Рішення № 102089077, 24.11.2021, Кривоозерський районний суд Миколаївської області

Справа №479/112/21

Провадження №2/479/249/21

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2021 року смтКриве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Репушевської О.В.;

за участі секретаря судового засідання Шумської Т.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смтКриве Озеро, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №479/112/21 за позовом Фермерського господарства «Германович» до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Фермерського господарства «Деметра К», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Кривоозерська селищна рада Миколаївської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсними наказів, договорів оренди та припинення речових прав,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Кривоозерського районного суду Миколаївської області з первісними позовними вимогами:

- визнання за фермерським господарством "ГЕРМАНОВИЧ" права постійного користування земельною ділянкою, площею 15,0 га, в межах згідно з планом, розташованою на території Секретарської сільської ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_8 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії МК №748, виданого на підставі розпорядження Кривоозерської районної державної адміністрації №134 від 09 квітня 1997 року;

- визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 09 грудня 2019 р. №11404/0/14-19-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою";

- визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 02 березня 2020 р. №4237/0/14-20-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення", припинивши право власності: – ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1211; – ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1213; – ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1212; – ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1208; – ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1209; – ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1207; – ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1206;

- визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 31 березня 2020 р. №6675-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення", припинивши право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,0220 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1210;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1211, укладеного 16 квітня 2020 р. між орендодавцем – ОСОБА_1 та орендарем – фермерським господарством "ДЕМЕТРА К", припинивши право оренди фермерського господарства "ДЕМЕТРА К" на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1211;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1213, укладеного 16 квітня 2020 р. між орендодавцем – ОСОБА_2 та орендарем – фермерським господарством "ДЕМЕТРА К", припинивши право оренди фермерського господарства "ДЕМЕТРА К" на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1213;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1208, укладеного 16 квітня 2020 р. між орендодавцем – ОСОБА_4 та орендарем – фермерським господарством "ДЕМЕТРА К", припинивши право оренди фермерського господарства "ДЕМЕТРА К" на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1208;

- визнання недійсним договоруоренди земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1209, укладеного16 квітня 2020 р. між орендодавцем – ОСОБА_5 та орендарем – фермерським господарством "ДЕМЕТРА К", припинивши право оренди фермерського господарства "ДЕМЕТРА К" на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1209;

- визнання недійсним договоруоренди земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1207, укладеного16 квітня 2020 р. між орендодавцем – ОСОБА_6 та орендарем – фермерським господарством "ДЕМЕТРА К", припинивши право оренди фермерського господарства "ДЕМЕТРА К" на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1207.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що громадянин ОСОБА_8 , на ім`я якого видано Державний акт на право постійного користування землею, помер, про що видано свідоцтво про смерть, проте, оскільки зазначена земельна ділянка надавалась у користування для ведення фермерського господарства, позивач вважає, що після смерті право постійного користування земельною ділянкою у фермерського господарства " ОСОБА_9 " не припинилось. У правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулась фактична заміна користувача і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. Відтак накази Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, якими припинено право постійного користування земельною ділянкою, та на підставі яких у приватну власність фізичних осіб – відповідачів у справі передано земельні ділянки, сформовані за рахунок ділянки, що передавалася у користування фермерському господарству « ОСОБА_9 », слід визнати недійсними в зв`язку з їх незаконністю, а відповідні речові права відповідачів у справі – припинити.

17 листопада 2021 представником позивача з посиланням на те, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують проведення державної реєстрації припинення прав оренди ФГ "ДЕМЕТРА К" на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 4823983800:01:000:1211, 4823983800:01:000:1213, 4823983800:01:000:1212, 4823983800:01:000:1208, 4823983800:01:000:1209, 4823983800:01:000:1207, на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України було подано клопотання про залишення без розгляду наступних позовних вимог фермерського господарства «ГЕРМАНОВИЧ»:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1211, укладений 16 квітня 2020 р. між орендодавцем – ОСОБА_1 та орендарем – фермерським господарством "ДЕМЕТРА К", припинивши право оренди фермерського господарства "ДЕМЕТРА К" на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1211;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1213, укладений 16 квітня 2020 р. між орендодавцем – ОСОБА_2 та орендарем – фермерським господарством "ДЕМЕТРА К", припинивши право оренди фермерського господарства "ДЕМЕТРА К" на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1213;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1208, укладений 16 квітня 2020 р. між орендодавцем – ОСОБА_4 та орендарем – фермерським господарством "ДЕМЕТРА К", припинивши право оренди фермерського господарства "ДЕМЕТРА К" на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1208.

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1209, укладений 16 квітня 2020 р. між орендодавцем – ОСОБА_5 та орендарем – фермерським господарством "ДЕМЕТРА К", припинивши право оренди фермерського господарства "ДЕМЕТРА К" на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1209.

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1207, укладений 16 квітня 2020 р. між орендодавцем – ОСОБА_6 та орендарем – фермерським господарством "ДЕМЕТРА К", припинивши право оренди фермерського господарства "ДЕМЕТРА К" на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1207.

Ухвалою суду від 18 листопада 2021 року вказане клопотання було задоволено, а відтак суд продовжив розгляд по суті наступних позовних вимог:

- визнання за фермерським господарством "ГЕРМАНОВИЧ"(код ЄДРПОУ 23404421) право постійного користування земельною ділянкою площею 15,0 га в межах згідно з планом, розташованою на території Секретарської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_8 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії МК №748, на підставі розпорядження Кривоозерської районної державної адміністрації №134 від 09 квітня 1997 року;

- визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 09 грудня 2019 р. №11404/0/14-19-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" ;

- визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 02 березня 2020 р. №4237/0/14-20-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення", припинивши право власності: – ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1211; – ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1213;

– ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1212; – ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1208; – ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1209; – ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1207; – ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1206;

- визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 31 березня 2020 р. №6675-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення", припинивши право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,0220 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1210.

В судове засідання учасники справи не з`явились.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, в якому він також підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ФГ "ДЕМЕТРА К" в судове засідання не з"явились, причини неявки не повідомили. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, своїм правом на подання відзиву не скористалися. Будь-яких заяв, клопотань щодо розгляду справи від них до суду не надходило.

Представник відповідача – Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області згідно надісланого 17 червня 2021 року на адресу суду відзиву, просив відмовити в задоволенні позову. Однак ухвалою суду від 21 жовтня 2021 року відзив Головного управлінняДержгеокадастру у Миколаївській області на позовну заяву в цивільній справі №479/112/21 залишено без розгляду, оскільки його надано після закінчення процесуального строку, встановленого ухвалою суду, а тому відповідний відзив не береться судом до уваги при розгляді справи по суті. Будь-яких інших заяв, клопотань щодо розгляду справи по суті Головне управлінняДержгеокадастру у Миколаївській області до суду не надало,причин неявки не повідомило, хоча про дату, час і місце судового засідання управління булосповіщено належним чином.

Представник третьої особи –Кривоозерської селищної ради Миколаївської області, згідно надісланого 05 травня 2021 року на адресу суду листа просив розглянути справу без участі представника селищної ради, не заперечував проти розгляду справи по суті та просив прийняти рішення згідно чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Встановлено, що розпорядженням Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області від 09 квітня 1997 року №134 "Про надання земельних ділянок для створення селянських /фермерських/ господарств" вирішено надати у постійне користування земельні ділянки громадянам для створення селянських (фермерських) господарств із земель запасу районної ради, в тому числі, ОСОБА_8 в розмірі 15,0 га ріллі на території Секретарської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Пунктом 3 вказаного розпорядження визначено зареєструвати селянські (фермерські) господарства після розробки проектів відведення земельних ділянок і видачі державних актів на право постійного користування землею.

Після розроблення та погодження проекту відведення земель, встановлення меж відведеної в постійне користування земельної ділянки,19 червня 1997 рокуКривоозерською районною державною адміністрацією Миколаївської області було видано державний акт на право постійного користування землею серії МК №748 на ім`я ОСОБА_8 , зареєстрованийв книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №104, що підтверджується відомостями відповідного державного акту та записами в книзі.

16 жовтня 1997 року фермерському господарству "ГЕРМАНОВИЧ" було видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності – юридичної особи.

Відомості про фермерське господарство "ГЕРМАНОВИЧ" як юридичну особу були внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій 16 грудня1999 року, в зв`язку з чим на заміну свідоцтву про державну реєстрацію від 16 жовтня 1997 року видане нове свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №623097.

16 грудня 1999 року фермерському господарству "ГЕРМАНОВИЧ" Миколаївським обласним управлінням статистики видано довідку №850 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до довідки від 21 грудня 1999 року №85 фермерське господарство " ОСОБА_9 " взято на облік як платник податків.

Відповідно до п.4.6. Статуту фермерського господарства "ГЕРМАНОВИЧ", затвердженого головою райдержадміністрації, реєстраційний №69 від 24 лютого 1997 року, земля фермерському господарству наділена на довічне користування згідно з законодавством України.

Наказом голови фермерського господарства "ГЕРМАНОВИЧ" від 13 липня 2005 року №1 прийнято в члени господарства дружину ОСОБА_10 , сина ОСОБА_11 , невістку ОСОБА_12 , дочку ОСОБА_13 .

На зборах членів фермерського господарства "ГЕРМАНОВИЧ", які відбулися 02 серпня 2005 року, членами господарства була розглянута заява голови ОСОБА_8 про те, що за станом здоров`я він не може вести фермерське господарство, у зв`язку з чим просить обрати нового голову. На зборах, оформлених протоколом №1 від 02 серпня 2005 , новим головою було обрано ОСОБА_11 та затверджено відповідні зміни до Статуту.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на моменту звернення позивача да суду з даним позовом функції голови фермерського господарства "ГЕРМАНОВИЧ" продовжує виконувати ОСОБА_11 ..

ІНФОРМАЦІЯ_1 засновник фермерського господарства "ГЕРМАНОВИЧ" ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 09 серпня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайську Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області.

З підстав викладеного позивач в позові зазначає, що саме фермерське господарство " ОСОБА_9 " з 1 жовтня 1997 року, дати державної реєстрації юридичної особи, є постійним користувачем земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства площею 15,0 га, розташованої не території Секретарської сільської ради Кривоозерського району, що підтверджується відомостями державного акту на право постійного користування землею серії МК №748 від 19 червня 1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №104, виданого на ім`я ОСОБА_8 (засновника фермерського господарства).

Розглядаючи спір по суті, надаючи оцінку доводам позивача, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.13 та ч.1 ст.14 Конституції України, земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються Земельним Кодексом України у відповідних редакціях (1990 р. та 2001 р.), Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" , Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно із ч.1 ст.51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року, на момент створення ФГ " ОСОБА_14 ") громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ст.7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року, на момент створення ФГ " ОСОБА_14 ") користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із ч.1 ст.23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року, на момент створення ФГ " ОСОБА_14 ") право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативно-правового регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_8 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові – голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, що діяла на момент створення ФГ " ОСОБА_14 " та видачі державного акта на право постійного користування землею га ім`я ОСОБА_8 ) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Отже, законодавством, чинним на момент створення фермерського господарства " ОСОБА_14 ", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України №937-IV "Про фермерське господарство", яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» №2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У ст.1 Закону України "Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.5, ч.1 ст.7 Закону Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст.8 Закону Закону України "Про фермерське господарство" )

Таким чином, одержання правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельної ділянки для ведення СФГ є необхідною передумовою набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи, а припинення СФГ було підставою для припинення права користування земельною ділянкою. При цьому використання такої земельної ділянки без створення СФГ законом передбачено не було.

Тобто, сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа – суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі №320/5724/17 (провадження №14-385цс19).

З аналізу приписів ст.ст.1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 61 постанови від 23 червня 2020 р. у справі №922/989/18 встановила такий висновок: з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа – голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Судом встановлено, що державний акт на право постійного користування землею виданий 19 червня 1997 року на ім`я ОСОБА_8 , відповідно до якого землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства. Після видачі державного акту на право постійного користування землею 16 жовтня 1997 року проведено державну реєстрацію фермерського господарства "ГЕРМАНОВИЧ", суб"єкту господарювання присвоєно ідентифікаційний код 23404421. На підтвердження державної реєстрації ФГ "ГЕРМАНОВИЧ" видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності – юридичної особи, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за номером 63.

16 грудня 1999 року на заміну свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності – юридичної особи видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №623097, відомості про позивача внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.

02 серпня 2005 року головою фермерського господарства "ГЕРМАНОВИЧ" обрано ОСОБА_11 , сина засновника господарства, що підтверджується відомостями Статуту фермерського господарства.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 09 серпня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайську Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області.

Фермерське господарство " ОСОБА_9 " здійснює свою діяльність до цього часу, що також підтверджується витягом із ЄДР станом на 24. січня 2021 року.

Кривоозерська районна державна адміністрація своїм листом від 03 вересня 2020 р. за №786/02-43 повідомила, що рішення про вилучення або припинення права користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 15,00 га ріллі, розташованої на території Секретарської сільської ради Кривоозерського району, яка була надана в постійне користування ФГ " ОСОБА_14 " ( ОСОБА_8 ) не приймалися.

За інформацією, наданою Відділом у Кривоозерському районі ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області листом від 28 серпня 2020 р. №151/114-20 відповідно до даних державної статистичної звітності форми 6-зем станом на 01 січня 2016 року у СФГ " ОСОБА_14 " знаходилась у постійному користуванні земельна ділянка для селянського (фермерського) господарства, загальною площею 15,00 га ріллі, в межах території Секретарської сільської ради.

Головне управління статистики у Миколаївській області на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів листом від 06 травня 2021 року №18-07/1694-21 надало копії наявних статистичних звітів фермерського " ОСОБА_9 " за 2011-2020 роки, з яких вбачається, що позивач за вказаний період звітував про посівні площі сільськогосподарських культур, посіяних на земельній ділянці для ведення селянського (фермерського) господарства площею 15,0 га ріллі, розташованій на території Секретарської сільської ради

З листа від 18 травня 2021 рокута додатків до нього, надісланих суду Головним управлінням ДПС у Миколаївській області на виконання вимог ухвали про витребування доказів, вбачається, що Позивачем за 2011-2020 роки подавалася податкова звітність, пов`язана зі здійсненням господарської діяльності по обробітку земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства площею 15,0 га ріллі, розташованій на території Секретарської сільської ради, переданої на підставі державного акту на право постійного користування землею серії МК №748, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №104. Так за вказаний період фермерським господарством " ОСОБА_9 " подавалися податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи та відомості про наявність земельних ділянок. За наявною зведеною інформацією про сплату податків фермерським господарством "ГЕРМАНОВИЧ" з 2007 по 2014 рік господарство сплачувало фіксований сільськогосподарський податок, а з 2015 року єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництваза попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, у відповідних розмірах

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що саме фермерське господарство " ОСОБА_9 " з моменту свого створення й по теперішній час є належним користувачем земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарстваплощею 15,0 га ріллі, розташованої на території Секретарської сільської ради,переданої на підставі державного акту на право постійного користування землею серії МК №748 від 19 червня 1997 року

Разом з тим, право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 15,00 га було припинено наказом Головного управлінняДержгеокадастру в Миколаївській області від 09 грудня 2019 року №11404/0/14-19-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою", з преамбули якого вбачається, що однією з підстав прийняття наказу про припинення права постійного користування було подання Відділу у Кривоозерському районі ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 03 грудня 2019 р., відповідно до якого відділ просив припинити відповідне право в зв`язку зі смертю користувача.

