Ухвала суду № 102096510, 13.12.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/7759/20

Номер провадження 1-кп/201/409/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18 а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Ополинської І.Г.,

суддів – Демидової С.О., Наумової О.С.,

при секретарі судового засідання – Горностаєвій О.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Онішка Я.А.,

захисників обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокатів Авраменка О.Ю., Андрієвської Л.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Коваленка С.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката Туманова С.Г.,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – адвоката Завгороднього О.С.,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – адвоката Іванової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі питання доцільності продовження обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, застосованого в рамках кримінального провадження, відомості про яке 21 січня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000095 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпродзержинськ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке 21 січня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000095 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України.

В судовому засіданні відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України колегією суддів поставлено на обговорення питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під вартою до спливу двомісячного терміну.

Прокурор Онішко Я.А. у судовому засіданні висловив думку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні, у період з 09 жовтня 2019 року по 18 лютого 2020 року у співучасті із ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , організованою групою, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393 КК України, а саме готування до злочину – втечі з-під варти, особи, яка перебуває в попередньому ув`язненні, а саме підозрюваного ОСОБА_6 , що утримувався у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4», вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчиненому організованою групою, а на наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні 18 лютого 2020 року біля будинку № 35 по вул. Чернишевського, 35, у м. Дніпрі, організованою групою, спільно із ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 187 та ч. 3 ст. 146 КК України, а саме нападу на громадянку ОСОБА_7 , з метою заволодіння її майном, поєднаному із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому організованою групою та незаконному позбавленні волі та викраденні людини– потерпілої ОСОБА_7 , вчиненому з корисливих мотивів, організованою групою, та вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, тобто у незакінченому замаху на вимагання – вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілою ОСОБА_7 , обмеження свобод цієї особи, з погрозою вбивства, що завдало б майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою, за вчинення яких законом передбачене покарання до п`ятнадцяти років позбавлення волі.

За наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів, на переконання прокурора, продовжують існувати враховані при застосуванні та подальшому продовженні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинення інкримінованих злочинів, незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_7 , адже обізнаний про анкетні данні та адреси роботи і місця проживання останньої, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, про що свідчить наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у готуванні втечі з-під варти підозрюваного ОСОБА_6 , який утримувався у ДУ «Державна установа виконання покарання № 4», тобто у вчиненні злочину метою якого було перешкоджання кримінальному провадженню чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить відсутність в обвинуваченого постійного місця роботи та джерела доходу.

Разом із цим, прокурор посилався на відсутність будь-яких даних, які б свідчили про зменшення ризиків, які продовжують існувати дотепер, а тому застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_2 є недоцільним і не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просив продовжити раніше застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого на 60 днів.

При цьому, обґрунтовуючи необхідність утримання обвинуваченого ОСОБА_2 саме в умовах ізолятору тимчасового тримання № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, прокурор посилався на те, що під час досудового розслідування постановою слідчого відносно ОСОБА_2 застосовані заходи безпеки у зв`язку із тим, що останній співпрацював з органом досудового розслідування, які до теперішнього часу не скасовані.

Також, за наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих злочинів, на переконання прокурора, продовжують існувати враховані при застосування та подальшому продовженні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинення інкримінованих злочинів, незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_7 адже обізнаний про анкетні данні та адреси роботи і місця проживання останньої та може впливати на інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом навмисного затягування судового розгляду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить відсутність в обвинуваченого постійного місця роботи та джерела доходу.

Поряд із цим, прокурор вказав, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих тяжких злочинів, у тому числі, і за розбійний напад, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, що є тими обставинами, які можуть характеризувати особу ОСОБА_3 , як схильну до вчинення злочинів.

При цьому, прокурор посилався на те, що раніше зазначені ризики, не зменшилися та продовжують існувати дотепер, а тому застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_3 є недоцільним і не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просив продовжити раніше застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого на 60 днів.

Також, за наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих злочинів, на переконання прокурора, продовжують існувати враховані при застосуванні та подальшому продовженні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинення інкримінованих злочинів, незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_7 адже обізнаний про анкетні данні та адреси роботи і місця проживання останньої та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом навмисного затягування судового розгляду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить відсутність в обвинуваченого постійного місця роботи та джерела доходу.

Разом із цим, прокурор вказав, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів середньої тяжкості та тяжкого умисного злочину, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, що є тими обставинами, які можуть характеризувати особу ОСОБА_4 , як схильну до вчинення злочинів.

При цьому, прокурор посилався на те, що ризики, які раніше ним зазначались про обранні запобіжного заходу та подальшого його продовження, не зменшилися та продовжують існувати дотепер, а тому застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_4 є недоцільним и не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просив продовжити раніше застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого на 60 днів.

Також, за наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів, на переконання прокурора, продовжують існувати враховані при застосуванні та подальшому продовженні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинення інкримінованих злочинів, незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_7 адже обізнаний про анкетні данні та адреси роботи і місця проживання останньої та може впливати на інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом навмисного затягування судового розгляду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить відсутність в обвинуваченого постійного місця роботи та джерела доходу.

Окрім цього, прокурор вказав, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих тяжких злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, що є тими обставинами, які можуть характеризувати особу ОСОБА_5 , як схильну до вчинення злочинів.

При цьому, прокурор посилався на те, що раніше зазначені ризики, не зменшилися та продовжують існувати дотепер, а тому застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_5 є недоцільним и не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просив продовжити раніше застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого на 60 днів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокат Туманов С.Г. у судовому засіданні заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно його підзахисного, посилаючись на недоведеність заявлених прокурором ризиків та відсутність доказів на підтвердження наявності обґрунтованої підозри його підзахисного у вчиненні інкримінованих злочинів, при цьому, зауважив, що прокурором не надано жодних матеріалів досудового розслідування на підтвердження такої підозри. Окрім цього, вказав, що його підзахисний ОСОБА_3 хворий на гепатит і потребує лікування. Також зазначив, що відповідно до постанови ВСУ від 02.09.2021 року врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі, і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим, у зв`язку з чим, вважає неможливим врахування попередніх судимостей ОСОБА_3 , які погашені та зняті в установленому законом порядку, при розгляді питання про продовження йому строку дії запобіжного заходу. З урахуванням цих обставин, просив змінити його підзахисному запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, про що подав відповідне заперечення.

Обвинувачений ОСОБА_3 також заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність заявлених прокурором ризиків та відсутність доказів на підтвердження наявності обґрунтованої підозри його у вчиненні інкримінованих злочинів. Також зазначив, що негласні слідчі дії проводилися із порушенням норм КПК України, при його затриманні, йому підкинули речові докази, а понятими були особи, які є працівниками поліції. Вказав, що потерпіла надає недостовірні та суперечливі показання, стверджуючи про наявність у нього ножа, якого насправді не було. Вважає, що всі матеріали кримінального провадження зібрані з порушенням вимог закону, а також прокурором не доведено наявність ризиків, які є підставою для продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт або застосувати альтернативний запобіжний захід – застава, про що подав відповідні заперечення.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат Завгородній О.С. у судовому засіданні заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно його підзахисного, при цьому зазначив, що ризики на які посилається прокурор з часом зменшились, у зв`язку з чим, просив змінити застосований до ОСОБА_4 запобіжний заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника та просив змінити застосований до нього під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Коваленко С.О. у судовому засіданні заперечував проти продовження його підзахисному строку дії запобіжного заходу, посилаючись на те, що заявлені прокурором ризики на теперішній час втратили свою актуальність та просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив змінити застосований до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з тим, що прокурором не надано жодних доказів на підтвердження наявності заявлених ним ризиків, та відсутністю доказів на підтвердження наявності обґрунтованої підозри його у вчиненні інкримінованих злочинів, вважає, що на даний час ризики, які враховувалися при обранні йому запобіжного заходу зменшилися, а тому просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, про що подав відповідне клопотання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 – адвокат Іванова В.М. заперечувала проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно свого підзахисного, посилаючись на відсутність ризиків у той мірі, що виправдовує необхідність продовження найсуворішого запобіжного заходу та просила змінити запобіжний захід на домашній арешт, при цьому повністю підтримала клопотання ОСОБА_5 про зміну йому запобіжного заходу, просила його задовольнити.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокати Авраменко О.Ю., Андрієвська Л.О залишили вирішення питання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на розсуд суду.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, під час досудового розслідування на підставі ухвал Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2020 року (справа №202/4222/20, провадження №1-кс/202/5201/2020, №1-кс/202/5203/2020, №1-кс/202/5198/2020, №1-кс/202/5200/2020) застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою продовжено до 18 серпня 2020 року, який в подальшому ухвалами Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська був неодноразово продовжений.

Оцінюючи продовження існування наведених прокурором ризиків, колегія суддів приходить до висновку, що враховані при застосуванні та подальшому продовженні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не зменшилися на час вирішення питання доцільності продовження тримання останнього під вартою, і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до п`ятнадцяти років позбавлення волі, при цьому, судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи і джерела доходу.

