Рішення № 102092813, 16.12.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/20845/21

Провадження № 2/161/4943/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2021 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

при секретарі Юхим А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позов обґрунтовує тим, що 15.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Пирогою С.С. відкрито виконавче провадження № 67148178. Із постанови про відкриття зазначеного виконавчого провадження, вбачається, що підставою для його відкриття став виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 206782 від 22.06.2021, яким запропоновано стягнути з нього на користь відповідача заборгованість в сумі 91525,62 грн. за кредитним договором № 500935653 від 18.04.2014.Зазначає, що такий виконавчий напис, вчинений з грубим порушенням вимог закону та є незаконним, оскільки кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення такого, не був посвідчений нотаріально. Окрім цього, нотаріусом порушено норм ст.ст. 88, 89 ЗУ «Про нотаріат», та Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Також зазначила, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус керувався пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 року, зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 року, тоді як постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та не чинною Постанову КМУ № 662 в частині змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, пункт 2 змін. Ухвалою ВАСУ від 01.11.2017 року вказана постанова залишена без змін. Таким чином, станом на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису перелік документів № 1172 діяв у редакції за якою стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів зазначеним Переліком документів не передбачений.

Посилаючись на вищенаведене, позивач просить визнати таким, що не підлягає до виконання, виконавчий напис від 22.06.2021 № 206782 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., а також стягнути понесені у справі судові витрати.

Ухвалою судді від 19.11.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.11.2021 вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, що оскаржується.

Від відповідача надійшов відзив в якому представник відповідача знає, що оскаржуваний виконавчий напис є законним та таким, що вчинений відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак, просить суд відмовити у задоволені позову. Крім цього, вважає, що розмір витрат, які позивач просить стягнути на понесену правову допомогу є неспіврозмірним зі складністю справи та не містить належного переліку документів на підтвердження надання такої правової допомоги.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача в судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи та пояснення на адресу суду не надходило.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, установив таке.

Судом встановлено, що 18.04.2014 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» укладено кредитний договір № 500935653.

21.06.2016 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу № 1 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 500937653 укладеним між № 500935653 та ПАТ «Альфа-Банк». 26.12.2018 ТОВ «Кредитні ініціативи» уклало з ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс» договір факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА.

16.01.2019 на підставі договору факторингу № 16-01/19/1, право вимоги за кредитним договором № № 500935653 укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».

22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис № 206782, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість в сумі 91525,62 грн.

На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Пирогою С.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67148178.

Оскаржуваний виконавчий напис, було вчинено нотаріусом на підставі кредитного договору № 500935653 від 18.04.2014, який не був посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі – Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок). Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону).

Так, згідно ст. 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року (далі – Перелік).

Статтею 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи:

1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Поряд з тим, 26.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» України № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ КБ «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.

Тобто, на даний час, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 22.06.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна позиція закріплена в постанові Верховно суду від 15.04.2020 року № 158/2157/17.

Доказів іншого сторонами суду надано не було.

Отже, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення, а відтак, оскаржуваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача слід стягнути в користь позивача судовий збір у сумі 1357 (одна тисяча триста п`ятдесят сім) гривень 00 копійок.

Разом з цим, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу подано до суду наступні документи: договір про надання правової (правничої) допомоги від 08.07.2021, розрахунок до договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.07.2021 на загальну суму 5000,00 грн., квитанція до прибуткового касового ордера № 21 від 17.11.2021 на суму 5000,00 грн.

На підставі наведеного, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час затрачений на їх виконання, а також складність даної справи з відповідача на користь позивача, слід стягнути 2000,00 грн. судових витрат пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, саме такий розмір на думку суду буде співрозмірним та достатнім.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 2, 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича № 206782 від 22 червня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 91525 (дев`яносто одна тисяча п`ятсот двадцять п`ять) гривень 62 копійок

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 понесені у справі судові витрати в сумі 1357 (одна тисяча триста п`ятдесят сім) гривень 00 копійок судового збору та 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач – ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ).

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, адреса: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ).

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта