Ухвала суду № 102101422, 16.12.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/17177/21

Провадження № 1-кп/643/1342/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2021 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Харченко А.М.

за участю секретаря – Шестакової К.С.

прокурора – Гусєвої Т.А.

захисників – адвокатів Ніконова М.М., Коросташевського П.М., Звєряки О.С., Назаренко І.С.

представника Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради –

Макарійчук А.В.

законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 – ОСОБА_2

обвинувачених – ОСОБА_3 , ОСОБА_4

неповнолітнього обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021221170001305 від 12.06.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Московського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України.

Ухвалою суду від 05.10.2021 по зазначеному кримінальному провадженню призначене підготовче судове засідання.

Стосовно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітнього ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 15.11.2021 запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітньому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» продовжено на шістдесят днів, тобто до 13 січня 2022 року включно, без визначення застави.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився. Згідно з повідомленням від 08.11.2021 Військової частини 3018 Національної гвардії України, ОСОБА_5 перебуває на строковій військовій службі з 13.10.2021 по теперішній час.

Прокурор вважала неможливим провести підготовче судове засідання за відсутністю обвинуваченого ОСОБА_5 .

Від інших учасників судового розгляду заперечень не надійшло.

Крім того, прокурор заявила клопотання про продовження (застосування) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , посилаючись на те, що на теперішній час ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 121, ч.2 ст. 296 КК України. На сьогоднішній день виникла необхідність продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що зміна підозрюваному запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід може перешкодити кримінальному провадженню. Відповідно до положень ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов`язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України. Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, в якій його переслідують та міжнародними контактами. Під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що з високим ступенем ймовірності підозрюваний ОСОБА_3 може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема: існує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 дій, передбачених п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, останній буде переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання. Крім того, підозрюваний не одружений, офіційно не працює, та в нього відсутні стабільні соціальні зв`язки, які утримують останнього від спроби втечі. Існує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 дій, передбачених п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого підозрюваного. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні насильницьких кримінальних правопорушень, перебуваючи на волі, він може шляхом погроз, вмовлянь незаконно вплинути на потерпілих, свідків, інших підозрюваних з метою зміни їх показів. Тому просила продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 на 60 днів та не визначати йому розмір застави. Крім того, заявила клопотання про продовження (застосування) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на те, що на теперішній час ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 121, ч.2 ст. 296 КК України. На сьогоднішній день виникла необхідність продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що зміна підозрюваному запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід може перешкодити кримінальному провадженню. Відповідно до положень ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов`язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України. Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, в якій його переслідують та міжнародними контактами. Під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що з високим ступенем ймовірності підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема: існує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, останній буде переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання. Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність тримання під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Крім того, підозрюваний не одружений, офіційно не працює, та в нього відсутні стабільні соціальні зв`язки, які утримують останнього від спроби втечі. Існує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 дій, передбачених п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого підозрюваного. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні насильницьких кримінальних правопорушень, перебуваючи на волі, він може шляхом погроз, вмовлянь незаконно вплинути на потерпілих, свідків, інших підозрюваних з метою зміни їх показів. Тому просила продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів та не визначати йому розмір застави. Крім того, заявила клопотання про продовження (застосування) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 , посилаючись на те, що на теперішній час неповнолітній ОСОБА_1 обгрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 121, ч.2 ст. 296 КК України. На сьогоднішній день виникла необхідність продовжити строк тримання під вартою неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що зміна підозрюваному запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід може перешкодити кримінальному провадженню. Відповідно до положень ст.ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов`язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України. Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, в якій його переслідують та міжнародними контактами. Під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що з високим ступенем ймовірності підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема: існує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 дій, передбачених п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, останній буде переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання. Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність тримання під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Крім того, підозрюваний не одружений, офіційно не працює, та в нього відсутні стабільні соціальні зв`язки, які утримують останнього від спроби втечі. Існує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 дій, передбачених п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого підозрюваного. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні насильницьких кримінальних правопорушень, перебуваючи на волі, він може шляхом погроз, вмовлянь незаконно вплинути на потерпілих, свідків, інших підозрюваних з метою зміни їх показів. Тому просила продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів та не визначати йому розмір застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокат Ніконов М.М. заперечував проти клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки прокурором не надано жодних доказів на його обґрунтування, підстави, зазначені у клопотання побудовані лише на припущеннях. Вважав, що прокурором порушена процедура продовження запобіжного заходу та порушено право на захист, оскільки обвинуваченим не вручені копії клопотання про продовження запобіжного заходу. Все зазначене є підставами для відмови у задоволенні клопотання прокурора. Поведінка обвинувачених свідчить, що вони і на досудовому слідстві не уникали викликів слідчого. Його клієнт сам з`явився на виклик слідчого, дав покази, пішов додому, тільки у другий раз його заарештували. ОСОБА_3 більше півроку перебуває під вартою. У задоволенні клопотання прокурора просив відмовити.

Захисник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Звєряка О.С. заперечував проти клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки обставини існування ризиків прокурором не підтверджені, а припущені. ОСОБА_1 на підставі ст. 208 КПК України не затримувався. Свідків та потерпілих не було. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат Коросташевський П.М. заперечував проти клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , підтримав думку адвоката Звєряки О.С., оскільки ризики необґрунтовані. Його підзахисний тривалий час перебуває під вартою, має постійне місце мешкання, підстав, що він може ухилятися від суду, не має, він внутрішньо перемішена особа. Просив змінити на будь-який запобіжний захід, непов`язаний з триманням під вартою.

Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просила відмовити в клопотанні прокурора.

Представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Макарійчук А.В. покладалася на розсуд суду.

Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітній ОСОБА_1 підтримали позицію захисників.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вбачається з структури розділу ІV КПК України, судове провадження у першій інстанції в якості однієї із стадій включає підготовче провадження.

Таким чином, застосування запобіжних заходів під час підготовчого провадження, в тому числі вирішення питання щодо продовження тримання обвинуваченого під вартою на стадії підготовчого провадження, здійснюється згідно з положеннями розділу ІІ КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши доводи клопотань та матеріали справи, враховуючи конкретні обставини справи та особи обвинувачених вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітньому ОСОБА_1 на стадії судового провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки останні обвинувачуються у вчиненні тяжкого та нетяжкого злочинів (ст. 12 КК України).

З метою уникнення спроби обвинувачених переховуватися від суду, можливості незаконного впливу на свідків, які не допитані судом, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку, що стосовно обвинувачених необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, доказів не надано, тому клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – адвоката Коросташевського П.М. про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук. Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011,«Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86,12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину, через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 р).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи – тримання під вартою, що завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухилення від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 197, 205, 314, 315, 331, 376 ч.2 КПК України, суд –

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – адвоката Коросташевського Павла Михайловича про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов`язаний із триманням під вартою, – відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Харкова, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, тобто до 14 лютого 2022 року включно, без визначення розміру застави.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м. Красний Луч, Луганської області, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, тобто до 14 лютого 2022 року включно, без визначення розміру застави.

Продовжити неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Харкова, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, тобто до 14 лютого 2022 року включно, без визначення розміру застави.

Для виклику обвинуваченого ОСОБА_5 підготовче судове засідання відкласти на 15.00 год. 27 січня 2022 року.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.

Повну ухвалу суду оголошено о 15.00 год. 20 грудня 2021 р.

Cуддя Харченко А.М.