При цьому, під час оцінки ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» (W. v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

А отже, наведені дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_2 переховуватися від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинення інкримінованих злочинів, незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_7 , адже він обізнаний про анкетні данні та адреси роботи і місця проживання останньої, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, про що свідчить наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у готуванні втечі з-під варти підозрюваного ОСОБА_6 , який утримувався у ДУ «Державна установа виконання покарання № 4», тобто у вчиненні злочину метою якого було перешкоджання кримінальному провадженню чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить відсутність в обвинуваченого постійного місця роботи та джерела доходу, ступень яких є досить високою.

Таким чином, колегія суддів погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

При цьому, продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує, що під час досудового розслідування відносно ОСОБА_2 застосовані заходи безпеки у зв`язку з тим, що останній співпрацював з органом досудового розслідування, а тому вважає за доцільне визначити тримання останнього під вартою в умовах ізолятору тимчасового тримання № 1 ГУНП в Дніпропетровській області.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування ризиків, колегія суддів приходить до висновку, що враховані при застосуванні та подальшому продовженні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не зменшилися на час вирішення питання доцільності продовження тримання останніх під вартою, і продовжують існувати, оскільки обвинувачені обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до п`ятнадцяти років позбавлення волі, при цьому, судом враховуються дані про особи обвинувачених, які не мають міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи і джерела доходу, а також раніше неодноразово судимі за вчинення умисних корисливих тяжких злочинів, судимість за вчинення яких у встановленому законом порядку не знята і не погашена, що є тими обставинами, які можуть характеризувати їх особи, як схильні до вчинення злочинів.

Також колегіє судів приймається до уваги рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic» № 31315/96 від 25.04.2000) та «В. проти Швейцарії» (W. v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року), а отже, наведені дані про особи обвинувачених в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_7 , адже вони обізнані про анкетні данні та адреси роботи і місця проживання останньої, а також можуть впливати на інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом навмисного затягування судового розгляду, вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить відсутність в обвинувачених постійного місця роботи та джерела доходу та наявність непогашених судимостей за вчинення умисних корисливих тяжких злочинів, ступень яких є досить високою.

Таким чином, колегія суддів погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

З урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інкримінованих правопорушень, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочину, тяжкості покарання, що загрожує останнім, у разі визнання їх винуватими, колегія суддів приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальнодоступних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тому саме такий запобіжний захід є співмірним у вказаному кримінальному провадженні.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покладених на них процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката Туманова С.Г. про відсутність у сторони обвинувачення доказів на підтвердження факту його причетності до вчинення інкримінованих злочинів та недоведеність заявлених прокурором ризиків з вищенаведених в цій ухвалі підстав, а також з тих підстав, що питання доведеності вини та надання оцінки доказам, суд вирішує у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.

Крім того, посилання захисника Туманова С.Г. на те, що постанову ВСУ від 02.09.2021 року та неприпустимість врахування погашеної чи знятої судимості його підзахисного ОСОБА_3 при вирішенні питання про продовження останньому строку дії запобіжного заходу, які, за твердженням захисника, погашені та зняті в установленому законом порядку, є помилковими та такими, що не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до інформації, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, зокрема, останній раз у 2019 році за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 5 років, тобто зазначена судимість відповідно до вимог ст. 89 КК України є такою, що незнята та непогашена.

Крім того, колегія суддів не може погодитися із проханням обвинуваченого ОСОБА_3 про визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, зважаючи на положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає це недоцільним.

Вирішуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, колегія суддів виходить з того, що останнім не наведено переконливих та достатніх підстав для зміни запобіжного заходу, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про відсутність доказів на підтвердження наявності обґрунтованої підозри його у вчиненні інкримінованих злочинів та недоведеність заявлених прокурором ризиків з вищенаведених у цій ухвалі підстав.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 18 грудня 2021 року вважає за доцільне продовжити тримання обвинувачених під вартою строком на 60 днів до 10 лютого 2022 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 183, 199, 331, 369-372 КПК України, –

ПОСТАНОВИВ:

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 10 лютого 2022 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під вартою, є 10 лютого 2022 року.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 10 лютого 2022 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під вартою, є 10 лютого 2022 року.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 10 лютого 2022 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , під вартою, є 10 лютого 2022 року.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 10 лютого 2022 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою, є 10 лютого 2022 року.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали – о 09 годині 00 хвилин 16 грудня 2021 року.

Головуючий суддя: І.Г. Ополинська

Суддя: С.О. Демидова

Суддя: О.С. Наумова