Рішення № 102097307, 22.12.2021, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/394/21

9

2/339/159/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Латик В.Є.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Болехівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на спадкове майно, яке знаходиться по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що проживає по АДРЕСА_1 та поруч з ним по АДРЕСА_1 проживала одинока ОСОБА_2 , яка мала хронічне психологічне захворювання та перебувала на обліку у психіатра та з 2005 року визнана інвалідом 2 групи довічно. Оскільки родичів у ОСОБА_2 не було, враховуючи особливості захворювання, вона дуже прив`язалася до нього та його дружини, як до родичів. ОСОБА_2 завжди приходила до них, вони її доглядали, годували, допомагали по господарстві, вона прихильно ставилася до них та приймала допомогу, часто проживаючи в них. Для комфортного та належного проживання він зробив ремонт у квартирі ОСОБА_2 за власні кошти, купував їй одяг, продукти, оскільки на проживання їй не вистачало пенсії.

В 2013 році стан здоров`я ОСОБА_2 погіршився, почала прогресувати психічна хвороба і вона була скерована на лікування до психіатричного закладу. Після лікування ОСОБА_2 не усвідомлювала своїх дій та не могла керувати собою, а тому він постійно здійснював за нею догляд, годував, підтримував майно в належному стані, водив до лікаря на профілактичні огляди. Коли ОСОБА_2 була на лікуванні у психоневрологічних закладах він провідував її, але стан її не покращувався і він забрав її проживати до себе однією сім`єю в 2014 році.

Згідно рішення Болехівського міського суду від 14 лютого 2014 року ОСОБА_2 визнано недієздатною та його визнано за його згодою опікуном, оскільки родичів у неї не було. Після оформлення опіки він з дружиною прийняли ОСОБА_2 у сім`ю на правах тітки і всі близькі родичі та знайомі сприймали її як родичку, оскільки вони проживали разом, проводили сімейні свята, вона по мірі можливості допомагала його дружині, бавилася з їхніми дітьми. У період спільного проживання вони були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки і спільні витрати. Він постійно піклувався про ОСОБА_2 та належно виконував обов`язки опікуна. Він не вважав себе опікуном, а створив для неї повноцінну сім`ю та відносився до неї як до тітки. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла і всі витрати щодо її поховання ним здійснено. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на спадкове майно, що належали їй на праві власності, а саме: квартиру, земельну дліянку 0.1041 га по АДРЕСА_1 .

У встановлений законом строк він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець четвертої черги, однак отримав відмову, оскільки ним не подано документів, що підтверджують родинний зв`язок та не доведено факту проживання однією сім`єю з спадкодавцем.

Ухвалою суду від 17 листопада 2021 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до підготовчого засідання.

06 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просить засідання проводити у його відсутності та не заперечує проти позову (а.с.).

Такі дії не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Окрім того, представник відповідача у вказаній заяві визнав позовні вимоги та не заперечував щодо задоволення позову.

Так, згідно ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Свідок ОСОБА_3 вказала, що проживає поруч з позивачем, часто буває в його будинку та їй достеменно відомо про те, що позивач з дружиною піклувалися про ОСОБА_2 : готували їжу, доглядали за нею, піклувалися та купували їй одяг, відносились до неї, як члена сім"ї. ОСОБА_2 була психічно хворою і з 2014 року проживала у позивача, його дружина доглядала за нею, як за рідною мамою, у них був спільний побут. Коли ОСОБА_2 була лежача близько 2 років до смерті, то позивач купував памперси, таблетки та здійснював догляд, оскільки родичів у ОСОБА_2 не було.

Свідок ОСОБА_4 , який ж прпцівником Управління соціального захисту населення пояснив, що знає сім`ю позивача та їх стосунки з ОСОБА_2 . З 2014 року ОСОБА_2 визнано судом недієздатною та ОСОБА_1 призначено опікуном. Оскільки він був представником опікунської ради, то простійно проводив нагляд та контроль за позивачем, як опікуном щодо виконання ним своїх обов`язків щодо ОСОБА_2 . Неодноразово ця сім`я інспектувалася комісійно, з 2014 року був у цій сім`ї більше 10 разів контролював, оскільки ОСОБА_1 не був офіцйним родичем ОСОБА_2 , то вони були на особливому контролі та жодного разу не було зауважень. За 18 років роботи такого догляду, відповідального ставлення як було в позивача щодо ОСОБА_2 , він не бачив. Позивач створив домашню атмосферу для ОСОБА_2 , разом харчувалися, проживали разом, вели спільний побут, діти позивача називали ОСОБА_2 бабусею, всі із сім"ї позивача відносилися до неї ,як до члена сім`ї. Коли ОСОБА_2 близько півтора року до смерті була лежачою і потрібно було міняти памперси та здійснювати постійний догляд, то позивач з дружиною це виконували і він такого належного догляду ще не бачив.

Суд, вислухавши вступне слово позивача, пояснення свідків, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку про прийняття визнання відповідачем позову та задоволення позовних вимог, оскільки таке визнання не суперечить закону та не порушує права свободи чи інтереси третіх осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Так, із змісту позовних вимог та матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду справи є одноквартирний особняк по АДРЕСА_1 та земельна ділянка по АДРЕСА_1 , як спадкове майно після смерті ОСОБА_2 .

При цьому судом встановлені такі фактичні обставини справи.

30 квітня 1993 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на одноквартирний особняк по АДРЕСА_1 . Підставою для реєтрації права власності було свідоцтво про право власності на житло від 30 квітня 1993 року (а.с.11, 13).

