Рішення № 102098015, 22.12.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/1985/21

провадження №2/619/907/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.12.2021 м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого – судді Овсяннікова В.С.,

за участю секретаря судового засідання – Матлахової Т.С.,

представника позивача – Сухої М.В.,

представника відповідача – Лукашенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» про захист прав споживачів, застосування наслідків нікчемного договору, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 15 224, 15 гривні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.08.2008 між ЗАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ», правонаступником якого є АТ «Сбербанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №141-В/08/12/Ф0/А, відповідно до якого Банк надав, а Відповідач отримав кредитні кошти у загальній сумі 28 322,00 долара США під 0,01% річних.

Відповідно до п. 1.1-1.3 умов Кредитного договору Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 28 322,00 долара США на придбання автомобіля.

Відповідач зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі та сплатйти за користування кредитними коштами проценти у розмірі 0,01 %) процента річних.

Пунктом 1.4. Кредитного договору, передбачено, що кредитні кошти Позичальник зобов`язався сплачувати в рахунок погашення кредитної заборгованості відповідно до графіку, згідно із Додатком №1 до Кредитного договору, що є його невід`ємною частиною (надалі - Графік), з кінцевим терміном повернення не пізніше 08 серпня 2015 року.

Факт надання кредиту підтверджується випискою по особовому рахунку Відповідача, відповідно до якого Відповідачу надані грошові кошти у сумі 28 322,00 долара США.

Також згідно з пунктом 5.1. Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку комісійні винагороди та інші супутні послуги, а саме плату за управління Кредитом у розмірі 0,28 % від суми Кредиту, зазначеної в пункті 1.1 кредитного договору.

Плата за управління Кредитом сплачується Позичальником щомісячно не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, починаючи з дати надання Позичальнику Кредиту, до дати повного погашення Кредиту.

13 червня 2016 Банк звернувся до Дергачівського районного суду Харківскої області з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №141-В/08/12/ФО/А від 08.08.2008 року в розмірі 14 418, 54 доларів США та 44 526, 10 грн., що разом складає 405 210, 82 грн. та судові витрати в сумі 6078,16 грн..

06.10.2016 рішенням суду позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість по кредитному договору №141-В/08/12/ФО/А від 08.08.2008 року та проценти за користування кредитом в сумі 7 146,27 доларів США, що еквівалентно (станом на 13.06.2016) 178 766, 40 грн., комісію за управління кредитом 27 693, 26 грн., пеню за прострочення повернення заборгованості за кредитом та за прострочення сплати комісії за управління кредитом в сумі 100 000 грн., та судовий збір в розмірі 6 078,16 грн., а всього 312 537, 82 грн.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16.01.2017 рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06.10.2016 змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СБЕРБАНК» заборгованість по Кредитному договору №141-В/08/12/Ф0/А від 08.08.2008 року та проценти за користування кредитом в сумі 7 146,27 доларів США, що еквівалентно (станом на 13.06.2016) 178 766,40 грн., комісію за управління кредитом 27 693,26 грн., пеню за прострочення повернення заборгованості за кредитом у сумі 50 000 грн. та судовий збір в розмірі З 846,90 грн., а всього 260 306,56 грн.

Банк виконав свої зобов`язання передбачені кредитним договором, надавши Відповідачу кредитні кошти.

Пунктом 10.2. Кредитного договору передбачено, що договір діє до повного виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором.

Станом на 16 квітня 2021 року зобов`язання Відповідачем належним чином не виконані, Також пунктом 10.5. Кредитного договору передбачено, що за будь-якими вимогами Сторін, які випливають за Кредитним договором, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки.

Отже, загальна сума заборгованості по комісії та процентам позичальника перед Банком за період з 13 червня 2016 р. по 26 березня 2021 р. складається з:

- процентів за користування кредитом - 0,00 доларів США;

- комісії за управління кредитом - 88 207,21 грн.

