Ухвала суду № 102098029, 17.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6293/20

Провадження № 6/638/863/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Аркатової К.В.

секретаря Рижикової В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про встановлення способу виконання судового рішення по цивільній справі за позовом останньої до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заробітної плати, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити спосіб виконання судового рішення у справі № 638/6293/20 за її позовом до ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» про стягнення заборгованості по нарахованій але не виплаченій заробітній плати шляхом звернення стягнення на нерухоме майно боржника відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження».

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням суду від 08.10.2020 року задоволені ї позовні вимоги про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 68455,66 грн., яке набрало законної сили. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 30.11.2020 року виконавче провадження № 63635408 з примусового виконання виконавчого листа № 638/6293/20 про стягнення з ДП «УкрНТЦМП «Енергосталь» на її користь заборгованості по сплаті заробітної плати у розмірі 68455,66 грн., приєднане до зведеного виконавчого провадження № 62737925. Примусове виконання вказаного судового рішення істотно ускладнене відсутністю у боржника грошових коштів у достатньому розмірі для задоволення вимог всіх стягувачів та відсутністю бюджетного фінансування з боку держави Україна, що зумовлює необхідність визначення способу виконання шляхом звернення стягнення на нерухоме майно боржника відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження».

Стягувач звернулася до суду із заявою про розгляд заяви за її відсутності, вимоги підтримала.

Представник боржника надіслав суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, розгляд заяви провести за наявними в матеріалах справи документами.

Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кінаш звернулася до суду із заявою про розгляд даної справи без участі представника відділу та покладалась на розсуд суду у вирішення вказаного питання.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2020 року у справі 638/6293/20 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 68455,66 грн. Зазначене судове рішення набрало законної 10 листопада 2020 року.

За виконавчим листом, що виданий на виконання вказаного судового рішення відкрито виконавче провадження №63635408 щодо примусового виконання зазначеного судового рішення.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сімонова К.К. від 30 листопада 2020 року, виконавче провадження №63635408 з примусового виконання виконавчого листа № 638/6293/20 про стягнення з ДП "УкрНТЦМП "Енергосталь" на користь ОСОБА_2 заборгованості по сплаті заробітної плати у розмірі 68455,66 грн., приєднане до зведеного виконавчого провадження №62737925.

Зведене виконавче провадження налічує більше 1300 окремих виконавчих проваджень, значна кількість з яких це стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати. Рішення Дзержинського p/суду м. Харкова від 08 жовтня 2020 року у справі 638/6293/20 про стягнення на користь ОСОБА_2 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 68455,66 грн. в примусовому порядку не виконане в зв`язку із відсутністю у боржника грошових коштів.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016р. (далі Закон № 1404-VIII) - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч.ч. 1, 2, 5 ст. 48 Закону № 1404-VIII - звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону № 1404-VIII - у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

У разі якщо на зазначене у ч. 5 цієї статті Закону № 1404-VIII майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер`єру офісів, готова продукція та товари тощо); 2) об`єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Статтею 1 Закону України № 2864-ІІІ від 29.11.2001р., «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (далі Закон № 2864-ІІІ) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків господарських товариств в оборонно - промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Дія мораторію, встановлена частиною першою цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об`єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 2 Закону № 2864-ІІІ визначено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, акцій (часток) господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, умови запровадження вищеозначеним Законом № 2864-111 мораторію не поширюються на випадки звернення стягнення на майно боржника, який належить до державних підприємств, з метою примусового виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості по нарахованій але не виплаченій заробітній плати.

Аналогічні висновки викладені у Постанові КЦС ВС від 17.02.2021 року у справі №756/16100/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95067170).

Крім того, боржник у цьому зведеному виконавчому проваджені №62737925 - Державне підприємство «Український Науково-Технічний Центр металургійної промисловості «Енергосталь», код ЄДРПОУ 61532138 не включене до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком 1, та тих що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, згідно з додатком 2, які встановлені Законом України № 847-XIV від 07.07.1999р. «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», та не входить до системи державного резерву, що також підтверджується іншим судовим рішенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦІ 1К України - Обставини, встановлені рішенням СУДУ У господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом із тим, відсутність боржника у вищезазначених переліках 1 та 2, які були встановлені Законом України № 847-XIV від 07.07.1999р. «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», та у системі державного реєстру, не дозволяють здійснити примусове виконання цього судового рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, відповідно до вимог Закону України № 4901-VI від 05.06.2012р. «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону № 4901-VI, його дія поширюється на випадки примусового виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа; примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Як визначено у Постанові КЦС ВС від — 01.09.2021 року у справі №161/18207/20 справедливим є те, що, у разі якщо державою встановлені заборони щодо звернення стягнення на майно суб`єктів господарської діяльності, підприємницьких товариств, єдиним засновником, учасником/акціонером яких є держава, то відповідальність за боргами таких юридичних осіб має нести держава за рахунок коштів державного бюджету.

Отже, особливості виконання судових рішень про стягнення коштів з державних підприємств, установ, організацій або юридичних осіб, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до положень закону, визначені статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»

Оскільки заборона відчуження майна боржника ДП «УкрНТЦ «Енергосталь»» на законодавчому рівні не встановлена, то й відповідно правові підстави для застосування вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» відсутні.

Згідно ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.3 цієї ж статті ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до довідки №1-01-722 від 19.11.2021р., яка видана Генеральним директором ДП «УкрНТЦ «Енергосталь», починаючи з 2013 року та по цей час обсяги бюджетного фінансування цього державного підприємства становлять 0,0 тис. грн.

Згідно довідок АТ «СКАЙ БАНК» №30-8-20/1100 від 18.11.2021 року та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 від 18.11.2021 року, залишки на поточних рахунках боржника становлять: 102 757,51 грн. на поточному рахунку у АТ «СКАЙ БАНК»; 240 771 грн. та 192 373,93 грн. на поточних рахунках у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

З урахуванням наявності у зведеному виконавчому провадженні №62737925, більше 1300 окремих виконавчих проваджень, значна кількість з яких це стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, а також враховуючи необхідність здійснення боржником поточних виплат по заробітній платі та сплати послуг ЖКХ, слідує, що залишків вищевказаних грошових коштів на його поточних рахунках недостатньо для примусового виконання судових рішень про стягнення заробітної плати, зокрема і щодо стягувача ОСОБА_2 у цьому виконавчому провадженні.

Отже примусове виконання вищевказаного судового рішення у справі 638/6293/20 істотно ускладнене відсутністю у боржника грошових коштів у достатньому розмірі для задоволення вимог всіх стягувачів та відсутністю його бюджетного фінансування з боку держави Україна.

Постановою державного виконавця ВПВР УЗПВР Х/о СМУМЮ (м.Харків) Сімонова К.К. від 19.08.2020 року на все нерухоме майно боржника накладено арешт. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53683229 від 19.08.2020 року

Судовим рішенням у справі 638/6293/20 про стягнення з ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» заборгованості нарахованої але невиплаченої заробітної плати на користь ОСОБА_2 не встановлено способу його виконання, а відсутність у боржника достатніх коштів на поточних рахунках та відсутність бюджетного фінансування на утримання боржника, фактично робить неможливим примусового виконання цього рішення, та зумовлює необхідність визначення судом його способу виконання шляхом звернення стягнення на нерухоме майно боржника, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», а тому суд прийшов до висновку про задоволенні заяви ОСОБА_1 ..

Керуючись ст.435 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення способу виконання судового рішення по цивільній справі за позовом останньої до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заробітної плати, - задовольнити.

Встановити спосіб виконання судового рішення у справі № 638/6293/20 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» (ЄДРПОУ 61532138) про стягнення заборгованості по нарахованій але не виплаченій заробітній плати шляхом звернення стягнення на нерухоме майно боржника відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження».

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду.

Головуючий