Рішення № 102087517, 09.12.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/8343/19

Провадження № 2/0182/1193/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2021 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого-судді - Рибакової В.В., при секретарі - Шалівській А.С., за участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Коваленко Я.О., відповідача - ОСОБА_2 , представників відповідача - адвоката Чуприни Є.А., адвоката Чуприни Н.М., представника Виконавчого комітету Нікопольської міської ради - Філяровської О.П., розглянувши в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 03.12.2019 року звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначення способу участі у його вихованні, посилаючись на наступні обставини (том 1 а.с.1-5).

25.10.2014 року між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб, який рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.04.2019 року було розірвано. Від шлюбу вони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З вересня 2018 року вони з відповідачем почали проживати окремо, відповідач вирішила виїхати з м. Києва, де вони проживали разом з сином, до м. Нікополя. При цьому вони дійшли згоди, що син буде проживати разом з матір`ю, за умови, що остання не буде перешкоджати батькові бачитися з дитиною. Він надав нотаріально засвідчену заяву від 24.11.2018 року про надання згоди на реєстрацію зміни місця проживання малолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Після переїзду до м. Нікополя відповідач разом зі своїми батьками почала чинити йому перешкоди у побаченнях та спілкуванні з сином, не допускали його до дитини.

Йому стало відомо, що малолітній ОСОБА_3 відвідує комунальний Ясла-садок № 48 по вул. Шевченка, 182 в м. Нікополь , група «Промінчик». 22.04.2019 року близько 11-00 год. він прибув до садочка з метою побачитися з сином, але ОСОБА_3 був відсутній в дошкільному навчальному закладі в цей день. Цього ж дня йому зателефонувала відповідач, зазначила, що їй відомий факт візиту до садочку та висловила своє категоричне заперечення проти подальших його візитів.

10.07.2019 року він знову приїхав до м. Нікополь з метою побачитися з сином та близько 11-00 год. прибув до дитячого садочка. В цей час група «Промінчик» разом з малолітнім ОСОБА_3 перебували на вулиці на території закладу. Вихователь ОСОБА_4 погодилася надати можливість поспілкуватися з сином, проте сказала, що зобов`язана зателефонувати відповідачу згідно їх внутрішнього розпорядку і повідомити про цю обставину. Він-позивач провів час, граючись з сином на території садочка до 12-30 год. Коли група почала готуватися до денного сну, син ОСОБА_5 засмутився, що час спілкування з батьком закінчився, на що він-позивач пообіцяв, що після сну вони ще проведуть час разом. Але близько 13-30 год. приїхала відповідач і забрала сина з садочка.

10.08.2019 року він приїхав до м. Нікополя за місцем проживання малолітнього та відповідача, щоб зустрітися з сином. Відповідач разом зі своїми батьками вчинили сварку та відмовили йому у спілкуванні з дитиною. При цьому відповідач повідомила йому, що у випадку повторного його приїзду до дитини в садочок, вона переведе його в інший навчальний заклад. Після чого він звернувся до Нікопольського відділу поліції з заявою порушення його прав як батька бачитися з дитиною. Лише після звернення позивача в поліцію 10.08.2019 року, відповідач надала можливість йому побачитися з сином. Позивач звернувся до відповідача з проханням надати йому можливість побачитися з дитиною, на що відповідач надала згоду на побачення з сином 31.08.2019 року.

31.08.2019 року він прибув до місця проживання сина, де його зустрів батько відповідача - ОСОБА_6 , який почав погрожувати, на що він-позивач не реагував та чекав на дитину. Після того як відповідач привела сина, сторони разом з дитиною та ОСОБА_6 попрямували в сторону парку. Між ним та ОСОБА_6 виник конфлікт на очах у дитини і на цьому зустріч закінчилася. За даним фактом був здійснений виклик поліції, за результатами якого позивач написав відповідні пояснення та заяву.

12.09.2019 року він, враховуючи таку ситуацію, приїхав в дитячий садок, щоб побачитися з сином. Близько 11-30 год., коли група «Промінчик» перебували на вулиці. Малолітній ОСОБА_3 радісно прибіг до нього і вони разом за згоди вихователя ОСОБА_4 пішли гратися на майданчику садка. О 12-00 год. з`явилася відповідач та відібрала сина і повела його в невідомому напрямі. З огляду на такі обставини позивач 12.09.2019 року знову звернувся до Нікопольського ВП з заявою про вчинення перешкод з боку матері щодо побачень з дитиною, а також звернувся з відповідною заявою до Служби у справах дітей Нікопольської міської ради.

Прибувши до дитячого садка 02.10.2019 року він мав лише кілька хвилин бачитися з дитиною на вулиці на території закладу. Вихователь повідомила про те, що позивачу з даного питання необхідно спілкуватися з завідуючою садочка. Завідуюча у свою чергу повідомила про необхідність проведення зустрічей за межами закладу. В цей час приїхала відповідач і знову забрала сина з садочка. .

14.11.2019 року близько 12-00 год. він приїхав в дошкільний заклад з метою побачитися з сином. Групи на вулиці не було, тому він зайшов в групу і взяв сина на руки, щоб разом посидіти в приміщенні та поспілкуватися. Побачивши, що малолітній ОСОБА_3 знаходиться на руках у батька, вихователь ОСОБА_4 почала застосовувати фізичну силу, щоб вирвати дитину з рук та голосно кричати. Несподівано в садочку з`явилася бабуся - ОСОБА_7 і також почала виривати сина з його рук. В результаті на крик прибули інші працівники закладу та відібрали у нього дитину. В цей день йому не вдалося поспілкуватися з сином.

Вважає, що наведені вище обставини, поведінка відповідача та дії третіх осіб зумовлюють грубе порушення його права бачитися та спілкуватися з сином та змушують його звернутися за захистом до суду.

На підставі наведеного просить суд усунути перешкоди в його спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити графік зустрічей наступним чином:

- кожну другу в місяці п`ятницю, суботу та неділю - з 15.00 години п`ятниці (але не раніше закінчення навчання малолітнього ОСОБА_3 ) до 19.00 години неділі з можливістю виїзду до м. Києва за місцем проживання позивача, за адресою: АДРЕСА_3 , з можливістю поїздки до родичів;

- кожну четверту в місяці п`ятницю, суботу та неділю - з 15.00 години п`ятниці (але не раніше закінчення навчання малолітнього ОСОБА_3 ) до 19.00 години неділі з можливістю виїзду до м. Києва за місцем проживання позивача, за адресою: АДРЕСА_3 , з можливістю поїздки до родичів;

- в період кожних дошкільних (канікул в дитячому садочку) та/або шкільних літніх канікул з 09.00 години 01 липня по 31 липня з можливістю виїзду для відпочинку та оздоровлення дитини на території України та за кордон;

- в період кожних дошкільних (канікул в дитячому садочку) та/або шкільних зимових канікул з 09.00 години 01 січня по 19.00 годину 08 січня з можливістю виїзду для відпочинку та оздоровлення дитини на території України та за кордон;

- в період кожних дошкільних (канікул в дитячому садочку) та/або шкільних весняних та

осінніх канікул за погодженням з відповідачем у кількості семи календарних днів на кожний

період канікул з можливістю виїзду для відпочинку та оздоровлення дитини на території України

та за кордон;

- кожен день народження дитини 22 червня з 09.00 години до 16.00 години;

- кожен день народження батька 30 січня з 09.00 години до 19.00 години;

- необмежене спілкування з сином ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто, засобами телефонного, електронного та іншого засобу зв`язку, що не

передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дитиною;

- у день побачення з дитиною позивач має право забирати дитину з дому/садочка/школи особисто;

- зобов`язати ОСОБА_2 за день до дня зустрічі позивача з дитиною надати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі

настання таких змін, повідомити про це позивача особисто на наступний день з дня настання таких

обставин.

Також просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.01.2020 року (том 1 а.с.29-30), вилучено з кола третіх осіб, що не заявляє самостійних вимог, службу у справах дітей Нікопольської міської ради; залучено по справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради (адреса місцезнаходження: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд.3); позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини - прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження по справі; почато підготовче провадження, призначено проведення підготовчого засідання.

