Рішення № 102095886, 14.12.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/3381/19

2/465/773/21

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2021 року Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

за участю секретаря судових засідань Кирик У.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду цивільну справу № 465/3381/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 про встановлення факту шлюбних відносин та спільного проживання однією сім`єю і визнання права на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася в суд з позовною заявою, яка в подальшому уточнена, в якій просить встановити факт шлюбних відносин та спільного проживання однією сім`єю між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , визнати за ОСОБА_1 право на спадкування четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 . Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з січня 2000 року, вона позивачка, проживала з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у фактичних шлюбних відносинах в квартирі АДРЕСА_1 . Вели спільне господарство та мали спільний бюджет. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_5 . Зазначає, що в червні 2007 року вони посварились, і позивачка з донькою пішла жити до своїх батьків. У серпні 2013 року позивачка та ОСОБА_4 помирилися, і вона з донькою переїхала жити до ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1 . З того часу вони продовжили спільне проживання, сімейні відносини налагодилися, велося спільне господарство, був спільний бюджет, куплялись продукти харчування, оплачувалися комунальні послуги. У 2008 році позивачка знялася з реєстрації з квартири АДРЕСА_1 . Після того, як позивачка помирилась з ОСОБА_4 , вона не ставила питання про поновлення реєстрації у квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 після серйозної хвороби ОСОБА_4 помер. Позивачка здійснювала поховання за власні кошти. Зазначає, що після смерті ОСОБА_4 залишалася належна йому на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 . Діти ОСОБА_4 від попереднього шлюбу, його станом під час його хвороби не цікавилися, у догляді участі не приймали, фінансової допомоги не надавали. Зважаючи на викладені обставини, просить встановити факт шлюбних відносин та спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 та визнати право на спадкування четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.07.2019р. провадження у справі відкрито та призначено підготовче засідання у справі.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому вона заперечує позов в повному обсязі та просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що 12 вересня 1994 року на підставі договору купівлі - продажу ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_2 . 13.09.2000 року ОСОБА_4 на підставі договору міни квартири АДРЕСА_2 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору міни обмін квартир проводився без оплати. Відтак, квартира належала ОСОБА_4 на праві особистої власності. У квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4 проживав зі своїм сином, відповідачем у справі, що стверджується реєстрацією місця проживання відповідача за зазначеною адресою з 26.10.2000 року. Зазначає, що з позивачкою зустрічався та мав інтимні стосунки від яких народилася спільна донька ОСОБА_3 . Починаючи з березня 2005 року стосунки ОСОБА_4 та позивачки мали інший характер, про що зокрема свідчить договір № 20813567 здачі житлової площі в найм, завірений директором та паспортистом ЛКП «Вулецьке». Укладення договору найму свідчить і про обізнаність позивачки, що квартира належала ОСОБА_4 особисто. 07.09.2005 р. у даній квартирі зареєстровано ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_6 . На цей час відносини між ОСОБА_4 і позивачкою носили характер швидше діловий, як між власником житла та його наймачем. Підтверджує, що з червня 2007 року позивачка добровільно виселилася з вищезгаданої квартири разом та пішла жити до своїх батьків. Звертає увагу, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2008 року анульовано реєстрацію ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_3 . Під час хвороби ОСОБА_4 , ним постійно опікувався відповідач, він здійснював догляд, купував ліки піклувався про хворого батька. Відповідач вважає, що в даному випадку ст.74 Сімейного Кодексу не підлягає застосуванню, оскільки спірна квартира була придбана ОСОБА_4 на підставі договору міни іншої квартири яка належала йому особисто, ще до знайомства з позивачкою. Жодних доказів придбання вищезгаданої квартири за спільні кошти чи внаслідок спільної праці позивачкою не надано.

У відповіді на відзив позивачка зазначає обставини, викладені в первісній позовній заяві, при цьому нею не долучено будь – яких доказів в їх підтвердження.

Ухвалами Франківського районного суду м. Львова від 25.11.2020р. витребувано у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округ Юріяка Михайла Івановича належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрито підготовче провадження та призначено до розгляду цивільну справу.

В подальшому позивачкою подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій вона просить встановити факт шлюбних відносин та спільного проживання однією сім`єю між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , визнати за ОСОБА_1 право на спадкування четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 .

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, надали аналогічні пояснення, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просять задоволити уточнені позовні вимоги. При цьому, інших доказів, крім тих, що містяться в матеріалах справи суду не надали.

Відповідач та представник відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог, зазначили, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки стороною позивача не надано жодних доказів, які б обґрунтовували позовні вимоги, натомість в матеріалах справи містяться документи, надані стороною відповідача, які спростовують уточнені позовні вимоги.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 підтвердили факт того, що знають позивачку ОСОБА_1 , їм відомо про те, що батьком доньки позивачки ОСОБА_3 є померлий ОСОБА_4 , При цьому, не змогли ствердно сказати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали як одна сім`я. Крім того, повідомили суду, що причиною поганих стосунків між позивачкою та ОСОБА_4 стала вагітність та народження дитини – сина ОСОБА_12 від іншого чоловіка.

В судовому засіданні досліджено належним чином завірені копії документів спадкової справи №01/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , які скеровані на адресу суду приватним нотаріусом ЛМНО Юріяком М.І.

В судовому засіданні досліджено витребувані з архіву суду матеріали цивільної справи №2-3008/08 за позовом ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 про зняття з реєстрації.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу та з`ясувавши фактичні обставини, у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2008 року у цивільній справі №2-3008/2008 позов задоволено. Анулювано реєстрацію ОСОБА_1 , ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 . Заочне рішення не оскаржено та набрало законної сили. Заочним рішенням встановлено, що на підставі реєстраційного посвідчення від 09.10.2000р. виданого ЛОДКБТІ та ЕО №46381 квартира за адресою АДРЕСА_3 належить ОСОБА_4 .

Відтак, не потребує доказування факт належності квартири АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4 на праві приватної власності та порядок його набуття, оскільки дані обставини встановлені рішенням суду.

Крім того, дані обставини підтверджені долученими до відзиву на позовну заяву правовстановлюючими документами на квартиру та частиною документів, які містяться в скерованій до суду копії спадкової справи.

Також не потребує доказування факт зняття з реєстрації позивачки з даної квартири з 12 вересня 2008 року, оскільки такий факт визнається самою позивачкою в судовому засіданні.

Згідно копії свідоцтва про смерть, гр. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка звернулась до суду із позовною заявою, в якій просить встановити факт спільного проживання з гр. ОСОБА_4 та визнати за нею право на спадкування четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 .

В підтвердження позовних вимог, позивачкою долучено, зокрема, акти №3 та №4 обстеження житлових умов, затверджених головою правління ОСББ «Лазаренка 3», про те, що позивачка ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_3 , разом з дочкою ОСОБА_3 , у квартирі чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, суд не бере до уваги дані документи як докази в підтвердження позовних вимог позивачки, оскільки такі не містять жодних обґрунтованих та достовірних даних, які б свідчили про те, що позивачка та померлий ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу.

Не здобуто таких доказів і під час судового слідства.

При цьому суд критично оцінює покази свідків, наданих в судовому засіданні, зокрема, за клопотанням сторони позивача, оскільки такі є суперечливими, не прив`язуються до періоду, який позивачка зазначає в позовній заяві. Натомість, свідки лише засвідчили факт знайомства з позивачкою, а будь – яких відомостей, які б свідчили про наявність фактичних шлюбних відносии між позивачкою та померлим ОСОБА_4 суду не надали, а їхні покази в основному ґрунтувались на припущеннях.

З пояснень свідків у судовому засідання, зі сторони позивача, судом не встановлено ознак спільного проживання сім`єю, за яким: чоловік та жінка проживають разом, ведуть спільне господарство, мають єдиний бюджет, не встановлено того, що вони планували своє життя, обговорювали питання фінансового характеру.

Самі по собі показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

В матеріалах цивільної справи відсутні, та не здобуто під час розгляду справи докази, які б підтверджували обставини, викладені позивачкою в позовній заяві та у відповіді на відзив на позовну заяву.

Позивачка не надала належних, допустимих та безспірних доказів того, що вона проживала однією сім`єю з відповідачем, вела з ним спільне господарство, мала спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, тобто що між ними мали місце усталені відносини, що притаманні подружжю, у розумінні статті 74 СК України без наявності інших ознак сім`ї.

З огляду на вимоги ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, для встановлення факту проживання жінки та чоловіка без шлюбу та визнання їх сім`єю необхідне встановлення фактів їх спільного проживання, ведення ними спільного побуту та наявність взаємних прав та обов`язків даних осіб.

Конституційним судом України у рішенні від 03.06.1999 № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Постановою Верховного Суду від 14.02.2018 р. по справі № 129/2115/15-ц зазначено, що для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Обов`язковою умовою для визнання членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 17.06.2020 року № 755/18012/16-ц (провадження 61-40658св18).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність в громадських місцях, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Аналогічне положення міститься у постанові КЦС ВС від 28 серпня 2019 року у справі №588/350/15-ц.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як передбачено ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 2 статті 1223 ЦК України регламентовано, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України, четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зважаючи на те, що позивачкою не доведено факту перебування в шлюбних відносинах з гр. ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак не підлягає задоволенню позовна вимога про право на спадкування четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 .

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

На підставі викладеного, керуючись статями 43 – 44, 49; 259, 263 - 265, 293-295 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити позивачці ОСОБА_1 у встановленні факту шлюбних відносин з ОСОБА_13 та їх спільного проживання однією сімєю в період з 2013 року по 2018 рік до смерті останнього включно за недоведеністю таких.

Відмовити позивачці ОСОБА_1 у визнанні за нею права на спадщину на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , у тому числій, як спадкоємиці четвертої черги, за безпідставністю таких.

Заходи процесуального примусу, що застосовані до свідка ОСОБА_11 у вигляді штрафу відповідно до ухвали Франківського районного суду м. Львова від 17 червня 2021 року, скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та проголошено 22 грудня 2021 року об 13 год. 30 хв.

Сторони:

Позивачка: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 ;

Третя особа: ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя В. Кузь