Рішення № 102099355, 16.11.2021, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2736/21

Провадження № 2/175/841/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(з а о ч н е)

16 листопада 2021 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бойка О.М.

при секретарі Кучеренка О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, –

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог позивачка зазначила, що вона є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 . Окрім позивачки у вказаному житловому будинку також зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 , яка не є членом сім`ї позивачки та фактично не проживає у будинку з 2011 року, жодних особистих речей відповідачки у будинку не має. Оскільки відповідачка, на протязі усього часу з 2011 року, у будинку не поживає, участі в утриманні будинку не приймає, при цьому залишається зареєстрованою у будинку позивачки, у зв`язку з цим, остання змушена сплачувати комунальні послуги за відповідачку, чим порушуються її права як власника житла.

Позивачка надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідачка про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подавала.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідачка, виходячи з положень ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважається належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 , належить на право приватної власності позивачці ОСОБА_1 , на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29.12.2004 року.

Відповідно до довідки №3263 від 30.06.2021 року, виданої виконкомом Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, у належному позивачці житловому будинку також зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 , але фактично не проживає з 2011 року, що також підтверджується письмовими заявами сусідів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Частиною першою статті 383 ЦК України тастаттею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Водночас, частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Отже, першочерговим в аналізі норм, щодо користування житлом власника членами сім`ї є факт постійного проживання з власником майном, що не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Так, позивачка вказує, що відповідачка не проживає у спірному будинку з 2011 року, не є членом її родини, не веде з нею спільного господарства, а також не приймає участі у витратах по утриманню житлового будинку, а тому створює їй перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження майном.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Отже, внаслідок реєстрації в будинку відповідачки, яка не проживають в ньому з 2011 року, позивачка позбавлена можливості розпоряджатися житловим будинком на власний розсуд, що є перешкодою у володінні та розпорядженні майном на власний розсуд, у зв`язку з чим позивачка за захистом своїх прав та інтересів вимушена була звернутися до суду з цим позовом.

З огляду на викладене, позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права володіння та користування належного їй на праві приватної власності будинку АДРЕСА_1 , шляхом визнання відповідачки такою, що втратила право користування житлом, є законними та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачкою при зверненні з позовом було сплачено судовий збір на загальну суму 908,00 гривень, який з урахуванням задоволення позовних вимог підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки.

Керуючись ст. ст. 317,319,391 ЦК України, ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 908 гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Бойко