11.02.2020 року від відповідача надійшов відзив на позов з додатками, згідно якого відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (том 1 а.с.33-42), посилаючись на наступні обставини. Вказала, що вони проживали у м. Києві з жовтня 2014 року по АДРЕСА_3 . Квартира належала позивачу. 17.09.2018 року вони всією сім`єю приїхали до м. Нікополь на 4 дні до 21.09.2018 року провідати її батьків. Позивач наголошував на тому, щоб дитина частіше бачилася зі своїми дідусем та бабусею. За півтори години до виїзду до м. Києва позивач повідомив їй, що його сестра - ОСОБА_8 поміняла замки у квартирі, де проживала їх сім`я та заборонила їй та дитині повертатися додому. З`ясувалося, що ОСОБА_8 стала власницею квартири ще у 2017 році, в той час коли вони там проживали вже 2,5 роки. Вона була вимушена з дитиною залишитися у м. Нікополь та повернути свій квиток. ОСОБА_1 виїхав до м. Київ, щоб з`ясувати обставини і причини такої поведінки його сестри, та пообіцяв повернутися за ними. Згодом ОСОБА_1 повідомив, що їм треба жити окремо. Для неї це було несподіванкою, так як у їх сім`ї не було сварок та панували мир, злагода. Вони з сином були вимушені залишитися у її батьків без речей, іграшок тощо. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 передав дитячі іграшки та осінній одяг їй та дитині, а потім став ухилятися, мотивуючи, що буде передавати речі за необхідністю. Тому їй довелося створювати умови для проживання дитини у її батьків самостійно. У грудні 2018 року ОСОБА_1 повідомив, що більше нічого передавати з речей не буде, бо в нього буде інша дитина, якій він залишає речі їх сина. Малолітній ОСОБА_3 ніколи не був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Коли стало питання щодо реєстрації дитини у 2015 році, ОСОБА_1 не захотів цього робити, вона також не була зареєстрована у вказаній квартирі. Першим та єдиним місцем реєстрації малолітнього ОСОБА_3 є належна їй квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в якій вона зареєструвала дитину з 17.01.2019 року. Позивач надав нотаріально засвідчену заяву про надання згоди на реєстрацію дитини за місцем реєстрації матері. Вона 16.11.2018 року повідомляла позивача про те, що ніяких перешкод немає і ніхто не збирається йому перешкоджати бачитися з дитиною. Не зважаючи на це, ОСОБА_1 погрожував їй та її батькам поліцією, якщо вони будуть чинити перешкоди. 23.12.2018 року о 09-00 год. він приїхав до м. Нікополя та зустрівся з дитиною, що підтверджують фотографії. Ніхто не чинив йому опору, не ховав дитину тощо. На Новий рік та Різдво 2019 року він - ОСОБА_1 не привітав дитину, не надіслав подарунка дитині. 11.01.2019 року та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 надіслав 2 смс-повідомлення, в яких написав, що вона не відповідає на його дзвінки, і погрожував забрати ОСОБА_3 до себе у Київ на виховання. Вона надіслала позивачу електронного листа, і попросила перестати погрожувати і провокувати на конфлікти, повідомила, що після 20:00 год. не буде відповідати на будь-які дзвінки, тому що в цей час вона вкладає дитину спати, що йому необхідно враховувати режим дитини. З моменту останнього побачення з дитиною 23.12.2018 року по 22.04.2019 року ОСОБА_1 жодного разу не просив зустрічей з дитиною та не приїжджав до м. Нікополя. Він лише дзвонив дитині по телефону та спілкувався з сином он-лайн, в чому ніхто його не обмежував і не перешкоджав, якщо це не порушувало режиму дитини. З 2 березня по 23 травня 2019 року ОСОБА_1 не перераховував ніяких коштів на дитину, тому вона звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини. ОСОБА_1 не повідомляв її заздалегідь про бажання зустрітися з дитиною і не попереджав про свій візит до м. Нікополя, крім зустрічі 31.08.2019 року. Практично кожного разу ОСОБА_1 приїжджав в робочі дні та в робочий час, а саме: 22.04.2019 року, 10.07.2019 року, 12.09.2019 року, 02.10.2019 року, 14.11.2019 року. Він не повідомляв про візити до дитячого садка і не погоджував з нею питання забирати дитину із дитячого садка особисто. Під час таких зустрічей у ОСОБА_1 часто виникали конфлікти з працівниками дитячого садка в присутності сина, що накладало негативний відбиток на психічному здоров`ї дитини. Для організації зустрічей з дитиною ОСОБА_1 ігнорував поради старшого спеціаліста Служби у справах дітей Філяровської О.П. , а саме повідомляти про свої візити до дитини службу у справах дітей Нікопольської міської ради та погоджувати дати зустрічей з матір`ю дитини. 28.12.2019 року, коли зустріч з дитиною було погоджена, ОСОБА_1 на цю зустріч не з`явився. Адміністрація дитячого садка неодноразово категорично заперечувала зустрічі позивача з сином на території виховного закладу, що ним ігнорувалося.

22.04.2019 року після судового засідання щодо розірвання шлюбу між ними, вони домовилися, що позивач зустрінеться з сином після 16:00 год., оскільки у дитини денний сон. В 16.15 год. позивач зайшов за ними і вони разом з сином вирушили на дитячий майданчик, де провели час із батьком до 19.00 год., потім він провів їх додому і поїхав до м. Києва. У них не виникали конфлікти, і у спілкуванні з сином позивач був обмежений лише режимом дитини. Лише наступного дня вона дізналася, що ОСОБА_1 хотів взяти дитину із дитячого садочка без її відома. Але оскільки вона не зазначила позивача у заяві як людину, яка може забирати дитину особисто, вихователь відмовила йому. Вона попередила ОСОБА_1 , що тільки за її згоди він може брати дитину із дитячого садка, оскільки дитина проживає з нею і вона несе відповідальність за сина. Працівники дитячого садка висловили своє незадоволення такими діями позивача, оскільки садок не місце зустрічей батьків та дітей. Вона передала це позивачу, який повідомив, що зрозумів і надалі такого не повториться.

10.07.2019 року позивач знову прийшов до дитячого садка і провів на дитячому майданчику майже 2 години, чим змусив вихователів нервувати і порушувати навчально-виховний процес. Вказала, що позивач вводить суд в оману з приводу того, що вихователь ОСОБА_4 дозволила йому провести час із сином на території дитячого садка. В цей день ОСОБА_4 не працювала і перебувала у відпустці. О 12.30 год. вона приїхала до дитячого садка забрати дитину на обстеження до лікаря отоларинголога, на яке були записані заздалегідь. Потім дитина повернулася на денний сон. Вони с ОСОБА_1 домовилися зустрітися після 16.00 год. Зустріч з дитиною та ОСОБА_1 відбувалася з 17.15 год. до 19.00 год. біля пл. Незалежності на дитячому майданчику, що може підтвердити свідок ОСОБА_11 .

10.08.2019 року ОСОБА_1 зателефонував їй о 13.00 годині, повідомив що він у м. Нікополь і хоче бачити дитину. Вона погодилась зустрітися після денного сну дитини. Поки дитина спала, ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського ВП, де написав заяву о 14:47 год. про порушення прав на дитину. О 16.15 год. позивач зустрів їх біля під`їзду і вони з дитиною, нічого не підозрюючи, пішли гуляти, робили фотографії, сварок між ними не виникало. Також погодили наступну дату зустрічі 31.08.2019 року.

Звернула увагу, що позивач умисно вводить суд в оману щодо обставин, які мали місце 10.08.2019 року. В цей день її батьки не могли чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною за місцем проживання малолітнього ОСОБА_3 , оскільки вони знаходилися за місцем їх фактичного проживання: АДРЕСА_4 , що можуть підтвердити свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Про звернення ОСОБА_1 із заявою до Нікопольського ВП вона дізналася лише 14.08.2019 року з телефонного дзвінка інспектора ОСОБА_14 , якому нею були надані пояснення щодо заяви і докази зустрічі ОСОБА_1 з сином у цей день.

31.08.2019 року ОСОБА_1 на очах у свого малолітнього сина ОСОБА_3 жорстоко побив її батька - ОСОБА_6 , в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження, та з приводу чого за заявою батька відкрито кримінальне провадження та 04.02.2020 року ОСОБА_1 пред`явлена підозра. Її батько взагалі не спілкувався з позивачем, він лише підійшов запитати чому плаче дитина. Після таких дій позивача, які сталися на очах у дитини, ОСОБА_5 став боятися батька, у нього погіршився сон, вночі він часто просинався і плакав, проявляв тривожність, напругу, на вулиці озиратися, чи не йде батько. 05.09.2019 року вона звернулася до педіатра зі скаргами на порушення психоемоційного стану дитини. 06.09.2019 року було проведено експериментально-психологічне дослідження, яке виявило у дитини сильний стрес та емоційні розлади, було рекомендовано психокорекція та консультація психоневролога, який після обстеження дитини 14.09.2019 року поставив діагноз: невротичний синдром та призначив лікування на 1 місяць, а головне рекомендував зберігати емоційний спокій для дитини.

12.09.2019 року ОСОБА_1 знову без попередження прибув до дитячого садка о 10:50 год. Дитина виявляла занепокоєння, хвилювання, поводила себе напружено. Позивач ігнорував вимоги працівників дитячого садка. Про візит батька 12.09.2019 року їй повідомила вихователь, вона-відповідач забрала дитину, щоб не завдавати йому ще більшої психологічної травми. З ОСОБА_1 того дня не спілкувалася, оскільки почала боятися його агресивної поведінки. В цей день її повідомили зі служби у справах дітей про заяву ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні дитини. Після її пояснень спеціаліст служби у справах дітей Філяровська О.П. повідомила батька про психоемоційний розлад у дитини, запропонувала йому свою допомогу, а також окремо звернула його увагу на те, що необхідно попереджати про бажання зустрітися з дитиною заздалегідь. Для уникнення подальших конфліктів, вона запропонувала вирішувати питання щодо зустрічей з дитиною через неї, та наголосила, що дитячий садок не місце для зустрічей з дитиною.

02.10.2019 року ОСОБА_1 , не попередивши її та спеціаліста служби у справах дітей Філяровську О.П. , прийшов до дитячого садку № 48. Її терміново викликала з роботи завідувач закладу. Дитина була дуже налякана, одразу кинулась до неї як тільки її побачила. З`ясувалося, що під час спілкування з дитиною на дитячому майданчику ОСОБА_1 сказав сину, що забере його до Києва. Завідувач закладу ОСОБА_15 вкотре висловила незадоволення щодо порушення режиму у дошкільному закладі, і наполягала, що дитячий садок це не місце зустрічей батьків і дітей, оскільки на території дитячого садка є інші діти, для яких позивач стороння людина. В цей день вона не забирала дитину із дитячого садочку, щоб не порушувати режим дитини. Після цього ОСОБА_1 знову звернувся до Служби у справах дітей Нікопольської міської ради і повідомив, що вона перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною. Вона погодила зустріч на 17.00 год. цього ж дня. Зустріч відбувалася у присутності Філяровської О.П . Побачивши батька, син почав ховатися за неї, виявляв ознаки занепокоєння, дискомфорту, не бажав спілкуватися з батьком, сказав, що хоче додому. На пропозиції батька погуляти разом, дитина відповідала категоричною відмовою.

14.11.2019 року об 11:50 год. до садочку прийшла її мати ОСОБА_16 , яка мала забрати дитину із садочка. Коли вона підійшла до дверей дитячого садка, там стояв ОСОБА_1 . ОСОБА_16 зателефонувала у домофон, коли двері відчинилися ОСОБА_1 відштовхнув її і побіг на 2 поверх, де розташована група. ЇЇ мати побігла за ним, почула крик онука на 2 поверсі, потім крик вихователя ОСОБА_4 про допомогу. Коли ОСОБА_16 піднялася, назустріч їй вибігав ОСОБА_1 з дитиною на руках. Пробігаючи повз позивач сильно відштовхнув ОСОБА_16 , вона впала, вдарилася головою та тимчасово втратила свідомість, запам`ятала, що син плакав, виривався та кликав маму. О 12:00 год. їй зателефонувала завідуюча дитячого садка та повідомила про те, що ОСОБА_1 під час обіду вчинив насильницькі дії по відношенню до свого сина ОСОБА_3 , а саме: ввірвався в дитячий заклад, забіг до групи на 2 поверх, де ОСОБА_5 та інші діти обідали, зі спини схопив ОСОБА_3 , силою витягнув його зі стільця та побіг з дитиною на руках без верхнього одягу до виходу на вулицю. Дитина злякалася, стала кричати і плакати, інші діти теж були налякані такою поведінкою, почали кричати та плакати. Вихователь намагалася забрати ОСОБА_3 з рук батька, він чинив опір і виривав дитину з рук вихователя, чим наніс їй тілесні ушкодження. Адміністрація закладу викликала поліцію. Вона-відповідач написала звернення до поліції про жорстоке поводження ОСОБА_1 з дитиною, та про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_16 , а також звернулася до Служби у справах дітей Нікопольської міської ради із заявою про жорстоке поводження ОСОБА_1 з дитиною. Малолітній ОСОБА_3 повідомив, що злякався батька, намагався вирватися від батька, плакав і кричав, що йому було боляче, показав місце, де йому було боляче, на тому місці був синяк, висловлював побажання, щоб його захистили від батька. Службою у справах дітей 15.11.2019 було складено повідомлення до Нікопольського ВП про жорстоко поводження з дитиною та існує загроза повторних вчинень таких діянь з боку батька по відношенню до дитини. По факту події складений адміністративний протокол за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи направлені до Нікопольського міськрайонного суду.

15.11.2019 року було здійснено екстрене-кризове втручання спеціалістом Нікопольського Центру Соціальної служби у справах сім`ї, дітей та молоді, складено акт оцінки потреб 18.11.2019 року. Малолітній ОСОБА_3 охоплений соціальним супроводом з 28.11.2019 до теперішнього часу. 24.12.2019 року до неї звернулася Філяровська О.П. і повідомила, що ОСОБА_1 просить її організувати зустріч з дитиною на вихідних 28-29 грудня 2019 року. Вона погодила зустріч з дитиною на 28.12.2019 о 10.00 у присутності представника служби у справах дітей, але 27.12.2019 року ОСОБА_1 зустріч з дитиною відмінив, не приїхав.

19.11.2019 року ОСОБА_3 був обстежений дитячим неврологом та встановлено діагноз: розлади невротичного кола. Також лікар виписав направлення на реабілітацію до Нікопольського медичного спеціалізованого центру медико-соціальної реабілітації дітей «ДОР», де ОСОБА_3 проходив курс реабілітації з 25.11.2019 по 13.12.2019 року. Вважає, що неможливе навіть часткове задоволення позовних вимог позивача, тому що це негативно впливає на психічний та емоційний стан дитини.

19.02.2020 року до суду надійшли пояснення (відзив на позовну заяву) третьої особи (том1 а.с.77-80), згідно яких у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення графіку зустрічей просить відмовити в повному обсязі. Зазначили, що держава здійснює захист дитини від усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною. Служба у справах дітей Нікопольської міської ради констатувала той факт, що малолітня дитина ОСОБА_3 14.11.2019 року постраждав від жорстокого поводження та існує загроза повторних вчинень таких діянь з боку батька по відношенню до дитини. ОСОБА_3 отримав направлення до дитячого невролога до КЗ «Нікопольський медичний спеціалізований центр медико-соціальної адаптації реабілітації». З 25.11.2019 по 13.12.2019 року виписаний з діагнозом невротичний фобічний розлад дитячого віку, у дитини проявляється тривожність у поведінці, наявність страхів: залишитися наодинці, страх темряви, страх фізичного насилля над його рідними. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 взяті під соціальний супровід. Позивачем не надано жодного доказу, що ОСОБА_2 перешкоджає йому в побаченнях з дитиною. Після подій в дитячому садочку за період з 14.11.2019 року по 29.01.2020 року ОСОБА_1 не цікавився емоційним станом свого сина жодного разу. 29.01.2020 року на електрону пошту служби у справах дітей надійшло три звернення з описом подій від ОСОБА_1 , які взяті до відома.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.06.2020 року (том1 а.с.183-184) у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.06.2020 року (том1 а.с.185-186) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.06.2020 року (том 1 а.с.187) закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалами Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.09.2020 року, від 23.12.2020 року, від 02.02.2021 року, від 24.03.2021 року, від 09.04.2021 року, від 14.06.2021 року, від 16.08.2021 року, від 29.11.2021 року вирішено судове засідання по справі провести в режимі відеоконференції (том1 а.с.230-231,245, том 2 а.с.13,67,83,117,140,165).

Ухвалою суду від 22.04.2021 року (том2 а.с.93-94), у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Позивач у судовому засіданні викладені в позовній заяві обставини та вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Вказав, що перешкоди у спілкуванні з сином почались 27.10.2018 року. Привозив речі, його впустили, з дитиною був тридцять хвилин. Мати відповідача сказала, що вони будуть вирішувати, коли він буде бачити дитину. 24.11.2018 року він привіз речі дитині, дитину також необхідно було прописати по АДРЕСА_1 . 23.12.2018 року грав з дитиною, теща потім його вигнала. 13.04.2019 року грав з сином, погуляли до обіду дві години та після обіду дві години (до поїзду). 22.04.2019 року розглядалась в суді справа про розірвання шлюбу, в цей день поспілкувався з завідуючою дитячим садком. 18.05.2019 року гуляв з сином дві години до сну та дві години після сну. 10.07.2019 року спілкувався з дитиною дві години до сну та дві години після сну. 10.08.2019 року дружина повідомила, що після обіду він зможе погуляти з дитиною, він не став чекати до цього часу і написав заяву до поліції про перешкоджання йому у спілкуванні з дитиною, після обіду він гуляв з дитиною. 31.08.2019 року перший вийшов з під`їзду батько відповідача і почав провокувати його, вийшли відповідач з дитиною, вони попрямували в сторону парка, проте на його думку дитина хотіла до магазину, він-позивач направив велосипед дитини до магазину, а батько відповідача заважав в цьому, він відійшов в сторону, батько відповідача впав, було викликано поліцію. Дитину в сльозах відповідач відвела додому. 12.09.2019 року він прийшов до дитячого садка до дитини, погуляли 15 хвилин, прийшла відповідач і забрала дитину, він написав заяву до служби у справах дітей про перешкоджання у побаченнях з дитиною. 02.10.2019 року він прийшов до дитячого садка до дитини, погуляли 15 хвилин, потім повели дитину на обід. Він пішов до служби у справах дітей, Філяровська запропонувала зустріч у її присутності, він погодився і відбулась зустріч з сином під супроводом спеціаліста служби у справах дітей Філяровської, дитина була залякана. Зустріч тривала протягом 15 хвилин, дитина хотіла додому. 14.11.2019 року він прийшов до групи сина, взяв його на руки, прийшла вихователь і баба сина і почали кричати та виривати дитину з його рук, викликали поліцію. Склали акт про те ,що він вчинив насилля у відношення сина. У нього відібрали пояснення. Він уїхав, вирішив звертатися до суду. 16.06.2020 року він звернувся до служби у справах дітей з проханням організувати зустріч з сином, проте служба відмовила йому в цьому, пославшись на висновок психолога. На його звернення до служби 01.07.2020, 24.07.2020 , 28.08.2020 року йому не відповіли. Він не заперечує, щоб син жив з матір`ю, але хоче щоб йому не перешкоджали у побаченнях. Постанову суду щодо подій 14.11.2019 року не оскаржував, так як в постанові зазначено закрити справу.

