Рішення № 102101398, 21.12.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5902/21

Провадження № 2/629/1591/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Цендри Н.В., за участю секретаря Капустян М.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява обґрунтована тим, що 27.06.2006 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. Відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. В свою чергу відповідач не виконав свої зобов`язання за договором та допустив заборгованість перед позивачем. 14.11.2014 року АТ КБ «Приват Банк» звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. 26.04.2012 року рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області позовні вимоги АТ КБ «Приват Банк» задоволено та стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 22930,17 грн. Винесення рішення суду не припиняє договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. Прострочена сума заборгованості за тілом кредиту становить 12293,09 грн. Оскільки з відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором за період з дати укладення кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.04.2012 року, тобто за період з 27.06.2006 року по 30.09.2014 року, то за період після подання позовної заяви від 14.11.2014 року, з 15.11.2014 року по 28.09.2021 року відповідач має заборгованість у розмірі 20334,03 грн., яка складається з: 17799,97 грн.- індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 2534,06 грн. – 3% річних від простроченої суми. Тому, представник позивача був змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права і просить суд стягнути з відповідача заборгованість та понесені судові витрати.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02.11.2021 року, було відкрито провадження, позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, наполягав на задоволенні позовних вимог. Не заперечував з приводу ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляд справи повідомлена належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Лозівського міськрайонного суду Харківської області. Причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.

Згідно до положення ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надала, також не подала відзив на позовну заяву та позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи тому у відповідності з вимогами ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності було встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 27.06.2006 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, згідно якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с.40-41)

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.12.2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Рішення набрало законної сили 05.02.2015 року. (а.с.11-12)

З розрахунку основної суми заборгованості за договором, вбачається, що з 15.11.2014 року по 28.09.2021 року загальна сума заборгованості відповідача за договором складає 12293,09 грн.; індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання складає 17799,97 грн.; 3% річних від простроченої суми складає 2534,06 грн. (а.с.13-16)

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12 (провадження N 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі N 310/11534/13-ц (провадження N 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі N 202/4494/16-ц (провадження N 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала. У зв`язку із цим банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Судовим рішенням від 26.04.2012 року про стягнення заборгованості за кредитним договором стягнуто заборгованість з відповідача, тим самим підтверджено наявність грошового зобов`язання позичальника перед банком та його порушення.

Правовий аналіз положень статей 526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).

За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2012 році зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором б/н від 27.06.2006 року не припинилося та триває до повного виконання грошового зобов`язання і кредитор має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення до моменту звернення до суду з цим позовом, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2270 грн.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 77, 8 , 141, 264,265, 273, 280-289, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 549, 599, 610, 611, 625 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 20334,03 грн., за кредитним договором б/н від 27.06.2006 року.

Стягнути в з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмір 2270 грн.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_1 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 19.01.2001 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія ЦЕНДРА