Рішення № 102098621, 22.12.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6878/20

Провадження № 2/635/803/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Даниленко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, в якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 1500 кв.м, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 24 травня 1994 року Виконавчим комітетом Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області прийнято рішення за № 8/90 яким передано безкоштовно ОСОБА_2 в приватну власність земельну ділянку з фонду земель Русько-Тишківської сільської ради площею 1500 кв.м, по АДРЕСА_1 , під будівництво індивідуального житлового будинку. 10.06.1994р., згідно вищезазначеного рішення, представником госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро Харківського району здійснено відвід в натурі земельної ділянки загальною площею 1500 кв. м по АДРЕСА_1 у володіння ОСОБА_2 , про що складено відповідний акт. 27 січня 1995р. на підставі вищезазначеного рішення Русько-Тишківської сільської ради ОСОБА_2 було видано державний акт на право приватної власності на землю Серія ХР №25-95-14916, на дану земельну ділянку. Згідно листа Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.02.2020р. №П-85/0-0.23,001-135/150-20 в книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку Русько-Тишківської сільської ради обліковується запис про реєстрацію державного акту на право приватної власності на землю серії ХР №25-95-14916, зареєстрований за №60 від 27.01.1995р. Даний державний акт виготовлений на ім`я ОСОБА_2 і посвідчує право власності на земельну ділянку розташовану в АДРЕСА_1 на території Русько-Тишківської сільської ради, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку. Таким чином ОСОБА_2 , у відповідності до вищезазначених положень законодавства, набув права власності на цю земельну ділянку, але не зареєстрував своє право власності. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він був чоловіком позивача, вони перебували у зареєстрованому шлюбі. Таким чином позивач є спадкоємцем 1-ї черги за законом після ОСОБА_3 , інших спадкоємців не має, і до складу спадщини входить право на дану земельну ділянку. Позивач прийняла спадщину у відповідності до ч.З ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом зі спадкодавцем. 14.07.2020р. ОСОБА_4 державним нотаріусом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори винесено постанову №2229/02-32 Про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою нотаріусом позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_2 . Постанова мотивована тим, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві, але правовстановлюючі документі на спірну земельну ділянку нотаріусу не надано. Надати нотаріусу правовстановлювальний документ на земельну ділянку позивач не має можливості, оскільки її чоловік своє право власності на неї за життя не зареєстрував. Крім того, в примірнику державного акту на право приватної власності на землю, який було видано чоловіку, міститься виправлення у відомостях про площу земельної ділянки та номер за яким акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю. Коли та ким були зроблені дані виправлення не зазначено, тобто примірник державного акту є зіпсованим. За вказаних обставин, позивач змушена звернутися до суду.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27.10.2020 року позов залишено без руху.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21.12.2020 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено дату проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08.09.2021 клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

На підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 02.12.2021 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала суду заяву, в якій підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити, також просила розглянути справу без її участі.

Представник Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області в судове засідання не з`явився, подав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, питання щодо задоволення позвоних вимог залишити на розгляд суду.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Судом встановлено, що на підставі рішення Виконавчого комітету Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області від 24 травня 1994 року за № 8/90 передано безкоштовно ОСОБА_2 в приватну власність земельну ділянку з фонду земель Русько-Тишківської сільської ради площею 1500 кв.м, по АДРЕСА_1 , під будівництво індивідуального житлового будинку, що підтверджується вказаним рішенням.

Згідно вищезазначеного рішення 10.06.1994р., представником госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро Харківського району здійснено відвід в натурі земельної ділянки загальною площею 1500 кв.м по АДРЕСА_1 у володіння ОСОБА_2 , про що складено відповідний акт.

На підставі в рішення Русько-Тишківської сільської ради 24 травня 1994 року за № 8/90 ОСОБА_2 27 січня 1995р. було видано державний акт на право приватної власності на землю Серія ХР №25-95-14916, на дану земельну ділянку, що підтверджується примірником цього державного акту.

Згідно листа Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.02.2020р. №П-85/0-0.23,001-135/150-20 в книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку Русько-Тишківської сільської ради обліковується запис про реєстрацію державного акту на право приватної власності на землю серії ХР №25-95-14916, зареєстрований за №60 від 27.01.1995р. Даний державний акт виготовлений на ім`я ОСОБА_2 і посвідчує право власності на земельну ділянку розташовану в АДРЕСА_1 на території Русько-Тишківської сільської ради, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, що підтверджується вищезазначеним листом та копією витягу з книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Русько- Тишківської сільської ради народних депутатів.

Відповідно до ч. 1 ст.23 ЗК України 1990р., право власності або право постійного користування землею посвідчусться державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно ч.З ст.4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обоє ’язкової реєстрації.

Таким чином ОСОБА_2 , у відповідності до вищезазначених положень законодавства, набув права власності на цю земельну ділянку, але не зареєстрував своє право власності.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного территоріального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №10687.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 12.10.1989р. Октябрсько-Готнянською сільською радою Борисівського району Белгородської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб.

ОСОБА_1 є спадкоємцем 1-ї черги за законом після ОСОБА_3 ..

ОСОБА_1 прийняла спадщину у відповідності до ч.З ст. 1268 ЦК України оскільки постійно проживала разом зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_2 .

05.06.2018р. у Одинадцятій харківській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа після спадкодавця ОСОБА_2 , номер у спадковому реєстрі 62522892.

Відповідно до постанови №2229/02-32 від 14.07.2020р. винесену державним нотаріусом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Гапоновим Є.Ю. ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_2 , оскільки видача свідоцтва про право на спадщину на майно яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві, але правовстановлюючі документі на спірну земельну ділянку нотаріусу не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Часом відкриття спадщини за ч. 2 ст. 1220 ЦК України є день смерті особи.

Факт проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини підтверджується паспортом ОСОБА_1 , в якому зазначено що її місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , а також вищезазначеною постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зазначено що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 , 1949 року народження, на день смерті постійно проживав за місцем реєстрації у АДРЕСА_2 .

Надати нотаріусу право встановлювальний документ на земельну ділянку ОСОБА_1 не має можливості, оскільки її чоловік ОСОБА_2 своє право власності на неї за життя не зареєстрував. Крім того в примірнику державного акту на право приватної власності на землю, який було видано чоловіку, міститься виправлення у відомостях про площу земельної ділянки та номер за яким акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю. Коли та ким були зроблені дані виправлення не зазначено, тобто примірник державного акту є зіпсованим.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 13.03.92 року №2201-XIІ «Про форми державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею» не передбачається можливість внесення змін чи виправлень до державного акта на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.4 Інструкції про заповнення бланків на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №325 від22.06.2009р., виправлення орфографічних або технічних помилок у бланку та державному акті не допускається. У разі виявлення у виданому державному акті орфографічних або технічних помилок землевласником (землекористувачем) такий землевласник (землекористувач) звертається до відповідного територіального органу Держкомзему із заявою (клопотанням) про видачу нового державного акта.

Даний наказ втратив чинність 15.10.2013р. Окремого порядку отримання нового державного акту на право власності на земельну ділянку діючим законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції чинній станом на 1993р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Декретом Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 № 15-92 передбачено наступне: сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України; установити, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює; право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю. Пунктом 6 вищевказаного Декрету зупинено дію частини 2 статті 17 і статті 23 Земельного кодексу України щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 цього Декрету. Зазначений пункт вказаного Декрету втратив чинність на підставі Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України (в редакції на 25.10.2001) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Зазначеною нормою передбачено, що виникнення права власності у особи повинно підтверджуватися державним актом на прав приватної власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно копіії спадкової справи № 657/2018 від 06.06.2018 відкритої після смерті ОСОБА_2 , заведеної Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняла його дружина ОСОБА_1 .

Крім того в матеріалах спадкової справи мється заява ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина померлого ОСОБА_2 , якою він відмовляється від своєї обов`язкової частини спадщини на користь ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.07.2020, виданого державним нотаріусом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Гапоновим Є.Ю., вствнолено, що на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1949 р. н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 місце проживання якої зареєстровано у АДРЕСА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: 1/3 (однієї третьої) частки квартири АДРЕСА_4 , право власності на яку належало померлому на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради 19.11.2003 року р. № 5-03-243524, зареєстрованого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 28.11.2003 року № П-5-62249. Квартира однокімнатна, житловою площею всієї квартири 17,0 кв. м., загальною площею всієї квартири 30,5 кв.м. Право власності на 1/3 (одну третю) частку квартири підлягає державній реєстрації.

Також в матеріліх спадкової справи мається постанова №2229/02-32 від 14.07.2020р. винесена державним нотаріусом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Гапоновим Є.Ю., про відмову у вчиненні нотаріальних дій оскільки документи, які подані гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання якої зареєстровано у АДРЕСА_2 , для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 , 1949 р. н., який на день смерті постійно проживав за місцем реєстрації у АДРЕСА_2 , на земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_1 , площею 0,17 гектарів у межах згідно з планом, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка), кадастровий номер: б/н, вважає, що вказана нотаріальна дія не може бути вчинена згідно Глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві, але правовстановлюючі документи на спадкове майно спадкоємцем подано не було.

Аналізуючи докази по справі у їх сукупності, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 належить на праві власності на земельна ділянка площею 1500 кв.м, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , відповідно до державного акта на право приватної власності на землю Серія ХР №25-95-14916.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 за законом, інших спадкоємців у померлого немає, відповідач проти задоволення позову не заперечував, тому суд задовольняє вимоги позивача та визнає за нею право власності на земельну ділянку площею 1500 кв.м, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, суд повністю задовольняє вимоги позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 223, 247, 259, 263-265, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 1500 кв.м, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості, що не проголошуються:

позивач: ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 ;

відповідач: Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ: 04396685, місцезнаходження: Харківська обл., Харківський р-н, с. Циркуни, вул. Соборна, буд. 26.

Суддя Т.П. Даниленко