Представник позивача вимоги позову підтримав. Вказав, що всі обставини викладені позивачем, мирно домовитися не вдається про спілкування з дитиною.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, послалась на викладені нею обставини у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначила, що з її сторони та зі сторони її батьків перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною не було. З грудня 2018 року по квітень 2019 року позивач не приїжджав. Просила його завжди завчасно повідомляти про його приїзд, адже вона працює, а у дитини існує режим дня, сну. Вказала, що дитина на протязі року проходить психокорекцію. Вона не перешкоджала та в подальшому не буде перешкоджати позивачу бачитися з дитиною, проте на даному етапі такі зустрічі не рекомендовані фахівцями.

Представники відповідача в судовому засіданні проти вимог позову категорично заперечували, так як позивач перешкоди не чинила, а після подій, що сталися, враховуючи висновки психолога та стан дитини на даний час це буде суперечити інтересам дитини. Крім того, вважають, що вимоги щодо виїзду за кордон та поїздок до родичів не підлягають розгляду при вирішенні даного спору, такі вимоги повинні розглядатися окремо.

Представник виконавчого комітету Нікопольської міської ради - Філяровська О.П. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, підтримала відзив (пояснення) на позов. Вказала, що ними не було виявлено факту перешкоди відповідачем у спілкуванні з дитиною позивачу. Зазначила, що виконавчим комітетом надано висновок про недоцільність визначення способу участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , що буде відповідати інтересам дитини.

Судом задоволено заяви позивача і відповідача (том1 а.с.125,131,132-133,241) про допит свідків.

Вислухавши сторони, їх представників, представника Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, допитавши свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_24 , прослухавши СД диск, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що сторони з 25.10.2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.04.2019 року, ухваленим по цивільній справі № 182/9487/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, розірвано (том 1 а.с.13,13-на звороті). Рішення набуло чинності 23.05.2019 року. Вказаним рішенням встановлено, що сторони подружні стосунки припинили у вересні 2018 року.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а.с.12- копія свідоцтва про народження повторне Серія НОМЕР_1 ).

Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.01.2019 року зареєстрований разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , на що батьком дитини ОСОБА_1 надано згоду оформленою заявою, посвідченою 24.11.2018 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іопелем С.О. (том 1 а.с.11,14,45).

Згідно талона-повідомлення єдиного обліку №21797 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію (том 1 а.с.15), 10.08.2019 року о 14:47 від ОСОБА_1 надійшла заява до РУ про порушення прав на дитину в батька.

Згідно талона-повідомлення єдиного обліку №23967 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію (том 1 а.с.16), 31.08.2019 року зареєстровано заяву (повідомлення) ОСОБА_1 щодо конфлікту з колишньою дружиною стосовно спільної дитини (том1 а.с.16).

Згідно талона-повідомлення єдиного обліку №25254 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію (том 1 а.с.17), 12.09.2019 року зареєстровано заяву (повідомлення) ОСОБА_1 про те, що жінка заявника ОСОБА_1 не дозволяє бачитися з дитиною.

Як вбачається з листів Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо наслідків перевірки звернень ОСОБА_1 від 10.08.2019 року, 31.08.2019 року, 12.09.2019 року (том 1 а.с.119,120,121) ОСОБА_1 роз`яснено право на звернення до суду з цивільним позовом.

Як вбачається з листа начальника Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області (том1 а.с.57,86), ОСОБА_1 звертався до Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області 02.09.2019 (ЖЕО №23962) та 12.09.2019 року (ЖЕО №25254) з приводу перешкод, які чинить останньому матір їх спільної дитини ОСОБА_2 в спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачу повідомлено,про відсутність складу будь-якого злочину, вирішення конфлікту відноситься до цивільно-правових відносин.

12.09.2019 року від ОСОБА_1 до Служби у справах дітей надійшла заява щодо участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з перешкоджанням матір`ю ОСОБА_2 (том1 а.с.18).

04.10.2019 року Начальником служби у справах дітей Нікопольської міської ради Зайцеву Д.В. надано відповідь на його заяву від 12.09.2019 року, якою повідомлено про проведення з ОСОБА_2 роз`яснювальної та профілактичної роботи щодо недопущення в подальшому випадків, які б перешкоджали йому брати участь у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 (том 1 а.с.84), для об`єктивного розгляду звернення зроблено відповідні запити.

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов, затвердженого начальником служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації 02.07.2019 року (том1 а.с.22), за адресою: АДРЕСА_3 , для дитини є місце для відпочинку, ігор.

Згідно Довідки про доходи №15-40/312 від 27.11.2019 року (том1 а.с.23), ОСОБА_1 працює у АТ «Дельта Банк» (м. Київ) з 17.10.2018 року, загальна сума доходу за період з 01.05.2019 року по 31.10.2019 року за винятком аліментів становить 66638,71 грн., сума сплачених аліментів становить 22373, 52 грн.

Відповідно до Звіту про здійснені відрахування та виплати (том1 а.с.53), станом на 01.07.2019 року відносно ОСОБА_1 за виконавчим документом судовим наказом №182/1319/19 від 18.04.2019 року, виданим Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області, значиться заборгованість в сумі 1572,96 грн.

Відповідно характеристики, наданої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадировим В.В. (том 1 а.с.159), ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується позитивно.

Листом ПАТ «Дельта Банк» №139 від 09.02.2021 року (том 2 а.с.103) банк повідомляє про припинення стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 за постановою ВП №58968690 від 14.05.2019 року у зв`язку зі звільненням боржника 29.01.2021 року. За період з 01.10.2020 року по 29.01.2021 року банком було стягнуто та перераховано із заробітної плати ОСОБА_1 погашення аліментів 18553,74 грн.

Згідно Довідки Комунального некомерційного підприємства Київський міський психоневрологічний диспансер №3 за № 061/203/03-397 від 03.03.2020 (том 1 а.с.170), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на обліку у лікаря-психіатра не перебуває.

Як вбачається з Акта оцінки потреб сім`ї/особи від 18.02.2021 року та Додатку №1 до нього, складених Оболонським районним в місті Києві центром соціальних служб (том 2 а.с.47-51), ОСОБА_1 переживає за емоційний стан дитини та через те, що не бачиться з сином.

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов від 24.02.2021 року (том 2 а.с.41), за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Умови проживання відповідають усім встановленим нормам, в квартирі чисто, прибрано, зроблено ремонт, є меблі та необхідна побутова техніка. Стосунки в сім`ї привітні, довірливі, багато часу проводять разом. Дитина не готова зо зустрічі з батьком.

Згідно довідки КП «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня» НМР від 19.06.2020 року (том 1 а.с.201,203), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що мешкає АДРЕСА_5 , на обліку в лікаря психіатра не перебуває та за медичною допомогою не зверталася.

З повідомлення завідуючої Комунального ясла - садок №48 Дитячого психолого-лікувально-оздоровчого центру відділу освіти і науки Нікопольської міської ради ОСОБА_42 від 04.12.2019 року, адресованого начальнику відділу служби справ дітей, вбачається наступне. 22.04.2019 року до неї прийшов ОСОБА_1 , який сказав їй, що прийшов познайомитися із вихователями, працівниками закладу, де виховується його син ОСОБА_3 . Що він радий тому, що його довгоочікувана дитина з радістю йде до закладу. Він розповів, що у них дуже хороша сім`я і вони намагаються створити всі умови для дитини. А на слідуючий день 23.04.2019 прийшла мама, та принесла рішення суду від 22.04.2019 про розірвання шлюбу, заяву, у якій повідомила, що шлюб розірвано, та рішенням дитина залишається жити з матір`ю, а також попросила повідомляти її про візити батька та не віддавати дитину без її відома. 03.09.2019 року до неї прийшла мати 3айцева ОСОБА_3 , та повідомила, що у вихідні дні у них стався надзвичайний випадок, її колишній чоловік ОСОБА_1 намагався насильно забрати їх сина у дідуся, та наніс йому тілесні ушкодження. Дідусь на стаціонарному лікуванні. І знову попросила повідомляти її про візит ОСОБА_1 до дитячого закладу. 12.09.2019 року батько прийшов до закладу, і вона запросила його на бесіду. Сказала йому про наслідки його поведінки для дитини (хлопчик погано засинає, проявляє стривоженість, почав боятися батька, не хотів до нього йти), про те, що під час цього візиту він сказав їй неправду, та попросила його вирішувати свої питання зі своєю колишньою дружиною за межами закладу. Бо його дії причиняють порушення у режимі роботи закладу, вихователь вимушена відволікатися від роботи з усіма дітьми. ОСОБА_25 пообіцяв вирішити це питання з ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_3 . Але 14.11.2019 року він забіг до групи та силоміць забрав дитину (вихвативши її із-за столу). Силами працівників групи та закладу, було не допущено такі не правові дії. Ними було викликано наряд поліції, який провів розслідування. Просила надати допомогу у цій справі (том1 а.с.54,89).

Як вбачається з повідомлення начальника служби у справах дітей Нікопольської міської ради Горболіс Н.Б. від 15.11.2019 року, адресованого Нікопольському ВП ГУНП в Дніпропетровській області (том 1 а.с.67-68), 14.11.2019 року о 12 год. до служби у справах дітей надійшов телефонний дзвінок від завідувача дитячого психолого-лікувально-оздоровчого центру відділу освіти і науки Нікопольської міської ради комунального ясла-садка №48 ОСОБА_44. про те, що ОСОБА_1 під час обіду вчинив насильницькі дії по відношенню до свого сина ОСОБА_3 , а саме ввірвався в дитячий заклад, витягнув дитину зі стільця на якому він сидів за обіднім столиком та побіг з дитиною на руках до виходу. Малолітніц ОСОБА_5 злякався, став кричати та плакати, діти, які перебували в групі дошкільного закладу теж почали всі кричати та плакати. Адміністрація закладу викликала поліцію. 14.11.2019 року о 16 год. до служби у справах дітей з`явилася ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_3 , разом з потерпілою дитиною. ОСОБА_2 повідомила про те, що її колишній чоловік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає та зареєстрований у АДРЕСА_3 , періодично приїздить на побачення з сином, з`являється в дитячий садок та тероризує дитину та адміністрацію закладу. Мати дитини написала заяву про жорстоке поводження з дитиною. ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Малолітній ОСОБА_3 має достатній рівень розвитку, що дозволяє йому висловити власну точку зору на події, які сталися в дитячому закладі. Дитина повідомила про те, що злякалася, плакала та кричала, не хотіла йти з батьком (на вухо він йому шептав, що забере з собою до Києва), але він не хоче бути з ним, боїться його. Він його дуже лякає. Крім того, коли батько схопив його під час обіду йому було боляче, він сильно тиснув його (дитина показала саме де йому було боляче, в тому місці був невеликий синяк). Дитина висловила побажання, щоб його захистили від батька. 12.09.2019 року до служби у справах дітей звернувся ОСОБА_1 з заявою про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 . Під час розгляду звернення встановлено те, що матір дитини ОСОБА_27 не перешкоджає батьку бачитися з дитиною. З ОСОБА_1 спеціалістом служби було проведено роз`яснювальну бесіду та наголошено на тому, що дитячий садок не є місцем для зустрічей. Батьки досягли домовленості та ОСОБА_28 відізвав свою заяву. 02.10.2019 року під час зустрічі батька з дитиною, яка проходила в присутності спеціаліста служби у справах дітей, дитина не захотіла зустрічатися з батьком, просила матір, щоб вони скоріше пішли додому. ОСОБА_5 був наляканий. Причино виявилося побиття 31.08.2019 року ОСОБА_1 на очах у дитини діда ОСОБА_6 , яке відбулося під час зустрічі ОСОБА_3 з батьком. Після вищевказаного насилля, яке сталося на очах у дитини, ОСОБА_5 став агресивним, почав боятися залишатися в кімнаті наодинці. ОСОБА_27 06 вересня звернулася до комунального підприємства «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня» за допомогою психолога. Експерементально - психологічне дослідження ОСОБА_3 виявило у дитини сильний стрес та емоційні розлади. Рекомендована консультація психоневролога. В результаті неврологом був поставлений діагноз «невротичний синдром» та призначено лікування. Спеціалісти служби у справах дітей повідомили батьку про психо - емоційний розлад у дитини та провели з ним відповідну профілактичну бесіду. За період з 02 жовтня 2019 року по 14 листопада 2019 року батько приїздив на побачення з сином один раз, з його слів зустріч пройшла добре, матір не перешкоджала спілкуватися з сином, дитина на батька відреагувала доброзичливо, але приїзд ОСОБА_1 14.11.2019 року для дитини закінчився психоемоційним потрясінням. Служба у справах дітей Нікопольської міської ради констатувала той факт, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 14.11.2019 року постраждав від жорстокого поводження, та існує загроза повторних вчинень таких діянь з боку батька по відношенню до дитини. Дії ОСОБА_1 завдали шкоду фізичному та психічному здоров`ю дитини. Викладене підтверджується заявою ОСОБА_2 від 14.11.2019 року (том1 а.с.85). Вказані обставини також вбачаються з листа служби у справах дітей Нікопольської міської ради від 19.02.2020 №194 ОСОБА_2 (том 1 а.с.144-145). Інформація щодо подій 14.11.2019 року була надана керівником комунального ясла-садку №48 представнику позивача (том1 а.с.122).

Згідно висновку спеціаліста №708 від 21.11.2019 року (том 1 а.с.69-70), ОСОБА_4 спричинені легкі тілесні ушкодження; зі слів: 14.11.2019 року близько 11.40 год. батько дитини у дитячому садку штовхав, хватав за руку, за медичною допомогою не зверталася. Матеріали справи (том1 а.с.66) містять фото світлину синця у ОСОБА_4 .

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12019040340002725, дата реєстрація провадження 23.10.2019 року (том1 а.с.64-65,142-143) вбачається наступне. Досудовим розслідуванням встановлено, що 31.08.2019 року приблизно о 10:00 год. ОСОБА_28 знаходився у подвір`ї багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_6 , де до нього за попередньою домовленістю на зустріч вийшла ОСОБА_2 разом з їх спільним малолітнім сином ОСОБА_3 . При зустрічі у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт з питань спільного дозвілля та виховання їх спільного малолітнього сина ОСОБА_3 . Приблизно в цей же час з вищевказаного будинку вийшов батько ОСОБА_2 - ОСОБА_6 . Побачивши, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відбувається словесний конфлікт ОСОБА_6 підійшов до них та з метою заспокоїти онука ОСОБА_3 , який плакав нахилився до останнього. Та в цей час у ОСОБА_1 виник злочинний намір направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 31.08.2019 приблизно 10:20 год. знаходячись на території подвір`я багатоповерхового будинку АДРЕСА_6 , з метою заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, наніс один удар кулаком правої руки в область голови ОСОБА_6 та один удар коліном лівої ноги в область грудної клітини ОСОБА_6 , від чого останній впав лівим боком на землю та втратив свідомість. Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , в той час коли останній лежав на землі без свідомості, ОСОБА_1 наніс не менше п`яти ударів кулаками обох рук, правою та лівою ногою в область голови, грудної клітини, ніг та нижньої частини спини ОСОБА_6 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, підшкірної гематоми волосяної частини голови, садна правого та лівого ліктьового суглобів, підшкірної гематоми та саден в області хрестця, які згідно висновку судово-медичного експерта №732 від 27.11.2019 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про підозру.

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про вчинення кримінального правопорушення за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.10.2019 року за № 12019040340002725, умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (том 1 а.с.155-157).

Згідно повідомлення від 05.02.2020 року начальника Нікопольського ВП про дитину, яка постраждала від жорстокого поводження або стосовно якої існує загроза його вчинення (том1 а.с.94), 04.02.2020 року відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за ст.173-2 КУпАП та направлено до Нікопольського міськрайонного суду, співробітниками ЮП проведено бесіду про недопустимість вчинення психологічного та фізичного насилля над дитиною, повідомлено Службу у справах дітей Нікопольської міської ради і Нікопольський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, відділ гуманітарної політики НМР.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 року (том 1 а.с.148-150, том2 а.с.144-146) справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, провадженням закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Постанова набрала законної сили 27.03.2020 року. Вказаною постановою встановлено наступне. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №290681 складеного 04.02.2020 року: 14.11.2019 року об 11 год., гр. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м. Нікополь, вул.. Шевченка, буд.182 , вчинив відносно свого малолітнього сина ОСОБА_3 насильство в сім`ї, а саме умисні дії фізичного характеру та психологічного характеру, які полягали у тому, що він забіг до групи дитячого садка, де навчається його малолітній син ОСОБА_3 , схопив його та почав силоміць виносити з групи до виходу, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному та психологічному здоров`ю дитини. Вина ОСОБА_1 зафіксована у протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 №290681 від 04.02.2020 року, в якому викладено обставини вчиненого правопорушення (а.с.1). Відповідно до заяви ОСОБА_2 , 14.11.2019 року об 11:45 год., її колишній чоловік - ОСОБА_1 , намагався силою забрати з дитячого садка №48 сина ОСОБА_30 . Вихователь та завідувач не були попереджені про візит батька, який без їх відома взяв дитину на руки та почав виносити з дитячого садка, без одягу. При цьому ОСОБА_1 чинив фізичний опір та вів себе агресивно (а.с.3). Згідно електронного рапорту Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 14.11.2019 р., ОСОБА_16 - бабуся хлопчика, яка була присутня в той момент в дитячому садку, повідомила, що у дитячому садку №48 батько ОСОБА_3 намагається викрасти сина з дитячого садку, з застосуванням фізичної сили (а.с.3).Відповідно до повідомлення від 15.11.2019р., яке надійшло до Нікопольського ВП зі Служби у справах дітей НМР 14.11.2019 о 12 год. до служби надійшов телефонний дзвінок від ОСОБА_15 , яка є завідувачем дитячого садка №48, про те, що ОСОБА_1 під час обіду ввірвався в дитячий заклад та забрав свого сина ОСОБА_31 та побіг з ним на руках до виходу. Після цього під час бесіди з малолітнім ОСОБА_3 у приміщенні служби у справах дітей, останній повідомив, що в той день він злякався, плакав, кричав та не хотів йти з батьком. При цьому хлопчик зазначив, що не хоче бути з батьком і боїться його, просив захистити його від батька. Після вказаних подій у дитини з`явились страхи. (а.с.14). Відповідно до висновку психолога у ОСОБА_31 в ході діагностики емоційно-вольової сфери встановлено, що рівень саморегуляції та само контролю знижений, у останнього проявляється тривожність в поведінці, наявність страхів, а саме страх темряви, залишитися наодинці, страх фізичного насилля над його рідними (а.п.16). Хлопчик проходив курс лікування невроподібного синдрому згідно виписки з історії хвороби ОСОБА_3 (а.п.15) і йому рекомендоване без визначення термінів реабілітаційне втручання. Відповідно до п.3,14 ст.1Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» п.3) домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; п.14) психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Враховуючі відомі обставини справи, очевидно, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення п.3,14 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за які передбачено відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Як вбачається з матеріалів справи, вказаний адміністративний протокол надійшов до суду після доопрацювання 12.02.2020 року, з врахуванням вищенаведених обставин, на день розгляду справи сплинули строки, встановлені законодавством для накладення адміністративного стягнення, тому, відповідно до п.7 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Відповідно до Обліково-статистичної картки дитини №0389102, 13.02.2020 року ОСОБА_3 взято на облік як дитину, яка зазнала психологічного насильства (том1 а.с.82-83).