Як зазначає позивач в позовній заяві, право постійного користування земельною ділянкою, посвідчене державним актом серії МК №748, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 19 червня 1997 р. за №104, було припинено в зв`язку зі смертю ОСОБА_8 , що не відповідає положенням законодавства.

Вирішуючи питання про відповідність наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 09 грудня 2019 року №11404/0/14-19-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" вимогам законодавства, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі №906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у ст.141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, ст.141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 30 грудня 2004 р., що діяла на момент смерті ОСОБА_8 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відтак у земельному законодавстві (як чинному на момент створення ФГ " ОСОБА_14 ", так і на момент смерті ОСОБА_8 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою як смерть громадянина – засновника СФГ відсутня.

Велика Палата Верховного Суду, в пунктах 69, 71, 73 постанови від 23 червня 2020 р. у справі №922/989/18 дійшла таких висновків:

69. Звідси у разі смерті громадянина – засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

71. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

73. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що у разі смерті громадянина – засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

За встановлених обставин суд приходить висновку, що право постійного користування спірною земельною ділянкою зберігається за фермерським господарством " ОСОБА_9 " до часу припинення діяльності фермерського господарства.

Судом встановлено, що у відповідності до законодавства України постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 15,0 га ріллі в межах згідно з планом, розташованою на території Секретарської сільської ради, право користування на яку оформлено Державним актом на право постійного користування землею серії МК №748, на сьогодні є фермерське господарство "ГЕРМАНОВИЧ".

Як зазначено в пунктах 86, 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.червня 2020 р. у справі №922/989/18 право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади, спрямовані на припинення права користування земельною ділянкою поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.Змоменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) виникають відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки цим господарством. Такі правомочності набувають сталого юридичного зв`язку саме з фермерським господарством, стають частиною його майна.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України (пункт 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження №12-57гс19).

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, видаючи наказ №11404/0/14-19-СГ від 09 грудня 2019 р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою", діяло всупереч вимогам закону, а саме ст.141 Земельного кодексу України, так як відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення позивача права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Отже, зі смертю ОСОБА_8 , на ім`я якого як засновника ФГ " ОСОБА_9 " був виданий державний акт на право постійного користування землею від 19 червня 1997 р. серії МК №748, право постійного користування спірною земельною ділянкоюне є таким, що припинилось.

З урахуванням викладенного, слід визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 09 грудня 2019 року №11404/0/14-19-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою".

Враховуючи наявність спору щодо належності права постійного користування землею та відсутності правових підстав для невизнання такого права за позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання за фермерським господарством " ОСОБА_9 " права постійного користування земельною ділянкою площею 15,0 га в межах згідно з планом, розташованою на території Секретарської сільської ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_8 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії МК №748, на підставі розпорядження Кривоозерської районної державної адміністрації №134 від 09 квітня 1997 року.

При цьому суд враховує наступне. Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання наявності чи відсутності права.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Окрім того, судом встановлено, що за рахунок земельної ділянки, відведеної в постійне користування позивачу, сформовані вісім земельних ділянок, які передані у власність фізичним особам – відповідачам у справі.

Так право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823983800:01:000:1211, ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823983800:01:000:1213, ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823983800:01:000:1212, ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823983800:01:000:1208, ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823983800:01:000:1209, ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823983800:01:000:1207, ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823983800:01:000:1206 виникло на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 02 березня 2020 р. №4237/0/14-20-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення".

Земельна ділянка площею 1,0220 га з кадастровим номером 4823983800:01:000:1210 була набута ОСОБА_3 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 31 березня 2020 р. №6675-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення".

Суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 02.03.2020 року №4237/0/14-20-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення" та від 31 березня 2020 року №6675-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення", з огляду на наступне.

За приписами ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі – Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області є територіальним органом Держгеокадастру.

Відповідно до положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Миколаївської області. Згідно названого положення до компетенції ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Миколаївської області. Отже, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих у межах Миколаївської області.

Враховуючи, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 09 грудня 2019 року №11404/0/14-19-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" визнаний судом недійсним, тобто є таким, що не породжує правових наслідків, в Головного управлінняДержгеокадастру у Миколаївській області не було жодних правових підстав для віднесення оскаржуваним наказом від 09 грудня 2019 р. спірної земельної ділянки до земель запасу та вчинення подальших дій щодо розпорядження земельною ділянкою шляхом передачі її у приватну власність фізичним особам – відповідачам у справі.

Матеріали справи не містять доказів надання позивачем, як законним землекористувачем, своєї згоди відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України на вилучення спірної земельної ділянки Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області на користь відповідачів у справі, а відтак відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 відбулося без погодження землекористувача, за рахунок земельної ділянки, яка не була вільною на момент відведення та не відносилась до земель запасу. Вказане свідчить, що формування земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 відбулося з порушенням норм законодавства.

Прийняттям оспорюваних наказів від 02 березня 2020 року та від 31 березня 2020 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" всупереч вимогам земельного законодавства ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області втрутилося у право позивача на мирне володіння своїм майном, що є підставою для визнання їх недійсними.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.Відповідно до пункту «г» ч. 3 названої статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Така правова позиція ФГ "ГЕРМАНОВИЧ" узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними в постанові від 23 червня 2020 р. у справі №922/989/18.Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Позивачем також пред`явлено вимоги про припинення речових прав, а саме права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на відведені їм земельні ділянки.

В обґрунтування таких вимог позивач посилається на те, що 16 січня 2020 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05 грудня 2019 року № 340-IX, на підставі якого були внесені зміни до статті 26 («внесення відомостей до Державного реєстру прав») Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, яка діє на даний момент) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої ст.37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Таким чином, на думку позивача, у зв`язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05 грудня 2019 року №340-IX, саме лише рішення суду про визнання недійсними правовстановлюючих документів відповідачів у справі (наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення) не призведе до ефективного захисту порушених прав Позивача, адже таке рішення суду не може бути підставою для проведення державної реєстрації припинення речових, що виникли на їх підставі.

Суд, враховуючи, що вимоги про припинення речових є похідними від вимог про визнання недійсними наказів Головного управлінняДержгеокадастру у Миколаївській області від 02 березня 2020 р. та від 31 березня 2020 р. "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення", та заявлені одночасно, відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" приходить до висновку про їх задоволення.

В зв`язку з відсутністю заяви позивача розподіл судових витрат між сторонами не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Фермерського господарства "Германович" до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Фермерського господарства "Деметра К", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Кривоозерська селищна рада Миколаївської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсними наказів та припинення речових прав – задовольнити.

Визнати за фермерським господарством "ГЕРМАНОВИЧ" (код ЄДРПОУ 23404421) право постійного користування земельною ділянкою площею 15,0 га в межах згідно з планом, розташованою на території Секретарської сільської ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_8 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії МК №748, на підставі розпорядження Кривоозерської районної державної адміністрації №134 від 09 квітня 1997 року.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадаструу Миколаївській області від 09 грудня 2019 р. №11404/0/14-19-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою".

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 02 березня 2020 р. №4237/0/14-20-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення", припинивши право власності:

– ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1211;

– ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1213;

– ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1212;

– ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1208;

– ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1209;

– ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1207;

– ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 1,978 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1206.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 31 березня 2020 р. №6675-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення", припинивши право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,022 га, кадастровий номер 4823983800:01:000:1210.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Кривоозерський районний суд, який відраховується з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 28 листопада 2021 року.

СУДДЯ: