Вирок № 102098118, 22.12.2021, Зміївський районний суд Харківської області

621/2306/20

1-кп/621/79/21

В И Р О К

іменем України

22 грудня 2021 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Овдієнка В. В.

суддів: Бібіка О. В., Шахової В. В.

за участі: секретарів судового засідання - Горобець Н. М., Запорожець М. Б.,

прокурорів - Юр`єва І. Д., Гетьмана С. А., Колот Н. М.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

захисника - Пасмурової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12020220300000510 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Змієві Харківської області, є громадянином України, має середню освіту, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше судимий:

1) вироком Зміївського районного суду Харківської області від 27 липня 2012 року за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 309, частиною 1 статті 317 Кримінального кодексу України, до позбавлення волі на строк 3 роки, від відбування покарання звільнений з випробуванням на строк 2 роки;

2) вироком Зміївського районного суду Харківської області від 15 листопада 2013 року за частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України, та за сукупністю вироків, до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, 30 травня 2018 року звільнений умовно-достроково на строк 6 місяців 19 днів відповідно до постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 травня 2018 року,

у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України,

у с т а н о в и в :

11 червня 2020 року близько 18:00 години в с. Височинівка Зміївського району Харківської області ОСОБА_2 разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_1 , а також в компанії з ОСОБА_3 перебували в гостях у ОСОБА_4 в домоволодінні АДРЕСА_2 , де спільно вживали спиртні напої, сидячи за столом, розташованим у дворі біля гаражу.

Того ж числа та часу, у вказаному місці, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ґрунті ревнощів виникла сварка, під час якої у ОСОБА_2 виник умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_1 . Реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_2 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, бажаючи настання смерті ОСОБА_1 , схопив зі столу кухонний ніж та навмисно наніс їй один удар ножем в область проекції грудної клітини ліворуч.

Таким чином, ОСОБА_2 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення зазначеного умислу до кінця, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

Однак, кримінальне правопорушення не було закінчено та смерть ОСОБА_1 не настала з причин, які не залежали від волі ОСОБА_2 , оскільки вказаними вище діями він завдав ОСОБА_1 легке тілесне ушкодження, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров`я, у вигляді одного непроникаючого сліпого колото-різаного поранення грудної клітини ліворуч без ушкоджень органів грудної порожнини, та їй була своєчасно надана медична допомога.

Зазначеними діями ОСОБА_2 вчинив закінчений замах на умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, мотивуючи тим, що не мав умислу на вбивство своєї співмешканки ОСОБА_1 , хоча і мав з нею сварки на ґрунті ревнощів. Висловив готовність нести відповідальність за фактично спричинені потерпілій легкі тілесні ушкодження.

При цьому, ОСОБА_2 показав, що дійсно у вказаний вище час разом з ОСОБА_1 знаходився в с. Височинівка в гостях у ОСОБА_4 , де також перебував і ОСОБА_3 . Разом вони сиділи за столом у дворі та вживали спиртні напої.

Під час їх перебування у вказаному дворі його співмешканці хтось зателефонував, після чого і у них дійсно виникла сварка на ґрунті ревнощів. В той час він тримав у руці ніж, яким хотів нарізати хліб, однак він спіткнувся та втратив рівновагу, і при цьому, по інерції, з необережності, завдав один удар ножем в область грудної клітки ОСОБА_1 .

Після цього, усвідомивши, що сталося, він розгубився та пішов з місця події на річку, де перебував деякий час, а коли вирішив повернутися, біля двору вже побачив автомобілі швидкої допомоги та поліції.

Незважаючи на заперечення обвинуваченим ОСОБА_2 наявності у нього умислу на вбивство ОСОБА_1 , його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, у повному обсязі підтверджується наступними доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Так, сам обвинувачений ОСОБА_2 своїми показаннями в суді підтвердив час і місце вчинення злочину, знаряддя злочину, факт спільного вживання спиртних напоїв безпосередньо перед сваркою, що виникла у нього з потерпілою на ґрунті ревнощів, факт нанесення удару ножем потерпілій саме під час цієї сварки, а також і свою подальшу поведінку, а саме залишення потерпілої на місці злочину з ножем у рані та невжиття дій для допомоги потерпілій.

Потерпіла ОСОБА_1 показала про зазначені вище обставини, за яких під час спільного вживання спиртних напоїв в с. Височинівка вдома у ОСОБА_4 , її співмешканець ОСОБА_2 , під час раптово виниклої сварки на ґрунті ревнощів, умисно завдав їй один удар ножем в грудну клітку ліворуч. Далі вона пам`ятає лише як ОСОБА_3 , який теж перебував з ними, витягнув з неї ніж, потім її поклали на простирадло, викликали поліцію та швидку допомогу.

Свідок ОСОБА_3 показав про обставини за яких він був у гостях у ОСОБА_4 , де також знаходилися ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , та вони разом вживали спиртні напої.

Там між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_2 схопив зі столу ніж та завдав ним одного удару в область грудної клітки ОСОБА_1 . Потім ОСОБА_2 втік, залишивши ніж у рані. Тоді він витягнув ніж з тіла ОСОБА_1 та поклав її, намагався викликати швидку. Але він не знав адреси, за якою вони знаходилися, тому поїхав до матері потерпілої - ОСОБА_5 , з якою разом викликали поліцію та швидку, а по дорозі до місця, де знаходилася ОСОБА_1 , побачили ОСОБА_2 , якого вже затримали працівники поліції.

Свідок ОСОБА_5 показала про обставини, за яких до неї додому приїхав ОСОБА_3 і повідомив, що її дочці ОСОБА_1 завдано удар ножем. Тоді вона викликала поліцію до місці свого проживання, а потім поїхали до ОСОБА_1 . По дорозі вони зустріли ОСОБА_2 , якого затримали працівники поліції. Також, свідок повідомила про неодноразові випадки проявів агресії з боку ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 , що мали місце під час їх спільного проживання.

Свідок ОСОБА_4 показав про обставини, за яких до нього приїхали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , вони разом вживали спиртні напої. Однак обставин події він не бачив, оскільки пішов спати, а прокинувся, коли у нього вдома вже були працівники поліції, а потерпілій ОСОБА_1 надавали медичну допомогу.

Свідок ОСОБА_6 показав про обставини, за яких він у якості таксиста відвозив компанію ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до с. Височинівка.

Показання потерпілої та свідків, надані ними під час судового розгляду, в цілому узгоджуються як між собою, так і з письмовими доказами, дослідженими судом.

Так, відомостями протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.06.2020 підтверджується, що потерпіла ОСОБА_1 повідомила про факт завдання ОСОБА_2 одного удару ножем їй в область грудної клітини (том 2 а. п. 49).

Даними протоколу огляду місця події від 11.06.2020, з фототаблицями, проведеного за письмовим дозволом користувача домоволодіння ОСОБА_4 та власника домоволодіння ОСОБА_7 , підтверджується обстановка домоволодіння АДРЕСА_2 , на подвір`ї якого ОСОБА_2 умисно завдав удар ножем в область грудної клітки ОСОБА_1 . Під час огляду були виявлені та вилучені: кухонний ніж, загальною довжиною 23 см, із пластиковою рукояткою коричневого кольору; скляну рюмку із ніжкою; скляну грановану рюмку, ємністю 100 г; порожню полімерну прозору пляшку, ємністю 1,5 л; порожню скляну пляшку з-під пива "Чернігівське" (том 2 а. п. 25-34).

З протоколу огляду місця події від 11.06.2020, з фототаблицями, вбачається, що поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 , потерпіла ОСОБА_1 видала працівникам поліції футболку сірого кольору, з плямами бурого кольору (т. 2 а. п. 35-41).

Даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, від 11.06.2020 підтверджується, що 11.06.2020 о 21:15 годині в АДРЕСА_3 , було затримано ОСОБА_2 . Під час обшуку затриманого було вилучено футболку чорного кольору (том 2 а. п. 44-46).

Предмети, що були вилучені під час вказаних вище слідчих дій, згідно постанови слідчого від 12.06.2020 визнані речовими доказами, на які в подальшому ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 15.06.2020 було накладено арешт, а постановою слідчого від 15.06.2020 визначене місце зберігання тимчасово вилученого майна, щодо якого застосовано арешт, та передано ці речі на зберігання до Зміївського ВП ГУНП в Харківській області, згідно квитанцій №354, 356 (том 2 а. п. 47, 56-59, 116).

Під час огляду в судовому засіданні ножа, який визнаний речовим доказом, ОСОБА_2 не заперечував, що саме цим ножем він завдав удару потерпілій ОСОБА_1 .

