Рішення № 102099180, 20.12.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6825/21

(2/199/3213/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого – судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання – Мажарі К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення частини виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, –

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2021 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 01 вересня 2020 року в м. Дніпро на вул. Калиновій біля буд.53 сталася ДТП за участю автомобіля «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача та автомобіля «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . За наслідками означеної події складено повідомлення про ДТП, в якому відповідач визнав себе винним у скоєнні ДТП, внаслідок якої пошкоджено автомобіль «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_2 . 25 листопада 2020 року ПрАТ «СК «Ван Клік», як страховиком відповідача, було виплачено ОСОБА_2 за його заявою та на підставі страхового акту страхове відшкодування в розмірі 22876,72 гривень. В подальшому в ході розслідування страхового випадку ПрАТ «СК «Ван Клік» було з`ясовано, що автомобіль «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_1 в момент ДТП використовувався як таксі, хоча в страховому полісі щодо такого авто зазначено, що авто не використовується як таксі. Остання обставина, про яку не відомо було страховику, впливає на розмір страхового платежу, який був визначений у меншому розмірі. За таких обставин відповідно до вимог законодавства відповідач має повернути страховику половину розмірі виплаченого страхового відшкодування в розмірі 11438,36 гривень. А оскільки правонаступником страховика у спірних правовідносинах є позивач, останній просив у даному позові стягнути зазначену суму на свою користь, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку визначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відповідач відзив до суду не подав. Представник позивача вкотре направив до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі з викладених у позові підстав.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України провести судове засідання та здійснити розгляд справи за відсутності сторін, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 01 вересня 2020 року о 13 годині 20 хвилин в м. Дніпро на вул. Калинова, 53 сталася ДТП за участю автомобіля «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача та автомобіля «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої останньому із вказаних авто завдано механічних пошкоджень. Відповідач свою вину у вчиненні вказаної ДТП визнав повністю. За фактом зазначеної події учасниками на місці складено повідомлення про ДТП. Викладені обставини підтверджуються копією зазначеного повідомлення та фотокартками, якими зафіксовано наслідки ДТП.

Відповідно до фотографій ДТП автомобіль «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача на кузові має чисельні маркування служби таксі (фірмові емблеми, надписи, телефон для замовлення тощо).

В тексті вищезгаданого повідомлення про ДТП вказується, що цивільно-правова відповідальність власника/водія автомобіля «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача застрахована на момент ДТП у ПрАТ «СК «Ван Клік», страховий поліс №159990503.

В той же час, відповідно до копії страхового полісу №159990503 забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_3 , який не використовується як таксі. Більш того, відповідно до загальнодоступних відомостей з централізованої бази даних МТСБУ (https://policy-web.mtsbu.ua/) станом на день вищевказаної ДТП поліс страхування, за яким би забезпеченим транспортним засобом був би саме автомобіль «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_1 , відсутній.

Однак 05 жовтня 2020 року водієм автомобіля «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 подано до ПрАТ «СК «Ван Клік», як страховику забезпеченого транспортного засобу «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_1 , заяву про виплату страхового відшкодування разом із пакетом документів.

26 жовтня 2020 року ПрАТ «СК «Ван Клік» склало страховий акт №0028409.09.20/1 та здійснило розрахунок страхового відшкодування (об`єкт страхування «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_3 , страховий поліс №159990503), на підставі яких 25 листопада 2020 року здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 22876,72 гривень. Викладені обставини підтверджуються копією страхового акту, розрахунку страхового відшкодування та платіжного доручення.

01 січня 2020 року між позивачем, як фактором, та ПрАТ «СК «Ван Клік», як клієнтом, укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №01.01.2020-ВК, відповідно до якого та складеного на його підставі акту прийому-передачі документів №12-04 від 26 листопада 2020 року позивач набув належних ПрАТ «СК «Ван Клік» прав вимоги за страховим випадком №0028409.09.20/1 на суму 11438,36 гривень (половина від суми виплаченого страхового відшкодування).

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 09 липня 2010 року №566 (далі – Розпорядження).

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Згідно ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

При цьому, нормою ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Положеннями ст.22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків належать і витрати, яких особа зазнала зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.979, 980 ЦК України передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За змістом ст.ст.1, 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.981 ЦК України договір обов`язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва – поліса.

Нормою до ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума – це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Пунктом 1 Розпорядження встановлено, що розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням (після 21 вересня 2019 року) за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 130000 гривень на одного потерпілого.

За змістом ст.ст.12, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим-юридичним особам страховик відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

За змістом норм ст.ст.28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» різновидом шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, є шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний, окрім іншого, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Нормою ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування та долучає до неї визначені законом документи.

Відповідно до ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими – прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Положеннями п.38-1.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених п.13.2 ст.13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Згідно Коригуючих коефіцієнтів та їх розмірів, затверджених Розпорядженням, розмір коригуючого коефіцієнту різниться в залежності від сфери використання транспортного засобу. Якщо легковий автомобіль (крім таксі) використовується фізичною особою, то розмір коригуючого коефіцієнту становить 1, а у випадку використання легкового автомобіля фізичною особою для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, то розмір коригуючого коефіцієнту становить від 1,1 – 1,4.