На день пред`явлення позову прострочена заборгованість відповідачем у добровільному порядку не сплачена, а тому підлягає примусовому стягненню.

Представник відповідача надав суду відзив, в якому позов не визнав, з наступних підстав.

Так відповідач визнає, що між нею та банком було укладено Кредитний договір відповідно до умов п.п. 1.1.-1.3. якого, АТ «СБЕРБАНК» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 28 322,00 долара США під 0,01% річних на придбання автомобіля, а остання зобов`язалася повернути наданий кредит у повному обсязі в строк до 08.08.2015 та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Крім того, у відповідності до положень п. 5.1. Кредитного договору Позичальник сплачував Банку комісійні винагороди, в тому числі, щомісячну плату за управління Кредитом у розмірі 0,28 % відсотка від суми Кредиту до 10 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з дати надання Позичальнику Кредиту і до дати повного погашення заборгованості за Кредитом.

Виходячи з наведених умов Кредитного договору та Додатку № 1 до Кредитного договору “Розрахунок сукупної вартості кредиту на придбання авто та реальної процентної ставки” щомісячна сума комісії за управління кредитом становила 79,30 доларів США.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16.01.2017 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «СБЕРБАНК» заборгованість за кредитним договором від 08.08.2008 у загальному розмірі 260 306,56 грн.

Дане рішення, а також повне повернення кредиту, було остаточно виконано ОСОБА_1 13.12.2019.

Відповідач вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення комісії за управління кредитом не підлягають задоволенню у зв`язку з тим, що: вимоги заявлені на недійсних (нікчемних) положеннях п. 5.1. Кредитного договору; по заявленим позовним вимогам зі строком виникнення до травня 2018 р. спливли строки позовної давності за наявності заборони вимагати повернення споживчого кредиту, давності якого минув; закінчення строку дії договору, що унеможливлює подальше нарахування щoмicячних платежів зі сплати комісії за управління кредитом.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Аналогічні умови про трирічний строк позовної давності закріплені п. 10.5. Кредитного договору.

Умовами п. 5.1. Кредитного договору передбачена щомісячна сплата комісії за управління кредитом.

З матеріалів справи, а саме, з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед Банком за Кредитним договором, випливає, що Позивач стягує заборгованість за управління кредитом за період часу з 01.06.2016 р. по 30.11.2019 р. Враховуючи, що з даним позовом АТ “СБЕРБАНК” звернувся до суду у травні 2021 р., то за усіма вимогами за строками їх виконання до травня 2018 р. строки позовної давності спливли.

При вирішенні справи по суті, у разі визнання позовних вимог Позивача обґрунтованими просить суд застосувати строки позовної давності за вимогами про стягнення комісії за управління кредитом.

Строк дії положень п. 5.1. Кредитного договору в частині сплати щомісячної комісії за управління Кредитом, а відповідно, і право Позивача нараховувати та стягувати дану винагороду, припинився після спливу тридцяти днів з дня отримання Позичальником письмової вимоги Банку про дострокове повернення повної суми заборгованості. Така письмова вимога, згідно з текстами рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06.10.2016 р. у справі № 619/2339/16-ц та рішення Апеляційного суду Харківської області від 16.01.2017 р. у тій самій справі, була направлена Позивачем на адресу Відповідача 13.02.2015 р. З урахуванням положень п. 6.13. Кредитного договору та звичайними строками поштового обігу, що дорівнюють 7 календарним дням, строк нарахування комісії за управління кредитом припинився 21.03.2015 р.

Представником позивача надано суду зустрічну позовну заяву, в якій він просить: застосувати наслідки недійсного правочину в частині та стягнути з АТ“СБЕРБАНК” на користь ОСОБА_1 кошти у загальній сумі 172 798,80 гривень в тому числі: 6 861,00 грн. сплаченої комісії за поставку кредиту; 10 350,57 грн. суми процентів за безпідставне користування грошовими коштами в сумі 6 861,00 грн.; 83 518,89 грн. сплаченої комісії за управління кредитом; 72 068,34 грн. суми процентів за безпідставне користування грошовими коштами в сумі 83 518,89 грн.