Відповідно до листа Нікопольського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 17.12.2019 №1074 (том1 а.с.95), 15.11.2019 року Центром СССДМ проведено роботу в рамках запобігання та протидії домашньому насильству; здійснено екстрене втручання в сім`ю, складено акт з надання соціальної послуги кризового та екстреного втручання та оцінка кризової ситуації. Наказом директора від 29.11.2019 року №95 сім`я взята під соціальний супровід. Вказане також підтверджується актом оцінки потреб сім`ї/особи (том 2 а.с.43-46) та листом Нікопольського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 01.03.2021 року (том 2 а.с.42).

10.07.2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідував лікаря отоларинголога (том1 а.с.55,56).

Як вбачається з листа директора Комунального некомерційного підприємства «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Нікопольської міської ради від 30.10.2019 року (том1 а.с.58,87), 05.09.2019 року ОСОБА_2 дійсно звернулась до лікаря педіатра зі скаргами на порушення психо-емоційного стану дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хлопчик оглянутий неврологом, призначено лікування, консультований психологом, в результаті чого рекомендовано консультація психоневролога та психологічна корекція. Вказані обставини підтверджуються випискою педіатра від 05.09.2019 року (том 1 а.с.59), висновком психолога КП «НМПНЛ`ДОР (том1 а.с.60,88), випискою невролога від 14.09.2019 року (том1 а.с.61-62).

З висновку за даними експериментально-психологічного дослідження ОСОБА_3 , складеного психологом КП «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня» ДОР ОСОБА_33 06.09.2019 року вбачається наступне (том1 а.с.60). Звернулась мати з дитиною у зв`язку зі зміною психічного стану хлопчика після перенесеної психічної травми (31.08.2019 року батько, якого він любив, у його присутності побив його дідуся, батька мами). Позиція дитини пасивно-оборонювальна, смішаний тип реагування. Сензитивен до критичних зауважень з боку оточуючих, стан стресу у зв`язку з ситуацією, що склалася. Підвищена роздратованість, тривожність, напруженість, стан розчарованості та безперспективності, що супроводжується почуттям безпорадності та депресивним фоном настрою, невротичними проявами. Висловив побажання мати іншого батька, про свого батька не згадував.

Як вбачається з характеристики на вихованця комунального ясла-садка №48 дитячого психолого-лікувально-оздоровчого центру ОСОБА_3 (стосовно 12.09.2019 року), 12.09.2019 року в 10.50 під час денної прогулянки на майданчик дошкільного закладу прийшов батько ОСОБА_3 ОСОБА_1 , про що вихователь негайно телефонним дзвінком повідомила матір дитини і завідуючу дошкільного закладу, а також попередила про свій дзвінок батькові. Батько підняв ОСОБА_3 на руки. Вони спілкувалися в присутності вихователя. Хлопчик поводив себе напружено. Розмова відбувалась на протязі двадцяти хвилин, після чого на майданчик прийшла мати дитини і забрала ОСОБА_3 з дитячого садка, а батько відразу покинув територію дошкільного закладу. Поведінку Вані після зустрічі з батьком спостерігати вони не мали змоги через відсутність дитини в дитячому садку наступного дня. 13.09.2019 року хлопчика в дошкільному закладі не було. Візити батьків до дитячого садка відволікають вихователів від навчально-виховного процесу та негативно впливають на їх емоційний стан (том1 а.с.63).

19.11.2019 року ОСОБА_3 встановлено діагноз неврозоподібний синдром, що підтверджується матеріалами справи (том 1 а.с.71,72,90). Згідно виписки з медичної карти (том1 а.с.73,91), ОСОБА_3 проходив курс реабілітації в КП «Нікопольський медичний спеціалізований центр медико-соціальної реабілітації дітей» ДОР, діагноз - невротичний фобічний розлад дитячого віку, моторна функціональна дислалія, рекомендовано: консультація дитячого психіатра для уточнення діагнозу, нормалізація сімейного середовища, соціалізація відвідування дитячого садка, дотримання режиму сна та активності. Як вбачається з висновку психолога, фон настрою нестабільний, рівень саморегуляції та самоконтролю знижений, у дитини проявляється тривожність у поведінці, наявність страхів (страх темряви, страх залишитися наодинці, страх фізичного насилля над його рідними), потребує певного часу в адаптації під час перебування у новому колективі, працездатність до виконання завдань достатня (том 1 а.с.74,92). ОСОБА_3 був звільнений від відвідувань дошкільного навчального закладу з 25.11.2019 по 13.12.2019 (том 1 а.с.75).

Як вбачається з результатів обстеження психоемоційного стану та емоційного ставлення ОСОБА_3 , наданого психологом ОСОБА_38 13.03.2020 року (том1 а.с.151,152,153), у період діагностики ОСОБА_3 знаходиться в стані дистресу (тривало затянутий стрес), напружений і насторожений, навколишній світ сприймає як ворожий, захисний механізм - ізоляція, потреба в безпеці незадоволена. Рекомендації: необхідна корекція емоційного стану, спокійна стабільна обстановка.

З висновку за даними експериментально-психологічного дослідження ОСОБА_3 , складеного психологом КП «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня» НМР ОСОБА_33 05.05.2020 року вбачається наступне (том1 а.с.154). Для Вані в системі особистісних відносин найважливішу роль відіграє мама (90% виборів). Батько з міжособистісних відносин виключений, і є для дитини стресогенним фактором. Вночі хлопчику сниться, що його «тягне батько з дитячого садка». Він прокидається і плаче, так як відчуває страх. ОСОБА_3 дуже переживає закінчення карантину, тому що батько може приїхати поїздом і вкрасти його. Боїться зустрічі з ним. Це свідчить про значне психоемоційне напруження сфери відносин дитини до батька, пов`язане з психотравмуючими подіями. Така ситуація є несприятливою для особистісного та психоемоційного розвитку дитини. Як встановлено, стресові ситуації мали місце 31.08.2019 та 14.11.2019 року. Але до теперішнього часу хлопчик має симптоми посттравматичного стресового розладу і має потребу в стабільній безпечній обстановці і дбайливому підході. Рекомендовано: на даному етапі повністю виключити зустрічі Вані з батьком, так як він є для дитини стресогенним фактором, продовжити спостереження у психоневролога, психологічна корекція.

Згідно Довідки ЛКК №76 від 30.07.2020 року виданою КП «Нікопольська дитяча міська лікарня» НМР (том 1 а.с.202), ОСОБА_3 знаходиться під диспансерним наглядом у КП «Нікопольська Дитяча міська лікарня» НМР» з діагнозом неврозоподібний синдром. Вказане також підтверджується відповідними матеріалами справи (том 1 а.с.204,205,206,207).

З висновку після психологічної корекції дитини ОСОБА_3 , складеного психологом КП «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня» НМР ОСОБА_33 14.08.2020 року вбачається наступне (том1 а.с.200). Стан дитини несуттєво покращився: ОСОБА_3 став більш контактним, зник негативізм, знизився рівень агресії. На даному етапі зберігаються страхи зустрічі з батьком («он-злодей»), неспокійний переривчастий сон зі страшними сновидіннями, підвищена тривожність. Рекомендовано: продовжити психокорекцію, спостереження і лікування у дитячого невролога, на момент корекції повністю виключити зустрічі Вані з батьком, який є для нього стресогенним фактором, і ці зустрічі можуть погіршити ситуацію і негативно вплинути на психоневрологічний стан дитини.

16.02.2021 року ОСОБА_3 встановлено діагноз - неврозоподібний синдром, що підтверджується матеріалами справи (том 2 а.с.104,105).

