Рішення № 102089136, 23.11.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

23.11.2021

Справа №489/620/21

Провадження №2/489/1140/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – Бодюл А.О.,

за участю: представника позивача – Жильцова В.В., представника відповідача – Дрібко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ленінського районного суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дорога», Миколаївської міської ради про стягнення середнього заробітку за весь час затримки його виплати по день фактичного розрахунку

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом яким просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь середній заробіток за весь час затримки його виплати по день фактичного розрахунку у розмірі 3 510 849,51 грн. Мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 22 січня 2019 року по 22 червня 2020 року він працював у КП «Дорога» на посаді директора КП «Дорога». Зазначене підприємство, у відповідності до свого Статуту, знаходиться у власності територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради. Під час знаходження у трудових відносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована але не виплачена заробітна плата у розмірі 214 028 грн. 37 коп.. Ленінським районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ про стягнення з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 214 028 грн. 37 коп. На його рахунок було перераховано заборгованість по нарахованій але не виплаченій заробітній платі лише 19 січня 2021 року. Граничний строк виплати заробітної плати за відпрацьований місяць є 07 число кожного наступного місяця.

Від представника відповідача Миколаївської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі в частині позовних вимог до Миколаївської міської ради. Зазначає, що нормами КЗпП України не передбачено солідарної відповідальності підприємства за порушення трудового договору та його власника. Проте, нормами КЗпП України чітко врегульовано відповідальність роботодавця за несвоєчасну виплату заробітної плати працівникові, а нормами ЦК України чітко врегульовано межі відповідальності юридичних осіб та держави. Міський голова лише призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Відповідно до п. 5.1 Статуту КП ММР «Дорога», зокрема, підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати. Відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати директору несе безпосередньо роботодавець, тобто КП ММР «Дорога». Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші розрахунки в установах банків, має право від свого імені укладати договори, придбавати майнові та особисті немайнові права та нести обов`язки, бути позивачем у суді. КП «Дорога» не ліквідоване і самостійно проводить свою господарську діяльність. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями, у межах свого майна. Територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб. Наданий позивачем розрахунок середньої заробітної плати за час затримки розрахунку не відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100. Оскільки, судовий наказ від 16.07.2020 по справі № 489/3257/20, набрав законної сили 10.09.2020. вказаний судовий наказ було пред`явлено до виконання до Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та фактично виконаний лише 19 січня 2021 року. проте, позивач дату пред`явлення судового наказу до виконання не вказує та відповідно доказів не надає. Тому важливо знати чи не затягував позивач зі зверненням до органів виконавчої служби із судовим наказом, що в свою чергу віддаляє дату фактичного розрахунку та відповідно збільшує суму компенсації. Позивач не надає доказів на підтвердження, що саме 19.01.2021, є датою фактичного розрахунку з позивачем. Адже вказана дата прямо впливає на розрахунок суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Вказане у своїй сукупності свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог до Миколаївської міської ради, у зв`язку з чим у цій частині у задоволенні позову має бути відмовлено.

Ухвалою суду від 08.02.2021, позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 19.02.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.03.2021, заяву ОСОБА_1 про відвід судді передано до канцелярії суду для внесення до системи авто розподілу.

Ухвалою суду від 26.03.2021, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Рум`янцевої Н.О.

Ухвалою суду від 08.06.2021, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працював в КП «Дорога» на посаді директора з 22 січня 2019 року по 22 червня 2020 року, що підтверджується копією контракту з керівником комунального підприємства Миколаївської міської ради від 16.01.2019 та додатковими угодами.

Згідно розпорядження Миколаївського міського голови № 170 від 22.06.2020, ОСОБА_1 звільнено з посади директора КП «Дорога» 22.06.2020 у зв`язку з закінченням строку дії укладеного ним контракту від 16.01.2019 на підставі Кодексу законів про працю України.

На підставі наказу № 57 КП «Дорога» про припинення трудового договору від 22.06.2020, ОСОБА_1 звільнено з посади директора на підставі п. 2 ст.. 36 КЗпП України (закінчення строку контракту).

Відповідно до довідки КП «Дорога», сума заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 станом на червень 2020 рік, складає 214 028,37 грн.

Позивач зазначає, що Ленінським районним судом м. Миколаєва від 07.05.2020 видано судовий наказ про стягнення з КП «Дорога» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій але не виплаченій заробітній платі за період часу з 01.07.2019 по 22.06.2020 в сумі 214 028 грн. 37 коп.

15 вересня 2020 року на адресу позивача направлено належним чином завірену копію судового наказу та роз`яснено про звернення до Інгульського відділу ДВС міста Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з судовим наказом для його виконання.

Позивач вказує, що 19 січня 2021 року на його рахунок було перераховано заборгованість по нарахованій але не виплаченій заробітній платі у сумі 214 028,37 грн.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Виплата заробітної плати працівнику гарантована статтею 43 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 21.01.2015 у справі № 6-195цс14.

Судом досліджено матеріали архівної справи 489/3257/20 (провадження 2-н/489/569/20) з якої вбачається, що 16.07.2019 за заявою ОСОБА_1 було видано судовий наказ про стягнення з КП «Дорога» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 214028,37грн, згідно постанови державного виконавця судовий наказ повернутий до суду у зв`язку з повним та фактичним виконанням, проставлено штамп про виконання судового наказу 19.01.2021.

Зазначене підтверджується також відповіддю Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві від 11.11.2021 на запит адвоката Жильцова В.В.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з серпня 2019 року (наступний місяць після видання судового наказу) по 19 січня 2021 (день фактичного розрахунку) року у розмірі 3 510 849,51 грн..

При розрахунку середнього заробітку суд виходить з довідки КП «Дорога», яка міститься в матеріалах справи (а.с.15), оскільки інші докази щодо заробітної плати позивача в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до довідки відповідача середньоденна заробітна плата позивача складає 913,57 грн..

Таким чином, за період розрахунку при звільненні за період вказаний позивачем, а саме з серпня 2019 року по 19 січня 2021 року складає 368 робочих днів.

У зв`язку із цим, розмір середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку за період вказаний позивачем складає 336 193,76 грн. (913,57 х 368), сума якого визначена без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів, що є обов`язком роботодавця, як податковим агентом.

При цьому, суд не приймає розрахунок позивача, оскільки при розрахунку компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, позивач невірно обрав кількість днів прострочки, а також застосував помилкову формулу для обрахування суми виплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно до ч. 1 ст. 176 ЦК України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Нормами ЦК України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин – можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади, тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Водночас територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом, а юридичні особи, створені територіальними громадами, у свою чергу, не відповідають за зобов`язаннями відповідно територіальних громад.

Підстави та умови субсидіарної відповідальності визначаються положеннями ст. 619 ЦК України.

За загальним змістом цієї норми субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом, така відповідальність настає за умови пред`явлення вимоги до основного боржника та його відмовою від задоволення вимог кредитора або не надсилання відповіді у розумний строк про задоволення вимоги.

Тобто, виходячи із змісту вказаної норми, підставою для застосування субсидіарної відповідальності для засновників юридичних осіб має бути виключно пряма вказівка закону або договору.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 711/3288/17.

Згідно п. 1.2 Статуту «Дорога», затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 14.12.2017 № 31/4, власником підприємства є територіальна громада міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, не є власником основних засоби переданих на баланс для виконання робіт по експлуатації та ремонту доріг, мостів, має право від свого імені заключати договори, придбавати майнові та особисті немайнові права та нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському та третейському судах (п. 1.3 Статуту).

Пунктом 1.7 Статуту ДП «Дорога», передбачено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах свого майна Підприємство не відповідає за зобов`язаннями держави і власника, держава і власник не відповідає по зобов`язаннях Підприємства.

За такого, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача ДП «Дорога» на користь позивача 336 193,76 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період, визначений позивачем, які визначені без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів, що є обов`язком роботодавця, як податковим агентом. При цьому в задоволенні позову до Миколаївської міської ради необхідно відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (10%), а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1135 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дорога», Миколаївської міської ради про стягнення середнього заробітку за весь час затримки його виплати по день фактичного розрахунку – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Дорога» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки його виплати по день фактичного розрахунку у розмірі 336193 грн. 76 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Дорога» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1135грн.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Дорога», юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 7, ЄДРПОУ 32333053.

Відповідач: Миколаївська міська рада, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Суддя Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено 13 грудня 2021