Рішення № 102095864, 16.12.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2635/21

Провадження № 2-др/456/52/21

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

іменем України

16 грудня 2021 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Бучківської В. Л. ,

при секретарі Березіній Л.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача – адвоката Олійника В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий заяву представника позивача – ОСОБА_1 – адвоката Олійник В.Б. про постановлення додаткового рішення в частині стягнення витрат за проведення оцінки майна, витрат на професійну правничу допомогу та витрат на оплату гонорару успіху у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом стягнення вартості частки,

в с т а н о в и в :

26.11.2021 на адресу суду надійшла заява представника позивача – ОСОБА_1 – адвоката Олійника В.Б. про постановлення додаткового рішення в частині стягнення витрат за проведення оцінки майна, витрат на професійну правничу допомогу та витрат на оплату гонорару успіху у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом стягнення вартості частки, в якій адвокат Олійник В.Б. просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5500, 00 грн. витрат за проведення оцінки майна; 14000,00 грн. витрат за професійну правничу допомогу, 153197,75 грн. витрат на оплату гонорару успіху. Заяву мотивує тим, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15.11.2021, в порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 - 1 531 977 /один мільйон п`ятсот тридцять одну тисячу дев`ятсот сімдесят сім/ грн. 50 коп. вартості належної їй Ѕ частки у спільному майні подружжя, а саме: житлового будинку загальною площею 156,6 кв.м., житловою площею 65,8 кв.м., що розташований на земельній ділянці площею 0,08 га, кадастровий номер 4611200000:08:007:0023, за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлового приміщення – гаражу НОМЕР_3 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а також автомобіля марки ЗАЗ, модель LANOS 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , дата державної реєстрації 20.07.2010. 15.11.2021 до початку судових дебатів, позивачем, в порядку ч.8 ст.141ЦПК України, подано заяву про те, що усі докази про понесені нею судові витрати будуть подані впродовж п`яти днів після винесення судового рішення у справі. Вважає, що оскільки рішенням суду повністю задоволено позовні вимоги його довірительки, судові витрати підлягають відшкодуванню з відповідача. Просить при постановленні додаткового судового рішення врахувати правові приписи ст.ст.133,141 ЦПК України, ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», правові висновки, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020, справа №755/9215/15-ц; постанові Верховного Суду від 28.12.2020, справа №640/18402/19; Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020, справа №904/4507/18, а також рішенні ЄСПЛ у справі «Іатрідіс проти Греції».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник– адвокат Олійник В.Б. заяву підтримали, просять її задоволити в повному обсязі

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Іванус М.І., будучи належним чином повідомленими про час місце розгляду заяви, в судове засідання не прибули. Адвокат Іванус М.І. отримав рекомендоване повідомлення, про що свідчить його розсипка, яка міститься в матеріалах справи, а відтак, судом на підставі ст.ст. 223, 270 ЦПК України, вирішено провести розгляд заяви у відсутності відповідача та його представника.

Суд, вивчивши заяву про постановлення додаткового рішення та дослідивши матеріали справи, приходить до переконливого висновку, що заява підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.

Повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». (ч. 4 с. 62 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до п. 4, 5, 14, 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.

Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.

Ордер містить наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правову допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро /адвокатського об`єднання та його місцезнаходження); адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро /адвокатського об`єднання, яке видає ордер; дату видачі ордера; підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); підпис адвоката, який правову допомогу, якщо ордер виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі «Адвокат»); підпис керівника адвокатського бюро адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро /адвокатського об`єднання у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/ адвокатським об`єднанням.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю; по-друге, ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

В справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата вказала, що із запровадженням з 15 грудня 2019 року змін до ЦПК законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Колегія суддів зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Велика Палата роз`яснила, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Оглядом матеріалів справи встановлено, що повноваження адвоката Олійника В.Б. на представництво інтересів ОСОБА_1 підтверджено ордером серії АТ №1009744 від 14.04.2021 /а.с.26/, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001471 від 15.03.2019 /а.с.27/, договором про надання правової допомоги №01/01/21 від 18.01.2021 /а.с.92/.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 15.11.2021 /п.1/, виконавець з 18.01.2021 по 15.11.2021 надав замовнику юридичні послуги відповідно до договору про надання юридичних послуг від 18.01.2021 та Додаткової угоди №1 від 18.01.2021, а замовник прийняв надані послуги.

Згідно з п.2 акту, вартість послуг за період, вказаний в п.1 цього акту, становить 14000, 00 грн., а саме: правовий аналіз ситуації та підготовка позовної заяви – фіксована плата 5000,00 грн.; представництво інтересів в суді першої інстанції – фіксована плата 9000,00 грн.; гонорар успіху в сумі 153197, 75 грн., як розмір 10% від суми стягнення за рішенням суду на користь позивача /а.с.95/.

