Рішення № 102091673, 29.11.2021, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Рішення

Іменем України

29 листопада 2021 року місто Чернігів

Справа №751/7453/21

Провадження №2/751/1672/21

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Ченцової С. М.

секретаря судового засідання Мірошник В. П.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

представник позивача – адвокат Кравченко В.В.

відповідач – ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ»

треті особи – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)

розглянувши у судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Адвокат Кравченко А.А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 18 березня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 34415 про звернення стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» заборгованості на підставі кредитного договору № 518497 від 19.02.2020 року на загальну суму 5228 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 вересня 2021 року ОСОБА_1 стало відомо про перебування у Центральному відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) виконавчого провадження № 66799151, відкритого на підставі виконавчого напису Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича № 34415 від 18 березня 2021 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» заборгованості у розмірі 5228 грн. До 14 вересня 2021 року ОСОБА_1 не володів жодною інформацією про підстави винесення вказаного виконавчого документу, оскільки у нього відсутні будь-які зобов`язання перед ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ», а також перед будь-якими іншими фінансовими установами.

Стороною позивача встановлено, що дійсно 18 березня 2021 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. винесено виконавчий напис, реєстровий №34415, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ», за кредитним договором №518497 від 19 лютого 2020 року суму заборгованості яка становить 4228 грн. з яких: 1000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 3228 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. В той же час з невідомої причини у виконавчому написів вказано, що загальна сума заборгованості боржника становить 5228 грн., а не 4228 грн.

Зазначає, що ОСОБА_1 кредитний договір з ТОВ «УЛЬТРА ФІНАНС» або з ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ», ані з будь-якими іншими фінансовими організаціями або банківськими установами не укладав, із вказаними юридичними особами у кредитних правовідносинах не перебуває та ніколи не перебував. При винесенні вказаного виконавчого напису приватним нотаріусом, зокрема, не було враховано, що ОСОБА_1 , ТОВ «УЛЬТРА ФІНАНС» або з ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» у договірних відносинах між собою ніколи не перебували, будь-які договірні зобов`язання у ОСОБА_1 перед вказаними особами відсутні. ОСОБА_1 не перебував та не перебуває у будь-яких кредитних чи боргових правовідносинах з іншими фінансовими установами. ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином ані про обставину укладення будь-якого кредитного договору ним з вказаною особою, ані з обставиною відступлення права вимоги банком вказаним невідомим товариствам права вимоги, належним чином про це не повідомлявся; жодних претензій або вимог про досудове врегулювання спору він не отримував, також не отримував жодних повідомлень про наявність у нього будь-якої заборгованості перед вказаною особою; нотаріусу стягувачем не було надано усього необхідного переліку документів для винесення виконавчого напису, зокрема, відсутній належним чином складений розрахунок заборгованості за кредитним договором, відсутній договір відступлення права вимоги або договір факторингу, за яким би ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» мало б право вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 ; суми заборгованості, які вказані у виконавчому написі нотаріуса є незрозумілими, жодним чином необґрунтованими, не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами наявності у ОСОБА_1 заборгованості перед стягувачем, тощо. Усе вищевикладене свідчить про те, що заборгованість, яка стягнута із ОСОБА_1 не є безспірною, що свідчить про те, що між позивачем та відповідачем існує спір про право цивільне з приводу виникнення та факту наявності вказаної заборгованості. Таким чином, сторона позивача вважає, що вказаний виконавчий напис нотаріуса є незаконним, протиправним, таким, що не підлягає виконанню та порушує законні права та інтереси ОСОБА_1 , в тому числі і як споживача фінансових послуг, враховуючи наступне.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 12.10.2021 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 11.10.2021 року задоволено заяву адвоката Кравченка В.В. забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису (а.с. 42-43).

17.11.21 відповідач приватний нотаріус Горай О.С. надіслав повідомлення, згідно якого наказом Міністерства юстиції України анульоване свідоцтво про право зайняття нотаріальною діяльністю на ім`я ОСОБА_2 . Разом з тим, дія даного наказу про анулювання свідоцтва була зупинена, даний наказ оскаржується в Житомирському окружному адміністративному суді. Крім того, 28.07.2021 року в нотаріальній конторі були проведені слідчі дії, в результаті яких вилучені документи нотаріального діловодства та архіву.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 18.03.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. виданий виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №34415, про звернення стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за договором №518497 від 19.02.2020 року, укладеним з ТОВ «УЛЬТРА ФІЕВЕС», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є за Договором Факторингу № Ф11082020 від 11 серпня 2020 року та реєстру права вимоги № 2 від 26.01.2021 року є ТОВ «УМ ФАКТРИНГ» (а.с.29).

Відповідно до виконавчого напису, строк платежу за договором №518497 від 19.02.2020 року. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 20.03.2020 року по 26.01.2021 року. Сума заборгованості становить 4228 грн, яка складається з : прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 1000 грн, прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом — 3228 грн.

ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» звернулося до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

14.09.2021 року, на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса, який має силу виконавчого документа, державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Войтехом В.Ф. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66799151 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» заборгованості у розмірі 5228 грн (а.с.26-27).

Відповідно до довідок командира військової частини Т0500, ОСОБА_1 на даний час перебуває на військовій службі у Державній спеціальній службі транспорту Міністерства оборони України, військова частина Т0500 (міста Чернігів) на посаді командира навчального взводу – викладача навчальної роти навчального батальйону (а.с.30, 31).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року (далі - Порядок).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів).

На момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Так, відповідачем не подано доказів на підтвердження отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень за договором № 518497 від 19.02.2020 року.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису, в разі порушення основного зобов`язання, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

Також, зі змісту виконавчого напису вбачається, що між ТОВ «УЛЬТРА ФІНАНС» та ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» укладений договір факторингу № Ф11082020 від 11.08.2020. Однак в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази, які б підтверджували, що саме за цим договором до ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №518497 від 19.02.2020 року.

Крім того, згідно виконавчого напису заборгованість за кредитним договором стягнута з позивача за період з 20.03.2020 по 26.01.2021.

Проте, матеріали справи не містять самого кредитного договору №518497 від 19.02.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «УЛЬТРА ФІНАНС», що позбавляє суд визначити, на який період укладався даний договір.

Разом з тим, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення грошового зобов`язання, що підтверджено висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10 цс18).

Згідно виконавчого напису, заборгованість складається, у тому числі, з простроченої заборгованості за сумою кредиту та простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 5228 гривень. Однак, на підтвердження даної суми відповідачем не подано розрахунку.

Також, 26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в Перелік та доповнено його після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Відповідно до розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» нотаріус може вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор має надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та не чинною. Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Також, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року в справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін. Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року за нововиявленими обставинами. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишено без задоволення. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року в справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Відповідно до статті 124 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року №23.

Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Однак, матеріали справи не містять копії кредитного договору, з яких можливо встановити, який саме кредитний договір був наданий приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису.

Таким чином на час вчинення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса не було всіх необхідних документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат», а також відсутні підстави для визнання суми заборгованості за кредитним договором № 518497 від 19.02.2020 року як безспірної, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати на професійну правничу допомогу відповідно до п. 1 ч. 3 статті 133 ЦПК України, відносяться до витрат пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, п. 3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у розмірі 1362 гривні підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов`язаних з оплатою витрат професійної правничої допомоги суді дійшов наступного висновку:

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Кравченко В.В. укладений договір про надання правової допомоги від 01.09.2021 року (а.с.22)

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 05.10.2021 року адвокату Кравченку В.В. позивачем проведено оплату послуг відповідно до договору про надання правової допомоги від 01.09.2021 року у розмірі 8000 грн. (а.с.15-а).

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на правничу допомогу адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, виваженості та розумності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відшкодування понесених витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 8000 грн. не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності і, зважаючи на складність цієї справи, тому підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 у розмірі 3000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат», статтями 13, 43, 76-81, 141, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 18 березня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований у реєстрі за № 34415 про звернення стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» заборгованості на підставі кредитного договору № 518497 від 19.02.2020 року на загальну суму 5228 гривень.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1362 гривні.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Кравченко Володимиром Володимировичем на підставі договору про надання правової допомоги від 01.09.2021 року у розмірі 3000 гривень

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» (04060, м. Київ, вул. Ризька, 73 Г, офіс 7/1, код ЄДРПОУ 3417105110)

Третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35)

Третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (14027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 118)

Суддя С. М. Ченцова