Ухвала суду № 102101130, 22.12.2021, Зміївський районний суд Харківської області

621/2642/21

1-кп/621/235/21

У Х В А Л А

22 грудня 2021 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

за участі: секретаря судового засідання - Горобець Н. М.,

прокурора - Гетьмана С. А.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

представника потерпілої - Майбороди С. С.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

захисника - Горобця Р. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12021220000000833 за обвинуваченням: ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у сел. Комсомольське Зміївського району Харківської області, є громадянином України, має вищу освіту, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 3 статті 286-1 Кримінального кодексу України,

у с т а н о в и в :

Згідно обвинувального акта від 31.08.2021 ОСОБА_2 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого за наступних обставин:

07.06.2021 близько о 01:30 ОСОБА_2 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, тобто з порушенням вимоги пункту 2.9 а), згідно з якою: "Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під виливом наркотичних чи токсичних речовин", керуючи технічно-справним автомобілем "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , рухаючись по автодорозі "Харків-Зміїв-Балаклія" зі сторони с. Задонецького Зміївського району в напрямку м. Зміїв, з невстановленою швидкістю, проїжджаючи в районі 31 км +800 м та в`їхавши в м. Зміїв, діючи необережно, не переконавшись у безпеці своїх дій, обрав небезпечну швидкість руху та прийоми керування автомобілем, при яких допустив втрату контролю над керуванням, чим грубо порушив вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: "Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним", та допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини на праве по ходу свого руху узбіччя, де в подальшому відбулось перекидання на дах вказаного транспортного засобу.

Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля "Сhevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , який на момент ДТП перебував на передньому пасажирському сидінні, від отриманих тілесних ушкоджень помер в кареті швидкої медичної допомоги в ході транспортування до медичного закладу. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 10-12/1874-Дм/21 від 19.07.2021, причиною смерті потерпілого ОСОБА_4 стала сукупна травма тіла, яка супроводжувалась крововтратою, з послідуючою зупинкою серцевої діяльності, дихання і зупинка функцій центральної нервової системи.

Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-21/15343-ІТ від 21.07.2021 у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною подією.

Під час досудового розслідування слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова 08.06.2021 застосував у відношенні ОСОБА_2 запобіжний захід - тримання під вартою, а 04.08.2021 продовжив його строк дії. Під час судового провадження строк тримання під вартою був двічі продовжений Зміївським районним судом Харківської області і наразі встановлений до 27.12.2021, без визначення розміру застави.

Під час судового засідання 22.12.2021 виникли підстави для відкладення судового засідання, обумовлені не забезпеченням стороною обвинувачення можливості допитати в суді свідків обвинувачення.

У зв`язку з цим неможливо закінчити судовий розгляд в межах продовженого строку тримання під вартою.

Прокурор Гетьман С. А. звернувся з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 . На обґрунтування клопотання зазначив, що продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу. На думку прокурора, обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною 3 статті 286-1 Кримінального кодексу України, дає підстави вважати, що ОСОБА_2 може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності. Також, посилаючись на обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення у нетверезому стані, вважав наявним ризик вчинення іншого злочину. Крім того, на думку прокурора, обвинувачений перебуваючи не в межах слідчого ізолятору може незаконно впливати на потерпілу та свідків. Вважав, що викладені ним обставини свідчать про неможливість застосування іншого запобіжного заходу.

Потерпіла ОСОБА_1 , представник потерпілої Майборода С. С. підтримали клопотання прокурора.

Захисник Горобець Р. М. проти клопотання заперечував мотивуючи відсутністю доказів існування ризиків, які б були підставою для продовження дії запобіжного заходу тримання під вартою. Просив взяти до уваги повідомлені ним письмово підстави для визнання недопустимими тих доказів, що вже досліджені судом. Крім того, просив взяти до уваги, що в умовах слідчого ізолятора обвинувачений обмежений у можливостях отримання належної медичної допомоги, а стан його здоров`я почав погіршуватися.

Просив відмовити у клопотанні прокурора та застосувати будь-який інший запобіжний захід. Зокрема, вказав що в умовах цілодобового домашнього арешту обвинувачений так само, як і в слідчому ізоляторі не матиме можливості чинити будь-який вплив на потерпілу чи свідків.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав доводи захисника, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора і застосувати інший запобіжний захід.

Вислухавши думки учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, суд дійшов наступного.

Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 3 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Враховуючи, що в межах строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 судове провадження не буде завершене, суду належить розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_2 слідчим суддею було враховано наявність ризиків переховування від суду, а також незаконного впливу на потерпілого, свідків.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим в інкримінованому йому злочині, вказує на наявність ризику переховування від суду.

Водночас, перебування обвинуваченого під вартою впродовж півроку саме по собі зменшило небезпеку зазначених ризиків, а нових підстав, які б вимагали подальшого тримання обвинуваченого під вартою прокурором у клопотанні не наведено.

Також, слід зазначити, що на час розгляду клопотання прокурора залишилося допитати лише двох свідків обвинувачення. Тобто, мінімізовано ризики протиправного впливу на свідків з боку обвинуваченого.

Таким чином, оскільки прокурором не наведено нових ризиків, існування яких є обов`язковим для продовження строку тримання під вартою, а ризики, що бралися до уваги під час застосування запобіжного заходу зі спливом часу суттєво зменшилися, відсутні підстави вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Оцінивши обставини, визначені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, але прокурор не довів обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, тому належить застосувати щодо обвинуваченого більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Стороною захисту висловлена позиція щодо можливості застосування у відношенні обвинуваченого іншого запобіжного заходу, зокрема і цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Обвинувачений ОСОБА_2 повідомив, що не має наміру переховуватися від суду, висловив згоду перебувати під цілодобовим домашнім арештом.

За таких обставин, для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України та забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків необхідним і достатнім є запобіжний захід - домашній арешт із забороною покидати місце проживання цілодобово.

Відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України на обвинуваченого ОСОБА_2 належить покласти обов`язок прибувати до Зміївського районного суду Харківської області за кожною вимогою, носити електронний засіб контролю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 181, 183, 193, 194, 196, 197, 331, 350 Кримінального процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Гетьмана С. А. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 .

2. Змінити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" на цілодобовий домашній арешт та негайно звільнити його з під варти в залі суду.

3. Заборонити обвинуваченому ОСОБА_2 цілодобово залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов`язки: прибувати до Зміївського районного суду Харківської області за кожною вимогою; носити електронний засіб контролю.

5. Ухвалу для виконання передати Відділу поліції №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області.

6. Строк дії ухвали - до 22 лютого 2022 року.

7. Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. В. Овдієнко