В обґрунтування зазначає, що згідно до умов п. 1.3. Кредитного договору Кредит надається для придбання нового автомобілю HONDA, моделі CR-V, 2008 року випуску, за договором № НН-00394 від 04.08.2008.

Таким чином, Кредитний договір є договором про споживче кредитування, відповідно, правовідносини за даним договором підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, враховуючи, що кредитодавцем за Кредитним договором виступає установа банку — АТ «СБЕРБАНК», правовідносини за цим договором також регулюються нормами банківського законодавства України, в тому числі. Законом України “Про банки і банківську діяльність”, а також підзаконними нормативними актами регулятора банківської діяльності — Національного банку України, в тому числі. Постановою правління НБУ № 168 від 10.05.2007 р. “Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" в редакції від 12.11.2007 р.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що умови Кредитного договору, передбачені п. 5.1., в частині: встановлення плати за поставку Кредиту у розмірі 6 861,00 грн., та встановлення щомісячної плати за управління Кредитом в розмірі 0,28 % від суми Кредиту, є недійсними.

При цьому умова про встановлення плати за поставку Кредиту є недійсною, а умова про встановлення щомісячної плати за управління Кредитом є нікчемною у зв`язку з встановленням її недійсності законом.

Надання грошових коштів за укладеним Кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком Банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника, так як це не передбачено діючим законодавством України. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як поставка Кредиту, тобто перерахування грошових коштів на рахунок Позичальника, не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті Позичальником, оскільки поставка Кредиту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, а також необхідністю належним чином виконати свій обов`язок за укладеним договором, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту — позичальнику.

Таким чином, умови пункту 5.1. Кредитного договору в частині встановлення плати у сумі 6 861 грн. за поставку Кредиту є несправедливими, суперечать положенням ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», тому відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», вказані умови договору є недійсними з моменту укладення кредитного договору.

У відповідності до положень п. 5.1. Кредитного договору Позичальник сплачує комісійну винагороду та інші сукупні послуги, в тому числі, щомісячну плату за упраат Кредитом в розмірі 0,28 % від суми Кредиту.

Всього за весь час погашення заборгованості за Кредитним договором ОСОБА_1 було сплачено 7 439,97 доларів США комісії за управління кредитом, що дорівнює еквіваленту 83 518,89 грн. за курсом НБУ на дату сплати кожної суми комісії.

Така умова договору вводить споживача в оману, у зв`язку з тим, що жодної послутт: управління кредитом споживач не отримує, які дії здійснюються банком при наданні послуги невідомо, однак, за умовами договору, Позичальник повинен щомісячно сплачувати вартість такої, не існуючої послуги.

Вказане у відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 19 України «Про захист прав споживачів» є нечесною підприємницькою практикою, наслідком чого, згідно до положень ч. 6 ст. 19 цього ж закону, такі умови договору є недійсними.

Зі змісту укладеного Кредитного договору випливає, що ОСОБА_1 08.08.2008 р. на користь АТ «СБЕРБАНК» було сплачено 6 861,00 грн. комісії за поставку Кредиту.

Крім того, за період з дати укладення Кредитного договору по березень 2015 року (включно) Позивачкою за зустрічним позовом, на виконання умови пункту 5.1 Кредитного договору, було сплачено Відповідачу за зустрічним позовом 7 439,97 доларів США комісії за управління кредитом (що, з урахуванням курсу НБУ на дату нарахування кожної частини цієї комісії, еквівалентно 83 518,89 грн.).

Оскільки, як зазначено вище, умови пункту 5.1 Кредитного договору в частині сплати ОСОБА_1 , як позичальником, АТ «СБЕРБАНК», як кредитору, плати за поставку Кредиту та управління кредитом є недійсними, мають бути застосовані наслідки недійсності, передбачені ч. 1 ст. 216 ЦК України, внаслідок чого суми сплачених Позивачем комісій за період з дати укладення Кредитного договору по березень 2015 року (включно) підлягають поверненню Відповідачем за зустрічним позовом Позивачу.

Позивач за зустрічним позовом має право на отримання від Відповідача за зустрічним позовом процентів за користування чужими грошовими коштами сукупною сумою, сплаченою Позивачем в якості комісії за поставку Кредиту та за управління Кредитом за період з дати укладення Кредитного договору по березень 2015 року (включно).

При цьому, оскільки в ситуації, що склалась, має місце не порушення грошового зобов`язання банком, а безпідставне користування АТ «СБЕРБАНК» коштами ОСОБА_1 , Позивач за зустрічним позовом вважає, що, користуючись передбаченою ст. 8 ЦК України аналогією закону, нарахування таких процентів за користування чужими грошовими коштами повинно бути здійснене на рівні облікової ставки Національного банку України на підставі приписів ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1061 ЦК України.

Сплата Позивачкою за зустрічним позовом комісії за поставку Кредиту, повернення якої вимагає Позивачка за зустрічним позовом, відбулась 08.08.2015 р. в сумі 6 861,00 грн. При цьому користування даною сумою Відповідач за зустрічним позовом здійснює до поточної дати.

Сплата Позивачкою за зустрічним позовом комісії за управління кредитом, повернення якої вимагає Позивачка за зустрічним позовом, відбувалась окремими сумами в період з дати укладення Кредитного договору по березень 2015 року (включно). При цьому користування такими утриманими сумами Відповідач за зустрічним позовом здійснює до поточної дати.

За безпідставне користування Відповідачем за зустрічним позовом коштами Позивача за зустрічним позовом підлягають нарахуванню проценти в розмірі:

за умовою договору про поставку Кредиту в сумі 10 350,57 гривень;

за умовою договору про плату за управління Кредитом в сумі 72 068,34 гривень.

Представником позивача надано суду відповідь на відзив, в якому зазначає наступне.

Позичальнику доведено при підписанні Кредитного договору від 08 серпня 2008 року розрахунок сукупної вартості кредиту з урахуванням комісії за управління кредитом (Додаток №1 до Кредитного договору). Відповідно до 4.4. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, що діяла на дату укладення Кредитного договору передбачено, що споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Згідно Кредитного договору, укладеного між сторонами, останні визначили як строк дії договору до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором (пункт 10.2. Кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 08 серпня 2015 року (пункт 1.4. Кредитного договору), так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісячно, у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, а також строки сплати процентів та комісії за користування кредитом - щомісячно, одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, визначений графіком повернення кредиту та сплати процентів (пункт 1.4. Кредитного договору.

Відповідно до п.5.1. Кредитного договору передбачено, що Позичальник сплачує плату за управління Кредитом у розмірі 0,28 % від суми кредиту, зазначеної в п.1.1. цього Договору. Плата за управління кредитом сплачується Позичальником щомісячно не пізніше 10 го числа місяця, наступного за звітнім, починаючи з дати надання Позичальнику Кредиту, до дати повного погашення Кредиту.

Право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Враховуючи, що за умовами договору погашення кредиту, процентів, комісії за його користування повинне здійснюватися позичальником щомісячно рівними частинами, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця) невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, процентів та комісії за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позичальником сплачувалась комісія до 10 січня 2020 pоку, що свідчить про переривання позовної давності і відповідно про те, що строк позовної давності для вимог, що виникни до травня 2018 pоку, не сплинув.

Виходячи з цього, банком не порушений строк позовної давності щодо стягнення заборгованості по комісії за управління кредитом за період з 13 червня 2016 року по 26 березня 2021 року за Кредитним договором.

Представником банку надано суду заперечення на зустрічний позов, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.3. Кредитного договору Позичальник підтверджує, що до підписання Кредитного договору він ознайомився з умовами цього Договору,| орієнтовною сукупною вартістю Кредиту, мав реальну можливість з ними ознайомитись.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» від 12.07.2001 р. №2664-111, ч. 2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. №1023-ХІІ, та їх змістом, а також про всі інші умови, повідомлення про які є необхідні відповідно до вимог чинного законодавства України, підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він попередньо ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання Кредиту, вартості видів та предметів супутніх послуг, а також будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагало законодавство України, в тому числі інформацією надання якої передбачене нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та нормативними документами НБУ.

Умови п. 5.1. Кредитного договору щодо встановлення плати за поставку кредиту у розмірі 6 861,00 грн. та плати за управління Кредитом у розмірі 0,28 % від суми кредиту, зазначеної у п.1.1.1 Кредитного договору не суперечить ні вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», м затвердженому сторонами Графіку платежів. Крім того, Кредитний договір містить інформацію як суму кредиту, дату укладення правочину та процентну ставку, окрім того містить всі істотні умови передбачені законодавством України, Позивач за зустрічним позовом був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується його підписом в договорі. Отже, Кредитний договір від 08.08.2008 року підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому прийняв надані Кредитором кредитні кошти.

З моменту укладання Кредитного договору до березня 2015 року ОСОБА_1 сплачувала комісію за управління кредитом згідно умов кредитного договору у повному обсязі в строк встановлений графіком погашення.

Починаючи з 16.01.2017 року ОСОБА_1 виконувала рішення Апеляційного суду Харківської області та не оскаржувала його.

Суми погашення заборгованості, що наведені у розрахунку сум грошових коштів безпідставно отриманих АТ «Сбербанк» від ОСОБА_1 , який наданий її представником не співпадають з реальними сумами погашень, що зазначені у розрахунку заборгованості та виисках по рахунках позивача за первісним позовом.

У пункті 5.1. Кредитного договору зазначено, що Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку комісійні винагороди та інші супутні послуги, а саме плату за управління Кредитом у розмірі 0,28% від суми Кредиту, зазначеної в пункті 1.1. Кредитного договору. Плата за управління Кредитом сплачується Позичальником щомісячно не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, починаючи з дати надання Позичальнику Кредиту, до дати повного погашення Кредиту.

Позичальник була ознайомлена з умовами кредитного договору та розміром щомісячних платежів до кінцевої дати повернення кредиту, складовими частинами щомісячного платежу (тіло кредиту, проценти за користування кредитом, комісія (винагорода)), положеннями кредитного договору чітко розписано порядок розрахунку процентів та комісій за користування кредитними коштами та інших платежів, наслідки дотримання/недотримання позичальником графіку повернення кредиту та інших умов договору, позивач виконувала умови кредитного договору, із заявою про розірвання договору до банку не зверталась, що свідчить про розуміння та згоду з усіма умовами цього договору, в тому числі й з порядком розрахунку платежів, які підлягали до сплати, а тому правових підстав для висновку про необізнаність позивача та/або ненадання банком достатньої та достовірної інформації про умови вання та про сплату за управління кредитом немає.

Так, у відповідності до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливими, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Позивач не довела наявності ознак для кваліфікації умов договору «несправедливими» та наявності правових підстав, визначених ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист споживачів», для визнання оспорюваного договору недійсним повністю або частково.

Безпідставними є також доводи позивача за зустрічним позовом про незаконність встановлення в оспорюваному кредитному договорі щомісячного нарахування плати за управління кредитом, оскільки заборони встановлювати такий платіж на момент укладення 08.08.2008 року кредитного договору законом передбачено не було.

Безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Між сторонами існують договірні правовідносини, а саме діючий Кредитний договір №141- В/08/12/ФО/А від 08.08.2008 року, за яким ОСОБА_1 виконувала свої зобов`язання згідно умов договору, що унеможливлює застосування до них положень статті 1212 ЦК України.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге – встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Позивачка за зустрічним позовом не підтвердила свої доводи, щодо розрахованої суми сплаченої комісії за управління кредитом у розмірі 83 518,89 грн., яку вона вважає безпідставно отриманою та просить їй повернути, а також розраховує відсоток безпідставно отриманої суми.

02.07.2021 представником банку надано суду заяву про застосування строків позовної давності до зустрічного позову та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Вказує, що відповідно до п. 10.5 Кредитного договору, за будь-якими вимогами сторін, які випливають за даним договором, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки.

Враховуючи, що порушення сторонами вимог ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» було допущено саме в момент укладення оспорюваного договору – 08.08.2008, то саме в цей момент ОСОБА_1 була обізнана про умови кредитного договору, якими встановлено сплату винагороди за надання фінансового інструменту, однак з позовом ОСОБА_1 звернулась лише у червні 2021 року.

Позивачка за зустрічним позовом просить стягнути комісію за поставку кредиту у розмірі 6 861,00 грн., що була сплачена на момент укладання кредитного договору 08.08.2008 року, та плату за управління Кредитом у розмірі 83 518,89 грн. за період з дати укладання Кредитного договору по березень 2015 року (включно), тобто за строк який перевищує строк позовної давності встановлений у три роки.

Представником ОСОБА_1 надано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено наступне.

Представник банку подаючи до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог ОСОБА_1 визнає обґрунтованість її позовних вимог.

Вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором та одночасне подання заяви про застосування строків позовної давності за зустрічною позовною вимогою, суперечить його поведінці і є недобросовісним.

Пунктом 10.5 Кредитного договору встановлено, що за будь-якими вимогами сторін, які випливають за даним Договором, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки.

На момент укладення кредитного договору питання пов`язані зі строками давності регулювались Цивільним кодексом України в редакції від 12.04.2008. Положеннями ч. 4 ст. 258 ЦК України в редакції на день укладення Кредитного договору були передбачені спеціальні строки позовної давності у десять років для вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. При цьому, ч. 2 ст. 259 ЦК України в редакції від 12.04.2088 було передбачено, що позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

За вимогами ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсних положень Кредитного договору законодавством України встановлена спеціальна позовна давність тривалістю десять років.

У період часу з 08.08.2008 по 10.11.2011 ОСОБА_1 не знала і не мала можливості довідатись про порушення про порушення її прав споживачів за Кредитним договором. І лише після ухвалення рішення Конституційним Судом України по справі № 15-рп/2011 від 10.11.2011, яким було надано тлумачення положенням Закону України « Про захист прав споживачів» та встановлено, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем і позичальником за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, у ОСОБА_1 зв`явилась можливість довідатись про порушення її прав у правовідносинах за Кредитним договором.

У спірних правовідносинах підлягає застосуванню спеціальний строк позовної давності тривалістю десять років, а початок перебігу починається 10.11.2011 і завершується 10.11.2021, отже вимоги ОСОБА_1 заявлені в межах строку позовної давності.

Умови Кредитного договору в частині сплати комісії за управління кредитом мають періодичний характер і підлягають оплаті Позичальником щомісяця не пізніше десятого числа місяця наступного за звітним.

Відтак перебіг позовної давності про застосування наслідків нікчемного правочину стосовно кожного щомісячного платежу зі сплати комісії за Кредитним договором починається з дня встановленого для оплати такої комісії й обчислюється окремо щодо кожного факту сплати комісії за управління кредитом.

Остання сплата комісії за управління кредитом була проведена ОСОБА_1 13.12.2019 та зарахована банком 10.01.2020 то строк позовної давності для застосування наслідків нікчемного правочину за останнім платежем з комісії за управління кредитом закінчується 13.12.2029.

В незалежності від від спливу строку позовної давності у банку залишається обов`язок повернення безпідставно отриманих грошових коштів.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував просив відмовити в його задоволенні; підтримав вимоги викладені у зустрічному позові, просив їх задовольнити.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Судом встановлено, що 08.08.2008 між ЗАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ», правонаступником якого є АТ «Сбербанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №141-В/08/12/Ф0/А, відповідно до якого Банк надав, а Відповідач отримав кредитні кошти у загальній сумі 28 322,00 долара США під 0,01% річних.

Відповідно до п. 1.1-1.3 умов Кредитного договору Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 28 322,00 долара США на придбання автомобіля.

Відповідач зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 0,01 процента річних.

Пунктом 1.4. Кредитного договору, передбачено, що кредитні кошти Позичальник зобов`язався сплачувати в рахунок погашення кредитної заборгованості відповідно до графіку, згідно із Додатком №1 до Кредитного договору, що є його невід`ємною частиною (надалі - Графік), з кінцевим терміном повернення не пізніше 08 серпня 2015 року.

Також згідно з пунктом 5.1. Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку комісійні винагороди та інші супутні послуги, а саме плату за управління Кредитом у розмірі 0, 28 % від суми Кредиту, зазначеної в пункті 1.1 кредитного договору.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2016 року з ОСОБА_1 на користь Банку стягнуто заборгованість по кредитному договору №141-В/08/12/ФО/А від 08.08.2008 року та проценти за користування кредитом в сумі 7 146,27 доларів США, що еквівалентно (станом на 13.06.2016) 178 766, 40 грн., комісію за управління кредитом 27 693, 26 грн., пеню за прострочення повернення заборгованості за кредитом та за прострочення сплати комісії за управління кредитом в сумі 100 000 грн., та судовий збір в розмірі 6 078, 16 грн., а всього 312 537, 82 грн.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16.01.2017 рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06.10.2016 змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СБЕРБАНК» заборгованість по Кредитному договору №141-В/08/12/Ф0/А від 08.08.2008 року та проценти за користування кредитом в сумі 7 146,27 доларів США, що еквівалентно (станом на 13.06.2016) 178 766,40 грн., комісію за управління кредитом 27 693,26 грн., пеню за прострочення повернення заборгованості за кредитом у сумі 50 000 грн. та судовий збір в розмірі 3 846,90 грн., а всього 260 306,56 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 629, 526, ч. 1 ст. 612 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З тексту позовної заяви вбачається, що Банк просить стягнути з ОСОБА_1 88 207 гривень 21 копійку за проценти та комісію за період з 13 червня 2016 року по 26 березня 2021 року із зазначенням, що станом на 16 квітня 2021 року ОСОБА_1 не сплачено кошти, які стягнуто з неї за рішенням суду.

Між тим, як зазначає відповідачка і це не спростовано позивачем, кошти нею сплачені 13 грудня 2019 року.

Згідно п.п. 5.1, 10.5 договору позичальник сплачує плату за управління Кредитом у розмірі 0,28 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього Договору. Плата за управління кредитом сплачується Позичальником щомісячно не пізніше 10 го числа місяця, наступного за звітнім, починаючи з дати надання Позичальнику Кредиту, до дати повного погашення Кредиту. Плата за управління кредитом не нараховується за місяць, в якому кредит повертається Банку в повному обсязі, в тому числі у випадку дострокового повернення кредиту. У випадку, якщо 10 число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов`язаний сплатити суму нарахованої плати за управління кредитом у попередній робочий день.

За будь-якими вимогами сторін, які випливають за даним договором, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З урахуванням зазначеного, з відповідачки підлягають стягненню кошти за період з 22.04.2018 по 30.11.2019, оскільки з позовом Банк звернувся 22.04.2021; кошти сплачені 13.12.2019; розрахунок заборгованості на а.с. 34 закінчується періодом по 30.11.2019.

Отже, сума стягнення становить 40 670, 46 гривень.

Позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідачка просить застосувати наслідки недійсного правочину – кредитного договору, в частині, а саме: п. 5.1 та стягнути з товариства 172 798, 80 гривень, яка складається з 6 861 гривні – комісії за поставку кредиту; 10 350, 57 гривень – процентів за безпідставне користування грошовими коштами в сумі 6 861 гривня; 83 518, 89 гривень сплаченої комісії за управління кредитом; 72 068, 34 гривень – суми процентів за безпідставне користування грошовими коштами в сумі 83 518, 89 гривень.

При цьому посилається, що Рішенням Конституційного Суду України від 10.11. 2011 № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України підтверджено, що положення п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п. 3.6 Правил НБУ № 168 , банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживча про відкликання згоди на кредитний договір тощо.

Зазначає, що за весь час погашення заборгованості по кредиту нею було сплачено 7 439, 97 доларів США комісії за управлінням кредитом, що становить 83 518, 89 гривень.

Така умова договору вводить її як споживача в оману, оскільки жодної послуги, визначеної п. 5.1 договору, вона не отримує, що є нечесною підприємницькою практикою, а тому згідно положень ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» такі умови договору є недійсними та суперечать положенням п. 5 ст. 11 цього Закону.

Дійсно, згідно п. 5.1 позичальник сплачує плату за управління Кредитом у розмірі 0,28 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього Договору. Плата за управління кредитом сплачується Позичальником щомісячно не пізніше 10 го числа місяця, наступного за звітнім, починаючи з дати надання Позичальнику Кредиту, до дати повного погашення Кредиту. Плата за управління кредитом не нараховується за місяць, в якому кредит повертається Банку в повному обсязі, в тому числі у випадку дострокового повернення кредиту. У випадку, якщо 10 число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов`язаний сплатити суму нарахованої плати за управління кредитом у попередній робочий день.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203, ст. 204, ч. 1 ст. 215, ст.ст. 256, 257 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Матеріали справи свідчать, що кредитний договір укладено 08.08.2008.

З даним позовом ОСОБА_1 звернулась 17.06.2021, тобто через майже 13 років.

З умовами договору ОСОБА_1 була ознайомлена; виконувала їх тривалий час; доказів порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» нею не надано.

При цьому рішенням Дергачівського районного суду від 06 жовтня 2016 року з ОСОБА_1 стягнуто суму коштів, у тому числі і комісію за управління кредитом.

Апеляційним судом Харківської області рішення суду в цій частині залишено без змін. (а.с. 17-20)

Тобто, у даному випадку ОСОБА_1 по суті ставить питання про перегляд рішення суду, яке набрало законної сили і фактично виконано ОСОБА_1 .

Представником позивача надано до суду заяву про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 гривень.

Суд доходить висновку про відмову у її задоволенні з наступних підстав.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, представником позивача не надано суду документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Оскільки, з огляду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, то суд відмовляє у стягненні витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 203, 204, 215, 256, 257, 526, 612, 629 ЦК України, ст. 2-13, 77-81, 33, 141, 259, 263-265, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», місцезнаходження: вул. Володимирська, буд. 46, м. Київ, рахунок IBAN НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 25959784, заборгованість по комісії за управління кредитом за період з 22.04.2018 по 30.11.2019 за кредитним договором №141-В/08/12/ФО/А від 08.08.2008 року, у розмірі 40 670 (сорок тисяч шістсот сімдесят) гривень 46 копійок.

В іншій частині вимог – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» про захист прав споживачів, застосування наслідків нікчемного договору, стягнення коштів – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», місцезнаходження: вул. Володимирська, буд. 46, м. Київ, рахунок IBAN НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 25959784, суму сплаченого судового збору у розмірі 1 046 (одна тисяча сорок шість) гривень 65 копійок.

В задоволенні клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом 30 днів з дня отримання ними копії рішення.

Рішення набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, або протягом 30 днів з дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Повне найменування (ім`я) сторін (учасників) справи:

Акціонерне товариство «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», код ЄДРПОУ 25959784, місцезнаходження: вул. Володимирська, буд. 46, м. Київ.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 22.12.2021.

Суддя В. С. Овсянніков