Також, ОСОБА_2 підтвердив, що ОСОБА_1 під час, коли він завдав їй удару ножем, була одягнута у футболку, що оглядалася судом в якості речового доказу. Що стосується футболки, яка була вилучена у нього під час затримання, ОСОБА_2 вказав, що дійсно був одягнутий у ній того дня, однак безпосередньо під час сварки та завдання удару ножем він був без футболки.

Після огляду в судовому засіданні 21.12.2021 дві футболки та ніж залишені на зберігання у Зміївському районному суді Харківської області.

Даними протоколів слідчих експериментів від 25.08.2020, проведених за участі потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , підтверджується механізм нанесення удару ножем потерпілій ОСОБА_1 в область грудної клітини ліворуч, що мало місце 11 червня 2020 року (том 2 а. п. 84-91).

З довідки КНП "Зміївська центральна районна лікарня" № 35 від 11.06.2020 вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 11.06.2020 о 20:45 годині перебував в стані алкогольного сп`яніння, із саднами колінних суглобів, лівого ліктьового суглобу (том 2 а. п. 43).

Відомостями, що містяться у довідці КНП "Зміївська центральна районна лікарня" №919 від 22.06.2020 підтверджується, що потерпіла ОСОБА_1 11.06.2020 була доставлена працівниками поліції до приймального відділення Зміївської ЦРЛ з діагнозом: колото-різана рана грудної клітки, від хірургічного втручання відмовилася, а 12.06.2020 самостійно покинула хірургічне відділення лікарні (том 2 а. п. 60).

Відповідно до висновку судово-медичної імунологічної експертизи №14/547-С/20 від 05.08.2020 (судово-медичний експерт ОСОБА_12 ) встановлено, що на блузці потерпілої ОСОБА_1 знайдена кров людини, в якій виявлений антиген Н. Таким чином, можна вважати, що кров у вказаних об`єктах належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, походження якої від потерпілої ОСОБА_1 не виключається, оскільки згідно завіреної ксерокопії історії пологів №434 від 16.08.2007 Комсомольської міської лікарні, група її крові - О (І) (том 2 а. п. 74-76).

Відповідно до висновку судово-медичної імунологічної експертизи №14/546-С/20 від 01.08.2020 (судово-медичний експерт ОСОБА_12 ) встановлено, що на футболці ОСОБА_2 наявність крові не встановлено (том 2 а. п. 72, 73).

Даними листа КНП "Слобожанська районна лікарня" №1145 від 10.07.2020 з доданою до нього копією титульного листа історії пологів № 434 підтверджується, що потерпіла ОСОБА_1 має групу крові О (І) (том 2 а. п. 62, 63).

Відповідно до висновку судово-цитологічної експертизи №15-12/636-С/2020 від 06.08.2020 (судовий експерт-цитолог Радченко І. В. ), на клинку ножа, вилученого 11.06.2020 під час огляду місця події на території домоволодіння АДРЕСА_2 , було виявлено сліди крові людини. При серологічному дослідженні в крові виявленій антиген Н і ізогемаглютиніни анти-А і анти-В. Таким чином, враховуючи результати досліджень і групу крові потерпілої, можна припустити, що дані сліди крові походять від будь-якої людини з груповою належністю крові О (І) з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_1 . На рукоятці цього ножа сліди крові не виявлені (том 2 а. п. 66-69).

Висновками судово-медичної експертизи №12-14/120-Зм/20 від 12.06.2020, додаткової судово-медичної експертизи №12-14/180-Зм/20 від 26.08.2020 (судово-медичний експерт Яременко В. М. ) підтверджується, що у потерпілої ОСОБА_1 мали місце: одне непроникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітки ліворуч, без ушкодження органів грудної порожнини.

Вказане вище тілесне ушкодження утворилося від одноразової дії предмета, що має колюче-ріжучі властивості, індивідуальні особливості якого своїй травмуючій поверхні не відобразилися, можливо, внаслідок нанесення удару ножем по напрямку спереду назад, зверху вниз та з праворуч на ліворуч, і могло бути отримано в строк і при обставинах, зазначених вище.

По ступеню тяжкості це тілесне ушкодження кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров`я (згідно пункту 2.3.3 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995).

Операції та хірургічні втручання в Зміївській ЦРЛ не проводилися.

Свідчення потерпілої ОСОБА_1 , надані нею під час слідчого експерименту в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним, як в механізмі нанесення їй тілесних ушкоджень, так і в способі їх спричинення.

Свідчення свідка ОСОБА_3 , надані ним під час слідчого експерименту в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним, як в механізмі нанесення тілесних ушкоджень, так і в способі їх спричинення потерпілій ОСОБА_1 (том 2 а. п. 51, 93, 94).

Під час судового розгляду судово-медичний експерт Яременко В. М. підтвердив достовірність зазначеного висновку експертизи. Водночас, експерт зазначив, що під час проведення експертизи ніж йому не надавали, глибину поранення не встановлював.

Допитана судом судово-медичний експерт ОСОБА_12 показала, що експертизу проводила на підставі постанови слідчого та медичної документації, наданої слідчим.

Судовий експерт-цитолог Радченко І. В. в суді показала, що проводила експертизу щодо ножа на підставі постанови слідчого. На дослідження було надано речовий доказ, історію хвороби потерпілої, а також завірену копію історії пологів потерпілої. Крім того, зазначила, що була попереджена про відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Під час судового розгляду слідчий Внуков С. О. показав, що надавав документацію до експертної установи через її канцелярію. Відомості щодо групи крові потерпілої ОСОБА_1 отримав на поданий запит.

Оцінивши зазначені вище докази, досліджені під час судового розгляду, які є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та взаємозв`язку достатніми для ухвалення обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 є винуватим у закінченому замаху на умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині, і його дії належить кваліфікувати за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України.

Під час судового розгляду стороною обвинувачення доведено наявність у обвинуваченого ОСОБА_2 прямого умислу на протиправне заподіянні смерті ОСОБА_1 .

Відповідно до усталеної судової практики, викладеної у пунктах 4, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи", закінчений замах на умисне вбивство особи вчиняється з прямим умислом, коли винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. При вирішенні питання про наявність у діях особи умислу на вбивство суд повинен виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного, що передувала події, їх стосунки. При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.

На підставі аналізу досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння смерті потерпілої, та бажав їх настання. Суд встановив, що конфлікт між обвинуваченим і потерпілою виник раптово на ґрунті ревнощів; знаряддя кримінального правопорушення (ніж довжиною 23 см) опинився в руках обвинуваченого під час вживання алкогольних напоїв; ОСОБА_2 завдав ножем цілеспрямованого удару ОСОБА_1 - сліпе колото-різане поранення в грудну клітину ліворуч, тобто удар ножем спрямовано саме у життєво-важливий орган. Після нанесення удару ОСОБА_2 залишив ніж у тілі потерпілої та залишив її на місці події, при цьому не вчинив жодних дій, щоб надати допомогу постраждалій. Все це свідчить, що ОСОБА_2 діяв із прямим умислом на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_1 та вчинив для цього всі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що потягнуть смерть, однак смертельний наслідок не настав лише через обставини, які не залежали від його волі.

Доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів судом відхиляються виходячи з наступного.

Так, під час збирання доказів, у тому числі на виконання вимог частини 2 статті 242 Кримінального процесуального кодексу України щодо обов`язковості проведення експертизи на предмет встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, стороною обвинувачення було забезпечено проведення судово-медичної експертизи, результати якої долучено до матеріалів кримінального провадження та оцінено судом як доказ.

Враховуючи, що зазначені експертизи проведено особою, яка володіє спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, об`єктивних підстав не довіряти результатам експертиз та вважати їх висновки недостовірними суд не має.

Висновки експертів містять відомості про те, що експерти Яременко В. М. , ОСОБА_12 та Радченко І. В. були попереджені про відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків. Оскільки експертизи проводились експертами в експертних установах, то роз`яснення їм прав та попередження за статтею 384 Кримінального кодексу України здійснює керівник експертної установи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі за № 273/257/18.

Стосовно належності вихідних даних для експертиз, наданих слідчим із первинної облікової документації "Медична карта стаціонарного хворого", то слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 4 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003/о "Медична карта стаціонарного хворого № __", затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України 14.02.2012 № 110 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 21.01.2016 № 29) зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 662/20975 , форма № 003/о ведеться з метою контролю належної організації лікувально-діагностичного процесу та використовується для надання матеріалів за запитами (правоохоронних органів, суду тощо), що у системному зв`язку із частиною 2 статті 93 Кримінального процесуального кодексу України, за якою сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом, свідчить про те, що ці докази отримані в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України та є допустимими.

Європейський Суд з прав людини у справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї" від 06 грудня 1998 року зазначив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".

Такими доказами, крім наведених вище, суд враховує також стан, у якому перебував обвинувачений ОСОБА_2 на час вчинення кримінального правопорушення, а саме: гостра неускладнена алкогольна інтоксикація, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи №316 від 20.07.2020.

Крім того, судом враховано висновок постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №641/11756/15-к, де зазначено, що згідно з частиною 1 статті 15 Кримінального кодексу України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

При цьому, якщо винна особа відмовилася від убивства потерпілого вже після вчинення дій, які вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до частини 2 статті 15 Кримінального кодексу України як закінчений замах на умисне вбивство, яке може бути вчинене лише з прямим умислом.

Тому не можна вважати, що мала місце добровільна відмова обвинуваченого від вчинення злочину у розумінні статті 17 Кримінального кодексу України.

З цих підстав, суд також відхиляє доводи сторони захисту про те, що сама потерпіла в суді дала показання, з яких слідує, що ОСОБА_2 не мав наміру її вбивати. Навпаки, з її показань, а також показань матері потерпілої, слідує, що ОСОБА_2 і раніше проявляв агресію на ґрунті ревнощів по відношенню до ОСОБА_1 , а під час події 11.06.2020, в ході чергової сварки, умисно завдав удару ножем потерпілій, і удар був спрямований у життєво важливий орган.

Отже, доводи сторони захисту про те, що удар ножем ОСОБА_2 наніс випадково, а в подальшому, маючи таку можливість не вчинив дій, спрямованих на убивство потерпілої, суд оцінив критично, як обраний спосіб захисту, що не спростовує зазначених вище встановлених судом фактичних обставин вчинення ним закінченого замаху на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_1 .

Під час призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , відповідно до вимог статей 65-67 Кримінального кодексу України, судом враховано наступні обставини:

- ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, є особливо тяжким злочином;

- відсутність обставин, що пом`якшують покарання відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України;

- обставини, що обтяжують покарання, передбачені пунктами 1, 6-1, 13 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України, якими визнаються: рецидив злочинів; вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у близьких відносинах; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння;

- особу обвинуваченого, який раніше судимий за злочини проти здоров`я та у сфері обігу наркотичних засобів (том 2 а. п. 95-97), на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебував (том 2 а. п. 98); відповідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №316 від 20.07.2020 страждає на хронічні психічні захворювання у формі дисоціального розладу особистості, синдрому залежності вживання алкоголю; за своїм психічним станом може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; у період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_2 виявляв ознаки вищевказаних хронічних психічних захворювань та перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності; міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; на теперішній час відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (том 2 а. п. 102-104), не працює, за місцем проживання характеризується як особа, у відношенні якої скарг не надходило (том 2 а. п. 99).

З урахуванням сукупності зазначених відомостей щодо ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, відсутності обставин, що пом`якшують покарання, обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень є покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 1 статті 115 Кримінального кодексу України, з урахуванням положень загальної частини Кримінального кодексу України.

З метою забезпечення виконання вироку, до набрання ним законної сили, належить залишити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор".

Застосований щодо речових доказів арешт на підставі ухвали слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 15.06.2020 належить скасувати.

Долю речових доказів належить вирішити у відповідності до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців.

До набрання вироком законної сили залишити у відношенні ОСОБА_2 запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор".

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з дня взяття під варту - 11 червня 2020 року, зарахувавши попереднє ув`язнення у строк покарання у виді позбавлення волі із розрахунку день за день.

Скасувати застосований на підставі ухвали слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 15.06.2020 арешт тимчасового вилученого майна.

Речові докази, які зберігаються у Відділі поліції №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області (кол. Зміївський ВП ГУНП в Харківській області), а саме скляні рюмки та пляшки - знищити.

Речові докази, які зберігаються у Зміївському районному суді Харківської області:

- кухонний ніж знищити;

- футболку сірого кольору повернути потерпілій ОСОБА_1 , а у разі її відмови від одержання футболки - знищити;

- футболку чорного кольору повернути обвинуваченому ОСОБА_2 , а у разі його відмови від одержання футболки - знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 395 Кримінального процесуального кодексу України, якщо таку скаргу не буде подано.

Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий: В. В. Овдієнко

Суддя: О. В. Бібік

Суддя: В. В. Шахова