Рішення № 102089002, 29.09.2021, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/49/20

Провадження № 2/488/260/21 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29.09.2021 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд міста Миколаєва в складі: головуючої судді Лазаревої Г.М., при секретарі Криницькій Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Територіальної громади в особі Миколаївської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Іваненко Світлана Василівна про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_3 , Територіальної громади в особі Миколаївської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Іваненко Світлана Василівна про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, в якому просять в якому просять встановити юридичний факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_4 є мамою покійного батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , бабусею та визнати за ними в рівних частках (по 1/2 частині), право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала їхній покійній бабусі, ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 , на праві власності, в порядку спадкування за законом, як таким, що прийняли спадщину в порядку ч. 4 ст. 1268 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що їхня бабуся – ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . За життя їй на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 (1/2 частина). Власником іншої частини даної квартири був ОСОБА_6 . Зазначене підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 12 лютого 1996 року, зареєстрованого в ММБТІ 12.03.1996 року за реєстровим № 8308.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщину після смерті сина прийняла його мати ОСОБА_4 , тому як одна була зареєстрована з ним та проживала за однією адресою на час його смерті, однак не встигла оформити своїх спадкових прав у зв`язку із смертю.

Їхній батько ОСОБА_7 був сином ОСОБА_4 29 квітня 2006 року він одружився з ОСОБА_8 та після реєстрації шлюбу змінив прізвище на « ОСОБА_9 ».

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_10 помер. В Свідоцтві про право власності на житло від 12 лютого 1996 року на спадкову квартиру, власники значаться як ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , але, прізвища їхньої бабусі та іншого співвласника ОСОБА_6 правильно пишуться «КлИмашевич» та « ОСОБА_12 існіченко». Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04.11.2013 року зазначений факт належності правовстановлюючого документу був встановлений. Рішення набрало законної сили 15.11.13 року.

В грудні 2018 року позивачі звернулися до Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Іваненко С.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті бабки ОСОБА_13 з боку батька, а саме, квартири АДРЕСА_1 .

Нотаріус прийняла в них заяву, надала роз`яснення, але відмовила у видачі Свідоцтва про право на спадщину з тієї підставі, що при огляді документів, які посвідчують докази родинних стосунків ОСОБА_10 з його матір`ю, виявлено, що його прізвище при народженні було як « ОСОБА_14 », що підтверджено Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, від 09 листопада 2018 року за № 00021408577. У свідоцтві про народження ОСОБА_1 , батько вказаний як ОСОБА_15 .

Таким чином існують розбіжності в написанні прізвища бабусі « ОСОБА_16 » з покійним батьком « ОСОБА_14 ». У зв`язку з чим було запропоновано внести зміни в свідоцтво про смерть спадкодавця.

Для вирішення цього питання позивачі звернулися до Корабельного відділу ДРАЦСу із заявою про внесення змін до актового запису про смерть № 762 від 27.08.2004 року. У Висновку від 24.10.2018 року, який вони отримали за результатом розгляду нашої заяви, значиться, що внести зміни до актового запису про смерть № 762 від 27.08.2004 року, змінивши прізвище померлої з « ОСОБА_17 », на « ОСОБА_18 » не можливо, адже державна реєстрація смерті проведена на підставі лікарського свідоцтва про смерть № 280 від 27.08.2004 року. У зв`язку з чим у позивачів відсутні докази родинних стосунків зі спадкодавцем.

Крім цього нотаріус зазначила, що у ОСОБА_13 , є чотири внука(чки) : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . З вищевикладеного виникає спірне питання, щодо кола спадкоємців та встановлення часток спадкоємців - після смерті ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У відповідності до ст.ст. 49, 68 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус пропонувала звернутися до суду з питань встановлення родинних стосунків із спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно.

Позивачі у судове засідання не з`явилися, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, просили позов задовольнити.

Представник Миколаївської міської ради у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не сповістив.

Третя особа надала заяву про розгляд справи без її участі.

Враховуючи викладене, та зі згоди позивачів, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відповідності до положень ст.ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних в справі доказів.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані письмові докази, прийшов до наступного.

Бабуся позивачів ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується дослідженим у судовому засіданні свідоцтвом про смерть.

За життя їй на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 (1/2 частина). Власником іншої частини даної квартири був ОСОБА_6 . Зазначене підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 12 лютого 1996 року, зареєстрованого в ММБТІ 12.03.1996 року за реєстровим № 8308.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщину після смерті сина прийняла його мати ОСОБА_4 , тому як одна була зареєстрована з ним та проживала за однією адресою на час його смерті, однак не встигла оформити своїх спадкових прав у зв`язку із смертю. Тобто, ОСОБА_4 стала власницею квартири АДРЕСА_1 одноособово.

ОСОБА_7 був сином ОСОБА_4 29 квітня 2006 року він одружився з ОСОБА_8 та після реєстрації шлюбу змінив прізвище на « ОСОБА_9 ». ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_10 помер.

В грудні 2018 року позивачі звернулися до Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Іваненко С.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті бабки ОСОБА_13 з боку батька, а саме, квартиру АДРЕСА_1 .

Нотаріус прийняла в них заяву, надала роз`яснення, але відмовила у видачі Свідоцтва про право на спадщину з тієї підставі, що існують розбіжності в написанні прізвища бабусі « ОСОБА_16 » з покійним батьком « ОСОБА_14 », тобто, відсутні докази родинних відносин. Крім цього вона зазначила, що у бабусі позивачів – ОСОБА_13 , є чотири внука(чки): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

У відповідності до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкритій спадщини (тому внучка ОСОБА_19 , яка народилася після смерті своєї бабусі не має права на спадкування).

Спадкоємцями, які прийняли спадщину могли бути лише її внуки, що були неповнолітніми на день її смерті, у порядку ст. 1265, 1268 ЦК України.

Однак, у онуки – ОСОБА_3 , відповідачки у справі, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 , в актовий запис про народження внесено інформацію щодо внесення відомостей про визнання батьківства від 29 квітня 2006 року, тобто після смерті, спадкодавців, наш батько її офіційно удочерив.

На підставі вищевикладеного виникає спірне питання, щодо кола спадкоємців та встановлення часток спадкоємців - після смерті ОСОБА_13 . яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Той факт, що ОСОБА_11 є мамою батька позивачів – ОСОБА_7 , а відповідно і їхньою бабусею, підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану від 27.10.2010 року з якого вбачається, що ОСОБА_20 та ОСОБА_21 є батьками ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також зазначене родинне походження підтверджується «по батькові», яке було у їхнього батька, а саме « ОСОБА_23 ».

З Витягу з державного реєстру актів цивільного стану від 19 липня 2013 року вбачається, що ОСОБА_20 та ОСОБА_24 зареєстрували шлюб 18 квітня 1966 року, а/з 910 в міському відділі ДРАЦС ММУЮ. Після реєстрації шлюбу мали спільне прізвище ОСОБА_25 имашевич.

Отже, прізвище бабусі « ОСОБА_16 », яке зазначено в актовому записі про смерть № 762 від 27.08.2004 року, записано з орфографічною помилкою. Її правильне прізвище, яке вона носила більшу частину свого життя « ОСОБА_26 ». А прізвище позивача є похідним від його батька « ОСОБА_26 », що підтверджується його свідоцтвом про народження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Встановлення факту родинних відносин тягне для позивачів юридичні наслідки, а саме, дає змогу отримати спадщину.

Таким чином судом достеменно встановлено, що ОСОБА_11 є мамою батька позивачів – ОСОБА_7 і, власне, їх бабусею.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до пункту другого частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (ч. 1 та 2 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Так, позови про визнання права власності спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (ч. 4 ст. 1268 ЦК України).

Цивільне законодавство надає право суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина. В даному випадку суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивачів застосувавши до спірних правовідносин саме ст. 1265 ЦК України, адже правова природа даної норми дозволяє успадкувати майно родичам спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. За такого, суд вважає цілком доречну та обґрунтовану вимогу позивачів про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 по Ѕ частини кожному в порядку спадкування за законом.

За такого суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Встановити юридичний факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_4 є мамою покійного батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і бабусею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рівних частках, по 1/2 частині за кожним, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 , на праві власності, в порядку спадкування за законом.

Копію заочного рішення направити відповідачам для ознайомлення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивачкі мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ,адреса: АДРЕСА_2 , ІНН: НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , адреса: АДРЕСА_3 , ІНН: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Територіальна громада в особі Миколаївської міської ради, 54001 м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ЄДРПОУ: 26565573.

Третя особа: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Іваненко Світлана Василівна, АДРЕСА_5 .

Суддя: Г.М. Лазарева