Згідно ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, наведене вище судом чинне на час виникнення та існування спірних правовідносин сторін цивільне законодавство визначає порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони – страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі (власнику іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника), однак з урахуванням зносу пошкодженого в ДТП транспортного засобу/замінюваних при відновлювальному ремонті його складових частин. За таких обставин, згідно положень закону покладення на застраховану винну у ДТП особу обов`язку відшкодувати потерпілому майнову шкоду можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру завданої майнової шкоди з урахуванням зносу пошкодженого майна. В останньому випадку на винну особу (страхувальника) може бути покладено обов`язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та розміром завданої шкоди. При цьому, в такому випадку розмір здійсненої страхової виплати (страхового відшкодування), розрахованого з урахуванням зносу, має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика (страхової суми) і може бути зменшений лише на розмір франшизи та/або розмір відповідного податку (ст.ст.29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Покладання ж обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Наведений вище правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року по справі №760/15471/15-ц, у постановах Верховного Суду 06 березня 2019 року по справі №369/11306/16-ц, від 13 березня 2019 року по справі №227/2552/17, від 13 березня 2019 року по справі №727/1881/16-ц, від 20 березня 2019 року по справі №522/438/18, від 20 березня 2019 року по справі №695/882/15-ц.

Разом з тим, норми ст.38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.1191 ЦК України встановлюють ще одну особливість деліктних правовідносин, за якими майнова шкода потерпілій особі завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Дана особливість полягає в можливості набуття страховиком винної в ДТП особи (страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу), який виплатив за таку винну особу страхове відшкодування потерпілій в ДТП особі, права подати регресний позов до цього страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, про стягнення 50% виплаченого страхового відшкодування. Умовою для набуття такого права регресу є здійснення страховиком страхового відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених п.13.2 ст.13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту).

Стосовно обставин спірних правовідносин, то в судовому засіданні в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження такі заявлені позивачем і необхідні та обов`язкові для встановлення фактичні обставини, як то: факт настання ДТП від 01 вересня 2020 року з вини відповідача, який керував транспортним засобом «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_1 ; завдання внаслідок вказаної вище ДТП потерпілому (власнику автомобіля – другого учасника ДТП) майнової шкоди; звернення потерпілого до правопопередника позивача – ПрАТ «СК «Ван Клік», як до страховика винної в ДТП особи, задля отримання страхового відшкодування, а також виплата такого страхового відшкодування ПрАТ «СК «Ван Клік» в наведеному в позові розмірі (22876,72 гривень). В той же час, при перевірці правомірності виплати ПрАТ «СК «Ван Клік» страхового відшкодування на користь потерпілої в ДТП особи, а саме факту страхування у ПрАТ «СК «Ван Клік» на момент ДТП цивільно-правової відповідальності відповідача, як водія автомобіля «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_1 , що входить до предмета доказування у справі, оскільки на цих твердженнях в першу чергу ґрунтуються позовні вимоги, судом з наданих стороною позивача документів, а також із загальнодоступних даних централізованої бази даних МТСБУ (https://policy-web.mtsbu.ua/) в порядку ст.81 ч.7 ЦПК України встановлено, що виплата страхового відшкодування була здійснена на підставі страхового полісу №159990503. На цей же поліс посилається і відповідач у повідомленні про ДТП. Разом з тим, згідно цього полісу (копія наявна в справі) забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_3 , який не є учасником ДТП від 01 вересня 202 року, оскільки відповідач керував автомобілем «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_1 . Будь-які докази, що це один і той самим автомобіль, в матеріалах справи відсутні. Більш того, відповідно до відомостей з централізованої бази даних МТСБУ інформація про чинний станом на момент ДТП від 01 вересня 2020 року страховий поліс на автомобіль з державним номерним знаком НОМЕР_1 , тобто яким керував відповідач і який начебто був застрахований у ПрАТ «СК «Ван Клік», взагалі відсутня. Таким чином наданими стороною позивача доказами не підтверджено наявність у ПрАТ «СК «Ван Клік» статусу страховика відповідача, як винної в ДТП особи, а тому не підтверджено і виникнення у ПрАТ «СК «Ван Клік» обов`язку зі сплати страхового відшкодування потерпілому в ДТП від 01 вересня 2020 року, а отже не підтверджено і набуття зазначеної страховою компанією права регресу до відповідача на підставі ст.38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Останнє, в свою чергу, не дозволяє стверджувати про набуття позивачем, як правонаступником (фактором) ПрАТ «СК «Ван Клік», права вимоги в порядку регресу до відповідача на підставі означеної норми закону.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на його недоведеність.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормою ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд приходить до висновку, що судові витрати, понесені позивачем в ході розгляду справи, відшкодуванню йому не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 22, 979-981, 999, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст.1, 3, 5, 9, 12, 17, 21, 22, 28, 29, 33, 35, 36, 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 09 липня 2010 року №566, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 223, 240, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (ЄДРПОУ 37686922; адреса місцезнаходження: 36019, м. Полтава, вул. Колективна, 10) до ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення частини виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко