Рішення № 102092007, 08.11.2021, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/3876/21

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

08 листопада 2021 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Заверюха В.О., при секретарі – Червинській І.В.,

за участю:

представника позивача – адвоката Биковського В.Д., відповідача – ОСОБА_1 , представника відповідача – адвоката Васильєва П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення компенсації за завдану майнову та моральну шкоду,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», в якому просить:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 9561 грн. 96 коп. на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату проведенного звіту №2108-09-20 про оцінку колісного транспортного засобу у розмірі 2700 грн.;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати повязані із прибуттям свідків до суду у розмірі 500 грн.;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшклдування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 908 грн..

Стислий виклад позиції сторони позивача та представника у позовній заяві

17.06.2020 року о 20.30 год. по вул.Кишинівській в м.Білгород-Дністровському, Одеської області відповідач ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Audi ТТ», д/з НОМЕР_1 , не обрав безпечну швидкість руху та виїхав на праве узбіччя, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Mazda», д/з НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_4 , який рухався попереду та повертав на право. Від удару автомобіль «Audi ТТ», д/з НОМЕР_1 відкинуло в стовп телефонного зв`язку, в результаті ДТП транспортні засоби отримали пошкодження. Власником автомобіля «Mazda», д/з НОМЕР_3 є позивач ОСОБА_2 .. Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2020 року по справі №495/4147/20 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП було закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності. Постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2020 року по справі №495/4147/20 була залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30.12.2020 року. Згідно звіту №2108-09-20 про оцінку колісного транспортного засобу - автомобіля «Mazda 626», д/з НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 від 10.09.2020 року, вартість матеріальної шкоди, визначеної з використанням витратного підходу, заподіяної власнику автомобіля «Mazda 626», д/з НОМЕР_2 , станом на 07.09.2020 рік становить 52 377 грн. 96 коп.. На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11.02.2020 року №АО/6998961 у ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 130 000 грн., франшиза - 2 500 грн.. 16.03.2021 року ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 33 060 грн.. 08.04.2021 року позивачу було здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі 9 756,00 грн. згідно зі страховим актом №ОЦВ-21-15-44433/2. Отже, загальна сума завданої та некомпенсованої позивачу майнової шкоди, визначеної з використанням витратного підходу, заподіяної власнику автомобіля «Mazda 626», д/з НОМЕР_2 – 52 377 грн. 96 коп. із відрахуванням суми сплаченої за умовами договору обов`язкового страхування відповідальності власника транспортного засобу - 42816 грн. (33 060 + 9 756) та складає – 9 561 грн. 96 коп.. Відносини між ОСОБА_1 та ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», яким було застраховано автомобіль «Audi ТТ», д/з НОМЕР_1 , регулюються умовами визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Крім того, договором (полісом) обов`язкового страхування №АО/6998961 передбачено франшизу в сумі 2 500 грн.. У розрахунках страхового відшкодування від 04.03.2021 року та 07.04.2021 року, складених ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» вказано, що страхове відшкодування здійснюється з врахуванням зносу деталей, що замінюються та враховується безумовна франшиза при розрахунку страхового відшкодування. Таким чином, різниця між виплаченою ОСОБА_2 страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме: франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. За таких обставин, саме відповідач ОСОБА_1 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу ОСОБА_2 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можлива за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст.1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю матеріального збитку, визначеного з використанням витратного підходу, заподіяної власнику автомобіля «Маzda 626», д/з НОМЕР_2 ) та отриманим страховим відшкодуванням. Окрім понесеної позивачем матеріальної шкоди, завданої йому у зв`язку із пошкодженням його автомобіля, ним також було понесено матеріальні збитки, а саме: на оплату проведеного звіту №2108-09-20 про оцінку колісного транспортного засобу - автомобіля «Маzda 626», д/з НОМЕР_2 , у розмірі 2700 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №248-08; на оплату витрат, пов`язаних із прибуттям свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 до Одеського апеляційного суду з метою надання пояснень по справі щодо розгляду апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2020 року по справі 495/4147/20 у розмірі 500 грн., що складається із витрат на оплату палива, необхідного для подолання відстані м.Білгород-Дністровський - м.Одеса - м.Білгород-Дністровський. Крім того, з огляду на причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача під час керування автомобілем та шкодою нанесеною автомобілю позивача, наявні правові підстави для відшкодування останньому завданої моральної шкоди. У зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася з вини відповідача, позивач ОСОБА_2 був позбавлений можливості вільно користуватися своїм транспортним засобом, в нього змінився його усталений спосіб і ритм життя, крім того, позивач був змушений витрачати час та нести грошові витрати для відновлення порушенного права. Так, позивачем було вчинені дії для замовлення та проведення звіту про оцінку колісного транспортного засобу - автомобіля «Mazda 626», д/з НОМЕР_2 ; позивач двічі звертався до страхової компанії відповідача з метою отримання виплати страхового відшкодування. У зв`язку із пошкодженням належного позивачу автомобіля та наступними турботами останнього з приводу отримання компенсації за завдану майнову шкоду, позивач ОСОБА_2 зазнав душевного хвилювання та перебував у стресовому стані, що погано відобразилося на його емоційному самопочутті та стані здоров`я. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 10 000 грн.. Позивач також просить стягнути судовий збір у розмірі 908 грн. за подання позову.

Стислий виклад позиції відповідача та представника

Представником відповідача відповідно до ст.178 ЦПК України було подано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого останній зазначив, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11.02.2020 року №АО/6998961 у ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 130 000 грн., франшиза - 2 500 грн.. Розмір страхової суми 130 000,00 грн. у межах страхового ліміту цілком достатньо для відшкодування страховою компанією збитків позивачу ОСОБА_2 .. Обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика, проте позивач пред`являє вимоги до відповідача, а не до страхової компанії ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (поліс № АО/6998961). Таким чином, вимоги повинні бути заявлені до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» у зв`язку із тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП була застрахована, а загальний розмір матеріальної шкоди позивача знаходиться у межах страхованого відшкодування (ліміту). Розмір майнових збитків, заявлений до відшкодування, обґрунтований звітом №2108-09-20 від 10.09.2020 року про оцінку колісного транспортного засобу - автомобіля «Mazda 626», д/з НОМЕР_2 , вартість матеріальної шкоди, визначеної з використанням витратного підходу, заподіяної власнику автомобіля «Mazda 626», д/з НОМЕР_2 , станом на 07.09.2020 рік становить 52 377 грн. 96 коп.. Вказаний звіт не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки складений всупереч вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», іноземною, недержавною мовою, не є висновком судового експерта, оскільки в ньому відсутні відомості про підстави проведення експертизи (за замовленням учасника справи та/або призначення судової експертизи судом), а також відсутні дані про те, що особа, яка його складала є атестованим судовим експертом та попереджена про кримінальну відповідальність за подання завідомо неправдивого висновку експерта або відмову у поданні висновку судового експерта. Розмір заявлених позивачем до відшкодування суми моральної шкоди не містить ані належного обґрунтування, ані відповідного підтвердження. В зв`язку із чим, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відомості про рух справи, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.05.2021 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано термін на усунення недоліків.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.06.2021 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог, оскільки вважають, що відшкодування шкоди має нести страхова компанія, а не відповідач по справі.

Представник третьої особи, в судове засідання не зявився, але надав на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутність відповідача.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи ті інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку коли закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, докази, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 17.06.2020 року о 20.30 год. по вул.Кишинівській в м.Білгород-Дністровський, Одеської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Audi ТТ», д/з НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_3 та автомобіля «Mazda», д/з НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_4 ..

Дорожньо-транспортна пригода відбулась в результаті порушення ОСОБА_3 вимог п.12.3 Правил дорожнього руху, а саме: відповідач ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «Audi ТТ», д/з НОМЕР_1 , не обрав безпечну швидкість руху та виїхав на праве узбіччя, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Mazda 626», д/з НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_4 , який рухався попереду та повертав на право.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2020 року по справі №495/4147/20, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Постановою Одеського апеляційного суду від 30.12.2020 року, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 залишена без задоволення. Постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2020 року по справі №495/4147/20 була залишена без змін.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В позові позивач зазначає, що згідно звіту №2108-09-20 від 10.09.2020 року про оцінку колісного транспортного засобу - автомобіля «Mazda 626», д/з НОМЕР_2 , власником якого є позивач ОСОБА_2 , вартість матеріальної шкоди, визначеної з використанням витратного підходу, заподіяної власнику автомобіля «Mazda 626», д/з НОМЕР_2 , станом на 07.09.2020 рік становить 52 377 грн. 96 коп..

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11.02.2020 року №АО/6998961 у ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 130 000 грн., франшиза - 2 500 грн..

16.03.2021 року ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 33 060 грн.. 08.04.2021 року позивачу було здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі 9 756,00 грн. згідно зі страховим актом №ОЦВ-21-15-44433/2.

Отже, загальна сума завданої та некомпенсованої позивачу ОСОБА_2 майнової шкоди, визначеної з використанням витратного підходу, заподіяної власнику автомобіля «Mazda 626», д/з НОМЕР_2 становить 52 377 грн. 96 коп. із відрахуванням суми сплаченої за умовами договору обов`язкового страхування відповідальності власника транспортного засобу – 42 816 грн. (33 060 + 9 756) та складає – 9 561 грн. 96 коп..

Крім того, договором (полісом) обов`язкового страхування №АО/6998961 передбачено франшизу в сумі 2 500 грн.. У розрахунках страхового відшкодування від 04.03.2021 року та 07.04.2021 року, складених ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» вказано, що страхове відшкодування здійснюється з врахуванням зносу деталей, що замінюються та враховується безумовна франшиза при розрахунку страхового відшкодування.

Таким чином, різниця між виплаченою позивачу ОСОБА_2 страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме: франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. За таких обставин, саме відповідач ОСОБА_1 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу ОСОБА_2 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу ОСОБА_2 пошкодженням його автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю матеріального збитку, визначеного з використанням витратного підходу, заподіяної власнику автомобіля «Маzda 626», д/з НОМЕР_2 ) та отриманим страховим відшкодуванням.

Окрім понесеної позивачем матеріальної шкоди, завданої йому у зв`язку із пошкодженням його автомобіля, ним також було понесено матеріальні збитки, а саме: на оплату проведеного звіту №2108-09-20 про оцінку колісного транспортного засобу - автомобіля «Маzda 626», д/з НОМЕР_2 , у розмірі 2700 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №248-08; на оплату витрат, пов`язаних із прибуттям свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 до Одеського апеляційного суду з метою надання пояснень по справі щодо розгляду апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2020 року по справі 495/4147/20 у розмірі 500 грн., що складається із витрат на оплату палива, необхідного для подолання відстані м.Білгород-Дністровський - м.Одеса - м.Білгород-Дністровський.

З огляду на причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача під час керування автомобілем та шкодою нанесеною автомобілю позивача, наявні правові підстави для відшкодування останньому завданої моральної шкоди. У зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася з вини відповідача, позивач був позбавлений можливості вільно користуватися своїм транспортним засобом, в нього змінився його усталений спосіб і ритм життя, крім того, позивач був змушений витрачати час та нести грошові витрати для відновлення порушенного права. Так, позивачем було вчинені дії для замовлення та проведення звіту про оцінку колісного транспортного засобу - автомобіля «Mazda 626», д/з НОМЕР_2 ; позивач двічі звертався до страхової компанії відповідача з метою отримання виплати страхового відшкодування. У зв`язку із пошкодженням належного позивачу автомобіля та наступними турботами останнього з приводу отримання компенсації за завдану майнову шкоду, позивач зазнав душевного хвилювання та перебував у стресовому стані, що погано відобразилося на його емоційному самопочутті та стані здоров`я. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 10 000 грн..

Щодо вимог позову про відшкодування матеріальної шкоди, судом було встановлено наступне.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи.

Пункт 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розяснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обовязок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

При цьому, та обставина, що відповідачем застраховано цивільно-правову відповідальність як власника наземного транспортного засобу виключає його цивільно-правову відповідальність за завдану матеріальну шкоду.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Тобто виходячи із суті такого страхування, Закон України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

У ч.22.1 ст.22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третіх осіб.

Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» був укладений договір страхування у вигляді полісу №АО/6998961 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11 лютого 2020 року.

За даним полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (ст.6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Транспортний засіб автомобіль «Audi ТТ», д/з НОМЕР_1 забезпечений полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/6998961 від 11 лютого 2020 року та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) 130 000 грн., термін дії від 12 лютого 2020 року до 11 лютого 2021 року.

Відповідно до розяснень п.16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов`язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров`ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв`язку із цим при пред`явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 липня 2019 року у справі №755/18006/19 зазначила наступне: «Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обовязку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Відтак, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі N6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.»

Позивач ОСОБА_2 пред`являє вимоги про відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди у сумі 9 561 грн. 96 коп. не до страхової компанії ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (поліс №АО/6998961 від 11 лютого 2020 року), а до відповідача ОСОБА_1 , що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вказаний висновок, також ґрунтується на підставі ст.1194 ЦК України, в якій зазначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Слід зазначити, що страхової суми 130 000,00 грн. у межах страхового ліміту цілком достатньо для відшкодування страховою компанією ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» збитків позивачу ОСОБА_2 ..

З листа ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» від 01 липня 2021 року №09-02-17/1-04/5912 вбачається, що згідно страхового акту №ОЦВ-21-15-44433/2 страховою компанією позивачу ОСОБА_2 було здійснено виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 42 816 грн. 00 коп..

Згідно полісу №АО/6998961 від 11 лютого 2020 року страховий ліміт за заподіяну шкоду майну потерпілого дорівнює 130 000 грн. 00 коп., а позивач оцінює заподіяну йому шкоду у розмірі 52 377 грн. 00 коп.. Таким чином, враховуючи наявний страховий ліміт та його межі, позивач мав заявити вимоги саме до страхової компанії ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» щодо здійснення відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 52 377 грн. 00 коп., яка охоплює суму страхового ліміту в 130 000 грн. 00 коп..

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про страхування» Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов`язаний внести страховику згідно з договором страхування.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обовязку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обовязку зясовується судом першої інстанції, у звязку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обовязок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року в справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зроблено висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року в справі №750/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом №1961-ІV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом №1961-ІV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеному у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 29 квітня 2020 року у справі №754/12300/16-ц, в якій чітко зазначено, що обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 є особою, відповідальність якого застрахована в ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», а відтак, у сенсі правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року в справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) та у постанові від 3 жовтня 2018 року в справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18), тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальних збитків (шкоди), завданих пошкодженням транспортного засобу позивача, оскільки відповідати має у даному випадку страховик. Відповідальність страхувальника ОСОБА_1 , який винний в дорожньо-транспортній пригоді, обмежується різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, а оскільки в даному випадку розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика (130 000 грн.), то правові підстави для застосування статті 1194 ЦК України також відсутні.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.3 постанови №4 від 31.03.1995 року (з наступним змінами) Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/шкоди/» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно п.9 даної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з врахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Позивач в своєму позові зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження його власного автомобіля він був позбавлений можливості вільно користуватися своїм транспортним засобом, в нього змінився його усталений спосіб і ритм життя, позивач був змушений витрачати час та нести грошові витрати для відновлення порушенного права. Так, позивачем було вчинені дії для замовлення та проведення звіту про оцінку колісного транспортного засобу - автомобіля «Mazda 626», д/з НОМЕР_2 ; позивач двічі звертався до страхової компанії відповідача з метою отримання виплати страхового відшкодування. У зв`язку із пошкодженням належного позивачу автомобіля та наступними турботами з приводу отримання компенсації за завдану майнову шкоду, позивач зазнав душевного хвилювання та перебував у стресовому стані, що погано відобразилося на його емоційному самопочутті та стані здоров`я. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 10 000 грн..

Моральна шкода полягає саме в моральних переживань, проте у відповідності до вимог ст.81 ЦПК України, позивач жодним належним та допустим доказом (висновки експерта-психолога), не підтвердив факт отримання саме моральних страждань або якихось моральних переживань, крім того не надано підтвердження зміни його звичайного ритму життя, до того ж з наведених тверджень позивача ОСОБА_2 суду не зрозуміло саме з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди у розмірі 10 000 грн. та не надав доказів на підтвердження такої шкоди.

Отже, проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту завдання моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями відповідача, позивачем не надано доказів наявності моральної шкоди, окрім цього жодним чином не обґрунтовано суму моральної шкоди, яку визначено ним саме у розмірі 10 000 грн., а отже, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення судових витрат

Як зазначено у п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, не підлягає і стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 908 грн. за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст.4, 12-13, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення компенсації за завдану майнову та моральну шкоду - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Заверюха В.О.