не застосовуються до спірних правовідносин з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Так, у статті 1 цього Закону податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України; штрафна санкція (штраф) як плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 вищезазначеного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, штрафні санкції є податковим зобов'язанням і строки давності їх застосування для нарахування податкових зобов'язань, визначаються виключно положеннями ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судова колегія вважає необґрунтованими і такими, що не ґрунтуються на вимогах процесуального законодавства вимоги позивача, викладені в апеляційній скарзі про проведення повторної перевірки позивача.

Відповідно до ч.3 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Враховуючи те, що вимоги позивача про проведення повторної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства не заявлялись позивачем при вирішенні даної справи в суді першої інстанції і судом першої інстанції не вирішувались при прийнятті рішення в даній адміністративній справі, такі вимоги не можуть бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що окружний адміністративний суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Український науково - дослідний інститут звязку»- залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2009 року - залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлено 29 червня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді:

< Текст >