Ухвала суду № 102096775, 13.12.2021, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1070/21

провадження № 2-др/179/5/21

У Х В А Л А

13 грудня 2021 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Ахтієвій Р.С.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт. Магдалинівка заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир-Транс» адвоката Юрченка Ігоря Олексійовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир-Транс» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

08 листопада 2021 року Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир-Транс» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

03 грудня 2021 року до суду надійшла заява представника товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир-Транс» адвоката Юрченка І.О. про ухвалення додаткового рішення.

Заявник посилається на те, що рішенням від 08 листопада 2021 року у справі № 179/1070/21 Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області частково задовольнив позов ОСОБА_1 , поновивши його на роботі в ТОВ «Автомир-Транс» на посаді водія автотранспортних засобів та зобов`язавши ТОВ «Авомир-Транс» нарахувати і виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При ознайомленні з вказаним судовим рішенням встановлено, що його мотивувальна та резолютивна частини не відповідають вимогам ст. 265 ЦК України.

Так, зобов`язавши ТОВ «Автомир-Транс» нарахувати та виплатити ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто вирішивши по суті позовні вимоги ОСОБА_1 та дійшовши висновку про наявність у нього права на отримання від ТОВ «Автомир-Транс» певної суми грошей, суд в той же час ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині вказаного рішення не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення з ТОВ «Автомир-Транс» на користь ОСОБА_1 .

Заявник зазначає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою відрізняється від середнього заробітку, що зберігається за працівником під час оплатної військової служби за контрактом, а тому всю суму отриманої позивачем грошової винагороди згідно контракту, укладеному ним 25 січня 2021 року з Міністерством оборони України в особі командира військової частини А 1126 ОСОБА_5 (посадовий оклад в розмірі 2 910,00 грн. та премія в розмірі 87.8% посадового окладу, а всього 5464,98 грн. на місяць), слід вирахувати із середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.

Крім того, у вказаному рішенні від 08 листопада 2021 року суд не вказав тривалість (строк) вимушеного прогулу, тобто не зазначив терміни початку та закінчення вимушеного прогулу ОСОБА_1 з вини ТОВ «Автомир-Транс». Зокрема, в рішенні суд не зазначив чи відносяться до вимушеної о прогулу та чи підлягають оплаті робочі дні 23 та 24 червня 2021 року, в які ОСОБА_1 був відсутній на роботі впродовж всього робочого дня. Вказана обставина унеможливить виконання вказаного рішення, якщо його не буде скасовано судом апеляційної чи касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Крім цього, суд безпідставно та необґрунтовано вийшов за межі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та зобов`язав ТОВ «Автомир-Транс» не тільки виплатити, а й нарахувати позивачу середній заробіток за час вимушеною прогулу.

На підставі наведених обставин, заявник (представник відповідача) прохає ухвалити у справі № 179/1070/21 додаткове рішення, в якому зазначити тривалість (строк) перебування ОСОБА_1 у вимушеному прогулі (визначити терміни початку та закінчення вимушеного прогулу), а також вказати точну грошову суму середнього заробітку, присуджену до стягнення з ТОВ «Автомир-Транс» на користь ОСОБА_1 , у зв`язку з перебуванням останнього у вимушеному прогулі.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення слід відмовити, з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Як вбачається з рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2021 року, судом вирішено: позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково; поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир-Транс»; зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Автомир-Транс» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир-Транс», код ЄДРПОУ 31950868 на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.; в задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Згідно роз`яснень, наданих у п. 20 постанови Пленуму ВСУ N 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК України (в ред. 2004 року); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч. 5 ст. 270 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що під час ухвалення судового рішення судом розглянуті всі вимоги позивача, зазначені в позовній заяві, дана оцінка всім доводам та доказам, які надали сторони, відповідність цих вимог до норм закону та встановлених обставин у справі і на підставі цього ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Виходячи з вимог заяви та обставин справи досліджених під час судового розгляду, суд вважає, що підстави, зазначені в заяві представника відповідача про ухвалення додаткового рішення є необґрунтованими, у зв`язку із чим не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. 270 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир-Транс» адвоката Юрченка Ігоря Олексійовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир-Транс» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 17 грудня 2021 року.

Суддя Т.А.Ковальчук