З висновку, складеного психологом КП «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня» НМР ОСОБА_33 25.02.2021 року вбачається наступне (том2 а.с.102). В процесі корекційної роботи в невимушеній обстановці підчас занять з дитиною ОСОБА_3 психолог задавала запитання дитині про батька. ОСОБА_5 одразу став замкнутий, не хотів розмовляти про те, що сталося раніше. Але раптом на вухо психологу сказав, що дуже переживає за маму, хоче її захистити, щоб «он ее не обидел!». На питання: «Хто він?», назвав батька «злодей». ОСОБА_5 пам`ятає, як батько «побил дедулю» на його очах, як намагався силоміць забрати його з дитячого садка і йому «было больно». Хлопчик зафіксував й показав, де йому було боляче (з лівого боку на ребрах). ОСОБА_5 хоче відвідувати дитячий садок, йому там подобається, але дитина боїться, що туди може прийти батько, а зустрічатися з ним ОСОБА_3 категорично не хоче. Дитина відчуває страхи, напругу, тривогу за маму, дідуся, боїться залишатися наодинці, дуже хвилюється, що із закінченням карантинних обмежень знову може з`явитися батько. Корекційні заходи мають позитивний результат, поки психолог не задає запитання про батька, потім відзначається регрес досягнутих успіхів в психотерапевтичному процесі. Батько для ОСОБА_3 досі є стресогенним фактором. Рекомендовано: продовжити психологічну корекцію, спостереження у дитячого невролога, повністю виключити зустрічі Вані з батьком, навіть у присутності соціального працівника.

30.06.2021 року ОСОБА_1 відправив поштою посилку з привітанням на день народження (том 2 а.с.123).

З висновку за даними експериментально-психологічного дослідження ОСОБА_3 , складеного психологом КП «Нікопольська міська лікарня №4» НМР» ОСОБА_33 09.07.2021 року вбачається наступне (том2 а.с.125). Мати з дитиною звернулася за направленням педіатра у зв`язку з погіршенням стану ОСОБА_3 . Скарги на неспокійний сон, дратівливість та знервованість, спалахи агресії. На вулиці ОСОБА_3 поводить себе дуже тривожно, відчуває страх зустрічі з батьком, в чоловіках намагається його розгледіти та питає: «Это не он?». Цей стан, зі слів матері, з`явився у дитини після одержання листівки від батька зі словами: «Скоро увидимся! Твой папа ОСОБА_1», яку разом з подарунком батько надіслав до дня народження ОСОБА_3 . Слова батька « Скоро увидимся» дуже вплинули на ОСОБА_3 : він став схвильований, неспокійний, тривожний, сказав, що не хоче його бачити. ОСОБА_5 в контакт вступає, але насторожено. Виявляється емоційна нестійкість, високий рівень тривожності, страх зустрічі та спілкування з батьком (фіксований на спогадах, що батько побив дідуся, намагався силоміць забрати його з дитячого садка, робив йому боляче). Це свідчить про значне емоційне напруження у сфері відношень хлопчика до батька, який є для нього стресогенним фактором і негативно впливає на особистий та психо-емоційний стан ОСОБА_3 . Виявлені порушення невротичного регістру, які надають пригнічену дію на дитину, що може привести до стійких емоційних розладів, соціально-психологічної деформації особистості. Рекомендовано: консультація та спостереження у дитячого невролога, відновити заняття з психокорекції.

Згідно довідки ЛКК №74 від 13.07.2021 року (том 2 а.с.124) ОСОБА_3 знаходиться під диспансерним наглядом у КП «Нікопольська дитяча міська лікарня» НМР» з діагнозом неврозоподібний синдром. Вказане також підтверджується іншими матеріалами справи (том 2 а.с.126-128).

У матеріалах справи наявні листи ОСОБА_1 від 29.01.2020 року адресовані начальнику служби у справах дітей Нікопольської міської ради, в яких позивач описує своє бачення зустрічей з сином ОСОБА_3 , які відбулися 31.08.2019 року, 02.10.2019 року, 14.11.2019 року (том 1 а.с.96,97,98).

Матеріали справи містять фотосвітлини, на яких ОСОБА_1 разом з малолітнім сином ОСОБА_3 (том1 а.с.19-21,46-49,171-172).

Наявні в матеріалах справи переписки свідчать про наявність перемов між позивачем та відповідачем щодо спілкування батька з дитиною (том1 а.с.24,50,51,164-169).

Наявні в матеріалах справи заяви и характеристики сусідів ОСОБА_1 (том 1 а.с.160-163) суд до уваги не приймає, оскільки ці особи не наділені повноваженнями щодо надання характеристик. Обставини справи, які за законом можуть бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявні в матеріалах справи документи (том 1 а.с.43,44,52,123) суд не бере до уваги, так як вони не стосуються предмета доказування у справі.

Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області № 186 від 10.03.2021 року (том 2 а.с.37) затверджено висновок про недоцільність визначення способу участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 .

З Висновку органу опіки та піклування Нікопольської міської ради про недоцільність визначення способу участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 (том 2 а.с.38-40) вбачається наступне. Малолітній ОСОБА_3 перебуває на обліку служби у справах дітей Нікопольської міської ради як такий, що зазнав психологічного насильства. Станом на 02.10.2019 року питання про спосіб участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 на комісії з питань захисту прав дитини не розглядалося, у зв`язку з тим, що батьки дитини дійшли згоди. ОСОБА_1 не надано жодного доказу того, що ОСОБА_2 перешкоджає йому в побаченнях з дитиною. Служба у справах дітей Нікопольської міської ради констатувала той факт, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 14.11.2019 року постраждав від жорстокого поводження, та існує загроза повторних вчинень таких діянь з боку батька по відношенню до дитини. Дії ОСОБА_1 завдали шкоду фізичному та психічному здоров`ю дитини. Наказом директора Нікопольського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 29.11.2019 року №95 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 взяті під соціальний супровід. ОСОБА_3 перебуває на диспансерному обліку в Комунальному підприємстві «Нікопольська дитяча міська лікарня» НМР» з діагнозом неврозоподібний синдром. Даний діагноз був встановлений після подій, що сталися 31.08.2019 року. На даний час діагноз не знято. Малолітній ОСОБА_3 приймає лікарські препарати та за рік пройшов два курси психокорекційних занять з психологом КП «Нікопольська міська лікарня №4» ОСОБА_33 . Психолог рекомендує продовжити психокорекцію та повністю виключити зустрічі з батьком. 24.02.2021 року спеціалістом служби у справах дітей та фахівцем із соціальної роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були відвідані за місцем проживання з метою розв`язання спору мирним шляхом та для вивчення думки дитини з приводу зустрічей з батьком. Малолітній ОСОБА_3 не готовий зустрічатися з батьком ОСОБА_1 . Малолітній ОСОБА_3 категорично відмовляться від зустрічей, боїться батька, особливо після того, як він останній раз був у дитячому садочку, називає його «злодей». Дитина чітко висловлює свою точку зору на ситуацію, що склалася. Держава здійснює захист дитини від усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорсткого поводження з дитиною. ОСОБА_1 не визнає себе винним в нанесенні дитині психо-емоційної травми, яка спричинила шкоду здоров`ю, вважає що вирішення даного спору мирним шляхом неможливе. Після подій в дитячому садочку за період з 14.11.2019 року ОСОБА_1 не цікавиться емоційним станом свого сина, його успіхами та досягненнями, не виявляє бажання добровільно приймати участь у лікуванні дитини. Враховуючи викладене, взявши до уваги рекомендації комісії з питань захисту прав дитини від 02.03.2021 року, орган опіки та піклування Нікопольської міської ради вважає недоцільнім визначення способу участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 .

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Статтею 23 Конвенції, встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про контакт з дітьми (15.05.2003 року), ратифікованої Україною 20.09.2006 року, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. А згідно ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Тобто, саме на батьків покладено обов`язок встановити та підтримувати контакт з дітьми та участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Відповідно до ч.2 ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч.2 ст.155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2 не чинила перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 . Згідно звернення позивача до поліції про порушення прав на дитину від 10.08.2019 року, ОСОБА_2 чинила йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, проте матеріалами справи та показами свідка ОСОБА_14 доведено, що 10.08.2019 року зустріч батька з сином відбулася та відповідач не чинила будь-яких перешкод. 31.08.2019 року зареєстровано заяву (повідомлення) ОСОБА_1 щодо конфлікту з колишньою дружиною стосовно спільної дитини, проте як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2019 року ОСОБА_1 на очах у дитини ОСОБА_3 (що підтверджується позами свідка ОСОБА_24 ) спричинив ОСОБА_6 (діду малолітнього ОСОБА_3 ) тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичного експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_1 повідомлено про підозру. Після даного інциденту відповідач ОСОБА_2 зверталася до неволога та психолога щодо обстеження дитини ОСОБА_3 , згідно висновку психолога дитина перебувала у стані стресу. В результаті неврологом був поставлений діагноз «невротичний синдром» та призначено лікування. Спеціалісти служби у справах дітей повідомили батьку про психо - емоційний розлад у дитини та провели з ним відповідну профілактичну бесіду. 12.09.2019 року зареєстровано заяву (повідомлення) ОСОБА_1 про те, що жінка заявника ОСОБА_1 не дозволяє бачитися з дитиною, цього дня 12.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до служби у справах дітей з заявою про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 . Під час розгляду звернення встановлено те, що матір дитини ОСОБА_27 не перешкоджає батьку бачитися з дитиною. З ОСОБА_1 спеціалістом служби було проведено роз`яснювальну бесіду та наголошено на тому, що дитячий садок не є місцем для зустрічей. Батьки досягли домовленості та ОСОБА_28 відізвав свою заяву. За період з 02.10.2019 року по 14.11.2019 року батько приїздив на побачення з сином один раз, з його слів зустріч пройшла добре, матір не перешкоджала спілкуватися з сином. 02.10.2019 року під час зустрічі батька з дитиною, яка проходила в присутності спеціаліста служби у справах дітей, дитина не захотіла зустрічатися з батьком, просила матір, щоб вони скоріше пішли додому. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №290681 складеного 04.02.2020 року: 14.11.2019 року об 11 год. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м. Нікополь, вул. Шевченка, буд.182 , вчинив відносно свого малолітнього сина ОСОБА_3 насильство в сім`ї, а саме умисні дії фізичного характеру та психологічного характеру, які полягали у тому, що він забіг до групи дитячого садка, де навчається його малолітній син ОСОБА_3 , схопив його та почав силоміць виносити з групи до виходу, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному та психологічному здоров`ю дитини. Служба у справах дітей Нікопольської міської ради констатувала той факт, що малолітня дитина ОСОБА_3 14.11.2019 року постраждав від жорстокого поводження, та існує загроза повторних вчинень таких діянь з боку батька по відношенню до дитини. Дії ОСОБА_1 завдали шкоду фізичному та психічному здоров`ю дитини. 19.11.2019 року ОСОБА_3 встановлено діагноз неврозоподібний синдром, що підтверджується матеріалами справи (том 1 а.с.71,72,90).

Вказані обставини підтверджуються показами свідків.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснив, що він є інспектором поліції сектору ювенальної превенції, ОСОБА_1 10.08.2019 року звернувся до поліції з приводу фіксування факту порушення його прав щодо виховання дитини. Він-інспектор отримав вказану заяву приблизно 12.08.2019 року, викликав ОСОБА_2 для опитування, 14.08.2019 року ОСОБА_2 повідомила, що 10.08.2019 року зустріч батька з дитиною відбулася та надала йому під час опитування фотографії з зустрічі.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що є вихователем в дитячому садку №48. Вона вперше побачила ОСОБА_1 12.09.2019 року. Цього дня ОСОБА_3 підійшов до батька обережно, проте не плакав. Так як мати дитини при оформленні до закладу писала заяву, що дитину буде забирати вона та її батьки, при батькові по телефону попередила мати дитини про візит батька. Дітям було не комфортно у присутності сторонньої людини - ОСОБА_1 , він для них чужа людина. Батько був до кінця прогулянки, по приїзду матері дитина відправилася додому. Наступного разу 02.10.2019 року батько знов прийшов до дитячого садка на прогулянку, ОСОБА_3 не хотів йти до батька, вів себе дуже тривожно. Визвали матір, батьки пішли до завідуючої, ОСОБА_3 до кінця дня був у садочку. 14.11.2019 року відповідач вранці попередила, що вона по роботі уїжджає і що ОСОБА_3 забере бабуся можливо в обід. В 11-35 подзвонила бабуся у домофон садка, сказала, що прийшла, діти обідали. Вона нахилися до ОСОБА_3 і сказала кушай, адже бабуся прийшла. Підняла голову і побачила в групі одягненого батька дитини. Він підійшов до ОСОБА_3 , відштовхнув її, взяв ОСОБА_3 на руки. ОСОБА_3 кричав «помогите», плакав. Батько побіг до виходу. Зайшла завідувач, він її відштовхнув і вибіг з групи. Вона кричала, на її крики прибігли співробітники садка, закрили вхідні двері. Батько дитини намагався відкрити двері. Вони викликали поліцію. В групі були налякані діти, плакали, не могли заспокоїтися і в обідній сон. ОСОБА_3 після цього довго не ходив до садочка.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що її чоловік хрещений відповідача, сім`ю добре знає. Пояснила, що позивача пускали до дитини, він приїжджав та гуляв з сином. 10.08.2019 року вона бачила, як вони всі разом гуляють у дворі. Вона точно знає, що позивач не вітає дитину зі святами.

Свідок ОСОБА_24 пояснила, що є сусідкою відповідача. Пояснила, що 31.08.2019 року бачила як ОСОБА_1 вдарив у голову ОСОБА_6 , останній упав, не рухався. У відповідача та Вані була істерика, він кричав. Позивач продовжував наносити удари ОСОБА_6 , не звертав уваги на дитину. Зібрались люди, на їх зауваження позивач не реагував. Сторонні люди стали заспокоювати ОСОБА_3 , але не могли його заспокоїти, він трясся, плакав, ні на що не реагував. Батько не намагався заспокоїти дитину. Після цього випадку ОСОБА_3 став боятися чоловіків, питав «чи то не папа». Коли ОСОБА_3 бачить високого чоловіка, то ховається за маму та питає «там не папа йде». ОСОБА_3 сказав її дочці «у тебе хороший папа, а у мене злодей, побив дідуся». На день народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 року її донька була запрошена на свято, донька передала вітання ОСОБА_3 від її тата (чоловіка свідка), на що ОСОБА_3 сказав, а мене мій батько не привітав.

Пояснення свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 суд не бере до уваги, так як свідки описують події, які відбулися у місті Києві до переїзду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до м. Нікополя.

Згідно записів на СД-диску (том1 а.с.76), що прослуховувався у судовому засіданні, позивач 04.10.2018 року, 22.10.2018 року, 16.11.2018 року, 04.03.2019 року, 18.03.2019 року, 03.04.2019 року, спілкувався з сином ОСОБА_3 , перешкод у їх спілкуванні не чинилось.

З висновку, складеного психологом КП «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня» НМР ОСОБА_33 25.02.2021 року вбачається, що ОСОБА_5 пам`ятає, як батько «побил дедулю» на його очах, як намагався силоміць забрати його з дитячого садка і йому «было больно». Хлопчик зафіксував й показав, де йому було боляче (з лівого боку на ребрах). ОСОБА_5 хоче відвідувати дитячий садок, йому там подобається, але дитина боїться, що туди може прийти батько, а зустрічатися з ним ОСОБА_3 категорично не хоче. Дитина відчуває страхи, напругу, тривогу за маму, дідуся, боїться залишатися наодинці, дуже хвилюється, що із закінченням карантинних обмежень знову може з`явитися батько. Корекційні заходи мають позитивний результат, поки психолог не задає запитання про батька, потім відзначається регрес досягнутих успіхів в психотерапевтичному процесі. Батько для ОСОБА_3 досі є стресогенним фактором (том2 а.с.102).

З висновку за даними експериментально-психологічного дослідження ОСОБА_3 , складеного психологом КП «Нікопольська міська лікарня №4» НМР» ОСОБА_33 09.07.2021 року вбачається (том2 а.с.125), що слова батька «Скоро увидимся» дуже вплинули на ОСОБА_3 : він став схвильований, неспоувйний, тривожний, сказав, що не хоче його бачити. ОСОБА_5 в контакт вступає, але насторожено. Виявляється емоційна нестійкість, високий рівень тривожності, страх зустрічі та спілкування з батьком (фіксований на спогадах, що батько побив дідуся, намагався силоміць забрати його з дитячого садка, робив йому боляче). Це свідчить про значне емоційне напруження у сфері відношень хлопчика до батька, який є для нього стресогенним фактором і негативно впливає на особистий та психо-емоційний стан ОСОБА_3 . Виявлені порушення невротичного регістру, які надають пригнічену дію на дитину, що може привести до стійких емоційних розладів, соціально-психологічної деформації особистості.

Згідно матеріалів справи, малолітній ОСОБА_3 на даний час неготовий зустрічатися з батьком, категорично відмовляться від зустрічей, боїться батька.

Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Інтереси дітей захищаються передусім не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права. Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також на положення ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Судом не встановлено, що відповідач чинила перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною, таких доказів суду представлено не було. Навпаки, згідно матеріалів справи, показань свідків, позивач без домовленостей з відповідачем та у порушення режиму дитячого закладу намагався зустрічатися з сином, у невизначені дні.

Всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини по справі, беручі до уваги висновок органу опіки та піклування Нікопольської міської ради, висновок психолога КП «Нікопольська міська лікарня №4» НМР» ОСОБА_33 , враховуючи те, що дитина була свідком насильства, крім того сама потерпіла від насильства зі сторони батька та пам`ятає це, суд вважає, що на даний час спілкування з батьком матиме негативний вплив на нормальний розвиток дитини, контакт з батьком не відповідає інтересам дитини, а тому встановлення графіку побачень ОСОБА_1 з сином на даний час буде суперечити найкращим інтересам дитини.

Тому суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, що буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Так як позивачу у задоволенні позову відмовлено, то не підлягають стягненню з відповідача на його користь сплачений ним судовий збір, що відповідає положенням ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12,13,76,81,89,141,259,263,264,268,п.9, п.п.15.5п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 150,153,155,157 СК України, Конвенцією про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, Конвенцією про контакт з дітьми (15.05.2003 року), ратифікованої Україною 20.09.2006 року, Законом України «Про охорону дитинства», -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 . РНОКПП - НОМЕР_3 ), третя особа - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради (адреса місцезнаходження: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд.3, код ЄДРПОУ - 04052198) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В. В. Рибакова