Сплата витрат на професійну правничу допомогу підтверджується рахунком-фактурою від 13.04.2021 та квитанцією від 16.04.2021 /а.с.94/.

Згідно рахунків №9730е/04-21; №9729е/04-21; №9731е/04-21; №9782е/04-21, вартість витрат за проведення оцінки майна складає 5500, 00 грн. /а.с.108-111/.

Згідно довідки за вих. №016-11-21 від 16.11.2021, Оціночною компанією «Апекс» здійснено оцінку наступного майна: колісного транспортного засобу марки ЗАЗ, модель LANOS 2008 року випуску; житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлового приміщення – гаражу НОМЕР_3 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер 4611200000:08:007:0023 /а.с.112/.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Наведена правова позиція викладена в Додатковій Постанові Верховного суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд погоджується з доводами представника позивача – адвоката Олійника В.Б. про те, що долучені до матеріалів заяви документи підтверджують надання адвокатом Олійником В.Б. правової допомоги позивачу при розгляді справи № 456/2635/21, однак критично оцінює розмір витрат на професійну правову допомогу в сумі 14 000, 00 грн., з огляду на наступне.

Суд вважає, що витрати в сумі 14 000, 00 грн. є не співмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, предмет спору у даній справі не є складним, містить фактично один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, а тому суд вважає, що обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу є сума 8000,00 грн.

Зокрема, відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 15.11.2021, суд стягує з відповідача на користь позивача: за правовий аналіз ситуації та підготовку позовної заяви –3000,00 грн.; представництво інтересів в суді першої інстанції 5000,00 грн., а всього 8000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витратна правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20).

При цьому ч. 9 ст. 83 ЦПК України визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, відповідно до п.п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тобто, порушення позивачем приписів ч. 9 ст. 83 ЦПК України, а саме, не направлення відповідачу доказів, які підтверджують факт понесення ним витрат на правову допомогу, позбавляє іншу сторону (відповідача) можливості підготувати та подати до суду відповідні заперечення проти таких вимог, що в свою чергу, порушує принципи диспозитивності та змагальності сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про ухвалення додаткового рішення адвокатом Олійником В.Б. долучено копію заяви з додатками. Така заява з додатками, 01.12.2021 надіслана на адресу відповідача ОСОБА_2 , однак, чи отримана така відповідачем, суду на день розгляду заяви невідомо.

Вирішуючи питання про постановлення додаткового рішення у справі за відсутності відповідача та його представника, суд керувався правовими приписами ст.270 ЦПК України, згідно якої, суд повинен розглянути заяву в 10-денний строк з дня надходження заяви, а також врахував і той факт, що відповідача та його представника судом двічі було повідомлено про час і місце розгляду заяви, і на адресу суду повернувся лише рекомендований лист про вручення поштового відправлення адвокату Іванусу М.І., з відміткою про те, що останній повідомлений про час і місце розгляду заяви на 16.12.2021, що дозволило суду на підставі ст.ст.223,270 ЦПК України розглянути справу у відсутності відповідача та його представника.

Відсутність у суду інформації про те, що відповідач отримав копію заяви з додатками, позбавляє суд права вважати, що відповідач мав можливість спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, однак не позбавляє суду права прийняти додаткове судове рішення за відсутності сторони відповідача, зважаючи на розумні строки розгляду справи, передбачені ЦПК України.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 зробив висновок, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи той факт, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15.11.2021, позов ОСОБА_1 задоволено, суд при ходить до переконливого висновку, що з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 8000 /вісім тисяч/ грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Окрім цього, підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення оцінки майна в розмірі 5500, 00 грн., оскільки такі витрати підтверджено письмовими доказами, а саме рахунками №9730е/04-21; №9729е/04-21; №9731е/04-21; №9782е/04-21.

Суд критично оцінює розмір витрат на професійну правову допомогу в сумі 153197,75 грн., як гонорар успіху адвоката, зважаючи на наступне.

У відповідності до висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 Євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Суд зважає на те, що сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Разом з тим, представником позивача не наведено доводів та доказів співмірності таких витрат з вимогами позову, а відтак, в задоволенні вимог адвоката про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 153197,75 грн. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 141, 270, 258-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Заяву представника позивача – ОСОБА_1 – адвоката Олійник В.Б. про постановлення додаткового рішення задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення оцінки майна в розмірі 5500 /п`яти тисяч п`ятсот/ грн., 8000 /вісім тисяч/ грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя В.Л.Бучківська