Згідно технічного паспорта вказаний одноквартирний особняк складається з комори площею 8 м2, житлової площею 11.4 м2, кухні площею 13 м2, житлової площею 13.4 м2, коридору площею 11.7 м2 (а.с.9-10).

З державного акту на право приватної власності на землю вбачається, що ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.1041 га для обслуговування будівель по АДРЕСА_1 (а.с.12).

Згідно рішення Болехівського міського суду від 14 лютого 2014 року ОСОБА_2 визнано недієздатною, оскільки вона через психічне захворюванння не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, внаслідок чого встановлено над нею опіку та призначено ОСОБА_1 опікуном. (а.с.8).

З актів обстеження житлово-побутових умов за 2014-2019 роки вбачається, що ОСОБА_1 як опікун ОСОБА_2 добросовісно виконував свої обов"язки, постійно цікавиться її станом здоров`я, контролює її місцезнаходження, стежить за її діями, постійно спілкується з нею щодоїї поведінки з сусідами та іншими людьми, дає відповідні настанови ; купує їй продукти харчування, одяг, взуття, медикаменти. Для приготування їжі є запас продуктів, опікун завжди замовляє дрова на зиму для опалення будинку ОСОБА_5 , підтримує будинок в належному стані. Дружина опікуна готує їжу для ОСОБА_2 , яка ночує в будинку опікуна (а.с.17-22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с.7) і після її смерті відкрилася спадщина на належне майно.

Поховання ОСОБА_2 здійснював ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Болехівського ККП від 05 травня 2021 року №586 (а.с.14).

Будучи спадкоємцем четвертої черги позивач у встановлений законом термін звернувся з заявою про прийняття спадщини. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу відмовлено у зв`язку з тим, що не подано документи, які встановлюють родинний зв`язок (а.с.15).

З відповіді нотаріуса вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не відкривалася. З заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 , але не було встановлено родинних відносин згідно чинного законодавства, що стало причиною для винесення постанови про відмову вчинення нотаріальних дій. Буд-які інші спадкоємці не зверталися (а.с.41).

Також судом допитані заявлені позивачем свідки підтвердили факт спільного проживання позивача разом з померлою ОСОБА_2 однією сім`єю протягом тривалого часу – з 2014року, зазначивши, що вони вели спільне господарство та були пов`язані спільним побутом.

При цьому, свідки підтвердили, що позивач здійснювала догляд ОСОБА_2 не лише в межах обов`язків опікуна та, що ставлення у cім`ї позивача до ОСОБА_2 було як до члена сім"ї, а не сторонньої особи.

Крім того, цей факт представником відповідача не заперечується.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_6 з 2014року по день смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто їх відносини були сімейними в розумінні приписів ч. 2 ст. 3 СК України.

Так, відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною першою статті 1221 ЦК України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а)проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю понад п`ять років, позивач вказував, що з 2014року до моменту смерті ОСОБА_2 ( травень 2021року) вони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство та мали єдиний бюджет, оскільки пенсії ОСОБА_2 , як інваліда ІІ групи не вистачало для задоволення її потреб, у тому числі на лікування, оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Отже, позивач надав достатні докази на підтвердження того, що між ним та померлою ОСОБА_2 під час здійсненню нею опіки склалися усталені стосунки, що вийшли за межі простого виконання обов`язків опікуна, а саме переросли у відносини сімейні, у яких ОСОБА_2 почував себе членом сім`ї позивачата до неї ставилися, відповідно, як до члена сім`ї, а не виключно як до підопічного, що і визнається відповідачем Болехівської міською радою.

Сам про собі факт того, що згідно з рішенням суду від 14 лютого 2014 року позивача було призначено опікуном ОСОБА_2 , та він до моменту її смерті виконувала обов`язки опікуна у зв`язку з чим, у тому числі проживав з підопічною не спростовує вказаних висновків, оскільки відносини між ОСОБА_1 , як опікуном, та ОСОБА_2 , як підопічною, вийшли за межі опікунських, трансформувалися у відносини сімейні, у яких до ОСОБА_2 ставилися як до члена сім`ї ОСОБА_2 ОСОБА_1 , а вона, відповідно, вважав себе членом такої сім`ї.

Оцінюючи всі зазначені докази в їх сукупності, суд вважає, що факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з веденням спільного побуту більше п"яти років з 2014 року по 2021 роки позивачем доведений, ним надані докази сімейно-побутових стосунків, ведення ними спільного господарства, єдиного бюджету, що характеризують усталені відносини, що притаманні сім"ї.

Даний факт має юридичне значення для позивача, оскільки відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При таких обставинах, беручи до уваги, що спадкоємці інших черг відсутні, то позивача слід визнати спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на одноквартирний особняк по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 01041 га для обслуговування будівель з моменту відкриття спадщини.

На підставі наведеного ст.1220-1223,1268,1269 ЦК України, керуючись ст. 258-259, 263-265 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на одноквартирний особняк по АДРЕСА_1 , який складається згідно технічного паспорту з: комори площею 8.0 м2; житлової, площею 11.4 м2; кухні, площею 13.0 м2; житлової, площею 13.4 м2; коридору, площею 11.7 м2 та земельну ділянку, площею 0.1041 га для обслуговування будівель по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Болехівська міська рада – місцезнаходження площа І.Франка, 12 м.Болехів Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 04054270.

Дата складання повного тексту рішення - 22 грудня 2021 року.

Суддя Головенко О.С.