Ухвала суду № 102093396, 22.12.2021, Миронівський районний суд Київської області

22.12.2021 Єдиний унікальний № 911/2105/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року м. Миронівка

ЄУН 911/2105/19

Провадження № 2/371/619/21

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Сахненко О.М.,

розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури, поданим в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління держгеокадастру у Київській області, Фермерського господарства «Королевич», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1 , про визнання недійсним наказів та договорів оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Миронівського районного суду Київської області знаходиться справа за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури, поданим в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління держгеокадастру у Київській області, Фермерського господарства «Королевич», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1 , про визнання недійсним наказів та договорів оренди землі.

13 жовтня 2021 року представник відповідача Фермерського господарства «Королевич» - адвокат Одноволик І.В. звернулася до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі, на підставі пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, яким передбачений обов?язок суду зупинити провадження у справі у разі об?єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Клопотання обґрунтоване тими обставинами, що предметом спору у цій справі є визнання недійсними наказів Головного Держземагентства у Київській області, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства та передано ОСОБА_1 зазначені земельні ділянки, а також визнання недійсними договорів оренди.

Зазначила, що 03 грудня 2020 року Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справу № 922/1830/19, разом із касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 червня 2020 року і рішення Господарського суду Харківської області від 17 березня 2020 року, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Просила зупинити провадження у справі № 911/2105/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи 922/1830/19.

Клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсними наказів Головного Держземагентства у Київській області, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства та передано ОСОБА_1 зазначені земельні ділянки та визнання недійсними договорів оренди.

03 грудня 2020 року Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справу № 922/1830/19, разом із касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 червня 2020 року і рішення Господарського суду Харківської області від 17 березня 2020 року, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, на підставі частини 4 статті 302 ГПК України.

Суд вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17 стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, оскільки, на думку колегії суддів, такі спори повинні розглядатися в порядку господарського судочинства.

Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив наступне.

У постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала про те, що після укладення договору тимчасового користування землею, зокрема на умовах оренди, фермерське господарство з дати його державної реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов?язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надана. Спори фермерських господарств щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і прокурором, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням інтересів держави у сфері розпорядження ділянками державної та комунальної власності, треба розглядати за правилами господарського судочинства. Аналогічні висновки викладено у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 704/29/17-ц та № 388/1103/16-ц.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, за правилами цивільного судочинства слід розглядати спір, пов?язаний із наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки із земель державної або комунальної власності існуючому фермерському господарству (зокрема, шляхом надання в оренду земельної ділянки для ведення такого господарства його засновнику), якщо останнє було створене на земельній ділянці, що теж раніше була надана із земель державної чи комунальної власності.

У постанові від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від свого висновку, викладеного у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, про те, що спори, пов?язані з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства, мають розглядатися за правилами господарського судочинства. Зазначила, що з огляду на суб?єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку про необхідність розгляду справи в порядку цивільного судочинства.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважав, що у правовідносинах, коли земельна ділянка надавалась в оренду фізичній особі - засновнику фермерського господарства без проведення земельних торгів для ведення фермерського господарства, вирішення питання щодо законності або незаконності надання в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів та з?ясування інших важливих обставин справи (зокрема, установлення обставин щодо створення нового фермерського господарства, наступного надання в оренду чи суборенду такої земельної ділянки) можуть бути здійснені лише у процесі розгляду та вирішення спору по суті, а не до звернення з позовом до суду, а тому не можуть впливати на визначення юрисдикції спору.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року справу прийнято та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень щодо справи № 922/1830/19 убачається, що 24 грудня 2020 року Великою Палатою Верховного Суду справу прийнято та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 922/1830/19 судове засідання з розгляду касаційної скарги призначене на 11 січня 2022 року.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Тлумачення цієї норми свідчить про те, що суд може зупинити провадження у справі лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку: а) палатою; б) об`єднаною палатою; в) Великою Палатою Верховного Суду та прийняття ними справи до свого провадження. При цьому така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Верховний Суд може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що суд зобов?язаний або ж вправі зупинити провадження у справі у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду або ж існують об?єктивні підстави, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення, при цьому зупинення провадження у справі може мати місце до вирішення спору по суті.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судова юрисдикція – це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних гілок ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Як зазначається в юридичній літературі, право не є абстракцією, а дійсним і ефективним нормативним порядком, «законом у дії». Воно зберігає зв`язок з реальним життям, має певний фактичний компонент, оскільки його виконують і йому підкоряються. Право не є просто нормативним змістом, який може знайти свій вияв, наприклад, у якомусь законопроекті, а певним нормативним станом, який дієво регулює відносини між людьми у конкретному суспільстві.

Розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів та пов`язаних із земельними відносинами майнових спорів здійснюється відповідно до предметного та суб`єктного критеріїв. Крім спорів, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними публічно-владних управлінських функцій у сфері земельних правовідносин. Земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб`єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а інші – за правилами цивільного судочинства. Крім того, критерієм розмежування судової юрисдикції може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

Виходячи з положень зазначених норм права, розгляд справ повинен відбуватися судом, встановленим законом.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що наслідками перегляду справи № 922/1830/19 Верховний Суд може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, до юрисдикції якого суду належить спір у подібних правовідносинах з подібним складом учасників, що і спір у цій справі, а тому наявні підстави для зупинення провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду вказаної справи.

Керуючись ст.ст. 252, 259, 260 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання представника відповідача Фермерського господарства «Королевич» - адвоката Одноволик Ірини Валеріївни про зупинення провадження у справі задовольнити.

Зупинити провадження у справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури, поданим в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління держгеокадастру у Київській області, Фермерського господарства «Королевич», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1 , про визнання недійсним наказів та договорів оренди землі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з моменту підписання суддею.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Складення повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення.

Суддя підпис Л.О.Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О.Капшук